Вирок № 101478320, 29.11.2021, Новосанжарський районний суд Полтавської області

Новосанжарський районний суд Полтавської області

Справа № 542/1220/20

Провадження № 1-кп/542/1/21

В И Р О К

іменем України

29 листопада 2021 року смт Нові Санжари

Новосанжарський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Афанасьєвої Ю.О.,

за участю:

прокурора - Дашівського С.І., Бунецького І.М., Копитця О.О.,

потерпілого - ОСОБА_1 ,

представника потерпілого - адвоката Позняка С.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_2 ,

секретаря судового засідання - Чиж Л.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Новосанжарського районного суду Полтавської області кримінальне провадження №12020170270000238 від 10.05.2020 року за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Карлівка Полтавської області, мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, відповідно до ст.89 КК України не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

09.05.2020 року близько 23-00 години у ОСОБА_2 , який перебував на території поряд з автобусною зупинкою поблизу залізничного переїзду в с. Руденківка Новосанжарського району Полтавської області на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин з присутнім там ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 виникла словесна сварка, у ході якої у ОСОБА_2 виник злочинний умисел на нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_1 .

Реалізуючи свій злочинний умисел на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно - небезпечні наслідки свого діяння та бажаючи їх настання, ОСОБА_2 підбіг до потерпілого, який намагався вийти з автомобіля, та з прискоренням наніс удар рукою, стиснутою у кулак в область правої скроні, збив потерпілого з ніг, внаслідок чого він упав па асфальтову поверхню та втратив свідомість.

ОСОБА_2 спричинив потерпілому тілесні ушкодження у вигляді тяжкої черепно - мозкової травми: перелом лобної і тім`яної кісток справа з епідуральною гематомою (крововилив над твердою мозковою оболонкою) та забоєм м`яких тканин правої лобно - скронево - тім`яної ділянки; забій головного мозку лівої лобної і скроневої долей з забоєм м`яких тканин лівої скроневої ділянки, субарахноідальний ( під павутинну оболонку) крововилив, які згідно висновку комісійної судово - медичної експертизи №95 від 16.09.2020 року, за ступенем тяжкості відносяться до тяжких тілесних ушкоджень як небезпечні для життя в момент спричинення.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, визнав в повному обсязі. Цивільний позов, пред`явлений потерпілим ОСОБА_1 визнав частково. Так, не заперечував щодо задоволення позову в частині відшкодування майнової шкоди в розмірі 6363, 62 грн. та 20000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Допитавши обвинуваченого, потерпілого, свідка, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про те, що вина обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України доведена повністю.

Так, за даними з витягу з кримінального провадження № 12020170270000238 про внесення до ЄРДР 10.05.2020 відомостей про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, слідує, що 09.05.2020 до Новосанжарського ВП ГУНП в Полтавській області надійшло звернення ОСОБА_1 про те, що 09.05.2020 року близько 23 години чоловік на ім`я ОСОБА_2 наніс йому умисні тілесні ушкодження біля автобусної зупинки в с.Руденківка (том 1 а.с.82).

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні показав, що 09.05.2020 року близько 23 години він приїхав на заправку на автомобілі марки «Лада» та зупинився на зупинці громадського транспорту в с.Руденківка. Разом з ними були ОСОБА_4 , ОСОБА_5 . Також на зупинці він бачив ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . На автомобілі марки ВАЗ під`їхав ОСОБА_1 . Він зробив останньому зауваження, оскільки його автомобіль рухався без увімкненого світла фар та міг вдарити його автомобіль. ОСОБА_1 поїхав та знову повернувся хвилин через 15. В той момент, коли ОСОБА_1 виходив з автомобіля, він підбіг до нього та завдав йому удар кулаком в область правої скроні. Від удару ОСОБА_1 впав на асфальт та втратив свідомість.

