Рішення № 101441994, 29.11.2021, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

29 листопада 2021 р. Справа № 120/8259/21-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Віятик Наталії Володимирівни, розглянувши у письмовому провадженні порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області про визнання протиправним та скасування рішення, розпорядження, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Уланівської сільської ради (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, розпорядження, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Уланівська сільська рада розглянувши висновок комісії з питань прав людини, законності, депутатської діяльності, етики, регламенту щодо погодження та рекомендації Уланівській сільській раді звільнити з посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету ОСОБА_1 .. Керуючись ст. 65 Регламенту Уланівської сільської ради, рішенням № 132 від 09.06.2021, позивача звільнено з посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Уланівської сілської ради. У зв`язку із прийняттям вищевказаного рішення, розпорядженням т.в.о голови Уланівської сільської ради № 233-К від 09.06.2021 звільнено з посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Уланівської сільської ради ОСОБА_1 з 09.06.2021.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення 9 сесії 8 скликання Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області № 132 від 09.06.2021 про звільнення позивача з посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Уланівської сільської ради

- визнати протиправним та скасувати розпорядження т.в.о. голови ОСОБА_2 від 09.06.2021 № 233-к «Про звільнення з посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Уланівської сільської ради ОСОБА_1 »

- поновити його на посаді керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Уланівської сільської ради

- стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10.06.2021 по день поновлення на роботі.

Ухвалою суду від 28.07.2021 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк на усунення виявлених недоліків.

09.08.2021 від позивача надійшли матеріали на усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.08.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позов, а якому останній заперечує щодо задоволення даного позову. Зазначає, що відповідно до пункту 10 частини 4 статті 42 Закону України «Про місцеве самоврядування», сільський, селищний, міський голова: призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України. Розпорядженням № 233-К т.в.о сільського голови, ОСОБА_3 було звільнено з посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Уланівської сільської ради ОСОБА_1 з 09.06.2021 року.

Враховуючи наведене призначення на посаду та звільнення з посади секретаря виконавчого комітету належить до повноважень голови ради, відтак приймаючи розпорядження про звільнення голова діяв у порядку та у спосіб передбачений законом, а тому позовна заява позивача є безпідставною, необгрунтованою та надуманою і відповідно такою, що не підлягає задоволенню. Вказує, що статтею 4 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», передбачено, що служба в органах місцевого самоврядування здійснюється на таких основних принципах, зокрема, підконтрольності, підзвітності, персональної відповідальності за порушення дисципліни і належне виконання службових обов`язків самостійності кадрової політики в територіальній громаді. Тому, на думку відповідача, дає підстави для висновку, що діяльність посадових осіб органів місцевого самоврядування ґрунтується на принципах підконтрольності та підзвітності відповідній раді і тому у разі неналежного виконання своїх обов`язків посадовою особою місцевого самоврядування, рада наділена дискреційними повноваженнями, щодо вирішення питань про звільнення.

Крім того вказали, що питання про звільнення позивача було попередньо розглянуто на засіданні постійної комісії сільської ради з питань прав людини, законності, депутатської діяльності, етики, регламенту та під час засідання комісії було встановлено, що позивач грубо порушував свої посадові обов`язки. Враховуючи наведене, відповідач вважає, що оскаржуване рішення про звільнення позивача є законним та обґрунтованим, оскільки саме рада, а не суд оцінює ефективність роботи посадових осіб органів місцевого самоврядування.

Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи копії трудової книжки позивача № НОМЕР_1 , згідно рішення 1 сесії 8 скликання Уланівської сільської ради № 8 від 12.02.2021 ОСОБА_1 затверджено на посаду керуючого справами ( секретаря) виконавчого комітету Уланівської сільської ради.

08.06.2021 постійна комісія сільської ради з питань прав людини, законності, депутатської діяльності, етики, регламенту Уланівської сільської ради прийняла висновок № 02-08/06/2021 до проекту рішення Уланівської сільської ради «Про звільнення з посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Уланівської сільської ради» та вирішила погодити проект рішення «Про звільнення з посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Уланівської сільскої ради ОСОБА_1 ».

