Рішення № 101495557, 29.11.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 року Справа № 480/7831/21

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/7831/21 за позовом ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач - ОСОБА_2 звернулась до суду з адміністративним позовом до відповідача - Сумської міської ради в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міської ради від 24.02.2021р. за № 451-МР “Про скасування рішення Сумської міської ради від 24.12.2008 року за № 2269-МР “Про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ”.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Сумської міської ради № 2269-МР від 24.12.2008 р. ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0850 га. На підставі вищезазначеного рішення, позивачкою було замовлено, а ПП “МЕГАПОЛІС” виготовлено, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 09.07.2013 р., на підставі якого за заявою Тур ЛМ„ 04.09.2013 р. зареєстрована в Державному земельному кадастрі земельна ділянка за кадастровим номером 5910136600:18:005:0032, площею 0,0905 га, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з державного земельного кадастру.

В подальшому, рішеннями Сумської міської ради № 4446-МР від 03.06.2015 р., № 4946-МР від 16.10.2015 р., № 708-МР від 27.04.2016 р. позивачці неодноразово відмовлялося в затвердженні вищезазначеного проекту землеустрою.

В березні 2021 року на сайті Сумської міської ради - https://smr.gov.ua/uk/dokumenti/rishennva-miskon-radi/2021/20703-24-liutoho-iv-sesiia- sumskoi-miskoi-radv-viii-sklykannia.html було опубліковано рішення Сумської міської ради за № 451-МР яке було прийнято 24 лютого 2021 року “Про скасування рішення Сумської міської ради від 24.12.2008 року за № 2269-МР “Про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ”.

Позивач вважає рішення Сумської міської ради від 24.02.2021р. за № 451-МР “Про скасування рішення Сумської міської ради від 24.12.2008 року за № 2269-МР “Про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ” протиправним, посилаючись на те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів них рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного провадження.

20.10.2021р. від позивача надійшло клопотання про здійснення судочинства у даній справі в порядку загального провадження з призначенням колегіального розгляду справи.

Відповідно до ухвали суду від 26.10.2021р. у задоволенні зазначеного клопотання позивача було відмовлено, оскільки суд не вбачав здійснювати розгляд справи в порядку загального судочинства у колегіальному складі суду.

08.11.2021р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач зазначає про те, що позовні вимоги вважає необґрунтованими. Відповідач не заперечує , що дійсно рішенням Сумської міської ради № 2269-МР від 24.12.2008 р. ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0850 га. В подальшому, відповідно до рішення Сумської міської ради від 24.02.2021р. за № 451-МР було скасовано рішення Сумської міської ради від 24.12.2008 року за № 2269-МР “Про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ”.

При цьому, відповідач не вбачає в своїх діях протиправної поведінки та просить суд врахувати, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав або інтересів Позивача на момент його звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Отже, як вказує відповідач, під час розгляду справи суду необхідно встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів Позивача з боку Відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод Позивача.

На переконання відповідача, в даному випадку, оскаржуване рішення не тягне за собою виникнення будь-яких юридичних наслідків для позивача, оскільки рішення від 24.12.2008 року № 451-МР (яке скасовується оскаржуваним рішенням), є актом індивідуальної дії і давно вичерпало свою дію фактом його виконання. На підставі рішення від 24.12.2008 року № 451-МР Позивачем було виготовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та подано його на затвердження до Сумської міської ради. Отже, з цього моменту дане рішення втратило юридичну силу і подальший факт його скасування вже нічого не змінює, не має для позивача жодних наслідків, не встановлює ніяких приписів, обов`язків чи обмежень.

Таким чином, відповідач вважає, що оскаржуване Позивачем рішення Відповідача не змінює стану суб`єктивних прав Позивача та не встановлює жодних додаткових обов`язків та обмежень для нього, відтак підстави для задоволення даного позову відсутні.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що відповідно до рішення Сумської міської ради № 2269-МР від 24.12.2008р. позивачці - ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною площею 0,0850 га.

На підставі вищезазначеного рішення, Позивачкою замовлено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 09.07.2013 р. Проект виготовлено ПП “МЕГАПОЛІС”.

На підставі виготовленого проекту землеустрою, за заявою Тур ЛМ„ 04.09.2013 р. була зареєстрована в Державному земельному кадастрі земельна ділянка за кадастровим номером 5910136600:18:005:0032, площею 0,0905 га, за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується витягом з державного земельного кадастру.

Рішеннями Сумської міської ради № 4446-МР від 03.06.2015 р., № 4946-МР від 16.10.2015 р., № 708-МР від 27.04.2016 р. Позивачці неодноразово відмовлялося в затвердженні вищезазначеного проекту землеустрою.

