Рішення № 101439568, 29.11.2021, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/6925/21

Справа № 760/7983/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року м. Київ

Солом`янський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Зуєвич Л.Л.,

за участю секретаря судового засідання - Кушніра Р.С.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (участі) учасників справи (у письмовому провадженні) цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 /далі - ОСОБА_1 / (РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ; адреса представника: АДРЕСА_2 ) до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» /далі - ТОВ «ФК «Еліт фінанс»/ (код ЄДРПОУ: 40340222; адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2), треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович /далі - приватний нотаріус Личук Т.В./ (адреса: АДРЕСА_3), приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хоменко Вадим Валерійович /далі - приватний виконавець Хоменко В.В./ (адреса: АДРЕСА_4), про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

Рух справи

01.04.2021 до Солом`янського районного суду міста Києва надійшла вказана позовна заява, датована 30.03.2021, за підписом представника позивача - адвоката Федорова Д.С. (діє на підставі ордеру). В позові ставиться питання про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису № 3410, вчиненого 09.09.2020 приватним нотаріусом Личуком Т.В. про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованості а також стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.04.2021 для розгляду зазначеної позовної заяви визначено суддю Зуєвич Л.Л.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 02.04.2021 вказану позовну заяву прийнято до провадження, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).

Клопотань від сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надійшло.

Оскільки розгляд справи відбувався у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи, судове засідання у справі не проводилось та особи, які беруть участь у справі, не викликались.

На підставі викладеного, судовий розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження на підставі наявних у суду матеріалів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу (ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України /далі - ЦПК України/).

Позов та його обґрунтування

У своєму позові ОСОБА_1 звертає увагу, зокрема, на наступне:

«23 лютого 2012 року Святошинським районним судом м. Києва було ухвалено рішення по справі № 2-6901/11 про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ «Дельта Банк» заборгованості по кредитному договору на загальну суму 104 203, 70 грн, судовий збір в сумі 1 042,04 грн, витрати на інфомаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00 грн, а всього 105 365,74 грн.

30.05.2012 року було видано виконавчий лист № 2/2608/2333/12 та відкрито виконавче провадження ВП № 57171224 по стягненню з ОСОБА_2 заборгованості на загальну суму 104 203,70 грн за кредитним договором № 941-0201026-1/ФКВ-08 від 16 квітня 2008 року, укладеним між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» (код ЄДРПОУ 19357325) на користь правонаступника - ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК».

ІНФОРМАЦІЯ_2 боржник, ОСОБА_2 , помер (копія свідоцтва про смерть додається).

29.07.2019 року виконавче провадження ВП№57171224 з примусового виконання виконавчого листа №2/2608/2333/12 від 30.05.2012 року було закінчено та припинено дії всіх арештів у зв`язку із смертю боржника - ОСОБА_2

07.12.2020 року Приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Хоменко Вадимом Валерійовичем (далі - Третя особа 2) відкрито виконавче провадження № 63845327 з примусового виконання Виконавчого напису №3410, виданого 09.09.2020 року Приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Тарасом Володимировичем (далі - Третя особа 1) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ "Фінансова компанія "ЕЛІТ ФІНАНС" (далі - Відповідач) заборгованість за кредитним договором в розмірі 393499,86 грн., що виникла за Кредитним договором № 941-0201026-1/ФКВ-08 від 16 квітня 2008 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03.03.2021 по справі № 640/31324/20 було замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Тараса Володимировича № 3410 від 09 вересня 2020 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості у розмірі 393 499,86 грн, а саме боржника - ОСОБА_2 на його правонаступника - спадкоємця за законом, який прийняв спадщину ОСОБА_1 (надалі - Позивач).

Вважаю, що Виконавчий напис №3410, виданий 09.09.2020 року є таким, що не підлягає виконанню з огляду на наступне:

1.Відсутність документів, необхідних для винесення виконавчого напису.

Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції, чинній на момент вчинення виконавчого напису з урахуванням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі N 826/20084/14) "Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно", для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів): б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання".

Укладений між банком та ОСОБА_2 кредитний договір №941-0201026-1/ФКВ-08 від 16 квітня 2008 року, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника.

