Рішення № 101489337, 30.11.2021, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 листопада 2021 року справа №320/3053/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Коздровської К.Д., розглянув у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення про коригування митної вартості товарів.

Суть спору: до Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Київської міської митниці ДФС (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA100110/2019/00459 від 15.03.2019;

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів за №UA100110/2019/000052/2 від 15.03.2019.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що при митному оформленні легкового автомобіля за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA100110/2019/125486 від 14.03.2019, який ввозився на митну територію України для особистих цілей, ним було визначено його митну вартість за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту). Позивач зазначає, що на підтвердження заявленої митної вартості оцінюваного легкового автомобіля надав митному органу документи, які відповідають переліку, визначеному в частині другій статті 53 Митного кодексу України (далі - МК України), підтверджують митну вартість легкового автомобіля та містять об`єктивні відомості про складові його митної вартості, подані документи не містять розбіжностей.

Позивач стверджує, що митний орган зазначених документів не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Відповідачем, на переконання позивача, неправомірно було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA100110/2019/000052/2 від 15.03.2019, яким скориговано заявлену позивачем митну вартість легкового автомобіля в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100110/2019/125486 від 14.03.2019, а також складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2019/00459 від 15.03.2019, незважаючи на подані позивачем необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість легкового автомобіля за ціною, заявленою декларантом.

Позивач не погодився із рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів, але з метою випуску задекларованого легкового автомобіля у вільний обіг подав до митного органу нову митну декларацію, в якій скоригував митну вартість легкового автомобіля з урахуванням рішення митного органу, сплатив митні платежі і перерахував на депозитний рахунок державного казначейства різницю між сумою митних платежів (гарантійне зобов`язання), обчисленою згідно з митною вартістю легкового автомобіля, визначеною декларантом, і сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю легкового автомобіля, визначеною митним органом.

Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості за митною декларацією позивача ним було детально розглянуто подані до митного оформлення документи та встановлено, що вони не містили об`єктивних, достовірних відомостей для підтвердження числового значення заявленої митної вартості та містили розбіжності, зокрема були відсутні відомості щодо витрат, понесених на транспортування та страхування оцінюваного транспортного засобу.

У зв`язку з цим відповідач вважає, що спірні рішення прийняті митним органом з урахуванням вимог чинного законодавства України, в межах повноважень, наданих йому законами України та підзаконними нормативно-правовими актами.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Брагіна О.Є.) від 24.06.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення залишено без руху та встановлено позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Брагіна О.Є.) від 28.08.2019 позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправною та скасування картки відмови та рішення повернуто позивачеві.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2019 без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.02.2020 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 28.08.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 у справі №320/3053/19 скасовано, а справу №320/3053/19 направлено до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Брагіна О.Є.) від 03.03.2020 позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення залишено без руху та встановлено позивачеві десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 25.05.2020 (суддя Брагіна О.Є.) відкрито провадження в адміністративній справі за правилами загального позовного провадження, розпочато підготовку справи до судового розгляду та призначено судове засідання у справі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 (суддя Брагіна О.Є.) позовну заяву ОСОБА_1 до Київської міської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення залишено без розгляду.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 24.02.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 20.11.2020 скасовано, а справу передано на розгляд до суду першої інстанції.

22.03.2021 матеріали адміністративної справи №320/3053/19 повернулись на адресу Київського окружного адміністративного суду.

У зв`язку з тимчасовим відстороненням судді Брагіної О.Є. від здійснення правосуддя відповідно до рішення Першої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 27.11.2020 розпорядженням керівника апарату Київського окружного адміністративного суду Геліч Т.В. від 22.03.2021 призначений повторний автоматизований розподіл справи №320/3053/19.

Внаслідок повторного автоматизованого розподілу адміністративну справу №320/3053/19 передано для розгляду судді Кушновій А.О. 23.03.2021 згідно із витягом з Реєстру передачі судових справ.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 29.03.2021 прийнято адміністративну справу №320/3053/19 до провадження судді Кушнової А.О., ухвалено здійснювати розгляд адміністративної справи №320/3053/19 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, витребувано докази по справі від відповідача.