Показання обвинуваченого ОСОБА_2 доводять ту обставину, що 09.05.2020 близько 23 години він перебував на зупинці громадського транспорту в с.Руденківка, куди на автомобілі марки «ВАЗ» під`їхав потерпілий ОСОБА_1 , якому він зробив зауваження через те, що його автомобіль рухався без увімкненого світла фар. Оскільки потерпілий проігнорував його зауваження від завдав йому удар кулаком в область правої скроні.

Вказані показання обвинуваченого ОСОБА_2 узгоджуються та підтверджуються показаннями потерпілого ОСОБА_1 .

Так, потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що 09.05.2020 року він повертався з м.Харкова на автомобілі марки «ВАЗ», на якому зламався генератор, через що він їхав без увімкненого світла фар. Коли він зупинився на зупинці громадського транспорту в с.Руденківка, до нього підбіг ОСОБА_2 з претензіями, що він їхав без увімкненого світла фар. Поруч з автомобілем ОСОБА_2 він бачив ще хлопця. А також на зупинці були його дівчина ОСОБА_8 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які чекали на нього. Він же повіз далі в с.Руденківка свою знайому на ім`я ОСОБА_10 , яку він підвозив з м.Харкова, а потім повернувся на зупинку громадського транспорту, де мав забрати свою дівчину. Коли він вдруге під`їхав на зупинку, відкрив дверцята автомобіля та почав виходити, до нього підбіг ОСОБА_2 та завдав йому удар правою рукою в голову, в область скроні з правої сторони. Від удару він впав та втратив свідомість. Коли він прийшов до тями, побачив лікарів швидкої медичної допомоги. А через три дні його відвезли в Полтавську обласну лікарню, де зробили операцію й там він перебував на лікуванні 14 днів.

Показання потерпілого щодо механізму нанесення йому удару обвинуваченим об`єктивно підтверджуються даними протоколу слідчого експерименту від 21 липня 2020 року, під час якого потерпілий ОСОБА_1 продемонстрував механізм нанесення йому удару обвинуваченим, продемонстрував місце, де відбувалися описані ним події, продемонстрував як він під`їхав до зупинки громадського транспорту в с.Руденківка і де зупинив автомобіль, як виходив з автомобіля, продемонстрував як до нього підбіг ОСОБА_2 , як з розмаху з прискоренням наніс йому удар кулаком правої руки в область правої скроні, продемонстрував як він відхилився після нанесеного удару, де упав та втратив свідомість (том 1 а.с.97-106).

За висновком експерта за даними слідчого експерименту №182 від 29.07.2020 року, показання ОСОБА_1 , дані ним, зокрема, під час проведення слідчого експерименту з його участю 21.07.2020, відповідають локалізації, кількості та механізму утворення тілесних ушкоджень, виявлених у нього згідно об`єктивних судово-медичних даних (том 1 а.с.153-154).

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні показав, що 09.05.2020 року він проводив час з друзями в с.Руденківка. Близько 22 год., він, його сестра ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_6 пішли на зупинку громадського транспорту. Вони бачили як під`їхав автомобіль марки «Лада» сірого кольору, з нього вийшли чоловіки, серед яких був й ОСОБА_2 . Потім під`їхав ОСОБА_1 та між останнім та ОСОБА_15 виник конфлікт. ОСОБА_4 говорив, що ОСОБА_1 близько припарковав свій автомобіль до його автомобіля. ОСОБА_1 повіз дівчину, яка їхала з ним в автомобілі, в с.Руденківку. А потім знову приїхав до них. Коли ОСОБА_1 виходив з автомобіля, до нього підбіг ОСОБА_4 і наніс йому один удар кулаком в голову. Від удару ОСОБА_1 упав на асфальт, був без свідомості. Він же пішов викликати швидку медичну допомогу та поліцію. ОСОБА_4 же через деякий час поїхав.

Під час проведення слідчого експерименту від 21.07.2020 року (том 1 а.с.117- 119), ОСОБА_11 продемонстрував як ОСОБА_1 під`їхав до зупинки в с.Руденківка і де зупинив свій автомобіль, як ОСОБА_1 виходив з автомобіля. Вказав у якому положенні ОСОБА_1 перебував перед нанесенням удару. Продемонстрував як саме ОСОБА_2 наніс удар ОСОБА_1 . Вказав, що ОСОБА_1 упав на асфальтове покриття дороги.

