Рішення № 101520844, 30.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

30 листопада 2021 р. Справа № 120/6142/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому проваджені в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держегокадастру у Полтавській області, Семенівської селищної ради про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з адміністративним позовом до Головного управління Держегокадастру у Полтавській області, Семенівської селищної ради про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, наказу Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 12.03.2021 року № 2460-СГ про відмову у наданні йому дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, розташованої на території Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства.

Не погоджуючись із вказаним рішенням відповідача, з метою його скасування та зобов`язання Семенівську селищну раду Кременчуцького району Полтавської області вчинити певні дії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 02.08.2021 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачам строк на подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк Головним управлінням Держегокадастру у Полтавській області подано відзив на позовну заяву, в якому представник управління заперечує щодо задоволення вимог даного позову. Зокрема зазначає, що відповідач діяв в порядку, у межах та у спосіб, що передбачений Конституцією України, Земельним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими на їх виконання, а тому підстав для визнання протиправним спірного наказу немає. Окрім того, звернуто увагу суду, що наказом № 8-ОТГ від 25.01.2021 року передано Семенівській селищній раді земельну ділянку площею 151,3837 га, яка відповідно до акту приймання-передачі від 25.01.2021 року включає в себе спірну земельну ділянку. Зазначені обставини свідчать про відсутність в Головного управління Держегокадастру у Полтавській області повноважень на надання позивачу відповідного дозволу.

Враховуючи зазначене, представник відповідача просив відмовити в задоволенні адміністративного позову.

24.09.2021 року від Семенівської селищної ради до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача зазначає, що підстави для задоволення даного позову відсутні. Зокрема, вказує, що позивач не звертався до селищної ради з клопотаннями про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, розташованої на території Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, що вказує на відсутність порушеного права зі сторони відповідача. При цьому, представник відповідача вважає наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 12.03.2021 року № 2460-СГ правомірним, а тому просить відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

01.10.2021 року представником позивача подано до суду додаткові пояснення в яких останній вважає необґрунтованими доводи, викладені у відзиві Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та наводить свої обґрунтування щодо заявлених позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, розташованої на території Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 18435-СГ від 30.11.2021 року позивачу відмовлено у наданні відповідного дозволу. Підставою для відмови позивачу у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність зазначено те, що наказом Головного управління від 12.03.2020 року №7105-СГ включена в перелік земельних ділянок, право оренди на які буде продано на земельних торгах. Крім того, зазначено, що відповідно до частини третьої статті 136 Земельного кодексу України передбачено, що земельні ділянки включені до переліку земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них, які виставлені на земельні торги, не можуть відчужуватися, передаватися в заставу, надаватися у користування до завершення торгів.

За результатом оскарженні дій Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо відмови у наданні відповідного дозволу, позивачем отримано лист управління від №21-16-0.3-803/2-21, в якій зазначено, що ОСОБА_1 до Головного управління повторно не звертався з клопотанням про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Враховуючи зазначене, 28.01.2021 року позивач повторно звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області із заявою про надання йому дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, розташованої на території Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області, із цільовим призначенням – для ведення особистого селянського господарства.

Однак, наказом Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області № 2460-СГ від 12.03.2021 року позивачу відмовлено у наданні відповідного дозволу. Підставою відмови у наданні позивачу відповідного дозволу стало невідповідність поданого на розгляд клопотання вимогам ч. ч. 6, 7, статті 118 Земельного кодексу.

Вважаючи зазначений наказ протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України.

Особливості безоплатної передачі земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність врегульовані статтею 118 Земельного кодексу України.

Так, частиною 6 статті 118 Земельного кодексу України передбачено, що громадяни, які зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Згідно з частиною 7 статті 118 Земельного кодексу України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою для відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З наведених норм вбачається, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам. Також Земельним кодексом України передбачено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність.

Відповідач, розглядаючи заяву позивача, повинен був прийняти одне з двох рішень: надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність або надати мотивовану відмову у його наданні. При цьому у випадку надання відмови відповідач повинен був керуватися лише тими підставами, виключний перелік яких наведено у статті118 Земельного кодексу України.