16.04.2021 на адресу суду від Київської митниці Держмитслужби надійшло клопотання, в якому Київська митниця Держмитслужби просить суд замінити відповідача у справі №320/3053/19 Київську міську митницю ДФС на її правонаступника - Київську митницю Держмитслужби.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 замінено відповідача у справі - Київську міську митницю ДФС на її правонаступника - Київську митницю Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, 8А).

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

в с т а н о в и в :

Automobile Podlech GmbH, компанія, зареєстрована в Федеративній Республіці Німеччина, (далі - продавець) 07.03.2019 виставила позивачу до сплати інвойс (рахунок) №022/19.

Відповідно до інвойса (рахунка) продавця №022/19 від 07.03.2019 продавець поставив позивачу уживаний легковий автомобіль Volkswagen Passat Variant, номер кузова НОМЕР_1 , дата першої реєстрації 18.03.2014, пробіг 273 000 км (далі - легковий автомобіль) загальною фактурною вартістю 8 400,00 євро.

07.03.2019 продавець видав позивачу відповідну квитанцію на підтвердження прийняття від нього готівки в розмірі 8 400,00 євро в якості оплати за легковий автомобіль.

09.03.2019 позивач з метою перетину легковим автомобілем митного кордону України подав попередню митну декларацією №UA100110/2019/558046.

14.03.2019 позивачем до Київської міської митниці ДФС було подано митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100110/2019/125486, у графі 31 якої позивачем був зазначений легковий автомобіль, придбаний ним у продавця відповідно до інвойса (рахунка) продавця №022/19 від 07.03.2019.

Відповідно до граф 22 та 42 митної декларації ІМ40ДЕ №UA100110/2019/125486 від 14.03.2019 загальна митна вартість товару (легкового автомобіля), визначена позивачем за основним методом визначення митної вартості товарів - за ціною договору (контракту), складає 8 400,00 євро.

На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу були подані, зокрема:

- (0380) рахунок-фактура (інвойс) №022/19 від 07.03.2019;

- (1701) акт Львівської митниці ДФС про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2019/181117 від 12.03.2019;

- (2800) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 06.03.2014;

- (2800) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_3 від 07.03.2019;

- (2800) свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_4 від 07.03.2019.

15.03.2019 Київською міською митницею ДФС було прийняте спірне рішення про коригування митної вартості товарів №UA100110/2019/000052/2, згідно з яким відповідач, застосувавши другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів (метод 2ґ), заявлену позивачем митну вартість легкового автомобіля (товару №1) в митній декларації ІМ40ДЕ №UA100110/2019/125486 від 14.03.2019 скоригував з 8 400,00 євро до рівня 15 132,00 євро.

Обґрунтовуючи підстави неприйняття заявленої позивачем митної вартості легкового автомобіля, митний орган у графі 33 спірного рішення зазначив, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару відповідно до статті 368 МК України, не містять всіх відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. За результатами розгляду поданих разом із митною декларацією документів відповідачем встановлено, що документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме витрати, понесені на транспортування та страхування оцінюваного транспортного засобу.

Крім того, відповідно до наданого до митного оформлення технічного паспорту на транспортний засіб даний автомобіль належав компанії Karl Fischer GmbH&Co.KG. Відповідно до наданого до митного оформлення інвойса №022/19 від 07.03.2019 продавцем товару є компанія Automobile Podlech GmbH, але при цьому декларантом не надано договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний із договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається. Також, поданий до митного оформлення документ купівлі-продажу автомобіля не містить підпису покупця.

Відповідно до частини другої статті 52 МК України декларант зобов`язаний подавати відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Тому відповідно до частини другої статті 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. Надані до митного оформлення документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

З метою підтвердження числового значення заявленої митної вартості від декларанта шляхом направлення електронного повідомлення було витребувано додаткові документи відповідно до вимог частин другої та третьої статті 53, статей 54 та 57 МК України згідно з переліком, вказаним у такому електронному повідомленні.

