Рішення № 101513946, 29.11.2021, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Справа № 523/13032/21

Провадження №2/523/4505/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

"29" листопада 2021 р. м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси

у складі: головуючої – судді Кремер І.О.,

з участю секретаря судового засідання Скоріної М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 24 в м. Одеса в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 523/13032//21 за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості,–

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство «Кредобанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості. Обгрунтовуючи вимоги даного позову вказує на те, що 16.12.2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № CL – 246524, відповідно до умов якого банк надав відповідачу у кредит грошові кошти в розмірі 115331,44 грн. із сплатою 35 % річних з кінцевим терміном повернення до 13.12.2024 року. Відповідно до умов договору погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, Позичальник повинен надавати Банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості за Кредитом, яка складається із заборгованості за Кредитом, за відсотками, а також інші витрати згідно Умов. Однак, ОСОБА_1 взятого на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим станом на 04.06.2021 року має заборгованість в розмірі 160264,32 грн., яка складається з наступного: 113081,75 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 47182,57 грн. – заборгованість за відсотками.

Позивач зазначає, що 16.12.2019 року, підписуючи Анкету – заяву № CL – 246524 фізичної особи на отримання кредиту, ОСОБА_1 було зазначено інформацію про фактичні сімейні відносини та про факт спільного проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 . Оскільки на момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, у зв`язку з чим кредитний договір було укладено в інтересах сім`ї, позивач вважає, що є всі підстави вважати ОСОБА_2 солідарним відповідачем навіть за відсутності окремого договору поруки.

Окрім того, відповідно до Анкети – заяви № CL – 246524 від 16.12.2019 року ОСОБА_1 підтвердив своїм підписом, що суму отриманого кредиту просить вважати дрібним побутовим правочином та таким, що не потребує згоди другого із подружжя.

У зв`язку з цим, просить суд задовольнити позов та винести рішення, яким стягнути солідарно із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 суму заборгованості за Кредитним договором № CL – 246524 від 16.12.2019 року в розмірі 160264,32 грн., суму сплаченого позивачем судового збору в розмірі 2403,96 грн., а також витрати на професійну правову допомогу в розмірі 10 % від ціни позову, а саме 16026,43 грн.

Згідно правил ч. 6 ст. 19 ЦПК України зазначений спір є малозначним, а тому відповідно до вимог ст. 274 ЦПК України справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою судді про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі від 04.08.2021 року було постановлено проводити розгляд справи у спрощеному провадженні із повідомлення та участю сторін.

Представник позивача ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився. Однак, надав суду заяву, в якій позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить суд провести розгляд справи за його відсутності, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився без поважних. Про час та місце розгляду справи належним чином направлялось повідомлення за місцем реєстрації відповідача, однак, згідно поштового повідомлення, адресат за місцем своєї реєстрації відсутня, що вказує на вручення судової повістки належним чином (п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК).

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилася, будучи належним чином повідомленою про час та місце слухання справи. Відзив у визначений судом строк відповідачі не подали. А тому суд приходить до переконання про можливість розглянути справи у відсутності відповідачів згідно вимог ч. 3 ст. 223, ч. 1 ст. 280 ЦПК та ухвалює заочне рішення.

Згідно приписів до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд приходить до наступного висновку.

Правовідносини між сторонами є цивільно – правовими та урегульовані положеннями ЦК України.

Так, згідно ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

По справі встановлено, що 16.12.2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № CL – 246524, відповідно до умов якого банк надав відповідачу у кредит грошові кошти в розмірі 115331,44 грн. із сплатою 35 % річних з кінцевим терміном повернення до 13.12.2024 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією вказаного договору.

Факт отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у зазначеній в договорі сумі підтверджується наявними в матеріалах справи копіями меморіального ордеру № 71854471 від 16.12.2019 року та № 71854469 від 16.12.2019 року.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до п. 6.2 Кредитного договору № CL – 246524 від 16.12.2019 року позичальник здійснює погашення заборгованості за цим Кредитним договором відповідно до графіку платежів . Всього позичальник зобов`язаний здійснити 60 Щомісячних платежів по 4132 грн. щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця впродовж 60 місяців з дати укладення Кредитного договору.

