Ухвала суду № 101445850, 29.11.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

29 листопада 2021 рокум. Ужгород№ 260/3962/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 в особі представника Софілканич Марини Іванівни про повернення надмірно сплаченого судового збору, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 року задоволено адміністративний позов частково ОСОБА_1 до Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, Виконавчого комітету Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, треті особи - Мукачівський районний сектор ГУ ДМС України в Закарпатській області «Паспортний стіл СМТ Кольчино», Мукачівський міський відділ ГУ ДМС України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправною відмову Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області в оформленні і видачі ОСОБА_1 довідки про реєстрацію місця проживання особи. Зобов`язано Кольчинську селищну раду Мукачівського району Закарпатської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.08.2021 року відповідно до п. 23 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207. Стягнуто з Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн. В задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди відмовлено.

23.11.2021 року представником ОСОБА_1 - Софілканич М.І. до суду подано заяву про повернення переплаченої суми судового збору у розмірі 908,00 грн. за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди. Заява обґрунтована тим, що на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір», позивач звільнена від сплати судового збору за позовну вимогу про відшкодування завданої їй моральної шкоди.

Розглянувши подану заяву, доводи наведені заявником в її обґрунтування, суд виходить з наступного.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року № 3674-VI (далі – Закон).

Так, згідно з п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону, судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Отже, положення п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону, можуть бути застосовані при зверненні до суду за оскарженням не будь-якого рішення суб`єкта владних повноважень, таким рішенням повинна бути заподіяна шкода.

Частиною 5 ст. 21 КАС України, визначено, що вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Зміст цієї норми вказує на те, що вимозі про відшкодування шкоди передує вимога про встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача. За такого правового врегулювання, вимога про відшкодування шкоди не є об`єктом, за який справляється судовий збір. Водночас за вимогу, яка їй передує, такий платіж сплачується. Проте, слід врахувати, що до адміністративного позову не було додано судового рішення, яким, станом на дату подання позовної заяви, було б визнано протиправною відмову відповідача і на підставі чого позивачем заявлялася б вимога про відшкодування шкоди, завданої такою відмовою.

Так, згідно частиною третьою статті 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Аналіз цієї норми дає підстави зробити висновок про те, що позовна вимога про відшкодування моральної шкоди може полягати у відшкодуванні грошима, майном або в інший спосіб. Отже, характер такої вимоги (майновий чи немайновий) є похідним від обраного позивачем (потерпілою особою) способу відшкодування моральної шкоди. Якщо позивач просить відшкодувати моральну шкоду грошима або майном, то така позовна вимога набуває майнового характеру. Якщо ж позивач вибрав інший спосіб відшкодування моральної шкоди, який не має грошового вираження (спростування неправдивих відомостей, прилюдне вибачення тощо), то така вимога є немайновою, а тому позовна вимога про відшкодування моральної шкоди грошима або майном є майновою, а вимога про відшкодування моральної шкоди в інший (немайновий) спосіб є немайновою вимогою.

Тобто, вимога про відшкодування моральної шкоди, що визначена у грошовому вимірі та що складає ціну матеріальних вимог, є майновою вимогою, а тому, судовий збір підлягає стягненню як за вимогу майнового характеру.

Відтак, були відсутні підстави для звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 08 листопада 2019 року у справі № 400/100/19 (К/9901/29662/19), в ухвалі від 09 вересня 2020 року № 202/507/20 (2-а/202/31/2020), постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 761/11472/15-ц (61-2367св18), та в ухвалі від 08 листопада 2021 року у справі № 9901/450/21.

Таким чином, заява представника позивача про повернення надмірно сплаченого судового збору не підлягає задоволенню.

Керуючись ст. 21, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви ОСОБА_1 в особі представника Софілканич Марини Іванівни про повернення надмірно сплаченого судового збору - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Рейті