При цьому, даними висновку експерта №186 від 31.07.2020 року стверджується, що показання свідка ОСОБА_11 дані ним, зокрема, під час проведення слідчого експерименту з його участю, відповідають локалізації, кількості та механізму утворення тілесних ушкоджень, виявлених у нього згідно об`єктивних судово-медичних даних (том 1 а.с.158).

За даними, що містяться в протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.07.2020 свідок ОСОБА_11 впізнав ОСОБА_2 як особу, яка 09.05.2020 року нанесла удар в голову ОСОБА_1 (том 1 а.с. 115-116).

Так показання свідка ОСОБА_11 , надані ним в судовому засіданні, а також відомості, що були отримані в ході слідчого експерименту за його участю, підтверджують показання обвинуваченого та потерпілого щодо часу та місце вчинення кримінального правопорушення, обставин конфлікту та механізму нанесення удару обвинуваченим ОСОБА_15 потерпілому ОСОБА_1 , а також узгоджуються з даними, що містяться в протоколах слідчих експериментів за участю свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які були очевидцями вказаних подій.

При цьому суд враховує правову позицію, викладену в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17, провадження № 51-6070кмо19), а також в постанові Верховного Суду від 10 лютого 2021 року (справа № 664/317/17, провадження № 51-5195км20) приписи ч. 4 ст. 95 КПК України про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які було отримано в порядку передбаченому ст. 225 КПК України, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів, згідно зі ст. 95 КПК України. При цьому показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.

Так, під час проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8 згідно з даними, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 21.07.2020 року з фототаблицями до нього ( том 1 а.с. 129-140), ОСОБА_8 продемонструвала на місці події як ОСОБА_2 із розмаху з прискоренням наніс один удар правою рукою, стиснутою у кулак в область голови справа ОСОБА_1 .

Даними висновку експерта № 187 від 31.07.2020 року стверджується, що показання ОСОБА_8 , зокрема, під час проведення слідчого експерименту 21.07.2020 року, відповідають локалізації, кількості та механізму утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_18 , згідно об`єктивних судово-медичних даних (том 1 а.с.159).

За даними, що містяться в протоколі пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 21.07.2020 свідок ОСОБА_8 впізнала ОСОБА_2 як особу, яка нанесла ушкодження ОСОБА_1 (том 1 а.с. 127).

Також під час проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 згідно з даними, що містяться в протоколі проведення слідчого експерименту від 16.07.2020 року з фототаблицями до нього ( том 1 а.с. 107-114), ОСОБА_7 продемонструвала на місці події як ОСОБА_2 із розмаху наніс один удар правою рукою, стиснутою у кулак в праву частину обличчя ОСОБА_1 , коли останній виходив з автомобіля.

Даними висновку експерта № 185 від 30.07.2020 року стверджується, що показання ОСОБА_7 , зокрема, під час проведення слідчого експерименту 16.07.2020 року, відповідають локалізації, кількості та механізму утворення тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_18 , згідно об`єктивних судово-медичних даних (том 1 а.с.157).

Відповідно до висновку судово-медичної експертизи №128 від 18.06.2020 (том 1 а.с.149-150) при судово-медичній експертизі ОСОБА_1 виявлено такі тілесні ушкодження: ЗЧМT, лінійний перелом склепіння черепу, забій головного мозку середнього ступеню з формуванням епідуральної гематоми правої лобно-тім`яної долі та геморагічних забоїв правої скроневої, лобної долі, післятравматичний САК, набряк головного мозку, з дислокаційним синдромом вліво. Виявлені тілесні ушкодження виникли від дії тупих предметів, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент заподіяння (згідно Правил судово-медичного встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень п. 2.1.2 (б), наказ МОЗ № 6 від 17.01.1995р). Перелічені вище тілесні ушкодження виникли в термін вказаний в постанові - 09.05.2020 р.