Декларантом не виконано вимоги статті 53 МК України та не надані всі запитувані документи. Декларантом додатково надано копію митної декларації країни відправлення №19DE945601956334E3 від 07.03.2019, яка не містить відомостей щодо вартості транспортного засобу та відомостей, що ідентифікують документ із поставкою товару (номер транспортного засобу, VIN код транспортного засобу чи відомостей щодо товаросупровідних документів).

Отже, подані декларантом документи не містять належних, об`єктивних та достовірних відомостей про числове значення заявленої митної вартості, тому підтвердити заявлену митну вартість, на думку митного органу, неможливо відповідно до статті 64 МК України.

Посадовою особою митниці проведено з декларантом процедуру консультації відповідно до частини четвертої статті 57 МК України. Жодних вимог у порядку частини шостої статті 55 МК України від декларанта не надходило.

За результатами проведених консультацій встановлено, що метод визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів не може бути прийнятий у зв`язку з відсутністю даних щодо вартості операцій з ідентичними товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв`язку відсутністю даних щодо вартості операцій з подібними (аналогічними) товарами, скоригованими відповідно до комерційних умов поставки та партії товару (кількості). Метод визначення митної вартості на основі віднімання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Метод визначення митної вартості на основі додавання вартості не може бути використаний у зв`язку з відсутністю даних, необхідних для проведення розрахунків. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу відповідно до статті 64 МК України. Митним органом використана інформація з цінового довідника (SuperschwackeListe).

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару, Київська міська митниця ДФС видала позивачу картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2019/00459 від 15.03.2019.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною сьомою статті 55 та частиною другою статті 263 МК України, позивач з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію ІМ40ДЕ №UA100110/2019/125698 від 15.03.2019 та митний орган прийняв рішення про випуск товару під фінансову гарантію в розмірі 65 011,76 грн.

03.06.2019 позивач у силу приписів частини восьмої статті 55 МК України, відповідно до яких протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, своїм листом б/н від 03.06.2019, який був отриманий відповідачем 07.06.2019 та зареєстрований за вх. №3217/ДЗН, надіслав митному органу додатковий документ, а саме квитанцію продавця б/н від 07.03.2019.

12.06.2019 відповідач у відповідь на лист позивача надав свій лист №5683/10/26-70-19-01 від 12.06.2019, яким відмовив позивачу в скасуванні оскаржуваного ним рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA100110/2019/000052/2 від 15.03.2019.

Не погоджуючись із рішенням відповідача про коригування митної вартості товарів та прийнятою за його наслідками карткою відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2019/00459 від 15.03.2019, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що пов`язані із справлянням митних платежів регулюються Митним кодексом України, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

МК України №4495-VІ від 13.03.2012 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування, а також регулює правовідносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України.

Відповідно до частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно із статтею 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення, зокрема, код товару згідно з УКТ ЗЕД; фактурна вартість товарів; митна вартість товарів та метод її визначення; суми митних платежів; спосіб забезпечення сплати митних платежів (у разі застосування заходів гарантування їх сплати) (стаття 257 МК).

Частиною сьомою статті 257 МК України передбачено, що перелік відомостей, що підлягають внесенню до митних декларацій, обмежується лише тими відомостями, які є необхідними для цілей справляння митних платежів, формування митної статистики, а також для забезпечення додержання вимог цього Кодексу та інших законодавчих актів.

Митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться відомості, передбачені частиною восьмою вказаної статті, у тому числі відомості про найменування товару, код товару згідно з УКТ ЗЕД, фактурну вартість товарів, митну вартість товарів та метод її визначення.

Статтями 49, 50 МК визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК).