2.Відсутність вимоги про порушення зобов`язання.

Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 Глави 16 розділу II Порядку).

Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або

місцезнаходження стягувана та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.

У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувана (підпункт 2.2 пункту 2 Глави 16 розділу II Порядку). Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу (підпункт 2.3 пункту 2 Глави 16 розділу Іі Порядку).

Всупереч вищевикладеного, Позивачу не направлялося письмової вимоги про усунення порушень.

3.Наявність спору щодо розміру заборгованості.

Безспірність заборгованості чи іншої відповідальності боржника - це обов`язкова умова вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Так, згідно Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 23 лютого 2012 року по справі № 2-6901/11, заборгованість за кредитним договором №941-0201026-1/ФКВ-08 від 16 квітня 2008 року у ОСОБА_2 складала 104 203,70 грн., що свідчить про спірність вимог про стягнення заборгованості у розмірі 393 499,86 грн. згідно оскаржуваного виконавчого напису.

Позивач категорично не погоджується із розміром заборгованості згідно оскаржуваного виконавчого напису, що свідчить про наявність спору, що унеможливлює стягнення заборгованості на підставі виконавчого напису нотаріуса, оскільки всупереч ст.88 Закону України «Про нотаріат», умова безспірності заборгованості не була дотримана.

4.Сплив трирічного строку права вимоги до боржника.

Згідно Рішення Святошинського районного суду м.Києва від 23 лютого 2012 року по справі № 2-6901/11, заборгованість за кредитним договором №941-0201026-1/ФКВ-08 від 16 квітня 2008 року існувала вже станом на 09.08.2011 року, що і стало підставою для звернення до суду.

Відповідно до приписів ст.88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.

Згідно висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 28 березы; 2018 року у справі № 444/9519/12, право кредитодавця нараховувати передбачені договоре: проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи ; разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Е охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 НУ України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зважаючи на те, що право вимоги у відповідача існувало ще 09.08.2011 року, нотаріус вчинив виконавчий напис в порушення ст. 88 Закону України «Про нотаріат», підпунктів 3.1, 3.1 Глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій, оскільки з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років, а будь-які письмові угоди про збільшення строку позовної давності відсутні.

5.Щодо відсутності вимоги до спадкоємця.

Згідно ч.2 ст.1281 ЦК України, Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержанні спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно вії настання строку вимоги.

Згідно ч.4 ст.1281 ЦК України, Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги д< спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті позбавляється права вимоги.

Так, відповідач не пред`являв жодних вимог до спадкоємця - ОСОБА_1 (позивача), що свідчить про незаконність оскаржуваного виконавчого напису.

Щодо витрат на правову допомогу, понесених Позивачем

Згідно зі ст.30 Закону України про адвокатуру та адвокатську діяльність, гонорар є формо винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правові допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміг розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Відповідно до умов Договору 26/01/21 від 26.01.2021 року та Додаткової угоди №1 : надання послуг з правової допомоги Позивачем перераховано на рахунок адвокатського об`єднані «Брати Федорови», винагороду (гонорар) на загальну суму в розмірі 22 400,00 (двадцять дві тисячі чотириста) гривень (докази додаються)».

Щодо правової позиції відповідача

27.9.2021 ТОВ «Еліт Фінанс» надійшов відзив на позов в якому вказується таке:

«1.Щодо вчинення виконавчого напису

16.04.2008 року між ТОВ «Український промисловий банк» (надалі - Банк) та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 941-0201026-1/ФК-08 (надалі - Договір), за умовами якого Банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 15 918,00 дол. США на умовах, передбачених Договором.

30.06.2010 року між Банком та АТ «Дельта Банк» було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанку» на користь АТ «Дельта Банк», згідно з умовами якого АТ «Дельта Банк» набуло, зокрема, право вимоги за Договором.

02.07.2020 року між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "ЕЛІТ ФІНАНС" було укладено Договір про відступлення прав вимоги № 2273/К, згідно з умовами якого до ТОВ "ФК "ЕЛІТ ФІНАНС" перейшло, зокрема, право вимоги за Договором, укладеним між Банком та ОСОБА_2 , що підтверджується Витягом із Додатку № 1 до Договору відступлення прав вимоги Реєстр кредитних договорів, майнові права за якими відступаються, та боржників за такими договорами.

