Ухвала суду № 101470522, 30.11.2021, Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області

Справа № 740/3319/20

Провадження № 1-кп/740/129/21

УХВАЛА

30 листопада 2021 року м.Ніжин

Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Гагаріної Т.О.,

при секретарі Філоненко О.В.,

за участю сторін судового провадження:

прокурора Кобилецької І.І.,

представника потерпілого Іллющенко С.В.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2

захисників обвинуваченого ОСОБА_1 адвокатів Фесика І.А, Сухоцького О.В.

захисника обвинуваченого ОСОБА_2 адвоката Самойленка М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ніжині клопотання адвоката Фесика І.А. про скасування арешту майна у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст.366, ч.4 ст.191 КК України, ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (злочинів), передбачених ч.1 ст.366, ч.5 ст.27 ч.4 ст.191 КК України,

встановив:

04.11.2021 від захисника обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Фесика І.А. до суду надійшло клопотання, в якому він просить скасувати арешт та повернути ОСОБА_1 ноутбук «Lenovo 80L», мобільний термінал стільникового зв`язку «Blackviembv 6000», сім-картку мобільного оператора «Лайф», 2 000 доларів США.

В обґрунтування клопотання зазначив, що на сьогодні відпала потреба в арешті зазначеного майна, крім того, під час судового засідання 28.10.2021 прокурор повідомила, що вилучені під час проведення обшуку 15.03.2018 не є речовими доказами по даній справі, тому посилаючись на ст.174 КПК України просив скасувати арешт на вищезазначене майно та повернути його ОСОБА_1 .

В судовому засіданні захисники обвинуваченого ОСОБА_1 адвокати Фесик І.А. та Сухоцький О.В., обвинувачений ОСОБА_1 підтримали заявлене клопотання, додавши, що необхідності в арешті майна немає.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник адвокат Самойленко М.Д., не заперечували проти задоволення клопотання.

Прокурор та представник потерпілого не заперечили проти задоволення клопотання.

Заслухавши думки учасників судового процесу, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Судом встановлено, що 15.03.2018 за ухвалою слідчого судді в рамках даного кримінального провадження було проведено обшук за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого було виявлено та вилучено Notebook «Lenovo 80L», s/n НОМЕР_1 , мобільний термінал стільникового зв`язку «Blаkviewbv 6000», IMEI НОМЕР_2 , IMEI НОМЕР_3 , сім-картки мобільних операторів зв`язку «Київстар» та «Лайф», та грошові кошти в сумі 2000 доларів США номіналом по 100 доларів США за №№ BG43626541AG7, CB85959432AB2, CB76026226DB2, KB72055451HB2, KL20122221CL2, KG66785591AG7, KB73976777IB2, HL29227533FL12, AA10629759AA1, HF76126397AF6, FF33227833CF6, LA99117097BA7, LA99117094BA1, LB68719693KB2, LA99117093BA1, LA99117092BA4, LA99117095BA1, LA99117098BA1, LA99117096BA1, належні ОСОБА_1 .

Постановами слідчого від 10.07.2018 та 16.03.2018 вказане майно було визнано речовими доказами.

Ухвалами слідчого судді від 19.03.2018 на зазначене майно на підставі ст. 98 КПК України було накладено арешт, як на речові докази у кримінальному провадженні, з метою їх збереження, оскільки на час накладення арешту у органу досудового розслідування існували підстави вважати, що вказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення та зберегло на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Разом з цим, під час судового розгляду, дослідження доказів сторони обвинувачення, прокурором було заявлено, що майно: ноутбук «Lenovo 80L», мобільний термінал стільникового зв`язку «Blackviembv 6000», сім-картка мобільного оператора «Лайф», 2 000 доларів США не є доказом у даному кримінальному провадженні.

У кримінальному провадженні заявлений цивільний позов у тому числі, і до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, але разом з цим, прокурор або цивільний позивач не зверталися, а ні під час досудового розслідування, а ні під час судового розгляду з клопотанням про арешт вказаного майна з метою забезпечення відшкодування шкоди (цивільного позову).

В силу ст.41 Конституції України, ст.1 протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, ніж на користь суспільства і на умовах, передбачених Законом або загальними принципами міжнародного права.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції гарантує право на вільне володіння своїм майном, яке звичайно називається правом на власність.

Крім того, відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі АГОСІ проти Об`єднаного Королівства). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Згідно з абз. 2 ч.1 ст.174 КПК України, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Враховуючи наведене, суд вважає, що на стадії судового провадження потреба у арешті вказаного майна відсутня, його слід скасувати частково та повернути вказане майно ОСОБА_1 .

Керуючись ст.174 КПК України, суд

постановив:

клопотання задовольнити.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 19.03.2018 скасувати частково.

Notebook «Lenovo 80L», s/n PF9XK65N, мобільний термінал стільникового зв`язку «Blаkviewbv 6000», IMEI НОМЕР_2 , IMEI НОМЕР_3 , сім-картку мобільного оператору зв`язку «Лайф», та грошові кошти в сумі 2000 доларів США номіналом по 100 доларів США за №№ BG43626541AG7, CB85959432AB2, CB76026226DB2, KB72055451HB2, KL20122221CL2, KG66785591AG7, KB73976777IB2, HL29227533FL12, AA10629759AA1, HF76126397AF6, FF33227833CF6, LA99117097BA7, LA99117094BA1, LB68719693KB2, LA99117093BA1, LA99117092BA4, LA99117095BA1, LA99117098BA1, LA99117096BA1, повернути законному володільцю ОСОБА_1 .

Ухвала окремому оскарженню не підлягає, проте заперечення проти неї можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, яким закінчиться дане кримінальне провадження.

Суддя Т.О. Гагаріна