Відповідно до п. 6.6 Кредитного договору № CL – 246524 від 16.12.2019 року погашення заборгованості за Кредитним договором здійснюється у наступній черговості:

?У першу чергу – прострочені платежі по сплаті процентів користування Кредитом; прострочені платежі по поверненню Кредиту (основного боргу);

?У другу чергу – поточні платежі по сплаті нарахованих процентів за користування Кредитом; поточні платежі по поверненню кредиту;

?У третю чергу – прострочені платежі по сплаті комісії та інших платежів, які передбачені Кредитним договором; поточні платежі по сплаті комісії та інших платежів, які передбачені кредитним договором; пеня, штрафи та інші види неустойки.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином до умов договору та вимог ЦК України.

У відповідності до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Однак, судом встановлено, що ОСОБА_1 взятого на себе зобов`язання не виконав, у зв`язку з чим станом на 04.06.2021 року має заборгованість в розмірі 160264,32 грн., яка складається з наступного: 113081,75 грн. – заборгованість за тілом кредиту; 47182,57 грн. – заборгованість за відсотками, що підтверджується наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості ОСОБА_1 , який відповідачем спростовано не було.

Так як своїх зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_1 добровільно не виконує належним чином, але як боржник він не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, то у позивача виникло право вимагати від боржника повернення несплачених кредитних коштів та обумовлені договором відсотки за їх користування.

Однак, стосовно позовних вимог в частині їх звернення до ОСОБА_2 , то суд вважає, що такі задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Позивач зазначає, що 16.12.2019 року, підписуючи Анкету – заяву № CL – 246524 фізичної особи на отримання кредиту, ОСОБА_1 було зазначено інформацію про фактичні сімейні відносини та про факт спільного проживання однією сім`єю із ОСОБА_2 . Оскільки на момент укладення кредитного договору ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі, у зв`язку з чим кредитний договір було укладено в інтересах сім`ї, позивач вважає, що є всі підстави вважати ОСОБА_2 солідарним відповідачем навіть за відсутності окремого договору поруки.

Згідно приписів ч. 4 ст. 65 СК України договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї.

Позивач просив суд прийняти до уваги постанову ВС/КЦС від 07.10.2020 року у справі № 205/5882/18, у якою дозволено залучати у спорах, в яких позичальником виступає фізична особа, яка на момент укладення кредитного договору перебувала у шлюбі – солідарним відповідачем іншого подружжя, навіть у випадку відсутності окремого договору поруки.

Однак, суд констатує, що правовідносини, які були предметом розгляду ВС/КЦС у справі № 205/5882/18 є відмінними від обставин даної справи. Зокрема, предметом розгляду справи ВС/КЦС слугувало отримання одним із подружжя грошових коштів у кредит з метою придбання домоволодіння та укладення Договору іпотеки. Дані договори були укладені в інтересах сім`ї, у зв`язку з чим, інший з подружжя надав свою згоду на укладення даних договорів.

У зв`язку з чим, суд приходить до переконання про відсутність підстав для застосування у справі, що розглядається висновків зроблених ВС/КЦС у справі № 205/5882/18, оскільки, укладений Кредитний договір № CL – 246524 від 16.12.2019 року, який є предметом розгляду даної справи суд не вважає таким, що укладений в інтересах сім`ї.

Так, відповідно до п. 2.4 Кредитного договору № CL – 246524 від 16.12.2019 року Позичальник доручає Банкові здійснити переказ кредитних коштів з позичкового рахунку, вказаного в п. 2.5 Кредитного договору на наступні цілі: на поточні потреби в сумі 18798,01 грн.; погашення (рефінансування) кредитної заборгованості Позичальника перед ПАТ «Кредобанк» по Кредитному договору CL – 176953 від 09.04.2019 року.

В той же час, суд констатує, що позивачем не було зазначено жодних відомостей щодо Кредитного договору CL – 176953 від 09.04.2019 року, на погашення (рефінансування) заборгованості якого було здійснено переказ кредитних коштів, отриманих за Кредитним договором № CL – 246524 від 16.12.2019 року.