За висновком експерта №181 від 28.07.2020 (том 1 а.с.151-152) вбачається, що при судово-медичній експертизі ОСОБА_18 виявлено такі тілесні ушкодження: ЗЧМТ, лінійний перелом склепіння черепу, забій головного мозку середнього ступеню з формуванням епідуральної гематоми правої лобно-тім`яної долі та геморагічних забоїв правої скроневої, лобної долі, післятравматичний САК, набряк головного мозку, з дислокаційним синдромом вліво. Виявлені тілесні ушкодження виникли від дії тупого предмету, можливо кулаком.

Виявлені тілесні ушкодження могли виникнути від дії тупого предмету, можливо від удару рукою зжатою в кулак.

За висновком комісійної судово-медичної експертизи №95 від 16.09.2020 (том 1 а.с.160-167) 9.05.2020 року ОСОБА_1 було заподіяно такі тілесні ушкодження:

а) тяжку черепно-мозкову травму:

-перелом лобної і тім`яної кісток справа з епідуральною гематомою (крововилив над твердою мозковою оболонкою) та забоєм м`яких тканин правої лобно-скронево-тім`яної ділянки;

-забій головного мозку лівої лобної і скроневої долей з забоєм м`яких тканини лівої скроневої ділянки, субарахноідальний (під павутинну оболонку) крововилив;

б) садна правої щоки.

Механізмом заподіяння даної черепно-мозкової травми слугував удар зі значною силою у напрямку спереду-назад, справа-наліво в праву лобно-скроневу область голови потерпілого тупим предметом з обмеженою поверхнею контактування, яким могла бути кисть руки, стиснена в кулак чи інший предмет з подібною характеристикою, з утворенням перелому лобної та тім`яної кісток, забою м`яких тканин правої частини голови, з розвитком епідуральної гематоми.

Внаслідок удару голова потерпілого під дією інерційних сил була відхилена вліво та назад з наступним контактуванням лівою скроневою ділянкою об тупий предмет, яким могли бути деталі автомобіля, з утворенням забою головного мозку лівої лобної і скроневої долей та забою м`яких тканин лівої скроневої ділянки.

Після чого відбулося падіння підекспертного на асфальтове покриття дороги. Переконливих судово-медичних даних про виникнення тілесних ушкоджень при падінні на площину проведенням комісійної судово-медичної експертизи не отримано.

Садна правої щічної області утворилися при дотичній взаємодії даною анатомічною ділянкою з тупим предметом, що могло мати місце і при переміщенні тіла потерпілого.

Всі тілесні ушкодження групи а) по ступеню тяжкості можуть бути оцінені лише в своїй сукупності як тяжкі по критерію небезпеки для життя (п. 2.1.1. а). 2.1.2., 2.1.3. б), г) "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень", затверджених Наказом МОЗ України № 6 "Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України" від 17.01.1995 року).

Отже, проведеними судово-медичними експертизами підтверджено, що механізмом заподіяння даної черепно-мозкової травми слугував удар зі значною силою у напрямку спереду-назад, справа-наліво в праву лобно-скроневу область голови потерпілого тупим предметом з обмеженою поверхнею контактування, яким могла бути кисть руки, стиснена в кулак чи інший предмет з подібною характеристикою, з утворенням перелому лобної та тім`яної кісток, забою м`яких тканин правої частини голови, з розвитком епідуральної гематоми.

Висновки вказаних вище експертиз доводять той факт, що ОСОБА_1 були спричинені: тяжка черепно-мозкова травма: перелом лобної і тім`яної кісток справа з епідуральною гематомою (крововилив над твердою мозковою оболонкою) та забоєм м`яких тканин правої лобно-скронево-тім`яної ділянки; забій головного мозку лівої лобної і скроневої долей з забоєм м`яких тканин лівої скроневої ділянки, субарахноідальний (під павутинну оболонку) крововилив, які по ступеню тяжкості можуть бути оцінені лише в своїй сукупності як тяжкі по критерію небезпеки для життя.