Відмовляючи у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою, в наказі № 2460-СГ від 12.03.2021 року підставою для такої відмови зазначено те, що подане клопотання не відповідає вимогам ч. ч. 6, 7, статті 118 Земельного кодексу.

Надаючи оцінку наведеному мотиву відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою позивачу, суд виходить з такого.

Як зазначалось вище, єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Однак, спірний наказ містить лише загальне посилання на норму Земельного кодексу України без конкретизації невідповідностей, які відповідач мав на увазі. Тобто Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області у даному наказі не зазначено, у чому саме полягала невідповідність поданого на розгляд клопотання вимогам статті 118 Земельного кодексу України.

Аналіз спірного наказу дає підстави вважати, що відповідачем не надано заявнику обґрунтованих пояснень та не наведено будь-яких конкретних доводів щодо невідповідності поданого на розгляд клопотання вимогам частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, суд вважає, що відповідач у спірних правовідносинах діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без дотримання вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Разом з тим, суд не приймає до уваги доводи відповідача, указані у відзиві на позов стосовно того, що земельна ділянка щодо якої звернувся позивач є частиною земельної ділянки, яка наказом Головного управління від 12.03.2020 року №7105-СГ включена в перелік земельних ділянок, право оренди на які буде продано на земельних торгах.

Крім того, у своїй численній практиці (постанови від 10 грудня 2013 року у справі №21-358а13, від 07 червня 2016 року у справі №820/3507/15, від 27 березня 2018 року у справі №463/3375/15-а та від 05 березня 2019 року у справі №806/602/18) Верховний Суд наголошує на тому, що усі учасники земельних відносин мають рівне право розробити проекти землеустрою. Надання дозволу на розроблення проекту землеустрою є першою стадією земельно-правової процедури щодо безоплатного отримання у власність земельних ділянок. Виходячи з приписів статей 116, 123 ЗК України, отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у власність. А відтак, відмова органу виконавчої влади у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою фактично створює перешкоди для отримання земельної ділянки у власність.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відмова відповідача, оформлена наказом від 12 березня 2021 року №2460-СГ, не ґрунтується на вимогах закону, у зв`язку з чим підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

Щодо вимоги зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 24 розділу Х Земельного кодексу України у редакції Закону України від 28.04.2021 року №1423-IX з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель: а) що використовуються органами державної влади, державними підприємствами, установами, організаціями на праві постійного користування (у тому числі земельних ділянок, що перебувають у постійному користуванні державних лісогосподарських підприємств, та земель водного фонду, що перебувають у постійному користуванні державних водогосподарських підприємств, установ, організацій, Національної академії наук України, національних галузевих академій наук); б) оборони; в) природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення; г) зони відчуження та зони безумовного (обов`язкового) відселення території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи; ґ) під будівлями, спорудами, іншими об`єктами нерухомого майна державної власності; д) під об`єктами інженерної інфраструктури загальнодержавних та міжгосподарських меліоративних систем державної власності; е) визначених у наданих до набрання чинності цим пунктом дозволах на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, наданих органами виконавчої влади з метою передачі земельних ділянок у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, якщо рішення зазначених органів не прийняті.

Земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

Перехід земельних ділянок із державної власності у комунальну власність згідно з вимогами цього пункту не є підставою для припинення права оренди та інших речових прав, похідних від права власності, на такі земельні ділянки. Внесення змін до договору оренди, суперфіцію, емфітевзису, земельного сервітуту із зазначенням нового органу, що здійснює розпорядження такою земельною ділянкою, не вимагається і здійснюється лише за згодою сторін договору.

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Надані до дня набрання чинності цим пунктом рішеннями Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади дозволи на розроблення документації із землеустрою щодо земельних ділянок державної власності, які відповідно до цього пункту переходять у комунальну власність, є чинними. Особи, які отримали такі дозволи, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. Рішення про затвердження такої документації, що не була затверджена на день набрання чинності цим пунктом, приймають сільські, селищні, міські ради.

Рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади про викуп для суспільних потреб земельних ділянок приватної власності, прийняті до дня набрання чинності цим пунктом, є чинними, а заходи щодо відчуження таких земельних ділянок здійснюються органами, визначеними статтями 8 і 9 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності".