09.06.2021 рішенням 9 сесії 8 скликання Уланівської сільської ради № 132, з урахуванням Висновку комісії з питань прав людини, законності, депутатської діяльності, етики, регламенту щодо погодження та рекомендацій Уланівській сільській раді звільнити з посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету ОСОБА_1 , керуючись ст. 62 Регламенту Уланівської сільської ради, остання вирішила звільнити з посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету ОСОБА_1 та виключити його зі складу виконавчого комітету Уланівської сільської ради.

Вподальшому, 09.06.2021, на виконання рішення 9 позачергової сесії 8 скликання Уланівської сільської ради № 132 від 09.06.2021 «Про звільнення з посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Уланівської сільської ради», на підставі ст. 59 та п. 10 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, з огляду на припинення повноважень посадової особи (виключення зі складу виконавчого комітету), т.в.о. голови Уланівської сільської ради розпорядженням № 233-К вирішив звільнити з посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Уланівської сільської ради ОСОБА_1 з 09.06.2021.

Так, позивач не погоджується з такими діями відповідача, в зв`язку із чим звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У ст. 19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є посадовою особою органу місцевого самоврядування, діяльність якого регулюється зокрема Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про статус депутатів місцевих рад», тощо.

Відповідно до абзацу 3 статті 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» посадами в органах місцевого самоврядування, у тому числі, є виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою.

Згідно з абз.4 ст.10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» прийняття на службу в органи місцевого самоврядування на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради здійснюється шляхом затвердження відповідною радою.

Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації і діяльності, правового статусу та відповідальності органів і посадових осіб місцевого самоврядування регламентовано Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВРу редакції, чинній на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин (надалі - Закон №280/97-ВР).

Згідно зі ст. 2 Закону №280/97-ВР місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Відповідно до ст. 10 Закону №280/97-ВР сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Згідно зі ст. 11 Закону №280/97-ВР виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.

Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Пунктом 3 ч. 1ст. 26 Закону №280/97-ВР визначено виключну компетенцію сільських, селищних, міських рад щодо вирішення виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради таких питань, як затвердження регламенту ради; утворення і ліквідація постійних та інших комісій ради, затвердження та зміна їх складу, обрання голів комісій; утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск; затвердження за пропозицією сільського, селищного, міського голови структури виконавчих органів ради, загальної чисельності апарату ради та її виконавчих органів відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України, витрат на їх утримання; заслуховування звітів постійних комісій, керівників виконавчих органів ради та посадових осіб, яких вона призначає або затверджує.

Статтею 42 Закону №280/97-ВР визначено повноваження сільського, селищного, міського голови, відповідно до якої, зокрема, він: організує в межах, визначених цим Законом, роботу відповідної ради та її виконавчого комітету; підписує рішення ради та її виконавчого комітету; вносить на розгляд ради пропозицію щодо кандидатури на посаду секретаря ради; вносить на розгляд ради пропозиції про кількісний і персональний склад виконавчого комітету відповідної ради; вносить на розгляд ради пропозиції щодо структури виконавчих органів ради, апарату ради та її виконавчого комітету, їх штатів, встановлених відповідно до типових штатів, затверджених Кабінетом Міністрів України; скликає сесії ради, вносить пропозиції та формує порядок денний сесій ради і головує на пленарних засіданнях ради; видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону №280/97-ВР сільська, селищна, міська, районна у місті (у разі її створення), районна, обласна рада проводить свою роботу сесійно. Сесія складається з пленарних засідань ради, а також засідань постійних комісій ради.

Пропозиції щодо питань на розгляд ради можуть вноситися сільським, селищним, міським головою, постійними комісіями, депутатами, виконавчим комітетом ради, головою місцевої державної адміністрації, головою районної, обласної ради, загальними зборами громадян. Пропозиції щодо прийняття рішень, які відповідно до закону є регуляторними актами, вносяться з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Частиною 1 ст. 47 Закону №280/97-ВР визначено, що постійні комісії ради є органами ради, що обираються з числа її депутатів, для вивчення, попереднього розгляду і підготовки питань, які належать до її відання, здійснення контролю за виконанням рішень ради, її виконавчого комітету.