Висновки зазначених вище експертиз не є суперечливими, вони узгоджуються з показаннями потерпілого ОСОБА_1 , обвинуваченого ОСОБА_19 , свідка ОСОБА_20 щодо локалізації та механізму утворення тілесних ушкоджень у потерпілого та підтверджують той факт, що ОСОБА_2 завдав удар рукою, стиснутою в кулак з значною силою в праву лобно-скроневу область голови потерпілого ОСОБА_1 .

Отже, встановивши фактичні обставини кримінального провадження та надавши оцінку доказам, суд дійшов висновку про те, що дії ОСОБА_2 мали активний характер, були направлені на заподіяння шкоди здоров`ю потерпілому, і між цими діями та їх наслідками у вигляді заподіяння ОСОБА_1 тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, існує прямий причинний зв`язок.

Таким чином дії обвинуваченого правильно кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопрушення, особу винного, а також обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Так, обвинувачений скоїв кримінальне правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до тяжкого злочину.

Досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Обвинувачений в силу ст.89 КК України не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, не працевлаштований, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (том 1 а.с. 184, 185, 186, 187-190).

Згідно з висновком органу пробації, виправлення ОСОБА_2 без позбавлення волі або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства; при цьому ризик небезпеки для суспільства та ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінені як середні (том 1 а.с. 51-55).

Обставин, що обтяжують та по пом`якшують покарання обвинуваченому, відповідно до ст.ст. 66,67 КК України, судом не встановлено.

При цьому суд звертає увагу на те, що факт формального визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, не є тотожним поняттю - «щире каяття», оскільки розкаяння передбачає, окрім визнання особою самого факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи, намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого, що поведінкою обвинуваченого підтверджено не було

На час ухвалення вироку обвинувачений ОСОБА_2 не зробив жодної спроби на відшкодування потерпілому заподіяних своїми злочинними діями збитків. Відсутні його дій, направлені на виправлення ситуації, що склалася, співчуття потерпілому, визнанні негативних наслідків злочину для потерпілої особи.

Тобто, факт щирого каяття ОСОБА_2 у вчиненні злочину не знайшов своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Обговорючи питання щодо можливості призначення ОСОБА_2 покарання із подальшим звільненням від його відбуття й встановленням іспитового строку, на думку суду, не ґрунтується на положеннях ст.ст. 50, 65 КК України, оскільки не відповідає принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання і, таке покарання не є достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд виходить з тяжкості злочину, враховує ту обставину, що ОСОБА_2 хоча й визнав свою вину у вчиненому злочині, однак не розкаявся, поведінку обвинуваченого під час та після вчинення злочину, зухвалість його дій, те, що під час події між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 не було наявних конфліктів, однак обвинувачений, використовуючи незначний привід, несподівано для потерпілого підбіг до нього та з прискоренням завдав удар у голову, не дочекався приїзду швидкої допомоги, залишив місце події.

Також суд враховує, що обвинувчений протягом тривалого часу (півтора року) після події, завдану шкоду потерпілому не відшкодував, навіть частково. Враховує суд й позицію потерпілого щодо призначення суворого покарання обвинуваченому.

Вищенаведене, на переконання суду, свідчить про неможливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання та виключає можливість застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Таким чином, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , відповідно до загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості, індивідуалізації покарання, суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин, всі обставини по справі в їх сукупності, відсутність обставин, що обтяжують та пом`якшують покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції ч.1 ст. 121 КК України, що буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

29.10.2020 року потерпілим ОСОБА_1 у підготовчому судовому засіданні пред`явлено цивільний позов, в якому останній просить стягнути з ОСОБА_2 на його користь майнову шкоду у розмірі 6363,62 грн., моральну шкоду у розмірі 100000,00 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

Вирішуючи питання щодо цивільного позову суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Згідно з ч. 1ст. 16 ЦК кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Так, згідно ч.1 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, а відповідно до ч.2 цієї ж статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

У відповідності до вимог ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями особистим немайновим правам фізичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Заявляючи позовну вимогу про відшкодування матеріальної шкоди, потерпілий зазначив, що шкода в розмірі 6363,62 грн., складається з витрат: на лікування в сумі 4793,63 грн. та витрат на поїздки автотранспортом на медичне обстеження та лікування в м.Полтаву в сумі 1569,99 грн.

