Рішення № 101516748, 29.11.2021, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/2480/21

провадження №2/216/2082/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року

Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:

головуючого - судді - Бутенко М.В.,

за участю секретаря судового засідання Клименко О.В.

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні у місті Кривому Розі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеній Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеній Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню .

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 23.04.2021 року на його адресу від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова Максима Олександровича було отримано рекомендований лист, у якому знаходилася постанова про відкриття виконавчого провадження № 65159426 від 15.04.2021 року щодо примусового стягнення з позивача на користь відповідача суми в розмірі 19441,72 грн. – заборгованості за тілом кредиту, 12484,90 грн. – заборгованості за відсотками, 50,00 грн. – плата за вчинення нотаріального напису, а всього суми 31976,62 грн. Підставою для відкриття виконавчого провадження слугував, як зазначено в постанові виконавчий напис № 11541, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгенієм Михайловичем, 11.03.2021 року. Сам по собі виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом на підставі заяви відповідача, який 07.05.2020 року уклав з АТ «Дельта Банк» Договір про відступлення права вимоги № 224/К за кредитним договором № 002-26515-230610, укладеного 23.06.2010 року між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем. Період, за який стягується сума заборгованості зазначено з 07.05.2020 року по 28.02.2021 року, попри того, що позовна давність закінчилася ще у 2016 році. Отже закінчення дії кредитного договору та припинення строку позовної давності зайвий раз свідчить про відсутність обставин,які б підтверджували безспірність заборгованості за кредитним договором № 002-26515-230610, укладеного 23.06.2010 року між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем, у тому розмірі, який зазначено в Виконавчому напису. Позивач вважає, що зазначений виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки нотаріус порушив порядок вчинення виконавчого напису, не переконався у безспірності вимог стягувача, сама заборгованість не є безспірною (позивачем не визнається), позивач не отримував письмового повідомлення про наявність заборгованості та не повідомлявся про вчинення виконавчого напису, сплив строк на вчинення виконавчого напису. У зв`язку з цим позивач просить суд винести рішення, яким визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис № 11541, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгенієм Михайловичем, 11.03.2021 року.

Одночасно з пред`явленням вказаного позову позивач подав до суду заяву про забезпечення позову.

Ухвалою суду від 19.05.2021 року відкрито провадження по справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, з викликом сторін у судове засідання.

20.05.2021 року ухвалою суду задоволено заяву позивача про забезпечення позову по справі.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, звернувся до суду з письмовою заявою у якій просить суд розглянути справу за його відсутності, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, розглядати справу без застосування технічних засобів.

Представник відповідача - товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином. За правилами ст.128-130 ЦПК України, відповідач про причини своєї неявки суд не повідомив, не надав суду відзиву по справі, жодної заяви або клопотання. На думку суду, така поведінка відповідача свідчить про недобросовісне користування правами сторони у цивільному процесі, у зв`язку з чим суд визнає неповажною неявку представника відповідача та вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, та зі згоди позивача, що відповідає положенням ст. ст. 280-282 ЦПК України.

Третя особа без самостійних вимог - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеній Михайлович своїми процесуальними правами, визначеними ст. 43 ЦПК України, не скористався: заяв, пояснень, заперечень, доказів тощо суду не надав.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При цьому, згідно роз`яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 № 14 "Про судове рішення у цивільній справі" рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Проаналізувавши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, судом встановлено наступні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та відповідні їм правовідносини.

23.04.2021 року на адресу позивача від приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньова Максима Олександровича було отримано рекомендований лист, у якому знаходилася постанова про відкриття виконавчого провадження № 65159426 від 15.04.2021 року щодо примусового стягнення з позивача на користь відповідача суми в розмірі 19441,72 грн. – заборгованості за тілом кредиту, 12484,90 грн. – заборгованості за відсотками, 50,00 грн. – плата за вчинення нотаріального напису. Підставою для відкриття виконавчого провадження є виконавчий напис № 11541, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгенієм Михайловичем, 11.03.2021 року.

