Рішення № 101512573, 27.09.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/10665/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 вересня 2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в особі:

головуючого - судді Придачука О.А.

за участю секретаря судового засідання - Бомбушкар В.П.

представника позивача - адвоката Шаркаді І.І.

представника відповідача - адвоката Талапа Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгороді цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шаркаді Іван Іванович, до товариства з обмеженою відповідальністю «Шарлоточка» про визнання правочину недійсним.

В С Т А Н О В И В:

Позивач, в інтересах якої діє адвокат Шаркаді І.І., звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Шарлоточка» про визнання правочину недійсним

Позовні вимоги мотивує тим, що відповідно до заповіту, посвідченого 05 грудня 2002 року о 10:00 годині ОСОБА_2 , секретарем Виконавчого комітету Холмецької сільської ради, громадянка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Ростока Воловецького району, що мешкала в АДРЕСА_1 , заповіла належний їй житловий будинок з надвірними будовами, що знаходиться в АДРЕСА_1 та все інше майно, яке на день смерті буде їй належати, позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 20.03.2015.

Згідно з свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 17.02.2017 року ОСОБА_1 отримала у власність в порядку спадкування приватизовану земельну ділянку площею 3,0448 га, розташовану за межами АДРЕСА_2 , відведеної померлій для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2124887300:10:014:0001.

Після оформлення спадщини, позивач дізналася про наявність договору оренди землі № 7/0001 від 25 листопада 2014 року, що укладений між спадкодавцем ОСОБА_3 та ТОВ «Шарлоточка», предметом якого є земельна ділянка з цільовим призначенням – «ведення товарного сільськогосподарського виробництва», площею 3,0448 га, яка знаходиться на території Холмецької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, урочище «Кіш Тог» контур НОМЕР_2 , кадастровий номер 2124887300:10:014:0001, тобто успадкована позивачем земельна ділянка. Строк оренди – десять років (п. 3.1 Договору).

Право оренди, що виникло у відповідача на підставі вказаного договору, зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, що підтверджується відповідним витягом № 33426256 від 10.02.2015. Із змісту вказаного витягу вбачається, що заяву про державну реєстрацію прав з реєстраційним номером 10111858 було подано 07.02.2015 уповноваженою особою ОСОБА_4 . Тобто, померла власниця зазначеної земельної ділянки ОСОБА_3 особисто не зверталася до державного реєстратора з проханням зареєструвати речове право за відповідачем, відповідна реєстраційна дія була вчинена за посередництвом представника.

При ознайомленні з договором оренди землі № 7/0001 від 25 листопада 2014 року та порівнянні його тексту із заповітом, позивач виявила, що підписи ОСОБА_3 мають візуальну розбіжність, неоднаковість виконання, що викликає сумнів в тому, чи вказаний договір дійсно був підписаний саме нею. Також має місце суттєва візуальна розбіжність між підписом ОСОБА_3 у графі «Орендодавець» договору оренди землі № 7/0001 від 25 листопада 2014 року, а також у відповідній графі акту приймання-передачі орендованої земельної ділянки від 25 листопада 2014 року, акту визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 25 листопада 2014 року та підписами ОСОБА_3 , що містяться в матеріалах технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки на місцевості ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за адресою: Закарпатська область, Ужгородський район, Холмецька сільська рада, за межами населеного пункту с. Холмець, контур НОМЕР_2 , урочище «Кіш Тог», поз. № 13.

Враховуючи, що ОСОБА_3 не підписувала оспорюваний договір оренди землі № 7/0001 від 25.11.2014 року, акт приймання – передачі орендованої земельної ділянки від 25.11.2014 року, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 25.11.2014 року та письмово не підтвердила свій намір віддати в оренду відповідачу належну їй земельну ділянку має місце дефект волевиявлення учасника правочину у зв"язку з чим вказаний договір є недійсним та не має юридичної сили, а земельна ділянка знаходиться у користуванні відповідача безпідставно. Крім того, наявність оспорюваного договору порушує законні права позивача на володіння, користування та розпорядження спірною земельною ділянкою, як приватною власністю.