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно із частиною другою статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами четвертою та п`ятою статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, вважається загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, за переліком, що визначений частиною десятою статті 58 МК України, серед яких, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

Згідно із статтею 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Відповідно до статті 57 МК, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Згідно із частиною другою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Статтею 58 МК передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо, зокрема, щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості (пункт 1 частини п`ятої статті 54 МК України).

Цією ж статтею визначено, що у випадках, встановлених цим Кодексом, митний орган наділений правом письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

Відповідно до положень статті 53 МК, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу положень частини п`ятої статті 53 МК, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Разом з цим, якщо документи, зазначені у частині другій статті 53 МК України, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (частини третя статті 53 МК).

Відповідно до частини третьої статті 58 МК у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно з частинами першою - третьою статті 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГААТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 2 статті 55 МК передбачено, що прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

З аналізу частин першої та другої статті 53 МК слідує, що законом визначений вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.06.2015 (справа 21-591а15).

Згідно із пунктом 2 частини шостої статті 54 МК України, на підставі якого відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Тобто умовою, з якою закон пов`язує право митниці самостійно розраховувати митну вартість заявлених декларантом товарів, є наявність документально підтверджених обставин, що свідчать про заявлення декларантом неповних та/або недостовірних відомостей про товар та ціну, яку за нього сплачено.

Відтак, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до статей 364 та 368 МК України цей розділ регулює умови та порядок пропуску та оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності.

У випадку переміщення громадянами-підприємцями через митний кордон України товарів, пов`язаних зі здійсненням ними підприємницької діяльності, митне оформлення здійснюється в порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законодавчими актами України для підприємств. Положення цього розділу в такому випадку не застосовуються.

Положення цього розділу не поширюються на товари, що переміщуються особами, які користуються митними пільгами згідно із розділом XIII цього Кодексу, крім випадків, установлених цим Кодексом.

Для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 4 МК України у цьому Кодексі наведені нижче терміни і поняття вживаються в такому значенні: товари - будь-які рухомі речі, у тому числі ті, на які законом поширено режим нерухомої речі (крім транспортних засобів комерційного призначення), валютні цінності, культурні цінності, а також електроенергія, що переміщується лініями електропередачі; несупроводжуваний багаж - товари, що відправляються їх власниками - громадянами з оформленням багажних або інших перевізних документів та переміщуються через митний кордон України окремо від цих громадян; вантажне відправлення - товари, що надходять в Україну на адресу осіб або відправляються ними за межі України, або переміщуються транзитом через митну територію України, крім товарів, що належать громадянам та переміщуються ними у ручній поклажі, супроводжуваному та несупроводжуваному багажі.

Так, судом після дослідження оскаржуваного рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA100110/2019/000052/2 від 15.03.2019 встановлено, що відповідач прийняв оскаржуване рішення, так як позивач не підтвердив такі складові митної вартості легкового автомобіля як витрати, пов`язані з його транспортуванням до митної території України, та страхування спірного легкового автомобіля.

Суд не погоджується з такими висновками митного органу з огляду на норми статті 368 МК України, які є спеціальними по відношенню до загальних норм визначення митної вартості, закріплених у главах 8-9 МК України, та регулюють особливості визначення митної вартості для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України.

Суд звертає увагу відповідача, що приписи частин першої та другої статті 368 МК України передбачають, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

При визначенні фактурної вартості товарів, які переміщуються у несупроводжуваному багажі та вантажному відправленні, крім вартості самих товарів враховується вартість їх страхування та перевезення (фрахту) до моменту перетинання ними митного кордону України.

Суд зазначає, що особливістю визначення митної вартості товарів, які переміщуються громадянами через митний кордон України, є те, що їх митна вартість визначається на підставі фактурної вартості, зазначеної в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

При цьому єдиною підставою для збільшення такої фактурної вартості на розмір витрат на їх перевезення до митного кордону України та страхування є переміщення таких товарів у несупроводжуваному багажі або вантажному відправленні.