Виконавчий напис було вчинено приватним нотаріусом на підставі заяви відповідача, який 07.05.2020 року уклав з АТ «Дельта Банк» Договір про відступлення права вимоги № 224/К за кредитним договором № 002-26515-230610, укладеного 23.06.2010 року між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем.

Згідно зі ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.

Зокрема, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України - ст. 87 Закону України "Про нотаріат".

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку - ст. 88 Закону України "Про нотаріат".

Зміст виконавчого напису повинен відповідати вимогам - ст. 89 Закону України "Про нотаріат".

Вчинення виконавчого напису здійснюється в порядку, передбаченому главою 16 "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року, № 296/5.

Зокрема, згідно з Порядком, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій мають бути зазначені необхідні відомості про стягувача та боржника; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо.

У разі, якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.

Нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172.

Водночас Перелік № 1172 станом на дату вчинення виконавчого напису, який оспорюється в цій справі – 04.09.2020, не містив вичерпного і точного переліку документів для його вчинення. Так, пункт 1 Переліку № 1172 напевне визначав і визначає лише оригінал нотаріально посвідченого договору, а інші документи називаються без конкретизації як «документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання». Пункт 2 Переліку № 1172 визначав перелік документів для стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості. Однак на час вчинення виконавчого напису цей пункт не діяв, оскільки Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 було визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 "Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині доповнення Переліку № 1172 зазначеним пунктом 2.

Підставою для скасування зазначеного п. 2 Переліку № 1172 слугувало те, що саме по собі включення тих чи інших документів, які встановлюють заборгованість, до Переліку, не засвідчує безспірності заборгованості чи іншої відповідальності боржника перед стягувачем, а їх безспірний характер повинен бути підтверджений відповідними документами відповідно до умов вчинення виконавчих написів, закріплених у статті 88 Закону України «Про нотаріат». Встановлення постановою Кабінету міністрів України виключного переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису, нівелює вимогу законодавства щодо необхідності підтвердження наявності та безспірності заборгованості, набуття чинності кредитним договором, звужує передбачені статтею 88 Закону України «Про нотаріат» умови вчинення виконавчих написів та не відповідає положенням статті 87 зазначеного Закону.

Пунктами 5-7 Розділу XVI Порядку передбачено таке: виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Якщо за борговим документом необхідно провести стягнення частинами, виконавчий напис за кожним стягненням може бути зроблений на копії документа або на виписці з особового рахунку боржника; у цих випадках на оригіналі документа, що встановлює заборгованість, робиться відмітка про вчинення виконавчого напису і зазначаються, за який строк і яка сума стягнута, дата і номер за реєстром нотаріальних дій.

За заявою кредитора розмір суми, яка підлягає стягненню за виконавчим написом, може бути встановлений з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Неустойка (штраф, пеня) включається до виконавчого напису, якщо це передбачено умовами договору.

У справах нотаріуса залишається копія документа, що встановлює заборгованість, чи правочину, за яким здійснюється стягнення, або витяг з особового рахунку боржника і примірник виконавчого напису.

Один примірник витягу з виконавчим написом і оригінал зобов`язання повертаються стягувачу, а другий примірник залишається у нотаріуса.

Якщо для вчинення виконавчого напису, крім документа, що встановлює заборгованість, необхідно подати й інші документи, зазначені в Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 № 1172, то вони до виконавчого напису не приєднуються, а залишаються у матеріалах нотаріальної справи.

Як зазначив Верховний Суд України в своїй постанові від 05 липня 2017 року по справі № 754/9711/14-ц безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису (стаття 88 Закону України "Про нотаріат"). Однак характер правового регулювання цього питання дає підстави для висновку про те, що безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника для нотаріуса підтверджується формальними ознаками - наданими стягувачем документами згідно з Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

Таким чином, вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собі цей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого.

З огляду на наведене та з урахуванням приписів статей 15,16,18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат" захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного. Тобто боржник, який так само має право на захист свого цивільного права, в судовому порядку може оспорювати вчинений нотаріусом виконавчий напис: як з підстав порушення нотаріусом процедури вчинення виконавчого напису, так і з підстав неправомірності вимог стягувача (повністю чи в частині розміру заборгованості або спливу строків давності за вимогами в повному обсязі чи їх частині), з якими той звернувся до нотаріуса для вчиненням виконавчого напису.

