Рішення № 101520784, 30.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 р. Справа № 120/9118/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Слободонюка М.В., розглянувши в місті Вінниці за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Джуринської сільської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2021 року поштовим засобом зв`язку до суду надійшла позовна ОСОБА_1 (позивач, ОСОБА_1 ) до Джуринської сільської ради (відповідач, сільська рада), в якій позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Джуринської сільської ради від 15.04.2021 за № 274 та зобов`язати відповідача надати дозвіл позивачу на розробку документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована за межами с. Джурин Джуринської ОТГ Жмеринського району Вінницької області із урахуванням правових висновків наданих судом.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що 05.03.2021 позивач звернулась до відповідача з письмовим клопотання про надання їй дозволу на розробку документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, державної власності, орієнтованою площею 2,00 га, за кадастровим номером: 05525381400:01:003:0103, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Джуринської сільської ради Шаргородського району Вінницької області. Однак, відповідач своїм рішенням від 15.04.2021 за № 274 відмовив у наданні такого дозволу з тих підстав, що бажана для позивача земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Джурин та Джуринська сільська рада не набула права власності на ці земельні ділянки, а отже і права на розпорядження нею. Позивач вважає, що така підстава для відмови суперечить положенням ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України (далі - ЗК України). Окрім того, також вказує на недотримання відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення вимог Законів України “Про доступ до публічної інформації” та “Про місцеве самоврядування в Україні” в частині не опублікування проекту рішення, результатів поіменного голосування, протоколів постійної комісії, висновків (рекомендацій) постійних комісій, порядку денного, а також рішення, що оскаржується, чим допущено порушення процедури прийняття відповідного рішення. За таких обставин позивач вважає прийняте сільською радою рішення від 15.04.2021 за № 274 протиправним, а тому звернулась до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою від 13.08.2021 судом відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін (у письмовому провадженні). Крім того, встановлені строки для подання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та заперечення. Цією ж ухвалою у відповідача витребувано додаткові докази, необхідні для вирішення справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, 08.09.2021 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву. Так, заперечуючи проти позову відповідач вказує, що земельна ділянка за кадастровим номером: 05525381400:01:003:0103 знаходиться за межами населеного пункту с. Джурин, та згідно інформації з публічної кадастрової карти перебуває у державній власності, а отже у відповідача відсутні повноваження на розпорядження спірною земельною ділянкою.

Таким чином відповідач переконує суд, що оскаржуване рішення сільської ради прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, а тому у задоволенні позову просить суд відмовити.

Додатково повідомляє, що відповідач не має можливості подати до суду копію Генерального плану із умовними позначеннями до нього та копію Плану зонування с. Джурин, оскільки останні не створені, у зв`язку з відсутністю коштів в бюджеті колишньої сільської ради с. Джурин. Плани (генеральний та зонування) на новостворену Джуринську сільську раду не створювались.

Інших заяв по суті справи від сторін спору до суду не надходило.

Дослідивши наявні у справі докази та надавши їм юридичну оцінку, суд встановив, що 05.03.2021 до Джуринської сільської ради надійшло клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, землі державної власності, орієнтованою площею 2,00 га, за кадастровим номером: 05525381400:01:003:0103, з метою подальшої передачі безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Джуринської сільської ради Вінницького району Вінницької області. До поданої заяви позивачем додано копію паспорта громадянина України - заявника, документ про присвоєння ідентифікаційного номера, а також графічні матеріали із позначенням місця розташування бажаної земельної ділянки.

За наслідком розгляду вказаного клопотання, рішенням 8-ої сесії 8 скликання Джуринської сільської ради від 15.04.2021 № 274 відмовлено ОСОБА_1 у наданні відповідного дозволу з посиланням на те, що бажана для позивача земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Джурин та Джуринська сільська рада не набула права власності на ці земельні ділянки, а отже і права розпоряджатися ними.

Позивач вважає прийняте рішення протиправним та таким, що прийняте всупереч положенням ч. 7 ст. 118 ЗК України, у зв`язку з чим звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України, Земельним Кодексом України від 25.10.2001 № 2768-III (далі - ЗК України в редакції, діючій на час виникнення спірних правовідносин) та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною другою статті 4 ЗК України завданням земельного законодавства є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель.

Положеннями частини третьої статті 22 ЗК України передбачено, що землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування, зокрема, громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Статтею 81 ЗК України передбачено, що громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі, зокрема безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно пункту “б” ч. 1 ст. 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Порядок набуття відповідного права визначається главою 19 Розділу IV ЗК України.

Так, згідно із ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульований положеннями статті 118 ЗК України.

