Рішення № 101484386, 30.11.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/13718/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Лозовського О.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луцького районного відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) про визнання протиправною та скасування постави,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася із позовом до Луцького районного відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (далі - Луцький ВДВС у Луцькому районі ЗМУ МЮ, відповідач) про визнання протиправною та скасування постанови заступника начальника відділу Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Копетюка В.О. від 17.10.2018 ВП№55265427 про стягнення виконавчого збору в розмірі 96 977,63 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що заступником начальника відділу Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Копетюком В.О. 17.10.20218 прийнято постанову про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 96 977,63 грн. Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки відповідно до частин першої, другої статті 27 Закону №1404-VІІІ визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувану за виконавчим документом.

Згідно зі статтею 10 Закону №1404-VІІІ заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Тобто, виконавчий збір за своєю правовою природою є збором, який сплачується боржником за примусове виконання виконавчого документа та розраховується виходячи з фактично стягнутої або повернутої суми. Водночас, для стягнення виконавчого збору необхідна наявність двох умов, а саме: здійснення державним виконавцем дій, направлених на примусове виконання рішення, і фактичне стягнення заборгованості.

Враховуючи те, що у виконавчому провадженні №55265427 не відбулося фактичного стягнення боргу з боржника ОСОБА_1 , тому відсутні підстави для стягнення виконавчого збору.

Крім того, при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону України №1404-VІІІ без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23.11.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами, визначеними Розділом 2 Глави 11 «Розгляд окремих категорій термінових адміністративних справ» Кодексу адміністративного судочинства України.

У відзиві на позовну заяву відповідач позовні вимоги не визнав та у задоволенні позову просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції відповідач вказав, що частина третя статті 40 Закону №1404-VIII є спеціальною нормою, яка регулює окремі випадки стягнення виконавчого збору. При цьому якщо стягувач звернувся із заявою про повернення виконавчого документу відповідно до пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII, або у разі закінчення виконавчого провадження згідно з пунктом 9 частини першої статті 39 цього Закону, настають наслідки, які передбачені частиною третьою статті 40 Закону №1404-VIII: якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору. У свою чергу невинесення постанови про стягнення виконавчого збору під час дії Закону №606-XIV не звільняє боржника від стягнення виконавчого збору.

Правове регулювання на час відкриття виконавчого провадження (29.11.2017) здійснювалось за Законом №1404-VIIІ (до 28.08.2018). Наведена редакція закону передбачала, що у відповідності до ст.27 Закону №1404-VIІІ й доповнення п.8 розділу II Інструкції з організації примусового виконання рішень - про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується з суми, яка не була сплачена боржником до відкриття виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

Тобто, саме в той час коли було відкрите виконавче провадження постанова про стягнення виконавчого збору не повинна була виноситись взагалі, а тільки тоді коли провадження завершувалось була підстава таку постанову виносити.

На час прийняття постанови про стягнений виконавчого збору (17.10.2018) - Закон №1404-VIIІ в редакції визначав, що розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків суми, що підлягала примусовому стягненню, а не від фактично стягнутої суми.

29.11.2021 позивачем подано до суду додаткові пояснення, в яких зазначила, що постанова про стягнення виконавчого збору в розмірі 96 977,63 грн від 18.10.2018 прийнята у виконавчому провадженні № 55265427 щодо примусового виконання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.05.2017 у справі №161/12502/15-ц про стягнення заборгованості згідно Договору про надання споживчого кредиту №1130342001 в розмірі 969776,33 грн. Крім рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 18.05.2017 у справі №161/12502/15-ц про стягнення заборгованості згідно Договору про надання споживчого кредиту №1130342001, існує рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 15.05.2014 № 161/4194/14-ц, яким визнано за публічним акціонерним товариством «Дельта банк» право власності на предмет іпотеки, а саме земельну ділянку, яка була передано в забезпечення згідно Договору про надання споживчого кредиту №1130342001.

Як вбачається з Протоколу електронного аукціону №UA-EA-2018-05-03-000107-а, замовником торгів прав вимоги за кредитним договором №11300342000 (11300342001) від 18.02.2008, забезпеченням якого є земельна ділянка, виступав ПАТ «Дельта Банк». Аукціон відбувся 27.06.2018 за ціною 315350,71 грн, переможцем яких є ОСОБА_2 .

Таким чином, реалізацію прав вимоги за вказаним вище кредитним договором та предмету іпотеку здійснив безпосередньо кредитор публічне акціонерне товариство «Дельта банк», а не Луцький районний відділ державної виконавчої служби.