А тому позивач просить, визнати недійсним договір оренди землі № 7/0001 від 25.11.2014 року, який укладений між ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) та ТзОВ "Шарлоточка" (код ЄДРПОУ 39372256) щодо земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,0448 га, яка знаходиться на території Холмецької сільської ради, Ужгородського району, Закарпатської області, урочище "Кіш-Тог", контур 906-903, поз. 13, кадастровий номер 2124887300:10:014:0001, з моменту укладення.

В судовому засіданні представник позивача – адвокат Шаркаді І.І. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив позов задовольнити. Додав , що експертизою доведено, що договір оренди землі № 7/0001 від 25.11.2014 не підписувався ОСОБА_3 , взагалі невідомо чи отримувала ОСОБА_3 платежі за оренду. Зазначив, що на ділянці ТзОВ "Шарлоточка" висаджені багаторічні насадження (кущі малини, ожини), а земельна ділянка відведена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, передбачена для вирощування сільськогосподарських культур і позивачка не бажає щоб земельна ділянка використовувалася не за призначенням.

Представник відповідача – адвокат Талапа Я.В. у судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні. Зазначив, що договір підписувався ОСОБА_3 особисто, платежі за оренду сплачувалися. Також додав, що земельна ділянка фактично використовується відповідачем, на ній висаджені багаторічні насадження (кущі малини, ожини), робиться полив, відповідач належним чином сплачує орендну плату. Відбулося поліпшення стану земельної ділянки , хоча письмова згода на таке поліпшення у орендодавця не бралася.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення виходячи з наступних підстав.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 17.02.2017 року ОСОБА_1 отримала у власність в порядку спадкування приватизовану земельну ділянку площею 3,0448 га, розташовану за межами АДРЕСА_2 , відведеної померлій для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 2124887300:10:014:0001.

Спадкодавцем вказаної земельної ділянки є ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка с. Ростока Воловецького району, що мешкала в АДРЕСА_1 , яка відповідно до заповіту, посвідченого 05 грудня 2002 року о 10:00 годині секретарем виконавчого комітету Холмецької сільської ради Палатіц К.М., заповіла належний їй житловий будинок з надвірними будовами, що знаходиться в АДРЕСА_1 та все інше майно, яке на день смерті буде їй належати, ОСОБА_1 , уродженці с. Холмець Ужгородського району, ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Також судом встановлено, що 20.04.2018 року ТОВ «Шарлоточка» надіслало ОСОБА_1 повідомлення № 18 від 18.04.2018 року, згідно якого повідомило ОСОБА_1 про те, що у зв"язку з набуттям нею права власності на земельну ділянку кадастровий номер 2124887300:10:014:0001, розміром 3,0448 га в порядку спадкування за померлою ОСОБА_3 , яка свого часу вказану земельну ділянку передала в оренду ТОВ «Шарлоточка», їй для отримання належних платежів за користування земельною ділянкою необхідно укласти додаткову угоду до договору оренди землі від 25.11.2014 року з користувачем землі ТОВ «Шарлоточка», зазначивши, що після підписання додаткової угоди на її користь ТОВ «Шарлоточка» буде виплачуватись платіж за користування земельною ділянкою.

Позивач оскаржує вказаний договір оренди землі від 25.11.2014 року укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Шарлоточка» з тих підстав, що при дослідженні вказаного договору у неї виникли сумніви щодо того, що договір підписувався ОСОБА_3 .

З метою визначення належності підпису ОСОБА_3 у договорі оренди землі № 7/0001 від 25 листопада 2014 року та у відповідних додатках до договору (акті приймання-передачі орендованої земельної ділянки від 25 листопада 2014 року, акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 25 листопада 2014 року) у справі відповідно до ухвали Ужгородського міськрайонного суду від 26.12.2019 року призначено посмертну почеркознавчу експертизу, проведення якої було доручено експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз (79024, м. Львів, вул. Липинського, буд. 54).