Розмір вказаних витрат в судовому засіданні був визнаний обвинуваченим в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Враховуючи, що витрати на лікування, понесені потерпілим ОСОБА_1 в розмірі 4793,63 грн., були визнані обвинуваченим в повному обсязі, а також те, що вони підтверджуються фіскальними чеками на придбання медикаментів за період з 12.05.2020 року по 20.05.2020 року (том 1 а.с. 26-28), що відповідає строку завдання тілесних ушкоджень потерпілому, а також витрати на поїздки автотранспортом на медичне обстеження та лікування в м.Полтаві в сумі 1569,99 грн. (том 1 а.с. 28-29), суд вважає можливим задовольнити цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди в повному обсязі.

З приводу вимоги про стягнення моральної шкоди, завданої скоєним злочином потерпілому ОСОБА_1 у розмірі 100000,00 грн., яка полягає у фізичному болі та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку ушкодженням здоров`я, в душевних стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з протиправною поведінкою щодо нього, суд бере до уваги положення статей 23 та 1167 ЦК України, які передбачають право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

При цьому, згідно роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року ,під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у життєвому становищі, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Оцінюючи доводи потерпілого ОСОБА_1 , викладені ним у якості обгрунтування своїх вимог у мотивувальній частині цивільного позову, а також показання потерпіолого і фактичні обставини справи, суд дійшов висновку, що в результаті скоєного кримінальнього правопорушення потерпілий дійсно зазнав моральних, душевних страждань, що полягають у душевних переживаннях та стресі, пов`язаних з ушкодженням здоров`я, перенесеному фізичному болю, враховуючи локалізацію отриманих тілесних ушкоджень (голова), що потребує часу на відновлення свого психоемоційного стану, наслідки для здоров`я потерпілого, суд дійшов висновку про достатність відшкодування моральної шкоди в розмірі 50000 грн., що відповідає вимогам розумності, виваженості і справедливості.

Що стосується питання стягнення витрат на правову допомогу, суд виходить з такого.

Положеннями ч. 1 ст. 124 КПК України встановлено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати. До таких витрат відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 118 цього Кодексу належать витрати на правову допомогу. Правовою підставою відшкодування таких витрат є договір, укладений між потерпілим та адвокатом-представником, а також документи, що з одного боку процесуально підтверджують надання правових послуг представником, а з іншого боку свідчать про сплату вартості зазначеної правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, між потерпілим ОСОБА_1 та адвокатом Позняк С.М. 19.06.2020 року був укладений договір №53 про надання правової допомоги (том 1 а.с.32-34), за умовами якого адвокат зобов`язався здійснювати представництво та захист інтересів потерпілого у кримінальному провадженні.

Відповідно до наданих актів здачі - приймання надання правової допомоги (том 1 а.с.36, 37) та квитанцій (том 1 а.с.30, 31) витрати на суму 4500 грн. є документально підтвердженими.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку про стягнення витрат на правову допомогу з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 в розмірі 4500 грн.

Запобіжний захід до обвинуваченого не застосовувався.

Процесуальні витрати, які підлягають стягненню на користь держави, та речові докази - відсутні.

Керуючись ст. ст. 368-370, 373, 374, 392, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України і призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

Строк відбування покарання рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, отриманої внаслідок кримінального правопорушення - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , матеріальну шкоду в розмірі 6363грн. (шість тисяч триста шістдесят три) 62 коп., моральну шкоду в розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн.

Відповідно до ст. 532 КПК України вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги.

Копію вироку негайно після проголошення вручити прокурору, обвинуваченому, в порядку, визначеному ст.376 КПК України.

Суддя Новосанжарського районного суду

Полтавської області Ю.О. Афанасьєва