Після проведених торгів, 26.07.2018 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 був укладений Договір №673/К купівлі-продажу майнових прав, за яким первісний кредитор/продавець відступив шляхом продажу як новому кредитору/покупцю права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 11300342000 П13003420011 від 18.02.2008.

На підставі поданої заяви ОСОБА_2 як нового кредитора 18.10.2018 відповідачем прийнято Постанову про повернення виконавчого документа стягувану у виконавчому провадженні №55265427 та незаконно прийнято оскаржувану постанову про стягнення виконавчого збору.

29.11.2021 від ОСОБА_1 до суду надійшла заява про розгляд справи без її участі.

В судовому засіданні 30.11.2021 представник відповідача просив у задоволенні позовних вимог відмовити з підстав наведених у відзиві на позовну заяву.

В подальшому, після оголошення перерви в судовому засіданні, на підставі частини третьої статті 268 КАС України, суд ухвалив розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши доводи сторін у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що підтверджуються повним, всебічним та об`єктивним з`ясуванням обставин справи, що ґрунтуються на нормах Закону встановив такі обставини.

29.11.2017 відкрите виконавче провадження №55265427 з примусового виконання виконавчого листа №161/12502/15-ц, виданого Луцьким міськрайонним судом Волинської області, про стягнення з ОСОБА_1 969 776,33 грн заборгованості в користь ПАТ «Дельта Банк» за договором про надання споживчого кредиту №11300342001 від 18.02.2008.

26.07.2018 між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_2 був укладений Договір №673/К купівлі-продажу майнових прав, за яким ПАТ «Дельта Банк» відступило шляхом продажу ОСОБА_2 як новому кредитору/покупцю права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 11300342000 (113003420011) від 18.02.2008. Підставою для відступлення майнових прав є факт придбання ОСОБА_2 27.06.2018 на електронному аукціоні право вимоги за кредитним договором №11300342000 (11300342001) від 18.02.2008, забезпеченням по якому виступала земельна ділянка площею 0,1150 га, що знаходиться за адресою Волинська обл, Луцький район, с.Струмівка Підгайцівської с/р та належить ОСОБА_1 .

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02.08.2018 у справі № 161/12502/15-ц задоволено заяву ОСОБА_2 про заміну сторони виконавчого провадження, замінено стягувача ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ОСОБА_2 у виконавчому провадженні №55265427 з примусового виконання виконавчого листа Луцького міськрайонного суду у справі від 17.11.2017 № 161/12502/15-ц.

17.10.2021 заступником начальника відділу Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Копетюком В.О. винесено постанову про стягнення виконавчого збору ВП №55265427, якою стягнуто з боржника ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 96977,63 грн.

Постановою заступника начальника відділу Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Копетюка В.О. від 18.10.2018 ВП№55265427 виконавчий лист від 17.11.2017 № 161/12502/15-ц про стягнення з ОСОБА_1 в користь ПАТ «Дельта Банк» 969 776,33 грн заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11300342001 від 18.02.2008 станом на 28.07.2015 повернуто стягувачу за його заявою на підставі пункту 1 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII.

18.10.2021 заступником начальника відділу Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Копетюком В.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №57447001 з виконання постанови №55265427, виданої 17.10.2018 Луцьким РВ ДВС ГТУЮ у Волинській області про стягнення з боржника ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 96 977,63 грн в дохід держави.

Надаючи правову оцінку оскаржуваній постанові про стягнення виконавчого збору, суд зазначає наступне.

Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження» (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Частиною першою статті 13 Закону №1404-VIII встановлено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно - правовими актами.

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIIІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Згідно з частиною 1 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Частиною другою статті 27 цього Закону встановлено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.

Отже, аналіз положень статті 27 Закону №1404-VIII дає підстави для висновку, що виконавчий збір стягується у всіх випадках, крім тих, які визначені у частинах п`ятій та дев`ятій названої статті, вже при відкритті виконавчого провадження та при цьому сам факт відкриття виконавчого провадження є тією подією, з якої розпочинається примусове виконання виконавчого документа.

Відповідно до частини третьої статті 40 цього Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

Здійснюючи правовий аналіз норм наведеного вище Закону №1404-VІІІ, суд зазначає, що ним визначений можливий порядок вирішення питання стягнення виконавчого збору державним виконавцем, що залежить від тих чи інших умов. Так, таке питання вирішується відповідно до частини п`ятої статті 26 Закону №1404-VІІІ на стадії прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження з одночасним зазначенням про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. У іншому випадку, якщо виконавчий збір не стягнуто, таке питання вирішується в порядку, встановленому частиною третьою статті 40 Закону №1404-VІІІ, яка визначає наслідки закінчення виконавчого провадження.