Відповідно до ч. 5 ст. 47 Закону №280/97-ВР постійні комісії попередньо розглядають кандидатури осіб, які пропонуються для обрання, затвердження, призначення або погодження відповідною радою, готують висновки з цих питань.

Перелік, функціональна спрямованість і порядок організації роботи постійних комісій визначаються регламентом відповідної ради та Положенням про постійні комісії, що затверджується радою з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності" щодо реалізації повноважень ради у здійсненні державної регуляторної політики постійними комісіями відповідної ради(ч. 15 ст. 47 Закону №280/97-ВР).

Так, правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування, визначення загальних засад діяльності посадових осіб місцевого самоврядування, їх правовий статус, порядок та правові гарантії перебування на службі в органах місцевого самоврядування наведені в Законі України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07 червня 2001 року №2493-II (надалі - Закон №2493-II).

Статтею 1 Закону №2493-ІІ визначено, що служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Відповідно до ст. 2 Закону №2493-ІІ посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Статтею 3 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» визначено, що посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до п. 3 частини першої статті 10 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» прийняття на службу в органи місцевого самоврядування здійснюється: на посади заступників сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради, старости шляхом затвердження відповідною радою.

Статтею № 20 Закону №2493-ІІІ визначено підстави припинення служби в органах місцевого самоврядування. Так, у вказаній нормі зазначено, що крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, служба в органах місцевого самоврядування припиняється на підставі і в порядку, визначених Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні", цим та іншими законами України, а також у разі: порушення посадовою особою місцевого самоврядування Присяги, передбаченої статтею 11цього Закону; порушення умов реалізації права на службу в органах місцевого самоврядування (стаття 5цього Закону); виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню на службі, чи недотримання вимог, пов`язаних із проходженням служби в органах місцевого самоврядування (стаття 12 цього Закону); досягнення посадовою особою місцевого самоврядування граничного віку перебування на службі в органах місцевого самоврядування (стаття 18 цього Закону).

Рішення про припинення служби в органах місцевого самоврядування може бути оскаржено посадовою особою місцевого самоврядування у порядку, визначеному законом.

Підстави припинення трудового договору визначено статтею 36 КЗпП України.

Так, згідно п. 4 абз.1 ст. 36 КЗпП України, підставами припинення трудового договору є також розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

В свою чергу у відповідності до п.5 ч.1 ст. 41 КЗпП України, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках припинення повноважень посадових осіб.

З матеріалів справи судом встановлено, що підставами звільнення ОСОБА_1 з займаної посади, відповідно до рішення 9-ї сесії 8 скликання Уланівської сільської ради № 132 від 09.06.2021 слугував висновок комісії щодо погодження рекомендації керуючись ст. 65 Регламенту Уланівської сільської ради звільнити ОСОБА_1 . У зв`язку з чим, розпорядженням т.в.о. голови Уланівської сільської ради № 233-к, на виконання вищевказаного рішення № 132, на підставі ст. 59 та п. 10 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, з огляду на припинення повноважень посадової особи (виключення зі складу виконавчого комітету) ОСОБА_1 звільнено з посади з 09.06.2021.

В оскаржуваному рішенні Уланівської сільської ради № 132 від 09.06.2021 про звільнення позивача з посади, підставою для звільнення вказано ст. 65 Регламенту Уланівської сільської ради.

Так, відповідно стаття 65 регламенту передбачає обрання членів виконавчого комітету ради, згідно якої:

1. Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету ради затверджується радою за пропозицією голови громади за винятком кандидатур осіб, які обіймають посади секретаря ради та старост, які входять до складу виконавчого комітету.

2. Рада приймає процедурне рішення про голосування щодо кожної кандидатури окремо чи списком.

3. Якщо запропонована головою громади кандидатура не дістала підтримки необхідної більшості депутатів, голова ради у десятиденний термін представляє раді кандидатуру, щодо якої проводиться голосування.

