Рішення № 101519720, 30.11.2021, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1137/21

Провадження №2/443/1183/21

РІШЕННЯ

іменем України

30 листопада 2021 року Жидачівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Сливки С.І.,

секретаря судових засідань Кушнір М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Жидачеві у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

АТ «Кредобанк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить: стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за Кредитним договором № CL-255294 від 22.01.2020 року у розмірі 166 149,62 грн. що складається із: 99 736,11 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 66 413,51 грн. – заборгованість за відсотками; судовий збір у розмірі 2 492,24 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 16 614,96 грн..

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 22.01.2020 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № CL-255294, згідно з яким відповідачу було надано кредит у сумі 100 000,00 грн. на строк до 21.01.2025 року.

Проте, відповідач належним чином не виконав зобов`язання за договором, внаслідок чого станом на 26.05.2021 року утворилася заборгованість у розмірі 166 149,62 грн. що складається із: 99 736,11 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 66 413,51 грн. – заборгованість за відсотками.

Крім того, зазначає, що ОСОБА_2 на момент укладення кредитного договору перебувала у шлюбних відносинах з ОСОБА_1 , а тому, у відповідності до ч.3 ст.61 та ч.4 ст.65 Сімейного кодексу України, є правові підстави залучити ОСОБА_2 солідарним відповідачем. Також зазначає, що вказана правова позиція викладена в постанові Верховного суду у справі №205/5882/18 від 07.10.2020 року, відповідно до якої, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то цивільні права та обов`язки за цим договором виникають в обох із подружжя, незважаючи на відсутність в законі прямої вказівки на солідарну відповідальність. При вирішенні спору про порядок виконання подружжям зобов`язань, що виникають з правочинів, вчинених в інтересах сім`ї, суди повинні керуватися тим, що подружжя має відповідати за такими зобов`язаннями солідарно усім своїм майном.

21.04.2021 року позивачем було надіслано відповідачу вимогу про дострокове повернення заборгованості через неналежне виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, однак дана вимога залишилась без виконання.

Ухвалою Жидачівського районного суду Львівської області від 27.07.2021 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

Ухвалою від 30.11.2021 року провадження у справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договоромв частині позовних вимог до ОСОБА_2 – закрито.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав клопотання про проведення розгляду справи без його участі, згідно якого позов підтримує.

Відповідач у судовому засіданні 06.10.2021 року позовні вимоги визнав повністю. У судове засідання 30.11.2021 року не з`явився, хоча про час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

У зв`язку з цим суд визнає неявку відповідача неповажною та вважає, що справу можливо слухати у відсутності відповідача, оскільки в матеріалах справи є достатньо належних доказів про права, обов`язки та взаємовідносини сторін.

На підставі ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, оскільки учасники процесу в судове засідання не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов належить задовольнити частково, з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд встановив, що 22.01.2020 року між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № CL-255294 (а.с. 13-15), згідно з яким останньому було надано кредит в розмірі 100 000,00 грн., що підтверджується меморіальним ордером № 3966088 від 22.01.2020 року (а.с.8), меморіальним ордером № 3966116 від 22.01.2020 року (а.с.9) меморіальним ордером № 3966149 від 22.01.2020 року (а.с.10), випискою руху коштів по рахунку ( НОМЕР_1 ) з 22.01.2020 року по 26.05.2021 рік (а.с.11-12).

Кредитні кошти надавались відповідачу в безготівковій формі, шляхом перерахування кредитних коштів за дорученням Позичальника, яке міститься в п. 2.4 Кредитного договору (п. 3.1. Договору).

Пунктом 2.3 Договору встановлено термін кредитування – 60 місяців терміном до 21 січня 2025 року.

Згідно п. 4.1. Договору, відповідач сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 55% річних.

Проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту методом «факт/360» (фактична кількість днів у місяці, але умовно в році 360), за ставкою, визначеною п. 4.1. Кредитного договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього Кредитного договору (п. 4.2 Договору).

Відповідно до п. 4.3 Договору, за надання послуг Позичальник сплачує Банку комісії в порядку, строки та розмірі, передбачені п. 2.10 Кредитного договору.