Відповідно до висновку експерта № 9359 від 11.03.2021, що виконаний судовим експертом Закарпатського відділення Львівського НДІ судових експертиз Кормош О.В. встановлено, що підпис від імені ОСОБА_3 у договорі оренди землі № 7/0001 від 25 листопада 2014 року, що укладений між ОСОБА_3 та ТОВ «Шарлоточка» у розділі «Реквізити сторін» у графі «Орендодавець» після слів «Підписи сторін» виконаний не ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_3 в Акті приймання-передачі орендованої земельної ділянки від 25 листопада 2014 року у розділі «Реквізити сторін» у графі «Орендодавець» перед словами « ОСОБА_5 » виконаний не ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а іншою особою; підпис від імені ОСОБА_3 в Акті визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 25 листопада 2014 року в розділі «Реквізити сторін» у графі «Орендодавець» перед словами « ОСОБА_5 » виконаний не ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а іншою особою.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є, зокрема, договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 792 ЦК України, за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначаються Законом України «Про оренду землі».

Відповідно до ст. 13 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння та користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст. 14 Закону договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Як передбачено частинами 1 та 3 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Частиною 4 цієї ж статті передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Статтею 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Отже, вказані норми цивільного права свідчать про те, що правочин може бути визнано недійсним, якщо волевиявлення учасника правочину не є вільним, не відповідає його внутрішній волі.

У відповідності до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Разом з тим, судом встановлено, що орендодавець ОСОБА_3 не підписувала оскаржуваний договір оренди землі.

Згідно п. 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз`яснено, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину. Не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено. У зв`язку з цим судам необхідно правильно визначати момент вчинення правочину (статті 205 - 210, 640 ЦК тощо). Зокрема, не є укладеними правочини (договори), у яких відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (відсутня згода за всіма істотними умовами договору; не отримано акцепт стороною, що направила оферту; не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення правочину потрібна його передача тощо). Згідно із статтями 210 та 640 ЦК не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Встановивши ці обставини, суд відмовляє в задоволенні позову про визнання правочину недійсним. Наслідки недійсності правочину не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Водночас, відповідно до статей 125, 126 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Згідно із частиною 5 статті 6 Закону України «Про оренду землі» право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Частиною 1 статті 210 ЦК України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Статтею 17 Закону України «Про оренду землі» визначено, що об`єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягають, зокрема право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки.

Відповідно до статті 10 зазначеного Закону державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права № 33426256 від 10.02.2015 року судом встановлено, що 07.02.2015 року за ТОВ «Шарлоточка» зареєстровано речове право – право оренди земельної ділянки з цільовим призначенням – ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,0448 га, яка знаходиться на території Холмецької сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, урочище «Кіш Тог» контур НОМЕР_2 , кадастровий номер 2124887300:10:014:0001.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що в установленому законом порядку здійснено державну реєстрацію спірного договору оренди землі, то він є укладеним, а отже - оспорюваним та за рішенням суду може бути визнаний недійсним. Аналогічна позиція висловлена в постанові Верховного Суду України № 6-99 цс13 від 18.09.2013 року.

Постановою КЦС Верховного Суду від 25.03.2020 №704/593/17 (№61- 14992св19) визначено, що якщо спірний правочин за формою і змістом відповідає вимогам закону, зареєстрований, але одна зі сторін його не підписувала, то такий договір є вчиненим, тому наявні підстави для визнання його недійсним в порядку ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України, у зв`язку з відсутністю волевиявлення власника земельної ділянки, якщо він у подальшому не схвалив такий правочин.

Обставинами, які б свідчили про схвалення у подальшому договору оренди землі є, зокрема, отримання орендної плати.

Разом з тим, суд констатує, що надісланому позивачці повідомленні № 18 від 18.04.2018 року ТОВ «Шарлоточка» також проінформувало, що станом на час звернення ОСОБА_1 належить до виплати 12000,00 (дванадцять тисяч) грн.

Пунктом 4.2 договору оренди землі № 7/0001 від 25.11.2014 року визначено, що орендна плата за оренду земельної ділянки за один рік становить 2250,00 грн., що на день укладення договору становить більше ніж 3% від нормативної грошової оцінки, або 750,00 кг. зерна.

Згідно п. 4.3 договору оренди землі, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється без урахування індексів інфляції, але з урахуванням вартості тони зерна на ринку, в поточному році за який сплачується орендна плата.

Пунктом 4.7 договору передбачено, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором справляється пеня у розмірі 0,05% несплаченої суми за кожний день прострочення.

