Рішення № 101444695, 29.11.2021, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 листопада 2021 р. Справа№200/8963/21

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С. розглянув у письмовому провадженні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського міського управління ГУМВС України в Донецькій області про стягнення коштів, -

ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Маріупольського міського управління ГУМВС України в Донецькій області про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.02.2015 по 30.06.2021 у сумі 78 524 грн (з урахуванням зменшення позовних вимог).

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що наказом 27.02.2015 його звільнено зі служби. При звільненні з позивачем не проведено остаточний розрахунок, оскільки виплачено не всі належні йому суми грошового забезпечення, що в подальшому присуджені позивачу за рішенням суду (справа № 200/6732/20-а) та отримані ним у сумі 1784,11 грн фактично лише 30.06.2021. Наведені обставини свідчать про наявність підстав для сплати відповідачем позивачу середнього заробітку за весь час затримки повного розрахунку при звільненні у сумі 174 498,74 грн. Водночас, зважаючи на розмір простроченої заборгованості та відсоток (45 %), який вона складає від суми, що позивач мав отримати при звільненні (3 963,34 грн), позивач просить суд стягнути з відповідача 78 524 грн.

Відповідач відзив на позов не надав.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 26.07.2021 відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін. Ухвалою від 21.09.2021 суд перейшов до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 11.10.2021. Ухвалою від 11.10.2021 підготовче засідання у справі відкладено на 26.10.2021, витребувано додаткові докази у справі. Ухвалою від 26.10.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено її до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні на 10.11.2021.

Через неявку належним чином повідомлених про розгляд справи сторін до судового засідання 10.11.2021 суд, з урахуванням ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України, подальший розгляд справи здійснював в порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ОБСТАВИНИ

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

У період з 18.06.2008 по 27.02.2015 позивач проходив службу у Приморському РВ Маріупольського міського управління ГУМВС України в Донецькій області, що не є спірною обставиною у межах даної справи.

Згідно з витягом з наказу від 27.02.2015 № 64 о/с ОСОБА_1 звільнений з органів внутрішніх справ в запас з 27.02.2015 (із постановкою на військовий облік) за пунктом 64 «ж» (за власним бажанням).

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду, від 28.09.2020 у справі № 200/6732/20-а, яке набрало законної сили, Маріупольське міське управління ГУМВС України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії зобов`язано, зокрема, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2012 року по квітень 2014 року включно, а також у вересні 2014 року.

Відповідно до довідки Маріупольського міського управління ГУМВС України в Донецькій області від 25.10.2021 № 256 в лютому 2015 року позивачу за період з 01.02.2015 по 28.02.2015 нараховано грошове забезпечення у сумі 2179,23 грн, яке після відрахування податків та обов`язкових платежів 20.05.2015 перераховано позивачу на його банківський рахунок у сумі 2063,73 грн. На виконання рішення суду у справі № 200/6732/20-а відповідачем нараховано позивачу індексацію у сумі 1811,28 грн, яку після відрахування податків та обов`язкових платежів 30.06.2021 перераховано позивачу на його банківський рахунок у сумі 1784,11 грн.

На підтвердження викладеного у довідці відповідачем надано суду платіжні доручення від 18.02.2015 № 191 на суму 2564212,10 грн (призначення платежу – виплата грошового забезпечення) та від 25.06.2021 № 37 на суму (призначення платежу – індексація згідно рішення суду 200/6732/20-а, ОСОБА_1 ). До платіжного доручення від 18.02.2015 № 191 додано витяг з переліку осіб, яким здійснювалась виплата, де зазначено про нарахування позивачу 2063,73 грн.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ, ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ, ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

У відповідності до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган у будь-якому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до частини першої статті 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Згідно з частиною другою статті 117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Так, за змістом частини першої статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов`язку. І саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом до якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.

Частина перша статті 117 КЗпП України стосується випадків, коли роботодавець за відсутності спору умисно або з необережності не проводить остаточний розрахунок з колишнім працівником.

Частина ж друга статті 117 КЗпП України стосується тих випадків, коли наявний спір між роботодавцем і колишнім працівником про належні до виплати суми.

Якщо між роботодавцем та колишнім працівником виник спір про розміри належних звільненому працівникові сум, то в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування (тобто, зазначене в частині першій статті 117 КЗпП України).

Відтак, у цьому випадку законодавець не вважає факт вирішення спору фактом виконання роботодавцем обов`язку провести повний розрахунок із колишнім працівником, що зумовлює можливість відповідальності роботодавця протягом усього періоду прострочення.