Зокрема, ч. 6 ст. 118 ЗК України визначено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідно до ч. 7 ст. 118 ЗК України орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави зробити висновок, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України, а тому відмова у вирішенні заяви на будь-яких інших підставах, які не передбачені даною нормою, суперечить вимогам закону.

Аналогічна правова позиція із цього приводу неодноразово була висловлена Верховним Судом у своїх постановах від 25.02.2020 року в справі за № 723/1964/14-а, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 15.04.2020 року в справі за № 638/15764/17, від 22.04.2020 року в справі за № 818/1707/16 та від 14.05.2020 року в справі за № 360/536/17-а, та інших.

Так, аналіз положень частин 6 та 7 статті 118 ЗК України вказує на те, що з метою реалізації права на отримання земельної ділянки зацікавлена особа повинна звернутися із клопотанням до компетентного органу державної влади чи місцевого самоврядування. Наведене законодавче регулювання обумовлено розмежуванням компетенції між органами державної влади та місцевого самоврядування щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної форми власності.

Сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб (частина 1 статті 122 ЗК України).

Разом із тим, порядок прийняття органом місцевого самоврядування відповідних рішень врегульований Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Відповідно до пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин.

Як слідує із матеріалів справи, підставою для відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку документації із землеустрою згідно рішення 8 сесії 8 скликання Джуринської сільської ради № 274 від 15.04.2021 є те, що з позиції відповідача бажана для позивача земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту с. Джурин та Джуринська сільська рада не набула права власності на ці земельні ділянки, а отже і права розпоряджатися ними.

Надаючи оцінку таким доводам відповідача, суд вкотре звертає увагу на положення частини 7 статті 118 ЗК України, в якій визначено вичерпні підстави для відмови у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою.

Проте, на переконання суду, оскаржуване рішення Джуринської сільської ради не містить належних мотивів щодо відмови у наданні відповідного дозволу.

Як встановлено судом, відповідно до інформації розміщеної на офіційному веб-сайті Джуринської територіальної громади (електронне посилання: "http://dzhurynska.gromada.org.ua/") останню створено 26.11.2020. Так, до складу Джуринської територіальної громади увійшли наступні населені пункти: Джурин, Голинчинці, Петровське, Деребчин, Аристівка, Вербівка, Володимирка, Мала Деребчинка, Семенівка, Зведенівка, Калитинка, Покутине, Садківці, Сапіжанка, Хоменки, Чапаєве. Площа територіальної громади становить: 12983.01 кв. км., КОАТУУ: 0525381401.

Крім того, згідно інформації яка міститься в загальному доступі, наказом № 30-ОТГ від 09.12.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області було передано земельні ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності в комунальну власність Джуринській об`єднаній територіальній громаді. Тобто, розпорядником усіх земельних ділянок розташованих за межами населених пунктів у межах такої територіальної громади наразі є Джуринська сільська рада.

Натомість, як вбачається із поданого відзиву на позовну заяву, відповідач вказуючи, що бажана для позивача земельна ділянка знаходиться за межами населеного пункту та Джуринська сільська рада не набула права власності на таку земельну ділянку, а отже не набула права розпоряджатися нею, посилається на Інформацію з Державного земельного кадастру про право власності на спірну земельну ділянку, де зазначено, що земельна ділянка за кадастровим номером 05525381400:01:003:0103, яка розташована на території Джуринської сільської ради, перебуває у державній власності.

Втім суд зазначає, що згідно з пунктом 24 розділу Х ЗК України від 25.10.2001 № 2768-III у редакції Закону України від 28.04.2021 № 1423-IX з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім окремих земель (зазначених в цьому пункті).

З дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.

Тобто, в цьому випадку твердження відповідача про те, що спірна земельна ділянка перебуває у власності Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області є безпідставним, оскільки наразі такий орган втратив право на розпорядження цією землею, яка розташована на території Джуринської сільської ради.

Будь-яких інших доказів про те, що Джуринська сільська рада не є розпорядником земельних ділянок, які розташовані в межах її території, відповідачем не зазначено.

Таким чином суд доходить висновку, що відповідачем не доведено тієї обставини, що Джуринська сільська рада не набула права розпорядження спірною земельною ділянкою, відомості про яку вказані у графічному матеріалі, долученому до поданого позивачем клопотання.

Більше того, суд звертає увагу на те, що за текстом оскаржуваного рішення № 274 від 15.04.2021 відповідач здійснив розгляд заяв громадян, в тому числі і заяви позивача ОСОБА_1 щодо надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки, що не відповідає дійсності, позаяк клопотання ОСОБА_1 стосувалося надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок. Наведене лише додатково підтверджує протиправність оскаржуваного рішення та неповноту розгляду клопотання позивача.

