Рішення № 101444240, 26.11.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021 року ЛуцькСправа № 140/7654/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого – судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АРГОНІС» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АРГОНІС» (далі – позивач, ТзОВ «АРГОНІС») звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Волинської митниці Держмитслужби №UA205030/2021/000026/2 від 15.06.2021 про коригування митної вартості товару «Прокат плоский з вуглецевої сталі…», ввезення якого в Україну задекларовано ТзОВ «АРГОНІС» в митному режимі «імпорт», згідно митної декларації типу ІМ40ДЕ №UA205030/2021/012942 від 11.06.2021.

Позовна заява обґрунтована тим, що позивачем на умовах, визначених зовнішньоекономічним договором №6-20 від 01.12.2020 було придбано у компанії Joint Stock Company «Bedryste» прокат плоский з вуглецевої сталі.

Для декларування вказаного товару у порядку, встановленому Митним кодексом України, позивач, за допомогою уповноваженого митного брокера МПП «СТАТУС-КВО» (UA/13368776) 11.06.2021 року подав електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA205030/2021/012942, згідно з якою фактурна вартість товару, ввезеного в Україну, становить 14 401,80 євро, що становить 475 100,98 грн згідно курсу НБУ на дату декларування – ціна за Договором купівлі-продажу. Під час декларування митний брокер заявив загальну митну вартість товару, яка була визначена за основним методом, а саме за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються. На підтвердження заявленої митної вартості товару та обраного методу її обчислення декларантом подано пакет документів, які є необхідними для митного оформлення вказаного в декларації товару.

Проте, 15.06.2021 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA205030/2021/000026/2 та відмовлено у митному оформленні товару згідно картки відмови № UA205030/2021/02744 у зв`язку з прийнятим рішенням про коригування митної вартості.

Позивач вважає, рішення відповідача протиправним, оскільки воно було прийняте з порушенням визначеного законом порядку, без дотримання основних принципів митного регулювання: законності та визнання рівності та правомірності інтересів усіх суб`єктів господарювання, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 02.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, її розгляд визначено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 02.09.2021 замінено в адміністративній справі за позовом ТзОВ «АГРОНІС» до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів, відповідача - Волинську митницю Держмитслужби на правонаступника – Волинську митницю (далі - відповідач).

Відповідач Волинська митниця у відзиві на позовну заяву позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позову. Зокрема, свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що 11.06.2021 позивачем до митниці для здійснення митного оформлення товару подано декларацію № UA205030/2021/000026/2. Товар ввезено на умовах поставки «DAР», на виконання умов Договору від 01.12.2020 № 6-20 між ним та Joint Stock Company «Bedryste».

Перевірка правильності визначення митної вартості вищезазначених товарів, здійснювалась згідно з вимогами чинного законодавства. По результатам аналізу рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних та подібних товарів, інформація про які наявна в АСМО «ІНСПЕКТОР» було виявлено не відповідність заявленого рівня митної вартості до інформації яка є в розпорядженні митниці.

Крім того, за результатами оцінки ризику щодо МД №UA205030/2021/012942 спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) із формою контролю за трьома профілями, зокрема стосовно правильності визначення митної вартості задекларованого товару. Так, перевіркою документів, поданих позивачем для підтвердження заявленої митної вартості товарів, встановлено, що вони містять невідповідності. У зв`язку з цим, та зважаючи, що надані документи не містять усіх необхідних відомостей стосовно складових митної вартості товару, декларанту запропоновано надати перелік додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості, відповідно до статті 53 Митного кодексу України.

На що декларантом було подано до митного оформлення заяву від 15.06.2020 №б/н про відсутність додаткових документів для підтвердження рівня митної вартості. Декларантом не надано документи, що містяться у вимозі митного органу, а тому заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що першочергові документи надані декларантом для здійснення митного оформлення містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей щодо складових митної вартості.

Так як митна вартість товарів не може бути визнаною органом доходів і зборів за основним методом визначення митної вартості згідно з положеннями ст. 58 Митного кодексу України, у зв`язку з неможливістю у митного органу визначити митну вартість на ідентичні чи подібні (аналогічні) товари, то митну вартість товару буде визначено за резервним методом відповідно до статті 64 цього Кодексу на підставі цінової інформації ЄАІС Держмитслужби. Таким чином, відповідач вважає прийняте рішення про коригування митної вартості 15.06.2021 №UA205030/2021/000026/2 таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому є законним та обґрунтованим. На підставі викладеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В поданій до суду відповіді на відзив представник позивача, підтримав власну правову позицію, викладену в позовній заяві.

Сторони скористались своїм правом на подання до суду заяв по суті справи, в яких письмово виклали свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору, а тому суд вважає можливим розглянути справу за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вимоги статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судом розглянуто дану справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню з наступних мотивів та підстав.

