Рішення № 101445849, 29.11.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року м. Ужгород № 260/3962/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 в особі представника Софілканич Марини Іванівни про ухвалення додаткового судового рішення в адміністрований справі за позовом ОСОБА_1 до Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, Виконавчого комітету Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, треті особи - Мукачівський районний сектор ГУ ДМС України в Закарпатській області «Паспортний стіл СМТ Кольчино», Мукачівський міський відділ ГУ ДМС України в Закарпатській області, про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 року задоволено частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, Виконавчого комітету Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, треті особи - Мукачівський районний сектор ГУ ДМС України в Закарпатській області «Паспортний стіл СМТ Кольчино», Мукачівський міський відділ ГУ ДМС України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії. Визнано протиправною відмову Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області в оформленні і видачі ОСОБА_1 довідки про реєстрацію місця проживання особи. Зобов`язано Кольчинську селищну раду Мукачівського району Закарпатської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.08.2021 року відповідно до п. 23 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207. Стягнуто з Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.

23.11.2021 року представником ОСОБА_1 - Софілканич М.І. до суду подано заяву, в якій просить ухвалити додаткове судове рішення, яким стягнути на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 3000,00 грн.

Згідно ч. 3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Розглянувши заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення, дослідивши необхідні для розгляду заяви наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до наступного висновку.

Як встановлено судом, рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 02.11.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, Виконавчого комітету Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області, треті особи - Мукачівський районний сектор ГУ ДМС України в Закарпатській області «Паспортний стіл СМТ Кольчино», Мукачівський міський відділ ГУ ДМС України в Закарпатській області про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною відмову Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області в оформленні і видачі ОСОБА_1 довідки про реєстрацію місця проживання особи. Зобов`язано Кольчинську селищну раду Мукачівського району Закарпатської області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.08.2021 року відповідно до п. 23 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 908,00 грн.

Разом з тим, судом не вирішено питання щодо відшкодування судових витрат пов`язаних з розглядом справи, а саме: витрат на професійну правничу допомогу та з приводу наведеного суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом, зокрема, не вирішено питання про судові витрати.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу (ст. 132 КАС України).

Відповідно до положень ч.1,2,3,5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 7 ст. 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 № 5076-VI (далі - Закон 5076) гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю.

Суд не може втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення всього розміру гонору до суму, що підлягає стягненню на користь позивача за рахунок відповідача у разі задоволення позову, судом має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст. 30 Закону 5076, тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті ж самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції.

Так, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цієї справи Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Судом встановлено, що актом виконаних робіт за договором про надання правової допомоги від 02.08.2021 року сторони визначили, що оплата послуг Адвоката (гонорар) складає 3000,00 грн.

У той же час, аналізуючи здійснені адвокатом послуги за критеріями, визначеними у ч. 5 ст. 134 КАС України та на предмет «неминучості» - критерію, що застосовується Європейським судом з прав людини, суд зазначає таке.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа № 260/3962/21 в силу частини 6 статті 12 КАС України є справою незначної складності.

Справа розглянута за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Рішенням суду вирішено питання про стягнення судового збору.

Таким чином, суд вважає, що визначена адвокатом сума понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, за результатами розгляду справи № 260/3962/21 не є належним чином обґрунтованою та завищеною у контексті дослідження обсягу фактично наданих ним послуг із урахуванням складності справи, та, відповідно, співмірності обсягу цих послуг і витраченого адвокатом часу із розміром заявленої суми витрат на професійну правничу допомогу.

Враховуючи наведене, виходячи із конкретних обставин справи, суд вважає обґрунтованим та об`єктивним, і таким, що підпадає під критерій розумності, розмір витрат на правову допомогу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у сумі 1000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 139, 243, 252, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Заяву ОСОБА_1 в особі представника Софілканич Марини Іванівни про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково.

2. Стягнути з Кольчинської селищної ради Мукачівського району Закарпатської області (Закарпатська область, Мукачівський район, смт. Кольчино, вул. Корятовича, 13, код ЄДРПОУ 04350524) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень).

3. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Суддя С.І. Рейті