Ухвала суду № 101448067, 26.11.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про забезпечення позову

Справа № 500/8405/21

26 листопада 2021 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши у порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову у справі за позовної заявою ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про скасування вимоги про сплату єдиного соціального внеску,

ВСТАНОВИВ:

25 листопада 2021 року до Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області, у якій позивач просить суд скасувати вимогу Головного управління ДПС у Тернопільській області №Ф-11810-13У від 10.02.2021 щодо сплати ЄСВ за період з 27 лютого 2020 року по 31 грудня 2020 року в сумі 8555,40 грн.

Водночас, разом із позовною заявою позивач подав до суду заяву від 25.11.2021 про забезпечення позову шляхом зупинення виконавчого провадження №67387646, оскільки відносно позивача відбувається вчинення виконавчих дій щодо стягнення сум за вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11810-13-У від 10.02.2021 в розмірі 8555,40 грн, на підставі якої Відділом ДВС у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відкрито виконавче провадження від 05.11.2021 №67387646.

В обґрунтування зазначеної заяви позивач покликається на те, що предметом розгляду у даній справі є, зокрема, визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11810-13-У від 10.02.2021 на суму 8555,40 грн. Однак, оскаржену вимогу відповідач пред`явив до примусового виконання. На підставі чого, державним виконавцем відкрито виконавче провадження та вчинюються виконавчі дії, зокрема, здійснюється накладення арешту на банківські рахунки в межах вказаного ВП №67387646 щодо примусового виконання зазначеної вимоги. При цьому, позивач вважає, що у разі встановлення протиправності оскарженої вимоги та задоволення позовних вимог про її скасування, останній доведеться докласти значних зусиль і витрат, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке може бути звернено стягнення у разі примусового виконання оскарженої вимоги.

Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 № 2747-IV (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

Таким чином, розгляд заяви про забезпечення позову суд здійснив без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Суд встановив, що предметом розгляду у справі № 500/8405/21 є, зокрема, визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11810-13-У від 10.02.2021 на суму 8555,40 грн.

Водночас, відповідно до частини четвертої статті 150 КАС України подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Як підтверджується матеріалами справи, що зазначена вимога пред`явлена відповідачем до примусового виконання.

На підставі чого, 05.11.2021 державним виконавцем Відділу ДВС у місті Тернополі Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) винесено постанову про відкриття провадження ВП №67387646 щодо примусового виконання вимоги №Ф-11810-13-У від 10.02.2021 на суму 8555,40 грн.

Таким чином, в межах виконавчого провадження ВП №67387646 здійснюється примусове виконання зазначеної вимоги, яка є предметом судового оскарження у даній справі.

При вирішенні заяви про забезпечення позову суд керується частиною першою статті 2 КАС України відповідно до якої завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Забезпечення позову згідно з частиною другою статті 150 КАС України допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співрозмірними заявленим позовним вимогам, мають бути безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Згідно з частиною першою статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

При розгляді заяви про вжиття заходів забезпечення позову суд оцінює обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості й адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу; наявності зв`язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову, і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий вид забезпечення забезпечити фактичне виконання рішення суду у разі його задоволення; імовірності виникнення утруднень для виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; необхідності у зв`язку із вжиттям заходів запобігти порушенню прав та інтересів інших осіб, в тому числі, й осіб, які не приймають участь у розгляді справи.

Заявник обов`язково повинен обґрунтувати своє клопотання і з цією метою подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язує застосування певного заходу забезпечення позову. Доказами у даному випадку вважатимуться будь-які відомості, що вказують на ймовірне порушення чиїхось прав (свобод, інтересів) під час провадження у справі. При цьому тягар доказування при розгляді клопотання покладається виключно на заявника.

Таким чином, із цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Суд згідно статті 90 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Для можливості застосування судом зазначених форм забезпечення позову, про які просить позивач у заяві про забезпечення позову, необхідна наявність певних підстав, передбачених чинним законодавством України.

Відповідно до приписів статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Пунктом 7 частини першої статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. (частина п`ята статті 26 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону № 1404-VIII у разі якщо в заяві стягувача зазначено рахунки боржника у банках, інших фінансових установах, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження накладає арешт на кошти боржника.

У разі якщо в заяві стягувача зазначено конкретне майно боржника, виконавець негайно після відкриття виконавчого провадження перевіряє в електронних державних базах даних та реєстрах наявність права власності або іншого майнового права боржника на таке майно та накладає на нього арешт. На інше майно боржника виконавець накладає арешт в порядку, визначеному статтею 56 цього Закону.

Таким чином, враховуючи те, що правомірність (неправомірність) прийняття оскарженої вимоги буде встановлена лише судовим рішенням, прийнятим за результатами розгляду справи, а факт оскарження вимоги не зупинив її виконання, суд дійшов висновку, що стягнення боргу (недоїмки) в примусовому порядку на підставі вимоги №Ф-11810-13-У від 10.02.2021 до прийняття судом рішення може істотно ускладнити поновлення порушених прав позивача у разі задоволення позовних вимог.

Наведене свідчить про наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, а отже заяву про забезпечення позову слід задовольнити, вживши заходи забезпечення адміністративного позову до набрання законної сили судовим рішенням в адміністративній справі №500/8405/21, оскільки невжиття їх може істотно ускладнити виконання рішення суду, або поновлення порушених прав і інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 151 КАС України, позов може бути забезпеченим шляхом зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до статті 34 частини 1 пункту 2 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Статтею 35 частиною 1 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у випадках, передбачених пунктами 1, 4, 6, 8, 11 частини першої статті 34 цього Закону, до закінчення строку дії зазначених обставин, а у випадках, передбачених пунктами 2, 3 і 5 частини першої статті 34 цього Закону, - до розгляду питання по суті.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що за наявності відкритого виконавчого провадження належним способом забезпечення адміністративного позову є зупинення стягнення за виконавчим документом - вимогою Головного управління ДПС у Тернопільській області області №Ф-11810-13-У від 10.02.2021, з огляду на що заява про забезпчення позову підлягає до задоволення.

Застосування саме такого заходу забезпечення позову є співмірним та відповідає меті ефективного захисту інтересів особи до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

Суд звертає увагу на положення статті 156 КАС України, відповідно до якої ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Відтак, примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.

Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Згідно з частини п`ятої статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись статтями 150-154, 243, 248 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову у справі №500/8405/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки), - задовольнити.

Зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - вимоги Головного управління ДПС у Тернопільській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-11810-13-У від 10.02.2021, - до набрання законної сили судовим рішенням в справі №500/8405/21.

Відповідно до частини першої статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Згідно із статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Головуючий суддя Мірінович У.А.