01.12.2020 між ТзОВ «АРГОНІС» та компанією Joint Stock Company «Bedryste» (м.Шауляй, Литва), укладено зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу №6-20 (далі – Договір) на періодичну поставку товару «прокат плоский з вуглецевої сталі…» зі складів продавця згідно інвойсів на умовах DAР ІНКОТЕРМС 2010.

На виконання умов Договору №6-20 позивачем імпортовано на митну територію України товар – «прокат плоский з вуглецевої сталі…» (код товару 7210610000) відповідно до Специфікації від 10.06.2021 (код документа – 9000) поставлено товару на загальну вартість 14 401,80 євро, що становить 475 100,98 грн, відповідно до офіційного курсу НБУ, встановленим на день платежу

11.06.2021 на виконання договору про надання послуг митного брокера МПП «СТАТУС-КВО» (UA/13368776) до митного органу було подано електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA205030/2021/012942, відповідно до якої заявлена митна вартість товару – за фактурною вартістю 14 401,80 євро, за ціною договору (за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються).

Разом з митною декларацією, на підтвердження заявленої митної вартості товару і обраного методу, позивачем для оформлення надано: Договір №6-20 від 01.12.2020, інвойс №М/08/06/21 від 10.06.2021, прайс-лист від 10.06.2021, сертифікат походження №PL/MF/AL 0090463, платіжне доручення №18 від 12.05.2021 про проведення SWIFT-платежу в іноземній валюті, копію експортної декларації на товар №21PL301010E0657420 від 10.06.2021.

За результатами оцінки ризику щодо МД № UA205030/2021/012942 спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР) із формами контролю правильності визначення митної вартості товарів.

У зв`язку із встановленням розбіжностей у поданих до митного оформлення документах, митний орган направив електронне повідомлення декларанту, з вимогою надати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний та авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини Згідно п.6 ст.53 МК України декларант за власним бажанням може подавати додаткові наявні документи для підтвердження заявленої митної вартості товару. Отже, заявлену декларантом митну вартість товару не може бути визнано у зв`язку з тим, що першочергові документи надані декларантом для здійснення митного оформлення містять розбіжності та не містять усіх необхідних відомостей щодо складових митної вартості.

15.06.2021 на вимогу митного органу позивачем було подано заяву №б/н про відсутність додаткових документів для підтвердження рівня митної вартості.

15.06.2021 Волинська митниця Держмитслужби прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА205030/2021/000026/2 та відмовила у митному оформленні товару згідно картки відмови №UА205030/2021/02744 у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості.

У графі 33 вказаного рішення зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості містять наступні розбіжності:

у платіжному дорученні в іноземній валюті №18 від 12.05.2021 вказано, що витрати за переказом на рахунок відправника, про що в митного органу відсутня інформація;

у контракті від 01.12.2020 №6-20 зазначено рахунок SWIFT-HABALT22, у платіжному дорученні №18 від 12.05.2021 вказано рахунок SWIFT-HABALT22XXX;

у митній декларації країни експорту від 10.06.2021 №21PL301010E0657420 зазначено рахунок-фактуру №FA/595/2021ME, в той час як до митного оформлення надано рахунок-фактуру №M/08/06/21 від 10.06.2021.»

Шляхом порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну та відомості, про які містяться в ЄАІС Держмитслужби. - встановлено, що рівень вартості товару нижчий від рівня митної вартості подібних товарів, що імпортуються в Україну. При цьому, відповідно до частини другої статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Отже, враховуючи викладене та за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до статті 64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Таким чином, за результатом проведеної письмової консультації щодо вибору методу визначення митної вартості товару, а також враховуючи відмову декларанта подавати інші документи, митницею було прийнято рішення про коригування митної вартості 15.06.2021 року №UА205030/2021/000026/2, згідно з якого митну вартість визначено на рівні 0,84 Євро/кг згідно UА205030/2021/012699 від 09.06.2021 та загальний рівень митної вартості за рішенням митного органу становить 19 202,40 євро.

15.06.2021 декларантом подано митну декларацію №UA205030/2021/013208, за якою товар випущено у вільний обіг з наданням гарантій, передбачених частиною сьомою статті 55 МК України.

Позивач додатково сплатив митні платежі згідно із самостійно визначеною митною вартістю, а також різницю у загальному розмірі 31 401,01 грн.

Вважаючи таке рішення митного органу протиправним, ТзОВ «АГРОНІС» звернулося до суду зданим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються МК України від 13.03.2012 року №4495-VІ.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною першою статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 МК України. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

При цьому, витребувати необхідно лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.

Судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, а саме прокат плоский з вуглецевої сталі та ненадання відповідачу необхідних документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів.

Як встановлено судом, позивачем при митному оформленні товару надано пакет документів: договір №6-20 від 01.12.2020, інвойс №М/08/06/21 від 10.06.2021, прайс-лист від 10.06.2021, сертифікат походження №PL/MF/AL 0090463, платіжне доручення №18 від 12.05.2021 про проведення SWIFT-платежу в іноземній валюті, копію експортної декларації на товар №21PL301010E0657420 від 10.06.2021., які містили числові показники ціни товару.

Крім того, декларантом надано відповідачу також в лист-роз`яснення від 14.06.2021.

У спірному рішенні митник орган вказує на розбіжності у поданих до митного оформлення документах, а саме: у платіжному дорученні в іноземній валюті №18 від 12.05.2021 вказано, що витрати за переказом на рахунок відправника, про що в митного органу відсутня інформація; у контракті від 01.12.2020 №6-20 зазначено рахунок SWIFT-HABALT22, у платіжному дорученні №18 від 12.05.2021 вказано рахунок SWIFT-HABALT22XXX; у митній декларації країни експорту від 10.06.2021 №21PL301010E0657420 зазначено рахунок-фактуру №FA/595/2021ME, в той час як до митного оформлення надано рахунок-фактуру №M/08/06/21 від 10.06.2021.

Однак суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, зважаючи на наступне.

В числі розбіжностей у поданих документах відповідач вказує, що у платіжному дорученні в іноземній валюті №18 від 12.05.2021 вказано, що витрати за переказом за рахунок відправника, про що в митного органу відсутня інформація.

Вказане твердження не відповідає фактичним обставинам, оскільки в розпорядження митного органу декларантом було надано платіжне доручення, що містило відомості про оплату банківських послуг. Так, згідно графи 71 платіжного доручення №18 від 12.05.2021 витрати за банківським переказом покладені на відправника переказу, у даному випадку позивача - ТзОВ «АРГОНІС».

Також, пунктом 3.4. договору №6-20 від 01.12.2020 передбачено, що усі банківські збори і комісії по переказу валютних коштів Продавцю оплачуються Покупцем.

Таким чином, з наданих декларантом документів слідує, що позивач сплатив банку-резиденту комісійну винагороду за здійснення банківського переказу на закупівлю товару і відповідно до підпункту а) пункту 1 частини десятої статті 58 МК України ці витрати не включаються у якості складових митної вартості до ціни, що була сплачена за оцінюваний товар.

На думку суду, відповідач безпідставно у якості розбіжностей у документах вказав про невідповідність банківських рахунків у зовнішньоекономічному договорі та платіжному дорученні, оскільки вказаний у графі 57 платіжного доручення HABALT22XXX - це не рахунок, а міжнародний код ідентифікатора банку (ВІС), який банки використовують для здійснення фінансових операцій. Кожен банк має свій ВІС, завдяки чому міжнародні платіжні доручення автоматично надходять до правильного банку та відділення. ВІС також називається SWIFT-адресою або SWIFT-кодом. ВІС може мати довжину від 8 до 11 символів, залежно від того, чи надається інформація про відділення.

У даному випадку HABALT22 - це ВІС (SWIFT-код) філії AT «Шведбанк» (Swedbank АВ) у місті Вільнюс (Литва), три останні символи в коді, що позначені XXX, свідчать про те, що це код філії без використання відділення.

Щодо тверджень відповідача, що митній декларації країни експорту від 10.06.2021 №21PL301010E0657420 зазначено рахунок-фактуру №FA/595/2021ME, в той час як до митного оформлення надано рахунок-фактуру №M/08/06/21 від 10.06.2021, то вони є безпідставними, оскільки графа 32 експортної декларації №21PL301010E0657420 від 10.06.2021 під кодом 380 містить реквізити інвойсу, за яким здійснювалась дана експортна операція - М/08/06/21.

Таким чином, враховуючи встановлені вище обставини, суд зазначає, що твердження митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах повністю спростовані позивачем поданими документами, крім того, виявлені розбіжності жодним чином не впливали на митну вартість імпортованого товару.

Крім того, суд враховує, що поставка товару імпортованого позивачем згідно Договору від 01.12.2020 №6-20 здійснювався згідно інвойсів на умовах DAP за правилами Інкотермс 2010.

Згідно з Інкотермс-2010 поставка товару на умовах DAP передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Відтак, додаткові витрати на транспортування товару ТзОВ «АРГОНІС» не понесло.

Згідно з пунктом 7 ч.10 ст.58 Митного кодексу при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на страхування товарів.