4. Питання про звільнення із займаних посад заступників голови громади, керівників утворених радою органів підлягає розгляду й обговоренню не раніш як через тиждень і не пізніше як через два тижні з моменту включення до порядку денного. Під час розгляду цього питання заступникам селищного голови і керівникам вказаних органів надається слово для виступу.

Проаналізувавши зміст статті регламенту, суд зазначає, що вона не передбачає і не може містити підстави для звільнення, які регулюють процедурні питання звільнення особи, а тому не може вважатись належною.

Так, з матеріалів справи вбачається, що вищевказане рішення слугувало підставою для прийняття т.в.о. голови Уланівської сільської ради розпорядження № 233-к, яким на підставі ст. 59 та п. 10 ч. 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, з огляду на припинення повноважень посадової особи (виключення зі складу виконавчого комітету) ОСОБА_1 звільнено з посади з 09.06.2021.

Так, стаття 59 Закону України «Про місцеве самоврядування» визначає які акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування приймає рада в межах своїх повноважень.

Пункт 4 ст. 42 Закону України «Про місцеве самоврядування» передбачає, що сільський, селищний, міський голова призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім випадків, передбачених частиною другою статті 21 Закону України «Про культуру».

Однак, позивач не відноситься до осіб, визначених п. 4 ст.42 цього закону, оскільки останній обіймав посаду керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а не ті які перелічені вище.

Пунктом 3 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються питання утворення виконавчого комітету ради, визначення його чисельності, затвердження персонального складу; внесення змін до складу виконавчого комітету та його розпуск.

Відповідно до частини 8 статті 45 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», повноваження місцевої ради, обраної на позачергових, повторних або перших виборах, закінчуються в день відкриття першої сесії ради, обраної на наступних (чергових або позачергових) виборах.

Відповідно до вимог ст. 50 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» секретар сільської, селищної, міської ради працює в раді на постійній основі. Секретар ради обирається радою з числа її депутатів на строк повноважень ради за пропозицією відповідного сільського, селищного, міського голови.

Відповідно до частин першої - третьої статті 51 Закону України № 280/97-ВР виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.

Кількісний склад виконавчого комітету визначається відповідною радою. Персональний склад виконавчого комітету сільської, селищної, міської ради затверджується радою за пропозицією сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - за пропозицією голови відповідної ради.

Виконавчий комітет ради утворюється у складі відповідно сільського, селищного, міського голови, районної у місті ради - голови відповідної ради, заступника (заступників) сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради, керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету, а також керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, інших осіб.

Аналіз статті 51 Закону №280 дає однозначні підстави для висновку, що законодавець встановлює чіткий обов`язок щодо включення до складу виконавчого комітету посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету.

Враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд приходить до висновку, що посада керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету є виборною посадою, на яку позивач був затверджений рішенням 1 сесії 8 скликання Уланівської сільської ради і термін перебування на якій не може перевищувати строку повноважень ради та виконавчого комітету.

Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що повноваження керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету закінчуються після сформування нового складу виконавчого комітету, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 31 січня 2018 року в справі № 2а/1711/1377/11, від 08.04.2020 у справі №812/363/18 (провадження №К/9901/58967/18).

Як слідує з матеріалів справи, виконавчий комітет Уланівської сільської ради було утворено на 1 сесії 8 скликання Уланівської сільської ради від 12.02.2021 та затверджено ОСОБА_1 на посаду керуючого справами (секретаря виконавчого комітету) і до 09.06.2021 повноваження виконавчого комітету Уланівської сільської ради не припинялись і новий склад виконавчого комітету не формувався, що вказує на протиправність посилання відповідача у оскаржуваному розпорядженні №233-к від 09.06.2021 на норми п. 5 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, як на підставу звільнення.

Суд зазначає, що формування нового складу виконавчого комітету селищної ради не відбулось, що відповідно до закону застосування пункту 5 ч. 1 статті 41 КЗпП не може бути підставою для звільнення позивача з посади.