Особи, які отримали дозволи на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, зазначені у підпункті "е" цього пункту, а також органи, що їх надали, зобов`язані повідомити про це протягом місяця відповідні сільські, селищні, міські ради з дня набрання чинності цим пунктом. До 1 січня 2023 року зазначені землі та земельні ділянки не можуть бути передані у власність та користування будь-яким іншим особам, крім тих, яким надано дозвіл на розроблення документації із землеустрою (крім передачі їх для розміщення об`єктів, передбачених статтею 15 Закону України "Про відчуження земельних ділянок, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності"). У разі якщо до 1 січня 2023 року такі земельні ділянки не передані у постійне користування державним установам природно-заповідного фонду, державним лісогосподарським та водогосподарським підприємствам, установам та організаціям, такі земельні ділянки переходять у комунальну власність територіальної громади села, селища, міста, на території якої вони розташовані.

До встановлення меж територій та об`єктів природно-заповідного фонду їх межі визначаються відповідно до проектів створення територій та об`єктів природно-заповідного фонду.

Таким чином, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області втратило повноваження з приводу розпорядження спірною земельною ділянкою.

Враховуючи те, що позивач у клопотанні від 28.01.2021 року та доданого викопіювання до неї просив надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Устимівської сільської ради, яка входить до складу Семенівської селищної ради, то з урахуванням п. 24 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України, вказані землі вважаються землями відповідної селищної ради.

В той же час, Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області наразі не має повноважень в частині розпорядження землями комунальної власності, натомість такі повноваження наявні у Семенівської селищної ради.

Однак, Семенівська селищна рада не розглядала клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на території Устимівської сільської ради та не приймала будь-яких рішень з даного приводу. У Семенівської селищної ради відсутні будь-які заяви чи клопотання, інші документи, стосовно порушеного позивачем питання, на підставі яких селищна рада могла б приймати будь-які рішення.

Тому пряме зобов`язання Семенівської селищної ради надати позивачу бажаний ним дозвіл - на думку суду, є передчасним.

Належним способом захисту та відновлення прав позивача є зобов`язання Семенівської селищної ради розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28.01.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області та за результатами розгляду клопотання по суті звернення прийняти рішення відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України та частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Таким чином, позовна вимога про зобов`язання Семенівської селищної ради надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області підлягає задоволенню частково.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

В мотивувальній частині позовної заяви позивач зазначає, що ним понесено витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: витрати на друк документів – 500 грн. та витрати на пересилання документів за допомогою засобів поштового зв`язку.

Проте, суд звертає увагу, що позивачем не додано до матеріалів справи доказів, які підтверджують вищезазначені витрати, а саме розрахунку відповідних витрат, на підставі якого можна було б встановити відповідну суму витрат, у зв`язку з чим, суд позбавлений можливості вирішити питання про їх розподілення.

Щодо витрат, пов`язаних із сплатою судового збору, суд зазначає, що ідповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Разом з цим, як визначено частиною восьмою цієї статті, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При зверненні до суду з позовною заявою позивачем сплачено судовий збір в сумі 908 грн., що підтверджується квитанцією від 29.06.2021 року № 0.0.2178605233.1.

Разом з тим, вказана сума судового збору підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, оскільки саме наказ управління призвів до виникнення спірних правовідносин.

Керуючись статтями 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 10.03.2021 №2460-СГ в частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, розташованої на території Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області.

Зобов`язати Семенівську селищну раду розглянути клопотання ОСОБА_1 від 28.01.2021 року про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,00 га земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства на території Устимівської сільської ради Семенівського району Полтавської області та за результатами розгляду клопотання по суті звернення, прийняти рішення відповідно до частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України та частини першої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі 908,00 грн. (дев`ятсот вісім гривень 00 коп.).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач: Головне управління Держегокадастру у Полтавській області (код ЄДРПОУ: 39767930, адреса: вул. Уютна, 23, м. Полтава, Полтавська область, 36039);

Відповідач: Семенівська селищна рада (код ЄДРПОУ: 22538295, адреса: вул. Незалежності, 44-а, смт. Семенівка, Семенівський район, Полтавська область, 38200).

Суддя Чернюк Алла Юріївна