Таким чином, відповідно до ст. 512 ЦК України, внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні, кредитором ОСОБА_2 за Договором є ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС».

Спадкоємцем ОСОБА_2 за законом є ОСОБА_1 .

Станом на дату подання відзиву заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» за Договором є непогашеною, зобов`язання по виплаті кредитних коштів не виконані та не виконуються, внаслідок чого відбувається порушення прав Відповідача. Відповідач, реалізуючи своє право на захист порушених цивільних прав, звернувся до приватного нотаріуса Личука Т.В. за вчиненням виконавчого напису на Договорі.

Разом з заявою на вчинення виконавчого напису, яку було направлено Відповідачем приватному нотаріусу Личуку Т.В., ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» було надано приватному нотаріусу документи, які підтверджують безспірність заборгованості згідно Переліку, а саме: оригінал Договору, копію Договору про відступлення прав вимоги, згідно з яким до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» перейшло право вимоги за Договором, розрахунок заборгованості за Договором, засвідчений стягувачем. Таким чином, приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В. при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не було порушено вимог чинного законодавства.

Позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості за кредитним договором на дату вчинення нотаріусом оспорюваного виконавчого напису була іншою, ніж та, яка запропонована в ньому до стягнення; не надав доказів часткового чи повного погашення заборгованості, вимоги Позивача щодо визнання виконавчого напису № 3410, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личуком Т.В., є необгрунтованими, не підтверджуються належними та допустимими, тож є такими, що не підлягають задоволенню.

2.Щодо витрат на професійну правову (правничу) допомогу

У суду відсутні правові підстави зі стягнення з відповідача витрат на професійну правову (правничу) допомогу, оскільки Позивачем не надано належних доказів щодо підтвердження здійснення ним цих витрат.

Докази, надані в обґрунтування витрат не є належними, допустимими, достовірними та достатніми для встановлення фактичності понесених витрат позивачем, а відтак є такими, що не відповідають ст.76, 77, 78, 79 ЦПК України.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч.1 ст.81 ЦПК).

Зауважуємо, що представником Позивача в позовній заяві не було зазначено, де знаходяться оригінали поданих документів в додатках.

Недотримання положень Цивільного процесуального кодексу свідчить про недоліки позовної заяви, а також, про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення витрат правової допомоги з Відповідача.

На підтвердження витрат на правову (правничу) допомогу позивачем надано копії меморіальних ордерів № @2PL340119 та @2PL655130.

Доказ, наданий на підтвердження понесених судових витрат позивачем не відповідають ст. 77 - 80 ЦПК України та чинному законодавству України з наступних причин.

Надані Позивачем меморіальні ордери № @2PL340119 та @2PL655130., що додається в якості доказів оплати витрат адвоката не є належними та допустимі доказами, в розумінні приписів статей 77, 78 ЦПК України, оскільки не містить в собі жодного посилання на справу в межах якої заявлені витрати на відшкодування правничої допомоги, а містять лише посилання в призначенні платежу на Позивача. Також в додатках не зазначено в межах якої справи відбувається сплата за послуги, а також на підставі якого документу сплачуються кошти адвокатському об`єднанню «Брати Федорови».

Відтак, такий розрахунок є виключно припущенням позивача. Доказування не може грунтуватися на припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК).

Тобто із наданих меморіальних ордерів неможливо встановити, що особою сплачено адвокатський гонорар саме за надання правової допомоги у цій справі. А отже, вказані документи не доводять факт понесення Позивачем витрат на правову допомогу у справі.

Сума витрат позивача на професійну правничу допомогу є неспівмірною з огляду на відсутність розумної необхідності витрат для цієї справи зважаючи на незначну складність справи.

Необгрунтованість та неспівмірність заявленої до стягнення суми витрат на професійну правову допомогу сторони, з реальним обсягом такої допомоги у суді, неодноразово було предметом судового розгляду, де було досліджено час, витрачений на надання таких послуг (незначний обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду у судії та відповідність, співмірність зазначеного критерію реальності таких витрат.

