Рішення № 101503397, 15.11.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/13058/21

Провадження № 2/522/7483/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Павлик І.А.

за участю:

секретаря судового засідання – Середи А.В.,

сторони в судове засідання не з`явилися, про місце, час та дату проведення судового засідання повідомлені належним чином,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А2393 в особі Об`єднаної житлової комісії військової частини А2393, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору – Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса про визнання частково недійсним рішення та зобов`язання поновити на квартирному обліку для забезпечення житлом,

ВСТАНОВИВ:

У липні 2021 року позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Військової частини А2393 в особі Об`єднаної житлової комісії військової частини А2393, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору – Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса, в якому просив суд:

- визнати частково недійсним рішення об`єднаної житлової комісії військової частини А 2393, яке оформлене протоколом від 24.06.2021 № 6 про перенесення дати зарахування позивача на квартирний облік в загальній черзі з 03.02.1995 на дату протоколу від 17.12.2001 № 12, в першочерговій черзі з 23.12.1999 на дату протоколу від 18.12.2007 № 14;

- зобов`язати відповідача поновити позивача на квартирному обліку в загальній черзі з 03.02.1995, в першочерговій черзі з 23.12.1999.

В обґрунтування позовних вимог заявник вказував, що відповідно до виписки протоколу житлової комісії № 7 військової частини 18876 від 19.08.1992 (далі – Протокол № 7) позивача та членів його сім`ї в кількості 4 чоловіки було зараховано на квартирний облік в загальній черзі. Починаючи з 1994 року позивач проходив службу у військовій частині в м. Одесі та з 25.08.1994 і по сьогоднішній день проживає у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 , який обліковується за Квартирно-експлуатаційним відділом м. Одеси та був наданий позивачу при переїзді до м. Одеси.

Відповідно до протоколу засідання житлової комісії штабу та управління Південного оперативного командування від 18.12.2007 № 14 (далі – Протокол № 14), які не скасовані у встановленому законом порядку та є чинними на даний час, позивача в складі сім`ї 4 особи прийнято на квартирний облік у першочергову чергу з 23.12.1999.

24.06.2021 рішенням об`єднаної житлової комісії військової частини А 2393, яке оформлене протоколом від 24.06.2021 № 6, перенесено дати зарахування позивача на квартирний облік в загальній черзі з 03.02.1995 на дату протоколу від 17.12.2001 № 12, в першочерговій черзі з 23.12.1999 на дату протоколу від 18.12.2007 № 14, в позачерговій черзі з 27.12.2002 на дату протоколу від 29.12.2004 № 6.

При цьому позивач зазначав, що рішенням № 6 його було перенсено в загальній черзі з 03.02.1995 на дату протоколу від 17.12.2001 № 12, та в першочерговій черзі з 23.12.1999 на дату протоколу від 18.12.2007 № 14 на підставі розділу ІІ пункту 15 Постанови Ради Міністрів Української РСР і Української Республіканської Ради професійних спілок від 11.12.1984 № 470 "Про затвердження Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР" (далі - Правила), у зв`язку з тим, що позивач на час зарахування на квартирний облік у Південному ОК не був зареєстрований в місті Одеса.

Позивач вважає зазначене рішення в оскаржуваній частині незаконним, оскільки відповідно до довідки Військового інституту Одеського національного політехнічного університету від 04.06.2008 № 83, позивач починаючи з 25.08.1994 проживає у гуртожитку в АДРЕСА_2 , а реєстрація в паспорті не здійснювалася, оскільки у 1994 році позивач проходив військову службу в Одеському гарнізоні, що виключало підстави для її вчинення.

Ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 19.07.2021 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши зібрані у справі докази, надавши належну правову оцінку доводам та запереченням сторін у їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову, з наступних підстав.

Судом встановлено та позивачем і представниками сторін у судовому засіданні підтверджено, що відповідно до виписки протоколу житлової комісії № 7 військової частини 18876 від 19.08.1992 позивача та членів його сім`ї було зараховано на квартирний облік в загальній черзі з 19.08.1992.

