Рішення № 101505645, 30.11.2021, Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/1511/21

Провадження №2-а/568/49/21

30 листопада 2021 р. м.Радивилів

Суддя Радивилівського районного суду Рівненської області Сільман А.О.,

секретар судового засідання Саган В.В.

розглянувши матеріали позовної заяви

ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )

до Головного управління Національної поліції у Рівненській області (ЄДРПОУ: 40108761, місцезнаходження: 33028, вул.Хвильового, 2, м.Рівне)

про визнання незаконною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі,

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головне управління Національної поліції у Рівненській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення.

В обґрунтування позову вказує, 03.10.21 р. інспектором СРПП ВП № 2 Дубенського ВП ГУНП у Рівненській області складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 515505, якою його, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 850 гривень.

Позивач стверджує, що будь-які докази на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, а саме: керування транспортним засобом незареєстрованим у встановленому законом порядку, матеріали справи не містять.

Зупенення інспектором транспортного засобу, яким керував позивач є незаконним та безпідставним, інспектор діяв не на підставі та не в межах наданих йому повноважень, чим порушив вимоги чинного законодавства.

Ухвалою від 25.10.21 р. позовну заяву прийнято до провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою від 17.11.21 р. розгляд справи відкладено на 30.11.21 р.

Сторони в судове засідання не з`явились, про дату час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та довідкою про доставку електронного листа.

Разом з тим, від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався, клопотань про відкладення не заявляв, причини неявки в судове засідання не повідомив.

Враховуючи вимоги ст. 205 КАС України, суд визнав за можливе здіснити судовий розгляд за наявними в матеріалах справи доказами.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч. 4 ст. 29 КАС України).

З постанови серії БАВ №515505 від 03.10.21 р., винесеною інспектором СРПП відділення полації № 2 Дубенського РВП ГУНП в Рівненській області, вбачається, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, який не був зареєстрований у встановленому законом порядку протягом 10 діб з моменту митного оформлення чи придбання у уповноваженому органі МВС, чим порушив п. 2.9 в ПДР України, ст. 34 ЗУ "Про дорожній рух".

Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 850 гривень.

Розглянувши матеріали справи, суд враховує наступні положення чинного законодавства.

Відповідно до ЗУ "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно п. 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п. 2.9 ПДР України, водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Частиною 6 ст. 121 КУпАП передбачено, що керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, його експлуатація без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, закритим іншими предметами, у тому числі з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, чи забрудненим, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані двадцяти метрів, перевернутим чи неосвітленим тягне за собою накладення штрафу в розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно ст. 34 Закону України "Про дорожній рух", державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи та напівпричепи до них, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Державна реєстрація та облік автомобілів, автобусів, мотоциклів та мопедів усіх типів, марок і моделей, самохідних машин, причепів та напівпричепів до них, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів здійснюються територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України.

Також, положеннями частини 10 цієї статті встановлено, що власники транспортних засобів та особи, які використовують їх на законних підставах, зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) належні їм транспортні засоби протягом десяти діб після придбання, митного оформлення, одержання транспортних засобів або виникнення обставин, що потребують внесення змін до реєстраційних документів.

Процедура державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів (далі - транспортні засоби), оформлення та видачі реєстраційних документів і номерних знаків регулюється Порядком державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 вересня 1998 року № 1388 (далі - Порядок № 1388).

Згідно із пунктом 7 зазначеного Порядку власники транспортних засобів та особи, що експлуатують такі засоби на законних підставах, або їх представники (далі - власники) зобов`язані зареєструвати (перереєструвати) транспортні засоби протягом десяти діб після придбання (одержання) або митного оформлення, або тимчасового ввезення на територію України, або виникнення обставин, що є підставою для внесення змін до реєстраційних документів.

За змістом п. 16 Порядку на зареєстровані в уповноважених органах МВС транспортні засоби видаються свідоцтва про реєстрацію, а також номерні знаки, що відповідають державному стандарту України: два номерні знаки - на автотранспорт, один - на мототранспорт, мопед, причіп та напівпричіп.

Щодо доводів позивача про незаконну зупинку працівниками поліції транспортного засобу, суд враховує настпуне.

Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень.

Статтею 29 Закону передбачено, що поліцейський захід - це дія або комплекс дій превентивного або примусового характеру, що обмежує певні права і свободи людини та застосовується поліцейськими відповідно до закону для забезпечення виконання покладених на поліцію повноважень.

Поліція може застосовувати такі превентивні заходи, зокрема перевірку документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів i технічних засобів, що мають функції фото- i кінозйомки, відеозапису, засобів фото- i кінозйомки, відеозапису (ст. 31 Закону України «Про Національну поліцію»). Під час проведення превентивних поліцейських заходів поліція зобов`язана повідомити особі про причини застосування до неї превентивних заходів, а також довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких застосовуються такі заходи.