Таким чином, відповідно до умов поставки за договором № 6-20 від 01.12.2020 та наявними у справі товаросупровідними документами, всі витрати (транспортування, страхування товару тощо) вже були включені продавцем в ціну товару, відображену у документах, наданих митному органу для митного оформлення. Тому надання додаткових документів, як і необхідність окремого відображення в них вартості транспортних витрат, митним законодавством не передбачається.

Враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12.03.2019 року у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 року у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Як визначено частиною шостою статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Суд зазначає, що відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Разом з тим, відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані додаткові документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально. У свою чергу, ненадання позивачем бухгалтерських документів щодо механізму формування ціни на товар, не може мати наслідком не підтвердження заявленої декларантом до митного оформлення митної вартості товару, оскільки подані відповідачу документи містили інформацію щодо усіх складових митної вартості та ціни товару, що підлягає сплаті позивачем. Аналогічно, відповідач не обґрунтував, яким чином висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. Суд враховує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновку про якісні та вартісні характеристики товару не може бути підставою для коригування митної вартості за умови, що інші подані декларантом документи дають можливість визначити усі складові заявленої до митного оформлення митної вартості товару за обраним методом її визначення.

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості вказано, що відповідач митну вартість визначив за другорядним методом – резервним. Його застосування передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08.02.2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату митної декларацій, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказане рішення обґрунтованим та мотивованим.

На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Крім того, у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості посадовою особою контролюючого органу зазначено, що рівень митної вартості подібних товарів відповідно до інформації, наявної в ЄАІС є іншим. Однак, суд вважає за доцільне наголосити, що відомості, які містяться в ЄАІС, мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень, та жодним чином не можуть слугувати визначальним фактором в контексті вчинення відповідних дій.

Щодо митної декларації, яка була використані відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за меншою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесені спірного рішення відповідач спирався не на документи, подані декларантом до митного оформлення, а на вже наявну в митного органу цінову інформацію.

Разом з тим, суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товарів.

Крім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Згідно з частиною сьомою статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08.10.2019 у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішенні про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Також не наведено достатніх підстав правомірності проведеного відповідачем розрахунку митної вартості.

На підставі досліджених письмових доказів суд вважає, що використані декларантом відомості підтверджені документально та визначені кількісно; їх достовірність не спростована відомостями від компетентних органів інших країн щодо не підтвердження обставин відчуження позивачу продавцем нерезидентом товару, або що видані позивачу документи є фіктивними, недійсними.

Враховуючи вищезазначене, позивач надав усі наявні та достатні документи, передбачені МК України, необхідні для визначення митної вартості, та які містять повну інформацію про митну вартість. Натомість відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у оскаржуваному рішенні, контролюючий орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 15.06.2021 №UA205030/2021/000026/2 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

При цьому, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Крім того, відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2102,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення від 09.07.2021 №107.

Щодо стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 14274,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частиною третьою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Водночас частинами четвертою, п`ятою статті 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Разом з тим, відповідно до частин шостої та сьомої статті 134 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу до позовної заяви додано договір про надання правової (правничої) допомоги №41/21 від 09 липня 2021 року, укладений між Адвокатським бюро «Сергій Степанюк та партнери» та ТзОВ «АГРОНІС», рахунок на оплату послуг правничої допомоги від 09 липня 2021 року №41/21-1, акт надання послуг №41/21-1 від 27 вересня 2021 року (а.с. 163-164, 166).

Однак, до позовної заяви не документів, які підтверджують оплату наданих послуг правничої допомоги та розрахунку таких витрат.

При цьому, суд звертає увагу на те, що в додатках заяви про відшкодування судових витрат значиться копія платіжного доручення від 09 липня 2021 року №106, однак фактично додано копію платіжного доручення від 09 липня 2021 року №107 про сплату судового збору в розмірі 2270,00 грн.

Відтак, заявлені у позовній заяві до стягнення витрати на правову допомогу в розмірі 14 274,00 грн. відшкодуванню з відповідача не підлягають з огляду на те, що в порушення вимог частини четвертої статті 134, частини сьомої статті 139 КАС України позивач не подав суду доказів, які підтверджують понесення зазначених витрат на правову допомогу у вказаному розмірі (не надано документів, які підтверджують оплату наданих послуг правничої допомоги та розрахунку таких витрат).

Вказана позиція суду узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної в постанові від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та в постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №640/13685/19, від 23.04.2021 у справі №360/700/19, відповідно до якої склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати зі сплати судового збору в з розмірі 2270,00 грн.

Керуючись статтями 132, 137, 245, 246, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів від 15 червня 2021 року №UA205030/2021/000026/2.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АРГОНІС» (21050, місто Вінниця, вулиця Грушевського, будинок 12, офіс 105, ідентифікаційний код 43511947) за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 43958385) судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя А.Я. Ксензюк