За таких обставин суд доходить висновку що рішення Джуринської сільської ради № 274 від 15.04.2021 у частині, що стосується позивача, є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо наступної позовної вимоги про зобов`язання відповідача надати дозвіл позивачу на розробку проекту із землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, комунальної форми власності, орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована в межах с. Джурин Джуринської ОТГ Жмеринського району Вінницької області, то суд зазначає таке.

Так, наслідком скасування судом у цій справі рішення Джуринської сільської ради № 274 від 15.04.2021 у частині, що стосується позивача, є те, що клопотання позивача від 05.03.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою залишається актуальним та нерозглянутим.

Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Проте, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою є адміністративним актом, прийняттю якого повинна передувати визначена законом адміністративна процедура. Видача такого дозволу без необхідних дій суб`єкта владних повноважень в межах адміністративної процедури не гарантує забезпечення прав позивача у передбачений законом спосіб.

Розглядаючи цю справу, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 2 КАС України однією із вимог до рішення суб`єкта владних повноважень є його обґрунтованість.

Обґрунтованість рішення суб`єкта владних повноважень полягає в дослідженні усіх обставин, що є істотними у процесі його прийняття, аналізі таких обставин та їх правової оцінки. Усі мотиви якими керується суб`єкт у процесі оцінки та аналізу обставин повинні бути чітко та повно відображені у рішенні. В такий спосіб зацікавленій особі створюються гарантії того, що навіть у випадку якщо рішення прийнято не на її користь, вона зможе оскаржити його, та обґрунтувати свою незгоду із одним чи декількома аргументами які чітко зазначені в рішенні.

Виходячи із обставин цієї справи суд враховує, що оскаржуване позивачем рішення Джуринської сільської ради не містить повного аналізу обставин, з`ясування яких є необхідним і важливим при розгляді питання про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою. Даний висновок суду ґрунтується на тому, що відповідачем у оскаржуваному рішенні не наведено достатніх мотивів, які б вказували на те, що Джуринська сільська рада розглянула саме клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок (а не клопотання про надання дозволу на виготовлення проекту із землеустрою, що зазначено в оскаржуваному рішенні), як і не перевірено наявності інших обставин, що мають значення для правильного вирішення відповідного питання. При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх визначених Законом підстав у випадку, якщо відповідач цього не здійснив, оскільки у такому разі це не входить до предмету судової перевірки. Тобто, в межах розгляду цієї справи суд не може дійти остаточного висновку про те, чи є ті обставини, які зазначені в оскаржуваному рішенні вичерпними і чи дотримано позивачем усіх інших умов для надання відповідного дозволу. А прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача видати дозвіл на розробку документації із землеустрою без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону.

Саме такий правовий висновок із подібного питання був зроблений Верховним Судом у постанові від 03.12.2019 року по справі № П/811/2541/17.

Окрім того, суд звертає увагу, що вимогою зобов`язального характеру за даним адміністративним позовом є надання дозволу позивачу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, в той же час клопотання позивача від 05.03.2021 стосується надання їй дозволу на розробку документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, що, у свою чергу, дає самостійну підставу для відмови у задоволені вимоги зобов`язального характеру, у той спосіб, який просить позивач.

З урахуванням викладеного, суд вбачає підстави для часткового задоволення цієї позовної вимоги у спосіб зобов`язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача від 05.03.2021 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована за межами с. Джурин Джуринської ОТГ Жмеринського району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що заявлений адміністративний позов необхідно задовольнити частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України у разі задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, судові витрати понесені позивачем підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно до розміру задоволених вимог, тобто в сумі 454 грн. (908/2).

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 8 сесії 8 скликання Джуринської сільської ради Жмеринського району Вінницької області від 15.04.2021 № 274 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства" в частині відмови у задоволенні заяви громадянці ОСОБА_1 .

Зобов`язати Джуринську сільську раду Жмеринського району Вінницької області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 05.03.2021 про надання дозволу на розробку документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок сільськогосподарського призначення, орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована за межами села Джурин Джуринської ОТГ Жмеринського району Вінницької області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 сплачений при зверненні до суду судовий збір в сумі 454,00 грн. (чотириста п`ятдесят чотири гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Джуринської сільської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Повне судове рішення складено 30.11.21.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; АДРЕСА_1 )

Відповідач: Джуринська сільська рада (вул. Заводська, 2, с. Джурин, Жмеринський район, Вінницька область, 23545, код ЄДРПОУ 04325489).

Суддя Слободонюк Михайло Васильович