Всупереч викладеному, позивачем/його уповноваженим представником на надано жодного доказу щодо використаного адвокатом часу з метою визначення розміру суми що підлягає сплаті клієнтом.

Таким чином, з наданих позивачем доказів неможливо встановити кількість витраченого часу адвоката на надання послуг за Договором, в цілях визначення їх відповідності критерію співмірності. Із наданих суду доказів не вбачається надання послуг, оскільки відсутні будь які належні та допустимі документи, за якими позивач прийняв а адвокат передав надані послуги за Договором.

ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» вважає позовну заяву з визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - такою, що є шаблонною та із наявністю значної судової практики та справ із зазначеного питання. Справа № 760/7983/21 не є складною, оскільки є малозначною, та з незначною кількістю учасників судового процесу (належного відповідача, третіх осіб).

Надавши оцінку обґрунтованості доводів відповідача щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» зазначає, що заявлений орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу (правову) допомогу не відповідає критеріям обгрунтованості, розумності та пропорційності. Сума витрат на професійну правничу допомогу є завищеною щодо відповідача та неспівмірною зі складністю справи: остання з урахуванням ціни позову, який не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, обсягу та характеру доказів у ній, кількості сторін по своїй суті є малозначною та нескладною і як наслідок - не потребувала пошуку та вивчення адвокатом позивача значної кількості судової практики та приписів діючого законодавства України зі спірного питання, вивчення та глибинного аналізу документів, необхідних для складання даної позовної заяви

Отже, зважаючи на незначний рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обгрунтованість підготовленої та поданої до суду адвокатом позовної заяви, обсяг юридичної та технічної роботи щодо підготовки справи до розгляду, обсяг позовної заяви, зазначаємо, що розмір витрат на професійну правову (правничу) допомогу у розмірі 22 400,00 гри не відповідає критеріям обгрунтованості, розумності та пропорційності».

Фактичні обставини, встановлені судом

Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши докази на підтвердження таких обставин в їх сукупності, суд встановив наступне.

Матеріалами справи підтверджено, 16.04.2008 між товариством з обмеженою відповідальністю «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 941-0201026-1/ФКВ-08, згідно з умовами якого Банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 15 918,00 дол США з розрахунку 9,5 % річних за весь час фактичного користування кредитом на строк з «16» квітня 2008 року по «15»квітня 2013 року.

Відповідно до ст. 512-519 ЦК України, ст. 92, 95 Закону України «Про банки та банківську діяльність», Постанови Правління НБУ №369 «Про затвердження Положення про застосування НБУ заходів впливу за порушення банківського законодавства», 30.06.2010 між ТОВ «Укрпромбанк», АТ «Дельта Банк» та Національним банком України було укладено Договір про передачу активів та кредитних зобов`язань ТОВ «Укрпромбанку`на користь АТ «Дельта Банку», відповідно до п. 4.1 якого в порядку, обсязі та на умовах, визначених договором, Укрпомбанк передає Дельта Банку права вимоги за кредитними та забезпечувальними договорами. Таким чином, ПАТ «Дельта Банк» набув права вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором № 941-0201026-ФКВ-08 від 16.04.2008.

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 23.02.2012 у справі № 2-6901/11 з ОСОБА_2 , на користь АТ «Дельта Банк» стягнуто заборгованість по кредитному договору на загальну суму 104 203, 70 грн, судовий збір в сумі 1042,04 грн, витрати на інфомаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120,00 грн, а всього 105 365,74 грн.

30.05.2012 видано виконавчий лист № 2/2608/2333/12 та відкрито виконавче провадження ВП № 57171224 по стягненню з ОСОБА_2 заборгованості на загальну суму 104 203,70 грн за кредитним договором № 941-0201026-1/ФКВ-08 від 16 квітня 2008 року, укладеним між ОСОБА_2 та товариством з обмеженою відповідальністю «Україниський промисловий банк» (код ЄДРПОУ 19357325) на користь правонаступника - ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК».

ІНФОРМАЦІЯ_2 боржник, ОСОБА_2 , помер.

