Ухвала суду № 101434921, 25.11.2021, Сватівський районний суд Луганської області

Справа № 423/2980/21

УХВАЛА

іменем України

25 листопада 2021 року м. Сватове

Сватівський районний суд Луганської області

У складі головуючого судді Половинки В.О.

З участю секретаря судового засідання Гашинської В.М.

Прокурора Білого С.О.

Захисника Старовойтова О.В.

Обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши в підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 263 КК України,

встановив:

16 листопада 2021 року до Сватівського районного суду Луганської області надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 263 КК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурором було заявлено клопотання щодо обрання обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Клопотання прокурор обґрунтував тим, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, тобто у вчиненні умисних дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб; в участі у діяльності не передбачених законами збройних формувань; в носінні, зберіганні та придбанні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу. За сукупністю ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260 та ч. 1 ст. 263 КК України. 29.09.2021 ОСОБА_1 затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України. Того ж дня слідчим відділом 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк Луганської області) ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях: ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України. 05.10.2021 матеріали досудового розслідування стосовно ОСОБА_1 виділено з кримінального провадження № 22017130000000061 в окреме провадження за № 22021130000000206. 27.10.2021 Луганською обласною прокуратурою матеріали досудових розслідувань кримінальних проваджень № 22021130000000206 від 05.010.2021, № 22021130000000203 від 29.09.2021 та № 22021130000000216 від 26.10.2021 об`єднано в кримінальне провадження № 22021130000000203 від 29.09.2021. 27.10.2021 ОСОБА_1 повідомлено про нову підозру та зміну раніше повідомленої, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110,ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 263 КК України. 16.11. 2021 обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 направлено до суду для розгляду по суті. Причетність ОСОБА_1 до вчинення вказаних злочинів підтверджується зібраними доказами, а саме: протоколом затримання ОСОБА_1 від 29.09.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 29.09.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 29.09.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 29.09.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 29.09.2021; повідомленням про підозру ОСОБА_1 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 12.10.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 12.10.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 22.10.2021; висновком експерта № КСЕ-19/113-21/11479 від 13.10.2021; протоколами огляду від 08.10.2021, 12.10.2021, 12.10.2021, 12.10.2021; протоколами пред`явлення для впізнання; іншими матеріалами кримінального провадження. Під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, а тому з метою забезпечення кримінального провадження та виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, є необхідність застосування стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисних дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб, а також в участі у діяльності не передбачених законами збройних формувань, та у незаконному носінні, зберіганні та придбанні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу. Вказані кримінальні правопорушення вчинені з прямим умислом. Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховуватися від суду, - свідчить тяжкість покарання що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним, останній з початку збройної агресії на сході України, а саме протягом понад семи років мешкає на непідконтрольній українській владі території Луганської області, крім того відсутність будь-якого місця працевлаштування та сім`ї, відсутність придатного місця мешкання на території підконтрольній органам державної влади України, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, що також може свідчити про те, що ОСОБА_1 може вчинити спроби переховуватися від суду. Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у якому обвинувачується, - свідчить те, що ОСОБА_1 , знаходячись на волі, має можливість продовжити вчинювати вказані злочини, вчинити інші подібні кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки, а так само інші кримінальні правопорушення, так як останній своїми незаконними діями проявив схильність до скоєння злочинів, ставлячи ряд цінностей, передусім життя та здоров`я невизначеного кола осіб, під загрозу заподіяння їм істотної шкоди, також своїми незаконними діями проявив схильність до скоєння злочинів та, знаходячись на свободі, має можливість скоювати інші подібні кримінальні правопорушення на виконання завдань НЗФ. Викладене в сукупності свідчить про наявність достатніх підстав вважати, що за матеріалами даного кримінального провадження по відношенню до ОСОБА_1 існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України. При цьому прокурор вважає, що жоден з більш м`яких ніж тримання під вартою запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам. Так особисте зобов`язання не може бути застосовано в зв`язку з тим, що він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до суду на першу про те вимогу. Крім того, обирати відносно обвинуваченого запобіжний захід - домашній арешт недоцільно, оскільки по-перше останній не має постійного (придатного) місця проживання на території Луганської області та України в цілому й останні понад сім років мешкає на непідконтрольній українській владі території Луганської області, а по-друге вказаний вид запобіжного заходу в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження - забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини. Також прокурор просить визначити максимальний розмір застави.