Статтею 35 Закону України «Про Національну поліцію» встановлено, що поліцейський може зупинити транспортні засоби, якщо водій порушив Правила дорожнього руху.

Як вбачається з диску відеофіксації правопорушення (дистк № 1 файл 211003), після зупинки транспортного засобу, поліцейський повідомив позивачу причини зупинки з посиланням на нормативно-правовий акт на підставі, якого здійснено зупинку.

Враховуючи, що чинним законодавством України до повноважень поліції віднесено зупинка транспортного засобу з метою запобігання вчинення адміністративного правопорушення, суд вважає що у працівника поліції було достатньо правових підстав для зупинки транспортного засобу, яким керував позивач.

Щодо доводів позивача про те, що наданий працівниками поліції диск відеофіксації правопорушення з нагрудної камери поліцейського, не є належним доказом у даній справі, суд враховує наступне.

Ст. 251 КУпАП визначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Частиною 1 ст.9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

Отже, поліції відповідно до Закону надано право використовувати інформацію відеозапису в якості речового доказу наявності або відсутності факту правопорушення.

Суд враховує, що зміст ст. 283 КУпАП, постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити відомості зокрема про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався).

В оскаржуваній постанові від 03.10.21 р. зазначено, що фіксація здійснювалась на пристрій DMT-І № 78413.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що доучений до матеріалів справи диск відеофіксації є належним та допустимим доказом у даній справі.

Суд враховує, що згідно ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

До основних повноважень поліції входить, зокрема, регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.

Порядок оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції визначається Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року № 1376.

Згідно з п. 3 зазначеної Інструкції протоколи про адміністративні правопорушення не складаються у випадках, передбачених статтею 258 КУпАП.

Статтею 222 КУпАП зазначено, що органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення за ч. 6 ст. 121 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Разом з цим, за приписами частин 2 та 3 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, та адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованих в автоматичному режимі, а також порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису).

Протоколи не складаються і в інших випадках, коли відповідно до закону штраф накладається і стягується, а попередження оформлюється на місці вчинення правопорушення.

Відповідно до ч.5 ст.258 КУпАП, якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Обов`язковою умовою для застосування ч.5 ст.258 КУпАП щодо констатації наявності в уповноваженої посадової особи обов`язку скласти протокол про адміністративне правопорушення є те, що особа оспорює допущене порушення і адміністративне стягнення.

Тобто, орган поліції у випадку незгоди особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має обов`язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.

Як вбачається з наявного у матеріалах даної справи відеозапису, позивач заперечив факт вчинення правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 121 КУпАП, не погоджувався зі спірною постановою відповідача під час її винесення та з застосуванням адміністративного стягнення, а відтак, у відповідача виник обов`язок скласти протокол про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, працівник поліції у відповідності до вимог ч.5 ст.258 КУпАП був зобов`язаний складати протокол про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 для збереження доказів правопорушення, оскільки протокол про адміністративне правопорушення, відповідно до ст.251 КУпАП є доказом вчинення правопорушення із зазначенням тих матеріалів, що до нього додаються (рапорт, пояснення, фотофіксація, цифровий носій відеозапису, тощо).

Відповідач проігнорував зазначену норму Закону, не склав адміністративного протоколу, чим порушив право позивача передбачене ст. 268 КУпАП на належний розгляд його справи.

Зазначена обставина свідчить про порушення відповідачем приписів вказаної вище Інструкції та ч. 5 ст. 258 КУпАП.

Крім цього, п. 18 Інструкції визначено, що протокол про адміністративне правопорушення та матеріали про вчинене адміністративне правопорушення відповідно до статті 257 КУпАП надсилаються (надаються) органу (посадовій особі), уповноваженому(ій) розглядати справи про адміністративні правопорушення.

Проте, справа була розглянута і спірна постанова була винесена відповідачем на місці вчинення правопорушення, хоча з відеозапису вбачається, що позивач не згоден з даною постановою.

Таким чином, суд вважає, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 безпосередньо на місці його вчинення, без складання протоколу, призвело до порушення процесуальних прав позивача як особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у КУпАП.

Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає що спірна постанова прийнята поліцейським з порушенням повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, а тому підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 283, 289, 247, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 100, 158, 159, 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ НП в Рівненській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - задовільнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову про накладання адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАВ № 515505 від 03.10.21 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 6 ст. 121 КУпАП.

Виконання вказаної постанови серії БАВ № 515505 від 03.10.21 р. - зупинити

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Національної поліції в Рівненській області (ЄДРПОУ: 40108761, місцезнаходження: 33028, вул.Хвильового, 2, м.Рівне) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , код НОМЕР_1 ) 454 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складений 01.12.21 р.

Суддя А.О. Сільман