Відповідно до пункту 2 наказу Міністерства оборони України від 03.02.1995 № 20 "Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею в Збройних Силах України від 23.12.1992", у редакції, яка була чинною на момент взяття позивача на квартирний облік, у випадках, передбачених абзацом четвертим пункту 11 зазначеного Положення, при переміщенні військовослужбовця по службі в інший гарнізон йому зараховується попередній час перебування на квартирному обліку (в списках осіб, що користуються правом першочергового і позачергового отримання жилих приміщень), але не раніше, ніж з дня набрання чинності цим наказом.

Таким чином, згідно вимог наведеного наказу, строк обчислення позивача на квартирному обліку в загальній черзі слід рахувати з 03.02.1995.

З 25.08.1994 позивач проживає у гуртожитку в АДРЕСА_2 , АДРЕСА_3 , що підтверджується довідкою Військового інституту Одеського національного політехнічного університету від 04.06.2008 № 83.

18.12.2007 згідно з витягом з протоколу засідання житлової комісії штабу та управління Південного оперативного командування № 14, позивача разом з членами його сім`ї було прийнято на квартирний облік у першочергову чергу з 23.12.1999.

Згідно наявної у справі копії витягу з наказу № 018 від 27.01.2003 позивача було звільнено з військової служби у запас за пунктом 67 підпункту «б» за станом здоров`я.

Також встановлено, що рішенням № 6 позивача було перенесено в загальній черзі з 03.02.1995 на дату протоколу від 17.12.2001 № 12, в першочерговій черзі з 23.12.1999 на дату протоколу від 18.12.2007 № 14, на підставі розділу ІІ пункту 15 Правил.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з пунктами 1, 6 статті 34 Житлового кодексу Української РСР потребуючими поліпшення житлових умов визнаються громадяни забезпечені жилою площею нижче за рівень, що визначається в порядку, встановлюваному Радою Міністрів Української РСР і Українською республіканською радою професійних спілок які проживають у гуртожитках

Частиною першою статті 37 вказаного Кодексу визначено, що облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання.

Положеннями статті 44 наведеного Кодексу визначено, що громадянинові, який перебуває на обліку потребуючих поліпшення житлових умов за місцем роботи, черговість на одержання жилого приміщення може бути перенесено на рік, якщо протягом попереднього року за систематичне порушення трудової дисципліни, пияцтво, хуліганство, розкрадання державного або громадського майна до нього застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського впливу або заходи адміністративного стягнення чи кримінального покарання, за винятком випадку, передбаченого пунктом 4 статті 40 цього Кодексу (ч.1). Черговість може бути перенесено і в інших випадках, передбачених законодавством Союзу РСР і Української РСР (ч. 2). Рішення про перенесення черговості приймається органами, які винесли рішення про взяття громадянина на облік потребуючих поліпшення житлових умов (ч. 3).

Згідно з пунктом 3 Правил зобов`язано виконавчі комітети місцевих Рад народних депутатів, профспілкові органи, міністерства, державні комітети і відомства УРСР, а також підприємства, установи, організації незалежно від їх підпорядкованості суворо додержуватися Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР.

Відповідно до пункту 15 Правил на квартирний облік беруться потребуючі поліпшення житлових умов громадяни, які постійно проживають, а також мають реєстрацію місця проживання у даному населеному пункті. Зазначені вимоги не поширюються на внутрішньо переміщених осіб, визначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил. Виконавчі комітети обласних, Київської і Севастопольської міських Рад народних депутатів разом з радами профспілок можуть установлювати тривалість часу постійного проживання громадян у даному населеному пункті, необхідну для взяття на квартирний облік. При визначенні потреби громадян у поліпшенні житлових умов беруться до розрахунку члени їх сімей, які прожили і мають реєстрацію місця проживання у відповідному населеному пункті не менше встановленого строку (крім подружжя, неповнолітніх дітей і непрацездатних батьків, а також осіб, зазначених у підпункті 8 пункту 13 цих Правил).

Отже, вказаний пункт Правил регулює порядок прийняття особи на квартирний облік, а не порядок зняття з цього обліку.

При проходженні позивачем служби та при зарахуванні його на квартирний облік діяв наказ Міністра оборони України від 03.02.1995 № 20 «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею Збройних Силах України», відповідно до пункту 37 якого військовослужбовці, які перебувають на квартирному обліку, при звільненні з військової служби у запас чи відставку за віком, за станом здоров`я, а також у зв`язку із скороченням штатів або організаційними заходами у разі неможливості використання на службі залишаються на квартирному обліку до одержання житла у військовій частині (у випадку її розформування військових комісаріатах) і КЕЧ районів та користуються правом на позачергове одержання житла. Якщо такий військовослужбовець обирає для проживання після звільнення з військової служби, з урахуванням існуючого порядку прописки, інший населений пункт, відповідний командир військової частини, за проханням військовослужбовця за 3 роки до звільнення у запас або у відставку за віком, подає до військового комісаріату і квартирно-експлуатаційної частини району необхідні документи для зарахування військовослужбовця на квартирний облік, на якому він перебуває до одержання житла. На підставі повідомлення КЕЧ району про зарахування такого військовослужбовця до черги на отримання житла у військовому комісаріаті він знімається з квартирного обліку за останнім місцем служби. Він, також, може скористатися правом отримати житло після звільнення з військової служби від виконавчих комітетів місцевих Рад народних депутатів відповідно до чинного законодавства.

Зазначений наказ Міністра оборони України від 03.02.1995 № 20 «Про внесення змін та доповнень до Положення про порядок забезпечення жилою площею Збройних Силах України» втратив чинність 10.11.2006.

В рішенні Конституційного Суду України від 09.02.1999 за № 1-рп/99 зазначено, зокрема, що за загальновизнаним принципом права, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до статті 5 Цивільного Кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Частиною 3 статті 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Частиною 1 статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Таким чином, оскільки позивача було зараховано на квартирний облік до загальної черги з 03.02.1995, а до першочергової черги з 23.12.1999 відповідно до вимог чинного на той час законодавства, які регулювали правовідносини пов`язані з взяттям/зняттям з квартирної черги і Протоколи № 7, № 14 не були скасовані, а відповідачу під час прийняття рішення № 14 було достименно відомо про те, що позивач здав службове житло у м. Овручі 16.06.2000 та зареєструвався у м. Одесі 14.08.2000, прийняте відповідачем рішення № 6 про зняття позивача з квартирного обліку з підстав відсутності реєстрації у м. Одесі на час зарахування на квартирний облік у Південному ОК Збройних Сил України є безпідставним та таким, що порушує право позивача, як військовослужбовця і громадянина на житло, передбачене ст. 47 Конституції України, за умовами якої кожен має право на житло.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що рішенням відповідача № 6 було порушено право позивача на житло, яке гарантовано Конституцією України, оскільки він зареєстрований у м. Одесі, житлом для постійного проживання не забезпечений та потребує поліпшення житлових умов.

За таких обставин позовні вимоги є законними та обґрунтованими і підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Враховуючи задоволення позову у повному обсязі, а також те, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судовий збір у сумі 1 816,00 грн підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст.ст. 81, 89, 141, 223, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Військової частини А2393 в особі Об`єднаної житлової комісії військової частини А2393, третя особа без самостійних вимог щодо предмету спору – Квартирно-експлуатаційний відділ м. Одеса про визнання частково недійсним рішення та зобов`язання поновити на квартирному обліку для забезпечення житлом задовольнити.

Визнати частково недійсним рішення об`єднаної житлової комісії військової частини А 2393, яке оформлене протоколом від 24.06.2021 № 6, про перенесення дати зарахування ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікацій код: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 )на квартирний облік в загальній черзі з 03.02.1995 на дату протоколу від 17.12.2001 № 12, в першочерговій черзі з 23.12.1999 на дату протоколу від 18.12.2007 № 14.

Зобов`язати об`єднану житлову комісію військової частини А 2393 (м. Одеса, пров. Штабний, 1, ЄДРПОУ: 07966906) поновити ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікацій код: НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) на квартирному обліку в загальній черзі з 03.02.1995, в першочерговій черзі – з 23.12.1999.

Стягнути з Військової частини А2393 (м. Одеса, пров. Штабний, 1, ЄДРПОУ: 07966906) на користь держави 1 816,00 грн судового збору.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.

Суддя І.А. Павлик

Повний текст рішення складено 29.11.2021.