29.07.2019 виконавче провадження ВП № 57171224 з примусового виконання виконавчого листа № 2/2608/2333/12 від 30.05.2012 було закінчено та припинено дії всіх арештів у зв`язку із смертю боржника - ОСОБА_2

02.07.2020 між АТ "Дельта Банк" та ТОВ "ФК "ЕЛІТ ФІНАНС" укладено Договір про відступлення прав вимоги № 2273/К, згідно з умовами якого до ТОВ "ФК "ЕЛІТ ФІНАНС" перейшло, зокрема, право вимоги за Договором, укладеним між Банком та ОСОБА_2 .

09.09.2020 приватний нотаріус Личук Т.В. видав виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 3410, яким запропонував звернути на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» заборгованість, що виникла за договором № 941-0201026-1/ФКВ-08 від 16.04.2008, укладеним між ТОВ «Український промисловий банк» та ОСОБА_2 у загальній сумі 393 499,86 грн.

07.12.2020 року вриватним виконавецем Хоменко В.В. відкрито виконавче провадження № 63845327 з примусового виконання виконавчого напису № 3410.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м.Києва від 03.03.2021 по справі № 640/31324/20 замінено сторону виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого напису приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу Личука Тараса Володимировича № 3410 від 09.09.2020 про стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» заборгованості у розмірі 393 499,86 грн, а саме боржника - ОСОБА_2 на його правонаступника - спадкоємця за законом, який прийняв спадщину ОСОБА_1 .

Позивач вважає, що виконавчий напис № 3410 від 09.09.2020 видано з порушенням вимог закону, у зв'язку з чим звернувся до суду з позовом у даній справі про визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Мотиви суду

За загальним правилом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і порядку, встановлених законом.

Процедура вчинення нотаріусами виконавчих написів визначена у главі 14 Закону України «Про нотаріат» та главі 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 22.02.2012 за № 282/20595).

Відповідно до ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

Згідно зі ст. 87 Закону для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктами 1.1., 1.2., 3.2., 3.5. глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.

Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29.06.1999.

Під час вчинення виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку.

Пунктом 2 розділу «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин» Переліку в редакції змін, внесених постановою Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014, встановлено, що для одержання виконавчого напису для стягнення заборгованості за кредитними договорами, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями, подаються:

а) оригінал кредитного договору;

б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14 зміни, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 до Переліку, визнано незаконними та нечинними, а саме:

визнано незаконною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, а саме: п. 1 Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, в частині «а після слів «заставлене майно» доповнити словами «(крім випадку, передбаченого пунктом 11 цього переліку)»; доповнити розділ пунктом 11 такого змісту: «11. Іпотечні договори, що передбачають право звернення стягнення на предмет іпотеки у разі прострочення платежів за основним зобов`язанням до закінчення строку виконання основного зобов`язання. Для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого іпотечного договору; б) оригінал чи належним чином засвідчена копія договору, що встановлює основне зобов`язання; в) засвідчена стягувачем копія письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання, що була надіслана боржнику та майновому поручителю (в разі його наявності), з відміткою стягувача про непогашення заборгованості; г) оригінали розрахункового документа про надання послуг поштового зв`язку та опису вкладення, що підтверджують надіслання боржнику письмової вимоги про усунення порушення виконання зобов`язання; ґ) довідка фінансової установи про ненадходження платежу», п. 2. Змін, що вносяться до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: «Доповнити перелік після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.». Зобов`язано Кабінет Міністрів України опублікувати резолютивну частину постанови суду про визнання незаконною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, у виданні, в якому її було офіційно оприлюднено, після набрання постановою законної сили.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017 рішення суду залишено без змін.

Суд враховує в якості рекомендаційного/консультаційного роз`яснення, викладене у п. 10.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 7 від 20.05.2013 «Про судове рішення в адміністративній справі», за змістом якого визнання акта суб`єкта владних повноважень нечинним означає втрату чинності таким актом з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням або з іншого визначеного судом моменту після прийняття такого акта.

Таким чином, застосуванню при вирішенні спору підлягає постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» № 1172 від 29.06.1999 (в редакції постанови КМУ від 29.11.2001).

Пунктом 1 зазначеного Переліку передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченими угодами, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу подаються:

а) оригінал нотаріально посвідченої угоди;

б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

Підпунктом 5.1. пункту 5 глави 16 «Вчинення виконавчих написів» розділу ІІ «Порядок вчинення окремих видів нотаріальних дій» Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22.02.2012, встановлено, що виконавчий напис вчинюється на оригіналі документа (дублікаті документа, що має силу оригіналу), що встановлює заборгованість.

Таким чином, після скасування внесених постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 662 до Переліку змін виконавчий напис міг бути вчинений лише за умови подання оригіналу нотаріально посвідченого договору чи його дублікату, що має силу оригіналу.

Вчинення нотаріусом виконавчого напису за відсутності необхідних оригіналів договорів чи їх дублікатів має наслідком визнання такого виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Суд враховує, що оскаржуваний виконавчий напис вчинений нотаріусом 09.09.2020, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14.

Слід зазначити, що з матеріалів справи не вбачається, що договір, укладений з позивачем, на підставі якого винесено оскаржений виконавчий напис, був нотаріально посвідчений.

Таким чином, подані відповідачем для вчинення виконавчого напису документи не відповідали вказаним вимогам Переліку.

Отже, оскільки укладений з позивачем кредитний договір від 16.04.2008, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, то наявні підстави для визнання відповідного виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з зазначеним.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.10.2020 у справі № 172/1652/18 (провадження № 61-16749св19), де, зокрема, зазначено наступне: «укладений між банком та позивачем кредитний договір, який наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, саме у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника».

Пізніше таку правову позицію підтвердила і Велика Палата Верховного Суду, яка в п.п. 93-95 постанови від 21.09.2021 у справі № 910/10374/17 (провадження № 12-5гс21) вказала, що оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 у справі № 826/20084/14, укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Зазначене вище дає підстави для визнання спірних виконавчих написів такими, що не підлягають виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів. Порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на наведене, вбачається, що нотаріус вчинив оскаржуваний виконавчий напис на підставі договору позики, який не був нотаріально посвідчений, з огляду на що, позов підлягає задоволенню.

Крім того, суд враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2019 у справі № 916/3006/17 (провадження № 12-278гс18) вказала, що строк для звернення до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису, передбачений ст. 88 Закону України «Про нотаріат», безпосередньо пов`язаний з позовною давністю, встановленою ЦК України. Загальна позовна давність установлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Отже, загальний строк для звернення стягувача до нотаріуса за вчиненням виконавчого напису становить не більше трьох років з дня виникнення у стягувача права вимоги до боржника незалежно від суб`єктного складу сторін у правовідносинах, тобто цей строк підлягає застосуванню й у відносинах між юридичними особами. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено іншу позовну давність, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Велика Палата Верховного Суду у зазначеній постанові аналізувала інші відносини і вказувала на подібність строку зазначеного у ст. 88 Закону України «Про нотаріат» зі строком позовної давності, який визначений ст. 256 ЦК України в контексті застосування єдиного трирічного строку для захисту прав як фізичних так і юридичних осіб.

Дійсно, строк визначений у ст. 88 Закону України «Про нотаріат» відноситься до строків захисту цивільних прав, однак це не свідчить про розповсюдження на нього правил ст. 264 ЦК України щодо переривання перебігу позовної давності.

Позовну давність слід відрізняти від інших видів строків захисту цивільних прав. Так, не є позовною давністю строк для вчинення виконавчих написів та деякі інші строки. До вказаних строків правила глави 19 ЦК України про зупинення, переривання, поновлення позовної давності не застосовуються.

У п. 1.3 кредитного договору № 941-0201026-1/ФКВ-08 вказано, що дата повернення кредиту - «15»квітня 2013 року.

Таким чином, суд дійшов висновку, що оскаржуваний виконавчий напис нотаріуса вчинено 09.09.2020 поза межами трирічного строку, передбаченого ст. 88 Закону України «Про нотаріат», який перериватися чи поновлюватися не може, оскільки він є присічним.

