Рішення № 101468107, 29.11.2021, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/2356/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі: головуючого - судді Наумик О. О., за участі секретаря судового засідання Мішиної А. А., розглянувши у спрощеному провадженні цивільну справу №233/2356/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» «про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати»,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у поданій ним до суду до Акціонерного товариства «Українська залізниця» позовній заяві просить стягнути з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 38605,77 грн за період з січня по липень 2016 р. та з січня по липень 2017 р., пославшись на непроведення відповідачем у порушення приписів ст.116 КЗпП України з ним розрахунку при звільненні 17.07.2017.

Судовою ухвалою від 31.05.2021 відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення сторін та постановлено про витребування доказів (а.с.22-23).

10.08.2021 ухвалено заочне рішення по суті заявлених позовних вимог (а.с.32-35).

Судовою ухвалою від 08.10.2021 прийнято заяву відповідача про перегляд заочного рішення суду від 10.08.2021 та призначений її розгляд (а.с.54).

Судовою ухвалою від 26.10.2021 заочне рішення суду від 10.08.2021 скасоване, призначено справу у судове засідання за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін - для розгляду по суті (а.с.58-59).

Позивач, належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с.65), у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність (а.с.3).

Представник відповідача Цимбалюк В. Г. , належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи (а.с.64), у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи у його відсутність з проханням відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.66). Підстави незгоди з позовом виклав у заяві про перегляд заочного рішення (а.с.41-43).

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дістає таких висновків.

Судом установлено, що позивач з 02.03.1995 перебував у трудових правовідносинах з Державним підприємством «Донецька залізниця», яке постановою КМ України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» реорганізоване шляхом злиття у Регіональну філію «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця». 17.07.2017 звільнений у зв`язку зі скороченням штату - п.1 ст.40 КЗпП.

Зазначені обставини підтверджені відповідними записами у трудовій книжці позивача (а.с.4-10).

Постановою Кабінету Міністрів України №938 від 31.10.2018 Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило тип з публічного на приватне та повне найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

З тексту нової редакції Статуту АТ «Укрзалізниця», розміщеного на офіційному сайті Верховної Ради України за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/go/735-2015-n, Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

Статтею 43 Конституції України гарантований законом захист права на своєчасне одержання винагороди за працю.

За приписами ч.1 ст.115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до статті 110 КЗпП України при кожній виплаті заробітної плати власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.

Вказана норма права кореспондується із частиною 1 статті 30 Закону України «Про оплату праці», другою частиною якої встановлено обов`язок роботодавця забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги», відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimate expectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

ЄСПЛ неодноразово вказував, що володінням, на яке поширюються гарантії ст.1 Протоколу №1 Конвенції є також майнові інтереси, вимоги майнового характеру, соціальні виплати, щодо яких особа має правомірне очікування, що такі вимоги будуть задоволені.

Відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Вирішуючи питання щодо порушення права позивача на виплату відповідачем заробітної плати при роботі на підприємстві відповідача та не проведення з ним повного розрахунку при звільненні, суд виходив з такого:

Відповідно до ч.3 ст.11 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд уважає встановленим той факт, що при звільненні позивача відповідач не провів з ним повного розрахунку із заробітної плати.

Щодо періоду з січня 2016 р. по липень 2016 р.:

Позивачем в обґрунтування вимоги стягнення заборгованості із заробітної плати за цей період надана копія зведеної відомості №94 на виплату заборгованості із заробітної плати по ДП «Донецька залізниця» за 2016 р. станом на 01.07.2016 (а.с.16), згідно з якою сума заборгованості, включена до передавальної відомості (сума до видачі), складає 14077,68 грн.

Відповідачем факт такого нарахування за період з 1 січня 2016 р. по 1 липня 2016 р. не спростований, підтверджений довідкою «про стан невиплаченої заборгованості по заробітній платі за період з 01.02.2016 працівниками, що переведені з ДП «Донецька залізниця» до Донецької (Луганської) дирекції залізничних перевезень» (а.с.49), згідно з якою з суми прийнятої заборгованості у розмірі 14077,68 грн виплачено позивачу заборгованості у сумі 10650 грн.

Таким чином залишок заборгованості за означений період склав 3427,68 грн = 14077,68 грн - 10650 грн.

Обґрунтовуючи свою позицію щодо невиплати позивачу залишку заборгованості за цей період, відповідач послався на ту обставину, що «зобов`язання ДП "Донецька залізниця" виникли перед позивачем після 21.10.2015, відповідно до даних, зазначених у позовній заяві та Довідки № 723/3 від 13.04.2020, то універсальне правонаступництво на ці зобов`язання не розповсюджується».

Суд не погоджується з цими доводами, виходячи з такого:

Постановою КМ України від 25.06.2014 № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» утворене публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту загального користування, які реорганізуються шляхом злиття згідно з додатком 1. До переліку підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється публічне акціонерне товариство «Українська залізниця», що містить Додаток 1, увійшло Державне підприємство «Донецька залізниця», код згідно з ЄДРПОУ - 01074957.

Як було зазначене вище, постановою КМ України №938 від 31.10.2018 Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінило тип з публічного на приватне та повне найменування на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

З тексту Статуту АТ «Укрзалізниця» (в редакції постанови КМ України від 13.05.2020 № 452), розміщеного на офіційному сайті Верховної Ради України за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/go/735-2015-n, Товариство є правонаступником усіх прав і обов`язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.