Захисник Старовойтов О.В. та обвинувачений ОСОБА_1 погоджуються з вказаним клопотанням.

Вислухавши сторони, дослідивши матеріали, які додані до клопотання, судом з`ясовано наступні обставини.

29.09.2021 ОСОБА_1 затримано у порядку ст. 208 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України.

27.10.2021 Луганською обласною прокуратурою матеріали досудових розслідувань кримінальних проваджень № 22021130000000206 від 05.010.2021, № 22021130000000203 від 29.09.2021 та № 22021130000000216 від 26.10.2021 об`єднано в кримінальне провадження № 22021130000000203 від 29.09.2021.

27.10.2021 ОСОБА_1 повідомлено про нову підозру та зміну раніше повідомленої, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110,ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 263 КК України.

16.112021 обвинувальний акт стосовно ОСОБА_1 направлено до Попаснянського районного суду Луганської області.

Причетність ОСОБА_1 до вчинення вказаних кримінальних правопорушень орган досудового розслідування підтверджує зібраними доказами, а саме: протоколом затримання ОСОБА_1 від 29.09.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_2 від 29.09.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_3 від 29.09.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_4 від 29.09.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_5 від 29.09.2021; повідомленням про підозру ОСОБА_1 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_6 від 12.10.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_7 від 12.10.2021; протоколом допиту свідка ОСОБА_8 від 22.10.2021; висновком експерта № КСЕ-19/113-21/11479 від 13.10.2021; протоколами огляду від 08.10.2021, 12.10.2021, 12.10.2021, 12.10.2021; протоколами пред`явлення для впізнання.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які полягають в тому, що обвинувачений може переховуватись від суду, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується, а тому з метою забезпечення кримінального провадження та виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, є необхідність застосування стосовно ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисних дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України, за попередньою змовою групою осіб, а також в участі у діяльності не передбачених законами збройних формувань, та у незаконному носінні, зберіганні та придбанні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу. Вказані кримінальні правопорушення вчинені з прямим умислом.

Про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику переховуватися від суду, - свідчить тяжкість покарання що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним, відсутність придатного місця мешкання на території підконтрольній органам державної влади України, що свідчить про відсутність міцних соціальних зв`язків, що також може свідчити про те, що ОСОБА_1 може вчинити спроби переховуватися від суду.

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Крім того, у справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів».

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Про наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме ризику вчинити інше кримінальне правопорушення та продовжити кримінальні правопорушення, у якому обвинувачується, - свідчить те, що ОСОБА_1 , знаходячись на волі, має можливість продовжити вчинювати вказані злочини, вчинити інші подібні кримінальні правопорушення проти основ національної безпеки України та проти громадської безпеки, а так само інші кримінальні правопорушення, так як останній своїми незаконними діями проявив схильність до скоєння злочинів, ставлячи ряд цінностей, передусім життя та здоров`я невизначеного кола осіб, під загрозу заподіяння їм істотної шкоди, також своїми незаконними діями проявив схильність до скоєння злочинів та, знаходячись на свободі, має можливість скоювати інші подібні кримінальні.

Викладене в сукупності свідчить про наявність достатніх підстав вважати, що за матеріалами даного кримінального провадження по відношенню до ОСОБА_1 існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.

При цьому суд враховує, що жоден з більш м`яких, ніж тримання під вартою, запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам. Так особисте зобов`язання не може бути застосовано в зв`язку з тим, що він не відповідає тяжкості вчиненого злочину. Особиста порука не може бути застосована в силу того, що не встановлено осіб, які заслуговують на довіру та можуть поручитися за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків, передбачених ст. 194 КПК України і зобов`язуються за необхідності доставити його до суду на першу про те вимогу. Крім того, обирати відносно обвинуваченого запобіжний захід - домашній арешт недоцільно, оскільки по-перше останній не має постійного (придатного) місця проживання на території Луганської області та України в цілому й останні понад сім років мешкає на непідконтрольній українській владі території Луганської області, а по-друге вказаний вид запобіжного заходу в цілому не зможе гарантовано запобігти ризикам, зазначеним вище, для досягнення завдання кримінального провадження - забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.

Згідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, визначається - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи ті обставини, що обвинуваченим скоєні тяжкі кримінальні правопорушення, суд вважає необхідним призначити максимальний розмір застави, який передбачений ч. 5 ст. 182 КПК України.

Беручи до уваги викладене, суд вважає, що клопотання прокурора щодо обрання запобіжного заходу тримання під вартою підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо підсудності даного кримінального провадження Сватівському районному суду Луганської області, судом встановлено наступне.

В обвинувальному акті, складеному відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 263 КК України, вказано, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень на території Луганської області, досудове розслідування закінчено слідчим 2 відділення СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк, Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях. Одночасно в обвинувальному акті зазначені такі місця скоєння злочинів: місто Кадіївка Луганської області; в районі населеного пункту Новоолександрівка Луганської області; н.п. Шимшиновка Луганської області.

Враховуючи вищенаведене судом було поставлене на обговорення питання щодо підсудності даного кримінального провадження саме Сватівському районному суду Луганської області.

Прокурор у судовому засіданні висловив свою думку, що кримінальне провадження підсудне Сватівському районному суду, оскільки ухвалою Луганського Апеляційного суду вже визначена підсудність саме Сватівському районному суду Луганської області.

Захисник та обвинувачений не заперечують щодо розгляду кримінального провадження Сватівським районним судом.

Вислухавши сторони, суд з`ясовані наступні обставини.

16 листопада 2021 року орган досудового розслідування спрямував обвинувальний акт відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 263 КК України до Попаснянського районного суду Луганської області для розгляду по суті, в цей же день суд тримав вказаний обвинувальний акт вх. 6786/21-Вх (а.с. 1,2).

Відповідно до Протоколу щодо неможливості автоматизованого розподілу судової справи між суддями Попаснянського районного суду від 16.11.2021 призначення не відбулося. Не вистачає потрібної кількості суддів для розподілу справи (а.с. 27).

Керівник апарату Попаснянського районного суду Луганської області звернувся з поданням до Луганського апеляційного суду про вирішення питання про передачу кримінального провадження на розгляд іншого суду в зв`язку з відсутністю суддів в Попаснянському районному суді (а.с. 29).

Ухвалою Колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Луганського апеляційного суду від 19 листопада 2021 року кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 263 КК України направлено до Сватівського районного суду Луганської області виключно з тих підстав, що на даний час у Попаснянськму районному суді Луганської області всі посади суддів вакантні (а.с. 35).

Відповідно до змісту обвинувального акту, складеному відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 263 КК України, вказано, що останній обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень на території Луганської області та зазначені такі місця скоєння злочинів: місто Кадіївка Луганської області (підсудність відповідно до розпорядження ВССУ №2710/38-14 від 02.09.2017 Сєвєродонецького міського суду Луганської області); уздовж лінії розмежування в районі населеного пункту Новоолександрівка Луганської області (підсудність Попаснянського районного суду Луганської області); н.п. Шимшиновка Луганської області (Лутугинський район Луганської області, підсудність відповідно до розпорядження ВССУ №2710/38-14 від 02.09.2017 Білокуракинського районного суду Луганської області).

Досудове розслідування закінчено слідчим 2 відділення СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк, Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях.

Таким чином, у обвинувальному акті констатовано, що ОСОБА_1 упродовж з 15 червня 2016 року по 28 вересня 2021 року на тимчасово окупованій території Луганської області, перебуваючи у складі підрозділу «6 ОМСКП», виконуючи визначені йому у збройному формуванні функції, здійснював у повній бойовій готовності уздовж лінії розмежування (зіткнення) спільні маневри у бойовій обстановці. Отже в указаний період ОСОБА_1 перебував на окупованій території Луганської області та приймав активну участь у так званій організації «ДНР», вчинював дії у складі вищеназваних підрозділів.

Проте зі змісту обвинувального акту щодо ОСОБА_1 слідує, що встановити точне місце вчинення цих злочинів неможливо.

З огляду на вищевказане, виходячи з положень ч. 1 ст. 32 КПК, суд вважає, що кримінальне провадження має здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Аналогічний висновок суду викладений в ухвалі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного суду від 10 серпня 2021 року у справі №266/4503/21.

Згідно вимог ч.1 ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.