Судом встановлено, що спірний легковий автомобіль відповідає визначенню товарів, наведеному в пункті 57 частини першої статті 4 МК України, був імпортований позивачем для особистих цілей, тобто не є транспортним засобом комерційного призначення. При цьому легковий автомобіль не ввозився позивачем у вантажному відправленні в розумінні приписів МК України.

Як наслідок, для цілей його оподаткування повинна бути використана його фактурна вартість відповідно до частини першої статті 368 МК України.

Судом досліджено надані позивачем відповідачу інвойс (рахунок) продавця №022/19 від 07.03.2019 та квитанцію продавця б/н від 07.03.2019, відповідно до яких фактурна та фактично сплачена позивачем продавцю вартість легкового автомобіля складає 8 400,00 євро та відповідає митній вартості, визначеній позивачем у митній декларації ІМ40ДЕ №UA100110/2019/125486 від 14.03.2019 у розмірі 8 400,00 євро.

Відтак, безпідставним є наполягання відповідача щодо включення до митної вартості легкового автомобіля витрат на його транспортування до митної території України та страхування, так як легковий автомобіль не ввозився у складі вантажного відправлення, тобто у спірному випадку приписи частини другої статті 368 МК України застосуванню не підлягають.

Суд не бере до уваги виявлені недоліки в копії митної декларації країни відправлення, адже цей документ не є документом, що підтверджує митну вартість товару, а носить виключно інформаційний характер. Більше того, позивач не відповідає за зміст цього документа, адже він оформлюється продавцем з урахуванням вимог законодавства Федеративної Республіки Німеччина.

Суд критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість легкового автомобіля, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості легкового автомобіля, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, а саме інвойсом (рахунком) продавця №022/19 від 07.03.2019 та квитанцією продавця б/н від 07.03.2019 та не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості легкового автомобіля.

Проаналізувавши доводи митного органу, що слугували підставою для відмови у визнанні митної вартості, заявленої позивачем, суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивачем було заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість імпортованого легкового автомобіля, та що в документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості легкового автомобіля, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за нього.

Зі змісту спірного рішення відповідача №UA100110/2019/000052/2 від 15.03.2019 слідує, що митний орган не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню легкового автомобіля за основним методом визначення митної вартості, тобто за його фактурною вартістю.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що визначена позивачем у відповідній митній декларації митна вартість легкового автомобіля базується на об`єктивних, документально підтверджених даних і піддається обчисленню.

Суд також дослідив правомірність застосування відповідачем шостого (резервного) методу для визначення митної вартості спірного легкового автомобіля на підставі інформації з цінового довідника (SuperschwackeListe).

Відповідно до частин першої та другої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Суд зазначає, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

У разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598).

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.06.2018 у справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18), від 31.01.2018 у справі №813/7272/13-а (К/9901/3036/18), від 02.03.2018 у справі №804/2997/17 (К/9901/4472/17).

Між тим, як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, у ньому не зазначено митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що вказує на порушення відповідачем приписів частини другої статті 64 МК України та не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Отже, висновки відповідача щодо документального непідтвердження позивачем митної вартості імпортованого легкового автомобіля є необґрунтованими, а подальше коригування його вартості на підставі інформації з цінового довідника (SuperschwackeListe) є протиправним.

Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості легкового автомобіля за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості легкового автомобіля судом не встановлено.

З оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів вбачається, що відповідач не надав належної оцінки поданим документам та не встановив конкретних обставин та фактів, які перешкоджають митному оформленню легкового автомобіля за ціною договору.

Отже, у відповідача під час прийняття вказаного рішення не було підстав для незастосування основного методу визначення митної вартості товару за ціною договору.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості легкового автомобіля за основним методом, визначив митну вартість за другорядним методом, прийняв оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

За таких обставин позовні вимоги позивача про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100110/2019/000052/2 від 15.03.2019 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2019/00459 від 15.03.2019 є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір у розмірі 2 689,40 грн., що підтверджується квитанціями №0.0.1380086686.1 від 13.06.2019 на суму 1 536,80 грн. (т.1, а.с.72), №0.0.1431414394.1 від 09.08.2019 на суму 384,20 грн. (т.1, а.с.229) та №0.0.1431417615.1 від 09.08.2019 на суму 768,40 грн. (т.1, а.с.229), оригінали яких знаходяться в матеріалах справи.