Оскільки ухвалення судового рішення про стягнення з роботодавця виплат, які передбачені після звільнення, за загальними правилами, встановленими Цивільним кодексом України, не припиняє відповідний обов`язок роботодавця, то відшкодування, передбачене статтею 117 КЗпП України, спрямоване на компенсацію працівнику майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, у спосіб, спеціально передбачений для трудових відносин, за весь період такого невиконання, у тому числі й у випадку вирішення спору про розмір несплачених сум при звільненні в судовому порядку.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 13.05.2020 в справі № 810/451/17.

В даному випадку позивач у зв`язку з порушенням відповідачем його права на належну оплату праці при звільненні звернувся до суду із відповідним позовом про присудження належних йому сум, за наслідком чого рішенням Донецького окружного адміністративного суду, від 28.09.2020 у справі № 200/6732/20-а, яке набрало законної сили, зокрема, зобов`язано Маріупольське міське управління ГУМВС України в Донецькій області в особі ліквідаційної комісії нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з січня 2012 року по квітень 2014 року включно, а також у вересні 2014 року.

Позивача звільнено зі служби з 27.02.2015, отже, обов`язок повного розрахунку відповідачем мав бути виконаний у цю саму дату.

30.06.2021 позивачу надійшли кошти у сумі 1811,28 грн (з відрахуванням податків та зборів – 1784,11 грн) в рахунок проведення остаточного розрахунку із ним при звільненні, тобто із затримкою на 2314 дні.

Відповідачем не надано суду доказів перерахування позивачу сум в рахунок проведення остаточного розрахунку із ним при звільненні в іншу дату.

Частиною 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Законом України «Про Національну поліцію», Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», постановами Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» та від 11 листопада 2015 року № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», які є спеціальними у спірних правовідносинах щодо позивача, не врегульовано питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні. Водночас такий порядок встановлений Кодексом законів про працю України.

З огляду на неврегулювання питання щодо порядку виплати грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей при вирішенні вказаного питання підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України.

Аналогічні правові висновки наведені Верховним Судом у постанові від 06.03.2018 по справі № 804/3722/17.

Відповідно до п.п. «з» та «л» п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується, зокрема, у випадках вимушеного прогулу; у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно абз. 3 п. 2 цього Порядку у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток та для виплати компенсації за невикористані відпустки) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Згідно з п. 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Беручи до уваги, що середньоденне грошове забезпечення позивача за грудень 2014 року-січень 2015 року складало 108,73 грн (4675,37 грн/(23+20)), розмір компенсації за 2314 дні прострочення розрахунку складає 251 601,22 грн.

Разом із цим, суд має право зменшити розмір середнього заробітку, що має сплатити роботодавець працівникові за час затримки виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені ст. 116 КЗпП України.

Тотожні висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 26.02.2020 у справі № 821/1083/17.

Так, при звільненні позивач отримав 2179,23 грн (із відрахуванням податків та зборів – 2063,73 грн), недоотримана ним індексація грошового забезпечення, виплачена йому 30.06.2021 на виконання рішення суду від 28.09.2020 у справі № 200/6732/20-а (що набрало законної сили 15.02.2021), склала 1811,28 грн (з відрахуванням податків та зборів – 1784,11 грн).

Рішенням суду у справі № 200/6732/20-а встановлено, що позивач звернувся до начальника ГУНМ в Донецькій області із заявою щодо виплати індексації грошового забезпечення 18.02.2020.

При цьому, звільнено позивача 27.02.2015, до суду у межах справи № 200/6732/20-а він звернувся лише у липні 2020 року, із будь-якими вимогами протягом періоду від дня звільнення по 18.02.2020 до відповідача з приводу виплати недоплаченої при звільненні частини грошового забезпечення не звертався.

Враховуючи викладене, з огляду на очевидну неспівмірність заявленої до стягнення суми середнього заробітку зі розміром заборгованості, що отриманий позивачем із затримкою (1811,28 грн), характером цієї заборгованості, діями позивача та відповідача, суд вважає, що справедливим, пропорційним і таким, що відповідатиме обставинам цієї справи, буде обмеження суми середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільнені сумою у розмірі 2000 грн.

Із врахуванням наведеного вище, вимоги позивача про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, що визначений позивачем у позові в сумі 78 524 грн, підлягають задоволенню частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Беручи до уваги викладене вище, на підставі положень Кодексу законів про працю України та керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 9, 12, 15, 19, 22, 25, 32, 72, 76, 77, 79, 139, 194, 205, 241-243, 245, 246, 295, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Маріупольського міського управління ГУМВС України в Донецькій області про стягнення коштів, - задовольнити частково.

Стягнути з Маріупольського міського управління ГУМВС України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.02.2015 по 30.06.2021 включно у сумі 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Відомості про сторін:

ОСОБА_1 (позивач) – ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ;

Маріупольське міське управління ГУМВС України в Донецькій області (відповідач) – ЄДРПОУ 08671449, адреса: 87515, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Георгіївська, буд. 63.

Суддя А.С. Михайлик