За результатами судового оскарження, постановами Зарічного районного суду м.Суми: від 17.08.2015 р. по справі № 5223/279/15-а; від 21.01.2016 р. по справі № 591/8086/15-а; від 16.12.2016 р. по справі № 591/5302/16-а, вищезазначені рішення Сумської міської ради скасовані, а також зобов`язано Сумську міську раду на найближчому пленарному засіданні чергової сесії розглянути проект землеустрою щодо відведення Позивачці спірної земельної ділянки.

Не зважаючи на наявний спір між позивачем та відповідачем стосовно розгляду проекту землеустрою, який було виготовлено з урахуванням наявного рішення Сумської міської ради від 24.12.2008р. № 2269-МР від 24.12.2008р. про надання ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою, рішенням Сумської міської ради № 1833-МР від 22.02.2017 р. було надано дозвіл на розроблення технічної документації департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради щодо поділу вищезазначеної земельної ділянки, площею 0,0905 га, кадастровий номер 5910135600:18:005:0032, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

У зв`язку з чим, земельна ділянка за кадастровим номером 5910135600:18:005:0032 була видалена з публічної кадастрової карти, внаслідок державної реєстрації земельних ділянок площею 0,0394 га, з кадастровим номером 5910136600:18:005:0036 та земельної ділянки, площею 0,0511 га, з кадастровим номером 5910136600:18:005:0040, яка була здійснена на підставі рішення Сумської міської ради № 1833-МР від 22.02.2017 р.

В подальшому, відповідно до постанови Харківського апеляційного адміністративного суду за № 818/761/18 від 17.12.2018 року, було скасовано рішення Сумської міської ради №1833-МР від 22.02.2017 р. “Про надання дозволу на розроблення технічної документації щодо поділу земельних ділянок”, скасовано державну реєстрацію земельної ділянки, площею 0,0394 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0036 та земельної ділянки, площею 0,0511 га, з кадастровим номером 5910136600:18:005:0040, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , а також зобов`язано Міськрайонне управління у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області вилучити з Державного земельного кадастру записи щодо державної реєстрації земельної ділянки, площею 0,0394 га, кадастровий номер 5910136600:18:005:0036 та земельної ділянки, площею 0,0511 га, з кадастровим номером 5910136600:18:005:0040, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 .

З метою відновлення раніше зареєстрованої земельної ділянки, у грудні 2020 року Позивачка звернулася до Міськрайонного управління у м. Суми та Сумської області з заявою про внесення відомостей до Державного земельного кадастр, а саме про державну реєстрацію земельної ділянки площею 0, 0905 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Повідомленням від 16.12.2020 р. за № ПВ-5900029702020 Позивачці було повідомлено про відмову в прийнятті заяви про внесення відомостей (змін до них) до Державного земельного кадастру, з таких підстав: документи подані не в повному обсязі, відсутня документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа (частина 4 статті 24 Закону України “Про Державний земельний кадастр”), підписана із застосуванням засобів кваліфікованого електронного підпису сертифікованим інженером-землевпорядником технічними засобами телекомунікацій (пункт 110-1 Постанови КМУ № 1051 від 17.10.2012 р. “Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру”).

Позивач з метою захисту свого права, звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державного кадастрового реєстратора Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумського районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Самохвал Тетяни Василівни про зобов`язання вчинити дії.

Так, рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 26.03.2021 року по справі № 480/9552/20, позовні вимоги Позивача були задоволені.

Однак, Державним кадастровим реєстратором Міськрайонного управління у м. Сумах та Сумському районі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області Самохвал Т.В було подано апеляційну скаргу на рішення на вище зазначене рішення суду.

Ознайомившись з апеляційною скаргою, Позивачу с т а л о в і д о м о п р о те, що Сумською міською радою було прийнято р і ш е н н я від 24.02.2021 року за №451-МР “Про скасування рішення Сумської міської ради від 24.12.2008 року за № 2269-МР “Про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ”. Дана обставина стала підставою для звернення позивача до суду з позовом, який є предметом розгляду у даній справі.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" встановлено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об`єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, укладати договори в рамках державно-приватного партнерства, у тому числі концесійні договори, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об`єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно (ч. 1 ст. 46 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Частиною 1 та 10 статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Положенням ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни з будь-якого питання, що є компетенцією органу місцевого самоврядування, дано офіційне тлумачення в Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 № 7-рп/2009.

Положенням статті 144 Конституції України та частини десятої статті 59 дано офіційне тлумачення Рішенням Конституційного Суду України від 16.04.2009 року № 7- рп/2009.

Конституційний Суд України у Рішенні від 16.04.2009 №7-рп/2009 у справі за конституційним поданням Харківської міської ради щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) розтлумачив, що в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, у абзаці першому пункту 4 мотивувальної частини згаданого Рішення Конституційний Суд України зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До нормативних належать акти, які встановлюють, змінюють чи припиняють норми права, мають локальний характер, розраховані на широке коло осіб та застосовуються неодноразово, а ненормативні акти передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб`єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію.