Правила про підсудність ґрунтуються на основних засадах судочинства, передбачених ст. 129 Конституції України, засадах кримінального провадження, визначених у главі 2 КПК України, а також засадах організації судової влади. Порушення правил підсудності належить до істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та згідно із п. 6 ч. 2 ст. 412 КПК України є підставою для скасування судового рішення.

Відповідно до ухвали Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 22.05.2020 року у справі № 51-2437впс20, встановлення правил підсудності має важливе значення для правильного функціонування судової системи, а також для виконання судами покладених на них завдань і визначення суду, компетентного здійснювати кримінальне провадження щодо конкретного кримінального правопорушення. Підсудність є ефективним засобом, який сприяє тому, щоб конкретна кримінальна справа розглядалася і вирішувалася судом законним, компетентним, незалежним і неупередженим, як того вимагають ст. 7 Загальної декларації прав людини та ч. 1 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права.

Згідно з пунктом 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(надалі - Конвенція) «кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на розгляд судом, встановленим законом». А відповідно до ч. 1ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 року №1402-VIIIніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що Досудове розслідування закінчено слідчим 2 відділення СВ 3 управління (з дислокацією у м. Сєвєродонецьк, Луганської області) ГУ СБ України в Донецькій та Луганській областях.

Оскільки встановити точне місце вчинення цих злочинів неможливо, то органом досудового розслідування вказане кримінальне провадження слід було спрямувати виключно до Сєвєродонецького міського суду Луганської області, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування, а не до Попаснянського районного суду Луганської області.

Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 34 КПК України кримінальне провадження передається на розгляд іншого суду, якщо до початку судового розгляду виявилося, що кримінальне провадження надійшло до суду з порушенням правил підсудності.

Таким чином судом виявлено, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 263 КК України надійшло до суду з порушенням правил підсудності.

Згідно вимог ч. 2 ст. 34 КПК України питання про направлення кримінального провадження з одного суду до іншого в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції вирішується колегією суддів відповідного суду апеляційної інстанції за поданням місцевого суду або за клопотанням сторін чи потерпілого не пізніше п`яти днів з дня внесення такого подання чи клопотання, про що постановляється вмотивована ухвала.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне направити подання до Луганського апеляційного суду для вирішення питання про направлення обвинувального акту відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 263 КК України (судова справа №423/2980/21) за підсудністю з одного суду до іншого.

Керуючись ст.ст.32, 34, 314, 9, 36, 176 - 178,

183, 184, 194, 314-315 КПК України, суд -

постановив:

Клопотання прокурора задовольнити та обрати щодо обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, встановивши строк тримання під вартою - 60 (шістдесят) днів по 23 січня 2022 року включно.

Визначити ОСОБА_1 , заставу в розмірі 80 (восьмидесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 190 320 (сто дев`яносто тисяч три ста двадцять) гривень, яку необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Луганській області, код отримувача за ЄДРПОУ 26297948, банк отримувача Державна казначейська служба України м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA208201720355209001000002672, призначення платежу: застава № справи з ухвали суду, П.І.Б. платника застави, ЄДРПОУ 05381455.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

На підставі ч. 5 ст.194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у разі внесення застави наступні обов`язки: прибувати до суду із встановленою періодичністю; - не відлучатися з населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу прокурора або суду; - повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня її внесення.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення застави на вказаний розрахунковий рахунок, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця тримання під вартою.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця тримання під вартою негайно має здійснити розпорядження про звільнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора відділу Луганської обласної прокуратури та суддю Сватівського районного суду Луганської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченого з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачений зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений ОСОБА_1 вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Роз`яснити обвинуваченому ОСОБА_1 , що у разі невиконання обов`язків заставодавцем, а також якщо обвинувачений, будучи належним чином повідомлений, не з`явиться за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини свої неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні обов`язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Направити подання до Луганського апеляційного суду для вирішення питання про направлення обвинувального акту відносно ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 110, ч. 2 ст. 260, ч. 1 ст. 263 КК України (судова справа №423/2980/21) за підсудністю з одного суду до іншого.

На ухвалу суду в частині обрання запобіжного заходу протягом семи днів з моменту її проголошення може бути подана апеляційна скарга до Луганського апеляційного суду через Сватівський районний суд Луганської області.

Повний текст ухвали оголошено 29 листопада 2021 року о 17 годині 00 хвилин.

Суддя: Половинка В.О.