Тому суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

При цьому законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.

З даних постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 65159426, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Селезньовим Максимом Олександровичем на підставі виконавчого напису № 11541, вчиненого 11.03.2021 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгенієм Михайловичем, неможливо встановити обставини виникнення між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем ОСОБА_1 кредитних відносин, заборгованості по ним, а також передачу з боку банку прав вимоги за такими відносинами правонаступникам, зокрема, відповідачу. З наданих документів, очевидно, що позивач не звертався до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", яке зазначено нотаріусом у виконавчому написі як правонаступник ПАТ «Дельта Банк». Обставина звернення позивача до зазначеного товариства або укладення позивачем з цим товариством будь-яких договорів суду не доведена.

Правонаступництво, а також відступлення права вимоги, відповідно до ст. 512 ЦК України, є підставами заміни кредитора у зобов`язанні. Згідно з ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно зі статтею 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Отже, якщо Кредитний договір був укладений у письмовій формі, то і право вимоги за ним повинне передаватися шляхом укладення письмового договору.

Водночас, виходячи з принципів змагальності та диспозитивності цивільного процесу та у зв`язку з ненаданням суду жодних доказів з боку відповідача та третіх осіб, суд не має можливості встановити обставину правонаступництва відповідача після банку.

Відповідач також не спростував обставину, зазначену позивачем про те, що йому не було направлено повідомлень ні від банку, ні від відповідача про перехід (або відступлення) права вимоги за договором, укладеним з нею.

Відповідач не спростував обставину, зазначену позивачем, про те, що йому не надсилалося повідомлення про наявність заборгованості. У зв`язку з цим позивач був позбавлений можливості бути вчасно проінформованим про наявність заборгованості та можливості або оспорити вимоги, або ж виконати їх, що не може свідчити про безспірність суми, пред`явленої до стягнення.

Обставина розміру заборгованості, про яку йдеться у виконавчому написі, що оскаржується, не підтверджена жодними належними і допустимими доказами.

Суд також дійшов висновку, що виконавчий напис вчинено після спливу строку на його вчинення, визначеного законом.

Згідно зі ст. 88 ЗУ «Про нотаріат», п. 3.1. глави 16 Порядку № 296/5, нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років; якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. Згідно зі ст. 257, 258 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, а щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) – один рік.

Нотаріус при вчиненні напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за написом, вчинив виконавчий напис після спливу визначених законом строків на його вчинення, чим порушив норми 88 Закону України "Про нотаріат", Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, який затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172.

Таким чином, приймаючи до уваги, що виконавчий напис приватного нотаріуса був вчинений в порушення вимог Закону "Про нотаріат" та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, нотаріус не переконався, що заборгованість існувала та саме в такому розмірі, та що строк на її стягнення не сплив, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача.

Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п.10 ч.1ст.5 ЗУ «Про судовий збір» позивач ОСОБА_1 був звільнений від сплати судового збору, оскільки він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1987 році, що підтверджується матеріалами справи.

Отже, з урахуванням задоволення позову в повному обсязі, з відповідача в дохід держави підлягає відшкодуванню судовий збір в розмірі 908,00 + 454,00 = 1362,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 13, 19, 76-81, 89,133, 137, 141, ч. 4 ст. 223, 258-259, 263-265,279, 280- 282, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів", третя особа без самостійних вимог приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Остапенко Євгеній Михайлович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню – задовольнити.

Визнати виконавчий напис № 11541, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Остапенком Євгенієм Михайловичем 11.03.2021 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості у розмірі 31976,62 грн., згідно кредитного договору від 23.06.2010 року № 002-26515-230610, укладеного 23.06.2010 року між ПАТ «Дельта Банк» та позивачем, таким, що не підлягає виконанню.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30, код ЄДРПОУ 35625014) в дохід держави судовий збір по справі в розмірі 1362,00 грн. (одна тисяча триста шістдесят дві) грн. 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України. Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено з загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Суддя: М.В. БУТЕНКО