Відповідно до Анкети – заяви № CL – 246524 від 16.12.2019 року ОСОБА_1 підтвердив своїм підписом, що суму отриманого кредиту просить вважати дрібним побутовим правочином та таким, що не потребує згоди другого із подружжя.

За змістом статті 31 ЦК України правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість.

Сімейне законодавство передбачає виникнення спільної сумісної власності на майно і рівні права подружжя щодо володіння, користування і розпорядження ним.

Майно — предмети матеріального світу, які перебувають у власності суб`єкта права (фізична особа, юридична особа, держава, територіальна громада, Український народ), у тому числі: окрема річ, сукупність речей, майнові права та обов`язки, гроші і цінні папери, а також майнові права на них

За нормами сімейного законодавства умовою належності майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя є визначена законом мета укладення договору – інтереси сім`ї, а не власні, не пов`язані з сім`єю інтереси одного з подружжя.

Таким чином, укладення кредитного договору, під час перебування позичальника у зареєстрованому шлюбі не свідчить про беззаперечну мету укладення договору в інтересах сім`ї, оскільки особа навіть перебуваючи у шлюбі не позбавлена можливості укласти дрібний побутовий правочин для задоволення своїх особистих потреб, а не тільки в інтересах сім`ї.

Оскільки, матеріали даної справи не містять жодного належного доказу про те, що Кредитний договір № CL – 246524 від 16.12.2019 року було укладено саме в інтересах сім`ї, натомість виходячи з умов даного договору та дослідженої судом Анкети – заяви № CL – 246524 від 16.12.2019 року вбачається, що ОСОБА_1 зазначений вище Кредитний договір було укладено на поточні потреби та такий є дрібним побутовим правочином, у зв`язку з чим суд вважає метою укладення кредитного договору ОСОБА_1 слугувало не укладення такого договору в інтересах сім`ї, а саме для задоволення своїх особистих потреб.

А тому, пред`явлення даного позову до ОСОБА_2 як солідарного боржника суд вважає безпідставним.

Окрім того, поза увагою суду не може бути залишений той факт, що звертаючись до суду також із позовними вимогами до ОСОБА_2 як дружини позичальника, позивачем було додано до матеріалів справи жодного доказу, який підтверджується факт перебування ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 умови взятого на себе кредитного зобов`язання не виконав, що виявилося у неповернення кредитних коштів, що стало наслідком звернення АТ «Кредобанк» до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що із ОСОБА_1 підлягає стягненню сума кредитної заборгованості в розмірі 160264,32 грн., сплачений позивачем судовий збір, в а також витрати на професійну правову допомогу.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 4, 6, 10, 12, 141, 228, 229, 263, 265, 273, 279, 280 – 282 ЦПК України, ст.ст. 526, 257, 625, 651, 1049-1050, 1052, 1054 ЦК України суд, –

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» суму заборгованості за Кредитного договору № CL – 246524 від 16.12.2019 року у розмірі 160264/сто шістдесят тисяч двісті шістдесят чотири/ грн. 32 коп., з яких:

?113081 /сто тринадцять тисяч вісімдесят один/ грн. 75 коп. – заборгованість за тілом кредиту;

?47182 /сорок сім тисяч сто вісімдесят два/ грн. 57 коп. – заборгованість за відсотками.

В задоволенні решти позовних вимог Акціонерного товариства «Кредобанк» - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» суму сплаченого судового збору в розмірі 2403/дві тисячі чотириста три/грн. 96 коп., а також витрати на професійну правову допомогу в розмірі 16026/шістнадцять тисяч двадцять шість /грн. 43коп.

Учасники справи:

Позивач: Акціонерне товариство «Кредобанк», код за ЄДРПОУ 09807862, місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, буд. № 78.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , мешканець: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП суду невідомий, мешканка: АДРЕСА_2 .

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача із дотриманням вимог ст.ст. 284 – 285 ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку шляхом подання протягом тридцяти днів апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом зазначених вище строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга.

Повний текст рішення складено 29 листопада 2021 року.

Суддя Суворовського

районного суду м. Одеси І.О. Кремер