Суд зауважує, що ціна позову складає 65011,76 грн. (20 316,18 грн. + 44 695,58 грн.).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.02.2020 у даній справі зазначено, що вимога про визнання протиправними акта, дії чи бездіяльності як передумова для застосування інших способів захисту порушеного права (скасувати або визнати нечинним рішення чи окремі його положення, зобов`язати прийняти рішення, вчинити дії або утриматися від їх вчинення тощо) як наслідків протиправності акта, дії чи бездіяльності є однією вимогою. Рішення про коригування митної вартості та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленнні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, лише в сукупності позбавляють позивача права оформити товар за основним методом визначення митної вартості та породжують обов`язок позивача задекларувати товар за визначеною відповідачем митною вартістю товару. Відповідно, скасування зазначених актів митного органу є способом захисту позивачем лише одного права - права оформити Товар за заявленою ним митною вартістю, що вказує на те, що це є однією позовною вимогою.

З урахуванням висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 18.02.2020 у даній адміністративній справі позивачу слід було сплатити судовий збір за подання даного адміністративного позову в розмірі 768,40 грн. (як за одну вимогу майнового характеру - 65 011,76 грн. х 1%, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (1 921,00 грн. х 0,4).

Відтак, оскільки позовні вимоги позивача задоволено, стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби підлягають понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору на суму 768,40 грн.

Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 2 689,40 грн.

Таким чином, позивачем було надміру сплачено 1921,00 грн. судового збору.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір", питання про повернення з Державного бюджету України судового збору, сплаченого в більшому розмірі, ніж встановлено законом, вирішується за клопотанням особи, що його сплатила.

Беручи до уваги відсутність такого клопотання у матеріалах справи, питання про повернення позивачеві надміру сплаченої суми судового збору судом під час розподілу судових витрат не вирішується.

Щодо заявленого позивачем у позовній заяві клопотання про стягнення судових витрат, пов`язаних із перекладом документів на українську мову згідно з рахунками №2019/914 від 05.04.2019 та №2019/913 від 17.05.2019 та квитанцією №153 від 17.05.2019, суд зазначає таке.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, усі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частин першої та третьої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 138 КАС України розмір витрат, пов`язаних з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою справи до розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що надані позивачем переклади документів, складених іноземною мовою, на українську мову були ним здійснені до звернення з позовною заявою до суду.

При цьому відповідно до статті 254 МК України документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

Відтак, суд доходить висновку, що здійснені позивачем переклади документів, складених іноземною мовою, стосуються документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення спірного легкового автомобіля.

Суд також зазначає, що з наданих позивачем до суду рахунків №2019/914 від 05.04.2019 та №2019/913 від 17.05.2019, виставлених Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 , та квитанції №153 від 17.05.2019, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Сейф Хаус Груп», неможливо ідентифікувати надані позивачу послуги з документами, переклад яких на українську мову було виконано.

За таких обставин суд вважає, що в задоволенні заявленого позивачем у позовній заяві клопотання про стягнення судових витрат, пов`язаних із перекладом документів на українську мову згідно з рахунками №2019/914 від 05.04.2019 та №2019/913 від 17.05.2019 та квитанцією №153 від 17.05.2019, слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в :

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA100110/2019/000052/2 від 15.03.2019.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2019/00459 від 15.03.2019.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (ідентифікаційний код 43337359, місцезнаходження: 03124, м. Київ, бульв. Вацлава Гавела, буд. 8А) судовий збір у сумі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст судового рішення складено 30.11.2021.

Суддя Кушнова А.О.