Рішення № 101516765, 18.11.2021, Широківський районний суд Дніпропетровської області

справа № 197/1336/20

провадження № 2/197/181/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року Широківський районний суд Дніпропетровської області в складі головуючого судді Леонідової О.В., за участі секретаря Куропятник І.О., представника відповідача Зайцевої О.М., розглянувши в залі суду смт Широке Дніпропетровської області у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок нещасного випадку на підприємстві,

ВСТАНОВИВ:

Позивач в грудні 2020 року звернувся до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що він з 28.05.1996 по 12.08.2005 перебував в трудових відносинах з АТ «Південний гірничо-збагачувальний комбінат», 25.11.1997 під час виконання трудових обов`язків стався нещасний випадок, який визнано таким, що пов`язаний з виробництвом, що підтверджується Актом № 22 про нещасний випадок від 28.11.1997, в п. 11.3, 13 Акту вказано, що причиною настання нещасного випадку є незадовільна організація роботи, працівник, який допустив порушення законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці - механік ОПУ № 5 ОСОБА_2 17.06.1998 позивач вперше пройшов огляд ЛТЕК, де йому встановлено ступіль втрати працездатності - 25% у зв`язку з трудовим каліцтвом, далі з 1999 по 24.06.2015 позивач кожні 3 роки проходив огляд МСЕК, де підтверджувалась втрата працездатності 20%, 24.06.2015 позивач пройшов огляд МСЕК, де було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 20% безстроково. У зв`язку з вказаним нещасним випадком на виробництві він отримав значну травму ноги, було поламано та роздріблено кості стопи. Значний проміжок часу зовсім не міг ходити, лише лежав, бо відчував величезний біль. Згодом став переміщатися на милицях, потім по дому, та лише через півроку став ходити по вулиці самостійно. Травму на виробництві отримав у 22 роки, в цей час його дружина була вагітна на 9 місяці. Через травму він був позбавлений можливості забрати дружину та доньку з пологового будинку, що робили без нього його рідні. Вказаною травмою порушено нормальні життєві зв`язки, позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно відчуває біль в стопі, голені та в тазо-бедрових кістках, особливо при фізичному навантаженні. Відчуває загальну слабкість, на зміну погоди відчуває біль, який турбує і у нічний час, що порушує сон та позбавляє нормального відпочинку. Тривалий процес реабілітації, позбавляє можливості вести повноцінний спосіб життя, наразі досить важко пересуватися у просторі через суттєву скутість та обмеження рухів. З моменту отримання травми на виробництві постійно відчуває фізичні страждання та біль, обгрунтовані важкістю самопочуття та особливостями реабілітації. Вказане постійно і негативно позначилося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. Просить стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в розмірі 94460,0 грн (а.с.1-5).

В судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує (а.с.42-43).

У відповіді на відзив від 18.05.2021 позивач вказує, що згідно з Актом про нещасний випадок вина ОСОБА_1 відсутня, допустив порушення законодавства з охорони праці працівник відповідача механік ОСОБА_2 , тобто відповідач не створив на робочому місці безпечні умови праці; Актом про нещасний випадок і довідками МСЕК підтверджено втрату позивачем працездатності, що спричиняють моральні та фізичні страждання. Оскільки первинним висновком ЛТЕК встановлено, що ОСОБА_1 отримав ушкодження здоров`я та втрату професійної працездатності в розмірі 25% та з наступними переглядами 24.06.2015 року в розмірі 20% бестроково, тому мають застосовуватись Правила відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. N 472 в редакції, діючій на час спірних правовідносин, позивачем визначено розмір моральної шкоди в кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати, строк позовної давності до вимог позивача не застосовується, на час виникнення спірних правовідносин Фонд соціального страхування не існував, тому обов`язок по виплаті моральної шкоди покладається на відповідача (а.с.42-43).

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову заперечувала, суду пояснила, що вина відповідача в заподіянні моральної шкоди позивачу відсутня, оскільки нещасний випадок стався з причини порушення законодавства про охорону праці механіком ОСОБА_2 , довідка МСЕК не є доказом моральних страждань, діючим законодавством не передбачено механізм розрахунку моральної шкоди, відповідач своєчасно виплатив позивачу майнову шкоду.

В відзиві на позов від 20.04.2021 відповідач зазначає, що вина відповідача в нещасному випадку відсутня, згідно з довідками МСЕК відповідачу встановлено лише 20% втрати професійної працездатності і при цьому не встановлена інвалідність, тому позивач може у звичайних виробничих умовах виконувати професійну працю, моральна шкода є необгрунтованою (а.с. 45-62).

В запереченнях на відповідь на відзив від 25.06.2021 відповідач вказує, що акт про нещасний випадок і довідки МСЕК не є доказом спричинення моральної шкоди, посилання позивача на п. 11 Постанови КМУ № 472 від 23.06.1993 в редакції, що діяла до моменту виникнення спірних правовідносин, не підлягають застосуванню, оскільки на час виникнення спірних правовідносин Постанова № 472 була змінена (а.с. 69-71).

Ухвалою судді від 25.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. 20.04.2021 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву. 18.05.2021 позивач надав відповідь на відзив. 25.06.2021 відповідач надав заперечення на відповідь на відзив.

Вислухавши представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.

Позивач ОСОБА_1 з 28.05.1996 року по 12.08.2005 року перебував в трудових відносинах з ВАТ "Південний гірничо-збагачувальний комбінат" що підтверджується копією трудової книжки (а.с.9-11).