16 червня 2020 року Велика палата Верховного суду вирішила виключну правову проблему у справі № 910/5953/17 провадження № 12-98гс19) щодо питання правонаступництва АТ «Укрзалізниця» за боргами державних підприємств залізничної галузі (зокрема, ДП «Донецька залізниця»), шляхом злиття яких було створене це товариство», зазначивши, що при реорганізації відбувається універсальне правонаступництво, коли все майно, права та обов`язки юридичної особи, яка припиняється, переходять до правонаступників. При злитті є лише один правонаступник, який набуває не окремі, визначені в акті приймання-передачі активи та зобов`язання юридичних осіб, які припиняються, а всю їх сукупність.

Тому, АТ «Укрзалізниця» є правонаступником усіх державних підприємств залізничної галузі (зокрема, ДП «Донецька залізниця»), шляхом злиття яких було створене це товариство», - зауважив Суд.

Також Велика Палата ВС визначила, що АТ «Укрзалізниця» є правонаступником ДП «Донецька залізниця» з дати державної реєстрації АТ - 21 жовтня 2015 року.

Щодо періоду з березня по липень 2017 р.:

З доданих до позову табуляграм, виданих відповідачем на виконання ст.100 КЗпП України (а.с.13-15), убачається, що позивачу:

за березень 2017 року всього нараховано 4530,86 грн, сума до виплати 3647,34 грн,

за квітень 2017 року всього нараховано 3767,77 грн, сума до виплати 3033,06 грн,

за травень 2017 року всього нараховано 3033,18 грн, сума до виплати 2441,71 грн,

за червень 2017 року всього нараховано 568,72 грн, сума до виплати 457,82 грн,

за липень 2017 року всього нараховано 18569,14 грн, сума до виплати 14948,16 грн.

Загальний розмір нарахованої заробітної плати за період з березня 2017 по липень 2017 року склав 30469,67 грн, до виплати - 24528,09 грн.

Відомістю на виплату грошей №3 (а.с.47-48) відповідачем підтверджена обставина виплати позивачу заробітної плати за березень 2017 року у сумі 1703,12 грн.

Ця сума за наданою відповідачем довідкою про доходи від 01.08.2021 за № 589/2 (а.с.46) визначена як сума до видачі від нарахованої заробітної плати у розмірі 2115,68 грн (утримано 412,56 грн).

Проте, відповідачем не надано пояснень та відповідних на їх підтвердження доказів щодо того, чому цією Довідкою показники за березень 2017 р., який увійшов у спірний період, різняться з показниками у табуляграмі, згідно з якою, як зазначено вище, за березень 2017 р. позивачу нарахована заробітна плата у загальній сумі 4530,86 грн, сума до виплати склала 3647,34 грн.

Таким чином, суд вважає, що надані позивачем відомості щодо нарахування заробітної плати та інших виплат, належних йому при звільненні, відповідачем не спростовані та суду не надані докази, що такі відомості є недостовірними.

Згідно з абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню.

Статтею 168 Податкового кодексу України передбачений порядок нарахування, утримання та сплати (перерахування) податку до бюджету, а саме: податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу (168.1.1). Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету (168.1.2.).

Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян (податку на доходи фізичних осіб) є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку і інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача заборгованості із заробітної плати без утримання обов`язкових податків та зборів у загальному розмірі 32194,23 грн, виходячи з такого розрахунку:

1) 30469,67 грн - 1703,12 грн = 28766,55 грн (за період з 01 березня 2017 р. по 17 липня 2017 р.);

2) 3427,68 грн (з 01.01.2016 по 01.07.2016) + 28766,55 грн (з 01.03.2017 по 17.07.2017) = 32194,23 грн.

Дістаючи висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог, суд виходив з того, що в спорах, що виникають з трудових правовідносин про порушення трудових прав, діє презумпція вини роботодавця.

Відповідачем не спростована та обставина, що у спірний період часу позивач перебував з ним у трудових правовідносинах, за що йому мала бути нарахована та сплачена заробітна плата.

Проте, свого обов`язку з оплати праці позивача відповідач належним чином не виконав, факт нарахування позивачу заробітної плати у спірний період часу та невиплати нарахованої заробітної плати у повному обсязі відповідачем не спростований.

Тож, конституційне право позивача на одержання винагороди за працю має бути захищено.

З огляду на наведене, суд уважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 430 ЦПК України, необхідно допустити негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць.

У зв`язку з тим, що відповідно до п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору, з відповідача за ч.6 ст.141 ЦПК України підлягає стягненню судовий збір на користь спеціального фонду Державного бюджету України в розмірі 908,00 грн, виходячи з такого:

Відповідно до пп.1 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду фізичною особою або фізичною особою-підприємцем позовної заяви майнового характеру судовий збір справляється в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З 01 січня 2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу встановлено Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» в розрахунку на місяць у розмірі 2270,00 грн.

Отже, при поданні позову розмір судового збору в частині стягнення заборгованості по заробітній платі не мав бути меншим за 908,00 грн.

Оскільки 1% від заявленої до стягнення грошової суми менший за 908,00 грн (32194,23 грн * 1% = 321,94 грн), тому з відповідача в доход держави належить стягнути судовий збір у сумі 908,00 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 263-265, 141 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до

Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, місто Київ, вулиця Єжи Ґедройця, 5 (перейменована з вул. Тверська, 5); ЄДРПОУ 40075815) «про стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати» задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати без утримання обов`язкових податків та зборів у розмірі 32194 (тридцять дві тисячі сто дев`яносто чотири) грн 23 коп., з яких:

-за період з 1 січня 2016 р. по 1 липня 2016 р. в сумі 3427 (три тисячі чотириста двадцять сім) грн 68 коп.,

-за період з 01 березня 2017 року по 17 липня 2017 року у розмірі 28766 (двадцять вісім тисяч сімсот шістдесят шість) грн 55 коп.

Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) грн 00 коп. на рахунок для зарахування до державного бюджету надходжень за кодом Отримувач коштів: ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (код ЄДРПОУ): 37993783; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя