Ухвала суду № 101456654, 26.11.2021, Чортківський районний суд Тернопільської області

Чортківський районний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021 року Справа № 608/1042/21

Номер провадження2/608/438/2021

Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:

головуючого суду судді Парфенюка В. І.

з участю секретаря Южди Л. С.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Чорткові цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГ-АНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ---

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року позивач ТОВ «ГІГ-АНТ» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В позовній заяві позивач вказав, що 18 липня 2016 року між ТОВ «ГІГ-АНТ» та ОСОБА_1 було укладено договір поставки № 925. 25 січня 2019 року між сторонами укладено додаткову угоду до Договору, відповідно до умов якої з метою продажу товару позивач передає відповідачу у користування торгове обладнання, перелік, кількість та інша інформація щодо якого вказується у відповідному акті приймання-передачі обладнання. Передача відповідачу торгового обладнання не тягне за собою виникнення права власності, він лише використовує його для забезпечення продажу товару. Відповідно до умов Договору на підставі актів приймання-передачі обладнання ОСОБА_1 було передано: 25.01.2019 року - Холодильник однокамерний Живчик № 22250426, 2002 р. введення в експлуатацію (акт № 19052/02205), 18.02.2019 року - Холодильник однокамерний Оболонь № 11279, 2015 р. введення в експлуатацію (акт № 19052/01581). У Договорі було зазначено, що майно надавалося відповідачу у користування з метою популяризації, демонстрації, зберігання та реалізації продукції, що виробляється ПАТ «Оболонь». У зв`язку з тим, що відповідачу не постачається продукція ТМ «Оболонь» через відсутність замовлень від ОСОБА_1 у позивача виникли підозри у можливості нецільового використання майна, загрози його пошкодження або втрати. У відповідності до п. 2.1.3. Додатку до договору поставки постачальник має право в односторонньому порядку вимагати повернення обладнання (в тому числі у випадку виявлення фактів нецільового використання, загрози пошкодження або знищення Обладнання) протягом десяти робочих днів з дати направлення відповідної вимоги. Тому 20.11.2020 р. ТОВ «ГІГ-АНТ» надіслало ОСОБА_1 вимогу про повернення торгового обладнання з користування у термін до 04 грудня 2020 р., однак відповіді на повідомлення не отримали та холодильники у зазначений у повідомленні термін їм повернуті не були. У випадку втрати (повного знищення) або неповернення в строк передбачений п. 2.1.3 та 2.2.9 даного Додатку покупцем обладнання (окрім випадків, що мають підтвердження актами відповідних органів і які виникли внаслідок дії обставин непереборної сили) або неповернення обладнання, покупець зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість такого обладнання згідно еквівалентів вартості в Євро, перерахованих в гривню виходячи з офіційного курсу гривні до Євро станом на дату здійснення відшкодування. Загальна вартість відшкодування за два холодильники з урахуванням експлуатації становить 14 754 гривні, які ТОВ «ГІГ-АНТ» просить стягнути з відповідача на їх користь, а також стягнути судові витрати по справі.

В судове засідання представник товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГ-АНТ» не з`явився, від позивача надійшло клопотання про слухання справи без участі уповноваженого представника, не заперечують проти заочного рішення, позовні вимоги підтримують в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 відзиву не подав, в судове засідання повторно не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі судової влади України.

Суд, дослідивши письмові докази, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Предметом розгляду вказаного позову є невиконання умов договору поставки та додаткової угоди до нього, укладених між ТОВ «ГІГ-АНТ» та ФОП ОСОБА_1 .

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Поняття «суд, встановлений законом» містить, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності.

Критеріями розмежування судової юрисдикції є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів, тобто сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції, визначена статтею 20 ГПК України. Так, за частиною першою цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Відповідно до положень частини другої цієї ж статті право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

За ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а винятки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, не підлягають розгляду у господарських судах, чітко визначені положеннями статті 20 цього Кодексу (як приклад, пункти 5, 10, 14 цієї статті).

Наведене свідчить про те, що з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» одним із критеріїв віднесення справ до господарської юрисдикції визначено наявність між сторонами саме господарських правовідносин, а також впроваджено підхід щодо розмежування юрисдикції залежно від предмета правовідносин, а не лише від суб`єктного складу сторін.

Отже, ознаками спору, на який поширюється юрисдикція господарського суду, є наявність між сторонами господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і спору про право, що виникає з відповідних відносин, наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

З огляду на положення ч. 1 ст. 20 ГПК України, а також ст.ст. 4, 45 цього Кодексу для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду конкретної справи має значення суб`єктний склад саме сторін правочину та наявність спору, що виник у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності.

Звертаючись із цим позовом, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 відшкодування вартості торгового обладнання згідно договору поставки № 925 від 18 липня 2016 року та додаткової угоди до вказаного договору, укладених між ТОВ «ГІГ-АНТ» та ФОП ОСОБА_1 .

Аналіз змісту та підстав поданого позову свідчить про те, що спір між сторонами виник щодо виконання господарського договору, яким було передбачено відповідальність сторін.

Відповідно до ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями.

Згідно із ч. 1 ст. 128 ГК України громадянин визнається суб`єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.

За ч. 1 ст. 173 ГК України зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або відмовитися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку, є господарським зобов`язанням.

За положеннями ст. 51 ЦК України до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Відповідно до ст. 52 ЦК України ФОП відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

За змістом статей 51, 52, 598-609 ЦК України, статей 202-208 ГК України, частини восьмої статті 4 Закону України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у випадку припинення підприємницької діяльності ФОП (із внесенням до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію такого припинення) її зобов`язання (господарські зобов`язання) за укладеними договорами не припиняються, а продовжують існувати, оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Міністерства юстиції України вбачається, що 24.07.2020 року ОСОБА_1 припинив підприємницьку діяльність як фізична особа-підприємець.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до суб`єктного складу та змісту правовідносин сторін як таких, що виникли з господарського договору, зобов`язання за яким у відповідача із втратою його статусу як ФОП не припинились, а тому даний позов належить до юрисдикції господарського суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року в справі № 910/8729/18).

Згідно з вимогами п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в поряду цивільного судочинства.

Враховуючи такі обставини, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодекс України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ГІГ-АНТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу його право звернутися до суду із позовом в порядку господарського судочинства.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги Тернопільському апеляційному суду протягом п`ятнадцяти днів з її проголошення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: В . І. Парфенюк