Згідно з актом Форми Н-1 №22 від 28.11.1997 «Про нещасний випадок» (далі - акт Форми Н-1 від 28.11.1997 ) встановлено, що 25.11.1997 року близько 15 години 00 хвилин, на підприємстві, працівником якого був позивач - слюсар ОСОБА_1 , стався нещасний випадок на виробництві під час виконання позивачем своїх трудових обов`язків, потерпілий отримав ушкодження здоров`я: " перелом п`яти плюснових кісток правої ноги". В акті Форми Н-1 №22 від 28.11.1997 зазначені обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: слюсар ОСОБА_1 в складі ремонтної бригади дільниці №5 отримав письмовий наряд від механіка ОСОБА_2 на демонтаж та монтаж грохота №5 ОПУ №1. Отримавши в установленосу порядку наряд-допуск та ремонту бирки, бригада приступила до виконання запланованих робіт. Після демонтажу старого грохоту, бригада слюсарів (бригадир ОСОБА_4 ) приступили до демонтажу нового грохоту, застосовуючи ручну таль. Близько 15:00 при підйомі грохота стався його розворот, при цьому права нога ОСОБА_1 була зажата між грохотом та сіткою підвіски, внаслідок чого ОСОБА_1 отримав перелом п`яти плюснових кісток правої ноги. Відповідно до п.11.3 Акту, причиною настання нещасного випадку є незадовільна організація роботи. Згідно з п.13 Акту , встановлено, що працівники, які допустили порушення законодавчих та інших нормативних актів з охорони праці - ОСОБА_2 , механік ОПУ №5, п. 7.47 "ПУ БЕГК"(а.с.12-14).

Випискою-епікризом підтверджено перебування на стаціонарному лікуванні позивача в травматологічному відділенні Одинадцятої міської лікарні міста Кривого Рогу з 25.11.1997 по 27.12.1997 (а.с.20).

17.06.1998 позивач пройшов лікарсько-трудову експертну комісію (надалі - ЛТЕК), де було визначено ступінь втрати працездатності - 25%, внаслідок трудового каліцтва, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК "Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги" (а.с. 15).

21.06.1999 позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 20%, внаслідок трудового каліцтва, що підтверджується випискою з акту огляду ЛТЕК "Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги" (а.с. 15).

15.08.2001 позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 20%, що підтверджується витягом з акту огляду у ЛТЕК "Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги" № 0001224 (а.с. 15).

13.08.2003 позивач повторно пройшов огляд ЛТЕК, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 20%, внаслідок трудового каліцтва, що підтверджується витягом з акту огляду у ЛТЕК "Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги" № 00008837 (а.с. 16).

15.08.2005 позивач повторно пройшов огляд МСЕК, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 20%, внаслідок трудового каліцтва, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК "Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги" серії ДНА-02 №02128 (а.с. 16).

20.06.2007 позивач повторно пройшов огляд МСЕК, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 20%, внаслідок трудового каліцтва, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК "Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги" серії ДНА-02 №018761 (а.с. 17).

12.08.2009 позивач повторно пройшов огляд МСЕК, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 20%, внаслідок трудового каліцтва, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК "Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги" серії ДН02 №031230 (а.с. 17).

01.06.2011 позивач повторно пройшов огляд МСЕК, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 20%, внаслідок трудового каліцтва, що підтверджується випискою з акту огляду МСЕК "Про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби в додаткових видах допомоги" серії 10ААА № 009718 (а.с. 18).

24.04.2013 позивач повторно пройшов огляд МСЕК, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 20%, внаслідок трудового каліцтва, що підтверджується випискою з акту огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії серії АБ № 0004028 (а.с. 18).

24.06.2015 позивач повторно пройшов огляд МСЕК, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності - 20%, з 01.07.2015 року безстроково, внаслідок трудового каліцтва, що підтверджується випискою з акту огляду медико-соціальною експертною комісією про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії серії 12ААА № 005735 (а.с. 19).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України встановлюють, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Частиною першою ст.237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Крім того, згідно з рішенням Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз”яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до п.11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням ним трудових обов`язків, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 р. № 472, в редакції, що діяла на час винекнення спірних правовідносин, моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати 150 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян незалежно від інших будь-яких виплат.

Європейський суд з прав людини зауважив, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, § 62, ЄСПЛ від 12 липня 2007 року).

Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.

В судовому засіданні встановлено, що у зв`язку з травмою, отриманою на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він на теперішній час, втратив професійну працездатність у загальному розмірі 20 % безстроково.

Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, порушено та порушуються життєві зв`язки позивача, позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, постійно відчуває біль в стопі, голені та в тазо-бедрових кістках, особливо при фізичному навантаженні. Відчуває загальну слабкість, на зміну погоди відчуває біль, який турбує і у нічний час, що порушує сон та позбавляє нормального відпочинку. Тривалий процес реабілітації, позбавляє можливості вести повноцінний спосіб життя, наразі досить важко пересуватися у просторі через суттєву скутість та обмеження рухів. З моменту отримання травми на виробництві постійно відчуває фізичні страждання та біль, обгрунтовані важкістю самопочуття та особливостями реабілітації. Вказане постійно і негативно позначилося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах позивача.

Виходячи з цих обставин, суд, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, внаслідок отриманого ушкодження здоров`я, відсоток втрати ним професійної працездатності безстроково, що свідчить про неможливість відновлення попереднього фізичного стану та безумовно тягне за собою незворотність змін у буденному житті позивача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача слід задовольнити частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди в розмірі 60000 грн.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 840, 80 грн.

Керуючись ст. ст. 263-265, 273, 279, 280-281, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» (юридична адреса: 50026, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЕДРПОУ 00191000) про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок нещасного випадку на підприємстві, задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 60000 (шістдесят тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження його здоров`я без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.

В задоволенні іншої частини позову ОСОБА_1 - відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Південний гірничо-збагачувальний комбінат» користь держави судовий збір в розмірі 840 (дев`ятсот) гривень 00 копійок.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 29.11.2021.

Суддя О.В. Леонідова