Згідно з п. 6.3 Договору, повернення суми кредиту, здійснюється щомісячно разом із процентами за користування кредитом, у вигляді рівних сум - ануїтетного платежу (розмір якого визначається п. 6.2 Кредитного договору).

Пунктом 6.2 Договору визначено, що Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим Кредитним договором відповідно до Графіку платежів (Додаток №1 до цього Кредитного договору). Всього позичальник зобов`язаний здійснити 60 Щомісячних платежів по 4974 грн. щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 60 місяців з дати укладання Кредитного договору. Перший і останній платежі можуть відрізнятись за розміром суми Щомісячного платежу. Щомісячні платежі з 22.01.2020 по 21.01.2025 погашаються в однаковому порядку.

Шляхом підписання цього Кредитного договору, Позичальник підтверджує, що він до видачі кредиту ознайомився з діючими Тарифами Банку та Правилами надання комплексних банківських послуг фізичним особам у ПАТ «Кредобанк»; ознайомився із реальною річною процентною ставкою та орієнтовною загальною вартістю кредиту, а також іншою інформацією про споживчий кредит та інше (п.10.4 Договору).

Відповідач був ознайомлений з умовами надання кредиту, що також підтверджується підписаною ним анкетою-заявою № CL-255294 (а.с.21).

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частина 1 ст.612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов`язання, якщо він не виконав зобов`язання у строк, який встановлений договором чи законом.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 не виконав своїх зобов`язання за кредитним договором № CL-255294 від 22.01.2020 року, внаслідок чого, станом на 26.05.2021 року у нього існує заборгованість перед банком у розмірі 166 149,62 грн. що складається із: 99 736,11 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 66 413,51 грн. – заборгованість за відсотками.

Вказане підтверджується розрахунком заборгованості за договором № CL-255294 від 22.01.2020 року (а.с.7).

Позивачем на адресу ОСОБА_1 було направлено досудову вимогу про необхідність погашення заборгованості №40/2021 від 21.04.2021 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами (а.с.22-27). Однак, ОСОБА_1 належним чином не відреагував та зобов`язань за вищезгаданим договором кредиту не виконав.

Відповідно до ч.2 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до вимог ст.ст. 76, 77 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач визнав позов, суд вважає, що позов є підставним, оскільки встановлено, що дійсно ОСОБА_1 прострочив погашення поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків, належним чином не повертає отриманий кредит, не виконує взятих на себе за договором зобов`язань.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2492,24 грн., а тому вказана сума підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача, відповідно до ст.141 ЦПК України.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідачів витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 13 567,71 грн..

За змістом ч.ч.1, 2, 3 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року по справі № 826/1216/16 висловила правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно з частиною 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Разом з цим, Договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Враховуючи те, що законодавством України щодо діяльності адвоката не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа, адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

11 лютого 2019 року між АТ «Кредобанк» та АО «Бізнес і Право» було укладено договір про надання правової допомоги (а.с.35).

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, позивачем будь - яких доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, зокрема договору, акту приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, як основних доказів для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, суду не було надано.

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Такого ж висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 02.09.2020 року по справі № 329/766/18.

Обов`язковість подачі таких доказів узгоджується із постановою Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі № 372/1010/16-ц, в якій зазначено, що якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

В силу положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено в п. 95 Рішенні у справі «Баришевський проти України» від 26.02.2015 року, п. п. 34-36 Рішення у справі «Гімайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009 року, п. 88 Рішення у справі «Меріт проти України» від 30.03.2004 року, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише в разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

За таких обставин, з урахуванням вимог ст. 137, 141 ЦПК України, суд вважає, що належних та допустимих доказів, які б підтверджували здійснення позивачем витрат на правничу допомогу не надано, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 141, 263-265, 273, 279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд –

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м.Львів, вул.Сахарова, буд.78, ЄДРПОУ 09807862) заборгованість за Кредитним договором № CL-255294 від 22.01.2020 року в розмірі 166 149 (сто шістдесят шість тисяч сто сорок дев`ять) гривень 62 копійки.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» (79026, м.Львів, вул.Сахарова, буд.78, ЄДРПОУ 09807862) судовий збір у розмірі 2 492 (дві тисячі чотириста дев`яносто дві) гривні 24 копійки.

У задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16 614,96 грн. – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий суддя С.І Сливка