Водночас, й рішення компетентного органу і розпорядження про звільнення повинні містити чітку сформульовану підставу для звільнення.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що оскаржуване рішення та розпорядження прийнято на підставі висновку постійної комісії сільської ради з питань прав людини, законності, депутатської діяльності, етики, регламенту Уланівської сільської ради № 02-08/06/2021 «Про звільнення з посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Уланівської сільської ради».

Між тим, в порушення вимог чинного законодавства, вказане рішення та розпорядження містить різні перелічені підстави для звільнення.

Вказане також, на переконання суду свідчить про звільнення позивача без належних на те підстав, позаяк саме у рішенні має бути вказано конкретну підставу для звільнення.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

На підставі наведеного, суд встановив, що рішення № 132 від 09.06.2021 «Про звільнення з посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету» прийняте з численними порушеннями Закону України «Про місцеве самоврядування», Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» та Кодексу законів про працю в України, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Також, скільки розпорядження т.в.о. голови Уланівської сілької ради № 132 "Про звільнення з посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Уланівської сільської ради ОСОБА_1 " прийняте на виконання рішення № 132 від 09.06.2021 та без законних підстав, тому не може вважатися законним, у зв`язку з чим таке розпорядження слід визнати протиправним та скасувати.

Щодо позовної вимоги про поновлення позивача на посаді суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 21 та частини першої статті 23 Загальної декларації прав людини кожна людина має право рівного доступу до державної служби в своїй країні, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Частиною другою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначених у частині першій статті 235 та статті 240-1 КЗпП України, отже встановивши, що звільнення відбулось із порушенням установленого законом порядку, суд приймає рішення про поновлення працівника на попередній роботі.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 року у справі №817/3431/14.

Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про те, що належним захистом прав позивача буде поновлення ОСОБА_1 з 10.06.2021 р. на посаді керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Уланівської сільської ради.

Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, на підставі системного аналізу положень чинного законодавства та матеріалів справи, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 371 КАС України рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Таким чином, рішення у частині поновлення позивача на посаді підлягає негайному виконанню.

Крім того, згідно ч. 2 ст. 235 Кодексу Законів про працю України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Верховний Суд України у постанові від 14.01.2014 року у справі № 21-395а13 зазначив, що суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8.02.1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі за текстом Порядок № 100).

Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

У пункті 6 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" від 24.12.1999 року № 13 зазначено, що задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів.

Згідно з пунктом 8 Порядку № 100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Згідно довідки-розрахунку середньомісячної та середньоденної заробітної плати Уланівської сільської ради, середньоденна заробітна плата позивача за останні два календарні місяці роботи складає: 1503,91 грн. (квітень 2021: 22880,47 грн. + травень 2021: 28252,40 грн./ 40 робочих днів), а середньомісячна: 30078,16 грн.

Період вимушеного прогулу за період з 10.06.2021 року по 29.11.2021 року в робочих днях складає 119 днів.

Отже, сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 178 965 грн. (1503,91 грн.*119 д.) (сума вказана без утримання податків та інших обов`язкових платежів).

В той же час, вирішуючи питання щодо стягнення на користь позивача витрат на правову допомогу в сумі 8 000 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

При цьому, положеннями ч. 6 та ч. 7 ст. 132 КАС України визначено, що у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 7, 9 статті 139 КАС унормовано, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Також, за змістом частини 9 статті 139 КАС при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору.

Верховний Суд у постанові від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 зокрема зазначив, що при визначенні суми відшкодування витрат на правничу допомогу, суд враховує критерії реальності адвокатських послуг (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерії розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України", від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України", від 12 жовтня 2006 року у справі "Двойних проти України", від 30 березня 2004 року у справі "Меріт проти України", заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

У справі "East/West Alliance Limited" проти України" Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У пункті 269 Рішення зазначено, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовлених документів, витрачений адвокатом час, тощо, - є неспівмірним.

Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 14.11.2019 у справі №826/15063/18, від 11.12.2019 у справі № 2040/6747/18 та від 19.12.2019 у справі №520/1849/19.