Враховуючи умови договору щодо орендної плати, строк дії договору та розмір орендної плати, що підлягає сплаті, орендна плата ОСОБА_3 не виплачувалася.

Докази виплати ОСОБА_3 орендної плати за договором оренди землі № 7/0001 від 25.11.2014 року відповідачем також не надано.

Що стосується посилання представника відповідача на те, що орендована земельна ділянка використовується під багаторічні плодові насадження (кущі малини, ожини), суд звертає увагу на наступне.

Пунктом 5.1 договору оренди землі № 7/0001 від 25.11.2014 року визначено, що земельна ділянка передається в оренду для вирощування сільськогосподарських культур.

Пунктом 5.2 договору оренди землі № 7/0001 від 25.11.2014 року визначено, що цільове призначення земельної ділянки - ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» містить визначення поняття «цільове призначення земельної ділянки», згідно з яким, це допустимі напрями використання земельної ділянки відповідно до встановлених законом вимог щодо використання земель відповідної категорії та визначеного виду цільового призначення.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення, які надаються у власність або передаються у користування, за конкретними цілями використання поділяються на види. Віднесення земельних ділянок сільськогосподарського призначення до того чи іншого виду позначається на їх правовому режимі (порядку використання), який відповідає їх цільовому призначенню (використанню).

Частинами першою, другою та третьою статті 35 ЗК України, визначено, що громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва. Іноземці та особи без громадянства, а також юридичні особи, можуть мати земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва на умовах оренди. Земельні ділянки, призначені для садівництва, можуть використовуватись для закладання багаторічних плодових насаджень, вирощування сільськогосподарських культур, а також для зведення необхідних будинків, господарських споруд тощо.

Отже, використовувати земельну ділянку для ведення сільськогосподарського товарного виробництва для закладання багаторічних плодових насаджень не дозволено.

Використання земельної ділянки не за цільовим призначенням згідно приписів ст. 32 Закону України "Про оренду землі", є підставою для дострокового розірвання договору оренди землі.

Відповідно до підпункту «б» пункту 15 Перехідних положень ЗК (які діяли на час спірних правовідносин) до набрання чинності законами України про державний земельний кадастр та про ринок земель був введений мораторій на купівлю-продаж або інший можливий спосіб відчуження земельних ділянок і зміну цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

Про неможливість зміни виду використання, який відповідає їх цільовому призначенню сільськогосподарських земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на вид використання - для ведення індивідуального садівництва, зазначається у Постанові ВСУ від 08.04.2014 року у справі №21-371а13.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 року), ратифікованою Законом від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 року), передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Згідно зі ст. ст. 15,16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 2 ч.2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ч.1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно ч.1 ст. 236 ЦК УКраїни, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

А тому враховуючи, що в судовому засіданні на підставі досліджених доказів встановлено, що ОСОБА_3 не підписувала договір оренди землі № 7/0001 від 25.11.2014 року, тобто не виявляла свою згоду на укладання правочину з такими умовами, і в подальшому такий договір не схвалювався, із урахуванням проведення державної реєстрації речового права – оренди земельної ділянки, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність правових підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі ч.3 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України.

Керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 203, 207, 210, 215,216, 236, 626, 627, 638, 792 ЦК України, ст. 35, 124-126 ЗК України, Законом України "Про оренду землі", Законом України «Про землеустрій», ст. ст. 10, 12, 13, 18, 81, 258, 259, 263-265, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Шаркаді Іван Іванович, до товариства з обмеженою відповідальністю «Шарлоточка» про визнання правочину недійсним - задовольнити.

Визнати недійсним, з моменту укладення, договір оренди землі № 7/0001 від 25.11.2014 року, який укладений між ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) та ТзОВ "Шарлоточка" (код ЄДРПОУ 39372256) щодо земельної ділянки з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,0448 га, яка знаходиться на території Холмецької сільської ради, Ужгородського району, Закарпатської області, урочище "Кіш-Тог", контур 906-903, поз. 13, кадастровий номер 2124887300:10:014:0001.

Стягнути з ТзОВ "Шарлоточка" (код ЄДРПОУ 39372256) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (адреса проживання АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ), сплачений судовий збір у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн., 40 коп.)

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду О.А. Придачук