Отже, для можливості застосування зазначеної норми закону необхідно, щоб настали відповідні умови. Такими умовами є: 1) виконавчий збір підлягає стягненню, але він не був стягнутий з боржника; 2) виконавчий документ повернуто стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону або виконавче провадження закінчено з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону. Якщо ці умови виконуються одночасно, то державний виконавець виносить постанову про стягнення виконавчого збору.

Аналізуючи норми чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини та обставини справи суд вважає, що у державного виконавця були відсутні підстави для стягнення виконавчого збору з позивача, враховуючи наступне.

Так, відповідно до частини другої статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

З аналізу вищенаведених норм Закону №1404-VІІІ (у редакції, що діяла до 28.08.2018) слідує, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків від фактично стягнутої суми.

Проте, Законом України від 03.07.2018 №2475-VIII, який набрав чинності 28.08.2018, внесені зміни до статті 27 Закону №1404-VІІІ.

З урахуванням наведених змін, за змістом статті 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

З урахуванням редакцій Закону №1404-VIII, які були чинними у період існування заборгованості позивача, база обрахунку виконавчого збору змінювалась, а саме: в період до 28.08.2018 розмір виконавчого збору становив 10 відсотків фактично стягнутої суми, а у період після 28.08.2018 - 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню.

З матеріалів справи вбачається, що державний виконавець під час прийняття оскаржуваної постанови ВП №55265427 від 17.10.2020 про стягнення з боржника - ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 96977,63 грн, визначив суму виконавчого збору в розмірі 10% від суми, яка зазначена у виконавчому листі №161/12502/15-ц від 07.11.2017.

Отже, державний виконавець визначив суму виконавчого збору у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню за виконавчими документами, застосувавши таким чином фактично Закон №1404-VIII у редакції Закону №2475-VIII, хоча в дійсності за виконавчим документом стягнення боргу не проводилось.

Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Конституційний Суд України в рішенні від 09.02.1999 у справі № 1-7/99 (про зворотню дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) надав офіційне тлумачення частини першої статті 58 Конституції України та вказав, що положення цієї норми про те, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі.

Отже, положення статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018, зменшували відповідальність позивача як боржника у порівнянні з нормами статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна після 28.08.2018 (Закон №2475-VIII), оскільки розмір виконавчого збору обраховувався як 10 відсотків від фактично стягнутої суми, а не з суми, що підлягає примусовому стягненню.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 20.05.2021 у справі №640/32814/20, від 28.01.2021 у справі №420/769/19, від 22.01.2021 року у справі №400/4023/19, від 21.01.2021 року у справі №640/3430/19, від 12.08.2020 року у справі №1340/5053/18, від 28.10.2020 року у справі №400/878/20.

Крім того, судом враховано, що 30.11.2016 набув чинності Закон № 1730-VIII від 3 листопада 2016 року, яким внесено зміни до частини п`ятої статті 27 Закону №1404-VIII шляхом доповнення її пунктом шостим.

Відповідно до пункту 6 частини п`ятої статті 27 Закону №1404-VIII (з урахуванням змін внесених Законом №1730-VIII) виконавчий збір не стягується згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Вказана редакція пункту 6 частини п`ятої Закону №1404-VIII є чинною і на дату винесення оскаржуваної постанови.

Оскільки внесені Законом України від 03.07.2018 №2475-VIII зміни до статті 27 Закону №1404-VІІІ погіршили становище боржника - ОСОБА_1 , та враховуючи, що виконавчою службою фактично не стягнуто з боржника коштів за виконавчим листом, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача правових підстав для стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 96977,63 грн, відтак оскаржувана позивачем постанова державного виконавця від 17.10.2018 про стягнення виконавчого збору №55265427 є протиправною та підлягає скасуванню, а позов задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 908,00 грн, сплаченого відповідно до квитанції від 16.11.2021 №63.

Керуючись статтями 243-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про виконавче провадження», суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Луцького районного відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) (45025, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 27-а, код ЄДРПОУ 35041407) про визнання протиправною та скасування постави задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу Луцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Волинській області Копетюка В.О. від 17 жовтня 2018 року ВП№55265427 про стягнення виконавчого збору в розмірі 96 977,63 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Луцького районного відділу державної виконавчої служби у Луцькому районі Волинської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн (дев`ятсот вісім грн 00 коп).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя О.А. Лозовський