Ухвала суду № 101491514, 29.11.2021, Роменський міськрайонний суд Сумської області

Справа № № 585/3267/21

Номер провадження 1-в/585/287/21

У Х В А Л А

І М Е Н ЕМ У К Р АЇ Н И

29 листопада 2021 року м.Ромни

Роменський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді – Євлах О.О.,

з участю секретаря судового засідання – Безручко О.П.,

прокурора – Яковенка К.О.,

засудженого – ОСОБА_1 ,

адвоката – Марченка А.І. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ромни в режимі відеоконференцзв`язку клопотання засудженого ОСОБА_1 , 1983 р.н. про визнання покарання у виді довічного позбавлення волі таким, що порушує права гарантовані Конституцією України ,-

В С Т А Н О В И В:

09 листопада 2021 року до суду звернувся засуджений ОСОБА_1 та просив суд постановити ухвалу, якою: - підтвердити факт порушення його Конституційних прав гарантованих ч.1 ст. 3, ст. 23 , ч.2 ст. 28, ч. 3 ст. 63 Конституції України в період з 11 лютого 2014 року по теперішній час , включно.

Своє клопотання мотивує тим, що його засуджено вироком Ковпаківського районного суду м.Суми 11 лютого 2014 року до довічного позбавлення волі. Ухвалою апеляційного суду Сумської області від 19 червня 2014 року вищезазначений вирок було залишено без змін. Після набрання вироком законної сили для подальшого відбування покарання його було відправлено до Роменської ВК – 56 . Покарання у вигляді довічного позбавлення волі не відповідає низці положень Конституції України і як наслідок , особи засуджені до такого виду покарання зазнають, під час відбування такого покарання, порушення ряду їхніх конституційних прав. Фактично з 11 лютого 2014 року по теперішній час він , як особа засуджена до довічного позбавлення волі зазнає порушення його Конституційних прав.

В судовому засіданні ОСОБА_1 своє клопотання підтримав та просив його задовольнити.

В судовому засіданні адвокат Марченко А.І. клопотання засудженого ОСОБА_1 підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі.

Прокурор заперечував проти задоволення клопотання засудженого, оскільки вважає його необґрунтованим, вирок, яким ОСОБА_1 засуджено до довічного позбавлення волі не містить будь-яких сумнівів та протиріч. Крім того, відмітив, що в своєму рішенні від 16.09.2021 рокуКонституційний Суд України не визнав, що покарання у виді довічного позбавлення волі є неконституційним.

Суд вислухавши пояснення засудженого, його адвоката, прокурора, ознайомившись зі змістом клопотання, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що вироком Ковпаківського районного суду м.Суми від 11 лютого 2014 року його визнано винним у вчиненні злочину , передбаченого п.1 ч. 2 ст. 115 КК України та засуджено до покарання у вигляді довічного позбавлення волі .

Ухвалою Апеляційного суду Сумської області від 19 червня 2014 року вирок Ковпаківського районного суду м.Суми від 11 лютого 2014 року залишено без змін .

ОСОБА_1 відбуває покарання в Роменській ВК № 56.

Згідно ст. 1 КПК України порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України.

Відповідно до загальних засад кримінального провадження, викладених у ч. 1ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати, крім іншого, таким загальним засадам кримінального провадження, як верховенство права, законність та диспозитивність.

За змістом статей 8, 9 та 26 цього Кодексу кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Під час кримінального провадження суддя зобов`язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України,кримінального процесуального кодексу України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших законодавчих актів. Закони та інші нормативно правові акти України, положення яких стосуються кримінального провадження, повинні відповідати кримінальному процесуальному кодексу України. При здійсненні кримінального провадження не може застосовуватися закон, який суперечить кримінальному процесуальному кодексу України. У разі, якщо норми кримінального процесуального кодексу України суперечать міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, застосовуються положення відповідного міжнародного договору України. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У випадках, коли положення кримінального процесуального кодексу України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1ст. 7 цього Кодексу.

Статтею 537 КПК України встановлено перелік питань, які суд, визначений ч.2 ст.539 цього Кодексу, має право вирішувати.

Згідно ч.2 ст.4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.

За злочини, передбачені п. 1, ч. 2 ст. 115 КК України, передбачено максимальне покарання у виді довічного позбавлення волі .

Статтею ст. 64 ч. 1 КК України визначено, що довічне позбавлення волі призначається за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України, якщо суд не знайде можливим застосувати покарання у виді позбавлення волі на певний строк. При цьому, довічний характер даного покарання не є абсолютним, оскільки у передбачених законом випадках можлива його заміна іншим видом покарання.

Статтею 51 КК України передбачені види покарань до осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, зокрема, позбавлення волі на певний строк та довічне позбавлення волі.

Відповідно до вимог ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (КПК України). Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Відповідно до вимог ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом (КПК України). Відповідно до ч.1 ст.9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Тобто, враховуючи сферу дії принципу диспозитивності, процесуальний закон чітко зазначає у який спосіб суд, слідчий суддя вирішують питання. Таким чином, суд має вирішувати питання, які віднесені до його повноважень процесуальним законом і саме в спосіб, передбачений процесуальними нормами. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заява засудженого ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, оскільки вирок, яким останній засуджений до покарання у виді довічного позбавлення волі не містить жодних сумнівів та протиріч. Рішенням Конституційного Суду України від 16.09.2021 року покарання у виді довічного позбавлення волі не визнано не конституційним. Лише вказано на те, що Конституційний Суд України вважає, що виокремлення Кодексом довічного позбавлення волі як виняткового й найсуворішого виду покарання узгоджується з принципами домірності тяжкості злочину і покарання за його вчинення, справедливості в кримінальному праві. Однак з метою реалізації зазначених принципів у кримінальному праві і в рамках функціонування інститутів умовно-дострокового звільнення від відбування покарання та/або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким має бути виокремлено порядок дострокового звільнення засуджених від відбування покарання на довічне позбавлення волі, який врахував би юридичну природу цього виду покарання та не допускав його урівнювання з іншими видами кримінального покарання

Крім того така, вимога, як встановлення факту порушення конституційних прав засудженого гарантованих йому ч.1 ст.3, ст..23, ч.2 ст.28, ч.3 ст.63 Конституції України, як окремі вимоги не може бути надана в порядку ст.ст.537,539 КПК України.

Керуючись ст.ст.7, 9, 372, 376, 537, 539 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 , 1983 р.н. про визнання покарання у виді довічного позбавлення волі таким, що порушує права гарантовані Конституцією України .

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сумського апеляційного суду через Роменський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 днів з дня оголошення ухвали суду, засудженим - з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги ухвала набирає законної сили в день розгляду справи апеляційним судом, якщо таку не було скасовано.

Повний текст ухвал оголошено 29 листопада 2021 року о 08 годині 00 хвилин .

СУДДЯ РОМЕНСЬКОГО

МІСЬКРАЙОННОГО СУДУ О.О.Євлах