У абзаці п`ятому пункту 5 вказаного Рішення визначено, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Аналіз наведених положень свідчить про можливість скасування органом місцевого самоврядування власного рішення, у той же час, реалізація зазначених повноважень можлива у разі дотримання сукупності умов, зокрема:

а) відсутність факту виконання рішення, що скасовується;

б) відсутність факту виникнення правовідносин, пов`язаних з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів або ж відсутність заперечень суб`єктів правовідносин щодо їх зміни чи припинення у разі виникнення таких правовідносин.

Натомість ключовим питанням у контексті можливості скасування органом місцевого самоврядування свого владного управлінського рішення, є визначення того, яким за своєю правовою природою є відповідний акт: нормативним чи ненормативним.

Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їхнього виконання, а тому не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після їх виконання.

Отже, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів них рішень виникли правовідносини, пов`язані з реалізаиією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб`єкти иих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 04.06.2013 року у справі № 21-64а13 та 25.05.2016 року у справі № 21-5459а15.

У п. 18 ст. 4 КАС України визначено, що нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Пунктом 19 ст. 4 КАС України визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Визначальною особливістю нормативного акта є його спрямованість на врегулювання відносин множинної кількості суб`єктів відповідних правовідносин - двох чи більше учасників певного виду відносин. Тобто об`єктом правового регулювання є встановлення загальних правил поведінки між декількома суб`єктами, що беруть на себе права чи обов`язки, що призводить до виникнення, зміни чи припинення відповідних правовідносин. Адресата юридичних приписів нормативного акта неможливо чітко ідентифікувати, оскільки ним потенційно може бути кожна особа, що зацікавлена у реалізації свого суб`єктивного права або охоронюваного законом інтересу.

Ненормативні акти мають своїм предметом вплив на чітко визначеного суб`єкта права, якому надаються певні права або на якого покладається певні обов`язки. І об`єктом правового регулювання тут виступає потреба закріплення певної суб`єктивної волі щодо конкретної особи, що зумовлює виникнення певних змін у правовому статусі цієї особи. Тож адресат юридичних приписів ненормативного акта завжди чітко визначений, і залежно від обставин, ініціатором його видання може бути як адресат, так і видавник відповідного акта.

Тобто співвідношення між нормативними актами та ненормативними визначається, зважаючи на мету їхнього видання: ненормативний акт є актом реалізації норм права, який видається тільки задля розв`язання певної ситуації за індивідуально- визначених обставин та умов, тоді як нормативні акти містять приписи права, що стосуються прав та інтересів невизначеного кола суб`єктів, і яке реалізуються без темпоральних обмежень.

Однак незважаючи на вищевикладені обставини Сумською міською радою було прийнято протиправне рішення від 24.02.2021 року за М 451-МР “Про скасування рішення Сумської міської ради від 24.12.2008 року за № 2269-МР “Про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ” незважаючи на те, що воно є ненормативним правовим актом одноразового застосування, яке вичерпало свою дію за фактом його виконання.

Вищевказане узгоджується із Постановою Верховного суду від 24.07.2019 року по справі № 182/2428/16-а(2-а/0182/102/2016). провадження №К/9901/54061/18.

Згідно ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Враховуючи викладене, оскаржуване рішення є таким, що не відповідає приписам ч. 2 ст. 2 КАС України, що є підставою для задоволення позовних вимог.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не довів правомірності своєї позиції у даній справі. Обставини наведені відповідачем у відзиві суд вважає недоречними, оскільки у статті 3 Конституції України закріплено принцип, згідно якого права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність. Цей принцип знайшов своє відображення у статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», згідно з якою органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами.

Як вже зазначалося вище, на виконання рішення Сумської міської ради № 2269-МР від 24.12.2008 р. відповідно до якого позивачці - ОСОБА_1 було надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою, позивачкою було замовлено (і відповіднрою оррганізацією виготовлено) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки від 09.07.2013 р., на підставі якого за заявою Тур ЛМ„ 04.09.2013 р. зареєстрована в Державному земельному кадастрі земельна ділянка за кадастровим номером 5910136600:18:005:0032.

Таким чином, оскільки у позивача на час прийняття оскаржуваного рішення, вже виникли правовідносини, пов`язані з реалізацією певних суб`єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, міська рада не мала права скасовувати свлє попереднє рішення.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що рішення Сумської міської ради від 24.02.2021 року за № 451-МР “Про скасування рішення Сумської міської ради від 24.12.2008 року за № 2269-МР “Про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ” є протиправним та підлягає скасуванню.

У силу приписів ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір у сумі 908грн. підлягає відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Сумської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення – задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сумської міської ради від 24.02.2021р. за № 451-МР “Про скасування рішення Сумської міської ради від 24.12.2008року за № 2269-МР “Про надання згоди (дозволу) на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_1 ”.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Сумської міської ради (40030, м.Суми, майдан Незалежності, 2, код ЄДРПОУ 23823253) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в розмірі 908 (дев"ятсот вісім) гривень 00 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець