Рішення № 101437101, 22.11.2021, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Ізмайлов І. К.

Справа № 644/2700/20

Провадження № 2/644/643/21

22.11.2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 листопада 2021 року Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Ізмайлова І.К.,

при секретарі - Зінченко М.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 644/2700/20 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ливарна компанія» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

в с т а н о в и в :

14 квітня 2021 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду зі вказаною позовною заявою та просив стягнути з відповідача 81896,38 грн. заборгованості по заробітній платі; 49137,83 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку; 2500,00 грн. - за надання правової допомоги, 36 грн. - за послуги пошти, а всього - 133570,22 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за наказом № 1501/01-ок від 15.01.2019 року з 16.01.2019 року його прийнято у ТОВ «Українська ливарна компанія» на посаду обрубувача 4 розряду на обрубне відділення ливарного цеху. 31.01.2020 року звільнено з посади за власним бажанням, згідно ст. 38 КЗпП України наказом №3101/01-ок від 31.01.2020 року.

На день звільнення ТОВ «Українська ливарна компанія» остаточний розрахунок з ним не здійснила, заборгованість з нарахованої але не виплаченої заробітної плати склала 87896,38 грн. за січень 2019 року у сумі 14888,85 грн., за лютий 2019 року - 17102,25 грн., за березень 2020 року - 16413,23 грн., за квітень 2020 року - 17463,12 грн., за червень 2020 року - 16055,93 грн.

Просив стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки остаточного розрахунку по день фактичного розрахунку середню заробітну плату в розмірі 49137,83 грн.

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позову. Зазначив, що сума заборгованості вказано позивачем є недостовірною, оскільки станом на 01.01.2020 року заборгованість по виплаті заробітної плати за період з 01.01.2019 року по 01.07.2019 року взагалі відсутня. Відповідачем на користь позивача за вказаний період було нараховано та сплачено 78322,72 грн.

Проведені позивачем розрахунки по стягненню середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку у сумі 49137,83 грн. є недостовірними, оскільки ні сума, ні період заборгованості, взяті в розрахунок, не відповідають дійсності.

Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу зазначили, що позивачем не додано до позовної заяви договір про надання правової допомоги, розрахунок наданих послуг, копію свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю адвоката, який надавав юридичні послуги, а в квитанції б/н від 10.04.2020 року про сплату 2500,00 грн. не зазначено, за яку саме досудову підготовку, до якого відповідача сплачена ця сума. Отже, вважають, що вимоги позивача про стягнення витрат на правову допомогу з ТОВ «Українська ливарна компанія» є недоведеними, безпідставними і необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.

Також вважали, що надані позивачем докази на понесення витрат за послуги пошти у розмірі 36.00 грн. на відправку листа на ім`я відповідача - є неналежними.

Ухвалою судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 06.05.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у вказаній цивільній справі.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 30.03.2021 року у Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ливарна компанія» витребувано докази.

Позивач про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, у судове засідання не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав.

Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином та своєчасно, у судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши обставини справи, суд доходить наступних висновків:

У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Згідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 16.01.2019 року перебував в трудових відносинах з відповідачем. 31.01.2021 року був звільнений з посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, зазначені обставини підтверджуються копією трудової книжки (а.с. 10-12).

Згідно довідки б/н від 03.11.2020 року, виданої Генеральним директором ТОВ «Українська ливарна компанія» заборгованості по виплаті заробітної плати станом на 01.01.2020 року у період з 01.01.2019 року по 31.07.2019 року немає. Виплачена заробітна плата на руки за вказаний період становить 78322,72 (а.с. 68).

Згідно довідки № 419 від 06.07.2021 року, виданої заступником Генерального директора ТОВ «Українська ливарна компанія» заборгованість по виплаті заробітної плати ОСОБА_1 станом на 06.07.2021 року становить 67111,83 грн. (а.с. 115).

Середньоденна заробітна плата за два місяці, що передували місяцю звільнення становить 828,39 грн. з утриманням податків з доходів фізичних осіб та військовий збір. (а.с. 116).

Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (ч. 1 ст. 21 Закону України «Про оплату праці»).

Статтею 43 Конституції України встановлено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Згідно зі ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

У частині другій статті 233 КЗпП України передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Статтею 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Враховуючи, що право позивача на своєчасне одержання винагороди за працю, яке захищається законом, зокрема ст. 43 Конституції України, порушено відповідачем, заборгованість відповідача по виплаті заробітної плати позивачу станом на 06.07.2021 складає 67111,83 грн., суд доходить висновку, що вимоги позивача слід задовольнити частково і з відповідача слід стягнути з урахуванням вимог ч. 1 ст. 13 ЦПК України заборгованість по заробітній платі у розмірі 67111,83 грн.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.

Вина власника не виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку, фінансових труднощах підприємства тощо.

Верховний Суд України у постанові від 21.11.2011 року зазначив, що, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі не проведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У відповідності до п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8 лютого 1995 року (далі - Порядок № 100), зазначений Порядок застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

З урахуванням аналізу положень п. 2 Порядку № 100, суд зазначає, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Відповідно до п. 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо, за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі.

Пунктом 8 Порядку № 100 передбачено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

В даному випадку, період затримки в проведенні розрахунку складає період з 01.02.2020 року, наступного дня з моменту звільнення, та по 22.11.2021 року, момент постановлення рішення суду.

Відповідно до наданої відповідачем довідки середньоденна заробітна плата позивача складає 828,39 грн. В даному випадку, судом використовується для розрахунку середнього заробітку за час розрахунку розмір середньоденного заробітку визначеного в довідці відповідача, оскільки він проведений у відповідності до Постанови КМУ №100 від 08.02.1995 року.

Так, позивач звільнений 31.01.2020 року, період затримки розрахунку складає з 01.02.2020 року по 22.11.2021 року - всього 452 дні. Тобто, середній заробіток за час затримки розрахунку на момент розгляду справи складає 452 дні х 828,39 грн. = 374432,28 грн.

Суд, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, доходить висновку про наявність підстав для зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП, до 30000,00 грн.

Отже, суд вважає, що вимога про стягнення середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2500 грн., суд зазначає наступне.

Пунктом першим частини третьої статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин першої четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Так, на підтвердження здійснених витрат на правничу допомогу адвоката позивачем надано копію квитанції б/н про сплату послуг адвоката в сумі 2500 грн.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу в заявленому ним розмірі 2500,00 грн., що буде належною і пропорційною компенсацією послуг адвоката в спірних правовідносинах.

Згідно до ч. 2 ст. 140 ЦПК України розмір витрат, пов`язаних з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження, забезпеченням доказів та вчиненням інших дій, пов`язаних з розглядом справи чи підготовкою до її розгляду, встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.

Позивачем долучено до матеріалів справи фіскальний чек на підтвердження понесених витрат у розмірі 36.00 грн. за звернення до адміністрації підприємства листом про видачу довідки про суму заборгованості по заробітній платі, що є намаганням забезпечити докази існування спірних правовідносин, яке ним було надіслано поштою.

Відповідно до правил ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ливарна компанія» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ливарна компанія» на користь ОСОБА_1 67111 грн. (шістдесят сім тисяч сто одинадцять грн. 83 коп.) нарахованої та не виплаченої заробітної плати.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ливарна компанія» на користь ОСОБА_1 30000 грн. (тридцять тисяч грн. 00 коп.) середнього заробітку за час затримки остаточного розрахунку при звільненні за період з 01 лютого 2020 року по 22 листопада 2021 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ливарна компанія» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ливарна компанія» на користь ОСОБА_1 36 грн. (тридцять шість грн. 50 коп.) понесених витрат по витребуванню доказів.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська ливарна компанія» на користь держави судовий збір в розмірі 840 грн. 80 коп.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати заробітної плати в межах суми платежу за один місяць.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 розділу VІІІ перехідних положень ЦПК України: апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвали суду не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 29 листопада 2021 року.

Позивач - ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська ливарна компанія» - адреса: 61089, м. Харків, пр. Московський б. 277, код ЄДРПОУ 32759676.

Суддя: І.К. Ізмайлов