Так, згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 5 липня 2012 року №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі Закон №5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

У п. 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI зазначено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

За змістом статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності є:

1) надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

2) складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

3) захист прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення;

4) надання правової допомоги свідку у кримінальному провадженні;

5) представництво інтересів потерпілого під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні;

6) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами;

7) представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана ВРУ;

8) надання правової допомоги під час виконання та відбування кримінальних покарань.

Згідно визначення, наведеного у статті 30 Закону № 5076-VI, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, вказані положення закону дають підстави для висновку, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача, має бути встановлено, не тільки, що рішення ухвалене на користь сторони, яка користувалася послугами адвоката, а також, що за цих обставин справи такі витрати сторони були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.

Суд зазначає, що адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. При зазначені фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

В даному ж випадку, на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, представником позивача надано копію договору про надання правової допомоги від 19.07.2021.

Так, відповідно до п. 1.1 даного договору, адвокат бере на себе зобов`язання провести досудову підготовку матеріалів справи, скласти адміністративний позов та представляти інтереси клієнта у Вінницькому окружному адміністративному суді за адміністративним позовом клієнта до Уланівської сільської ради про визнання протиправними та скасування рішення, розпорядження, поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу.

Клієнт зобов`язується виплатити адвокату гонорар за надання правової допомоги в сум 8000 грн.

Як видно з акта наданих послуг від 19.07.2021 позивачеві надано такі юридичні послуги:

- консультація клієнта, визначення правової позиції - 1 год.

- вивчення документів наданих клієнтом, складення адвокатського запиту від 19.07.2021№ 53 - 1 год.

- складення позовної заяви - 3 год.

Участь у судових засідання Вінницького окружного адміністративного суду - орієнтовно 1 год.

В загальному 6 год. 30 хвилин.

Доказом понесення витрат позивача на правничу допомогу є квитанція до прибуткового касового ордера № 110 від 19.07.2021 позивач сплатив гонорар у розмірі 8000 грн.

Відповідно до ст. 12 КАС України, спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів щодо звільнення з публічної служби та відноситься до справ не значної складності. Матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження , збирання б яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності у спорах такого характеру.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд не ставить під сумнів вартість однієї години часу, витраченої адвокатом на надання позивачу правових послуг, оскільки відповідний розмір визначений у договорі про надання правничої допомоги. Втім, кількість часу витраченого адвокатом на підготовку та складання позовної заяви у цій справі, а саме 6 годин 30 хвили, на переконання суду, є непропорційною складності справи та предмету спору, адже розгляд справи здійснювавася в письмовому провадженні без судових засідань, консультація клієнта і вивчення документів за своє суттю повязанні між собою, а скаладання позовної заяви і заяви про поновлення строку також взаємопов`язані. Підготовка позову такої категорії не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних.

З огляду на викладене, враховуючи обсяг позовної заяви, а також, те що справу віднесено до справ незначної складності, суд вважає, що понесені позивачем витрати в сумі 8 000 грн. є неспівмірними зі складністю справи.

Відтак, заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно зменшити до 4 000 грн., що відповідатиме вимогам співмірності, розумності та справедливості.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 2, 3 частини 1 статті 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Отже, рішення суду в частині поновлення позивача на посаді та стягнення на його користь заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць, слід звернути до негайного виконання.

Отже, за результатами розгляду цієї справи на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення 9 сесії 8 скликання Уланівської сільської ради Хмільницького району Вінницької області № 132 від 09.06.2021 про звільнення ОСОБА_1 з посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Уланівської сільської ради

Визнати протиправним та скасувати розпорядження т.в.о. голови Гоцуляка О.В. від 09.06.2021 № 233-к «Про звільнення з посади керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Уланівської сільської ради ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Уланівської сільської ради з 10.06.2021 року.

Стягнути з Уланівської сільської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 10.06.2021 року по 29.11.2021 року в сумі 178 965 грн. (сто сімдесят вісім тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять гривень).

Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету Уланівської сільської ради та в частині виплати середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Уланівської сільської ради.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Уланівська сільська рада (вул. Миру, 9, с. уланів, Хмільницький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 04331834)

Рішення і повному обсязі складено: 29.11.2021 р.

Суддя Віятик Наталія Володимирівна