Щодо витрат на правничу допомогу

Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень ч.ч. 1 - 4 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначено наступне:

«Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.

Відповідно до пунктів 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.

Зі змісту статей 10, 11, 12, 13 ЦПК України в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.

При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України).

Тобто саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Це підтверджується і такими нормами ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності.

Разом із тим Велика Палата Верховного Суду вважає, що посилання представника позивачки, що документи по суті справи підписувалися та подавалися до суду безпосередньо ОСОБА_1 , що, на його думку, ставить під сумнів фактичні обсяги наданої правничої допомоги адвокатом Лісовським Р. А. не підтверджено, оскільки відповідачкою доведено реальність надання правничої допомоги.

Схожі висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18), постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15-ц, від 26 вересня 2018 року у справі № 753/15683/15, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2019 року у справі № 910/3929/18 та інших».

Як вбачається з матеріалів справи, 26.01.2021 між ОСОБА_1 та адвокатським об`єднанням «Брати Федорови» укладено договір № 26/01/21 про надання правової допомоги. За змістом п.п. 1, 2 додаткової угоди № 1 до вказаного договору клієнт доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання, на умовах, викладених в Договорі про надання правової допомоги № 26/01/21 від 26.01.2021 надати клієнту за винагороду правову допомогу щодо визнання виконавчого напису № 3410 від 09.09.2020, вчиненого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Личук Т.В. таким, що не підлягає виконанню в судовому порядку; за послуги, передбачені п.1 цієї додаткової угоди, клієнт сплачує виконавцю винагороду (гонорар), у розмірі, що становить 22 400,00 грн шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця.

На підтвердження сплати суми гонорару до позову додано меморіальні ордери від 27.01.2021 та 18.03.2021 на за загальну суму 22 400 грн.

Разом з тим, як зазначено у постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № № 922/445/19 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Щодо детального опису робіт, суд звертає увагу на те, що як зазначено у постанові Верховного Суду від 28.12.2020 у справі № 640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.

При визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Наведеними доказами, наданими позивачем, доведено реальність судових витрат; дійсна необхідність вбачається з загальної ситуації, в якій опинився позивач, який був вимушений вчиняти заходів щодо свого захисту в судовому порядку; при визначенні розумності розміру таких витрат суд в даній конкретній ситуації також бере до уваги суму коштів, яка підлягала до стягнення з позивача згідно з оскарженим виконавчим написом, тобто виходить з негативних наслідків, які могли б настати для позивача у разі незвернення до суду з позовом у даній справі; щодо фінансового стану сторін, то відповідачем не доведено, що його фінансовий стан свідчить про непомірність покладення на нього тягаря сплати витрат на правничу допомогу у визначеному позивачем розмірі.

З урахуванням наведеного, а також з огляду на приписи п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, суд вбачає наявність підстав для задоволення заяви позивача про стягнення з відповідача у даній справі витрат на правничу допомогу, а саме: пропорційно розміру задоволених позовних вимог (100 %) у сумі 22 400,00 грн.

Щодо судового збору

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 362,00 грн (908,00+454,00) судового збору сплаченого за подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову у справі.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 2-13, 76-83, 89, 141, 259, 263-265, 354-355 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», треті особи: приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарас Володимирович, приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Хоменко Вадим Валерійович, про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - задовольнити.

Визнати таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис від 09.09.2020, вчинений приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Івано-Франківської області Личук Тарасом Володимировичем (адреса: АДРЕСА_3), зареєстрований в реєстрі за номером № 3410, про стягнення з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ: 40340222; адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2) заборгованості за кредитним договором від 16.04.2008 у загальній сумі 393 499,86 грн.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (код ЄДРПОУ: 40340222; адреса: 03035, м. Київ, пл. Солом`янська, буд. 2) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ) 1 362,00 грн (одну тисячу триста шістдесят дві гривні) судового збору, а також 22 400,00 грн (двадцять дві тисячі чотириста гривень) витрат на правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо (ч. 1 ст. 355 ЦПК України) до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (п. 1 ч. 2 ст. 354 ЦПК України).

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).

Суддя Л. Л. Зуєвич