Рішення № 101434503, 06.09.2021, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 404/7249/20

Провадження №2/405/27/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 вересня 2021 року Ленінський районний суд м. Кіровограда у складі:

головуючого-судді: Іванової Л.А.

при секретарі: Гаврилюк Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Кропивницький в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 404/7249/20 за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач АТ КБ "ПриватБанк" звернувся до Кіровського районного суду м. Кіровограда з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 26.04.2006 року, зазначивши в обґрунтування позовних вимог, що ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 26.04.2006 року. При цьому, при укладенні Договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», складає між нею та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була повністю проінформована про умови кредитування в АТ КБ «ПриватБанк». Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи», які згідно з заявою отримані відповідачем для ознайомлення у письмовій формі. Також, позивач зазначив, що Банком на підставі Договору надання банківських послуг відкрито відповідачу картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі, що зазначений у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову, та надано відповідачу у користування кредитну картку. У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 22 000,00 грн. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 3.2, п.3.3 Договору, на підставі якого відповідач ОСОБА_1 при укладанні договору дала свою згоду щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміни за рішенням та ініціативою Банку. Поряд з цим, в редакції Умов та Правил, що почала діяти з 01.03.2019 згідно з п. 2.1.1.2.12 сторони дійшли згоди, що починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань Клієнта з погашення кредиту, Клієнт зобов`язується сплатити на користь Банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна» та 84,0% - для картки «Універсальна голд».

Зазначив, що свої зобов`язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбаченими Договором та в межах кредитного ліміту. Відповідач, в свою чергу, зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту, відповідно до умов Договору, а саме: щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором.

У порушення умов Договору відповідач зобов`язання за вказаним Договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на 11.10.2020 року заборгованість за кредитним договором становить 63 371 грн. 88 коп., яка складається з заборгованості за тілом кредиту в т.ч. заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 44 182 грн. 60 коп., заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом в розмірі 16 014 грн. 58 коп., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 в розмірі 3 024 грн. 70 коп. та заборгованості за пенею в розмірі 150 грн. 00 коп.

З огляду на зазначене вище, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договором № б/н від 26.04.2006 року в розмірі 63 371 грн. 88 коп., а також судові витрати, які складаються з судового збору в розмірі 2 102 грн. 00 коп.

Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10.12.2020 року цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості передано за підсудністю на розгляд до Ленінського районного суду м. Кіровограда.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Кіровограда від 15.01.2021 року прийнята до провадження зазначена позовна заява, відкрито спрощене позовне провадження у даній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду з повідомленням (викликом) в судове засідання учасників справи.

Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» разом з позовом подано клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача та підтримання позовних вимог.

Відповідач ОСОБА_1 судом повідомлялася про день, час та місце судового розгляду справи в порядку ст. 128 ЦПК України. Заяви, клопотання, відзив на позов на адресу суду не надходили.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що вимоги позивача обґрунтовані, однак є такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 26.04.2006 року між публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПриватБанк", правонаступником прав та обов`язків якого є акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання банківських послуг, шляхом підписання відповідачем заяви. При цьому, відповідач погодилась з тим, що зазначена заява разом з Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилась та погодилась з Умовами та Правилами надання банківських послуг у Приватбанку, які були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді.

Судом також встановлено, що на підставі вказаної заяви від 26.04.2006 року відповідачу ОСОБА_1 були видані наступні кредитні картки: 27.04.2006 року № НОМЕР_1 терміном дії 04/11, 06.05.2011 року № НОМЕР_2 терміном дії 01/15, 06.10.2014 року № НОМЕР_3 терміном дії 09/18, 09.10.2014 року № НОМЕР_4 терміном дії 09/18, 23.10.2017 року № НОМЕР_5 терміном дії 10/21.

Крім того, з довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 13.06.2006 року Банком було встановлено кредитний ліміт в розмірі 1500,00 грн.; 25.09.2008 року кредитний ліміт Банком було збільшено до 3000,00 грн. та в подальшому Банком кредитний ліміт збільшувався, а саме: 29.04.2009 року до 4000,00 грн., 26.03.2013 року до 8000,00 грн., 13.07.2016 року до 10 000,00 грн., 25.04.2017 року до 12 000,00 грн., 19.10.2017 року до 14 000,00 грн., 05.09.2018 року до 19 000,00 грн., 10.09.2018 року до 21 000,00 грн., 28.09.2018 року до 22 000,00 грн. та 13.05.2019 року кредитний ліміт Банком зменшився до 0,00 грн.

Таким чином, кредитний ліміт є поновлювальною кредитною лінією,тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Разом з тим, відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Порядок, періодичність друкування та форма надання виписок (у паперовій/електронній формі) із особових рахунків клієнтів обумовлюються договором банківського рахунку, що укладається між банком і клієнтом під час відкриття рахунку.

Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту, якій суд повинен надати належну оцінку.

Вказаний висновок висвітлений у Постанові КЦС Верховного суду від 16.09.2020 року за результатами розгляду справи № 200/5647/18, яку суд вважає за необхідне застосувати у розгляді даної справи.

При цьому, судом відзначається, що позивачем АТ КБ «ПриватБанк» до позовної заяви було надано виписку по картковому рахунку за Договором б/н за період з 13.06.2006 року по 01.03.2020 року станом на 12.10.2020 року, з якої вбачається факт користування ОСОБА_1 грошовими коштами в розмірі встановленого Банком кредитного ліміту протягом певного періоду.

З огляду на зазначене, судом відзначається, що на підставі Договору про надання банківських послуг від 26.04.2006 року Банком було відкрито відповідачу картковий рахунок із початковим кредитним лімітом у розмірі 1500,00 грн., надано відповідачу у користування кредитні картки, тим самим Банк свої зобов`язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту, в свою чергу, відповідач зобов`язувалась повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору, а саме: щомісячними платежами у розмірі мінімального платежу від суми заборгованості, який встановлений Договором.

Поряд з цим, в процесі користування кредитним рахунком відповідач не надала своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості, у зв`язку з чим за зазначеним Договором виникла заборгованість, яка станом на 11 жовтня 2020 року становить 63 371 грн. 88 коп., та яка складається з заборгованості за тілом кредиту в т.ч. заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 44 182 грн. 60 коп., заборгованості за простроченими відсотками за користування кредитом в розмірі 16 014 грн. 58 коп., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 в розмірі 3 024 грн. 70 коп. та заборгованості за пенею в розмірі 150 грн. 00 коп.

Відповідачем зазначений розрахунок заборгованості, наданий позивачем, не оспорений.

При цьому, за період з 01.06.2015 року по 30.09.2019 року відповідачем було погашено заборгованість за тілом кредиту на суму 51 973,17 грн., за простроченим тілом кредита в розмірі 3 537,69 грн., по пені в розмірі 200,00 грн., а також, за період з 01.10.2019 року по 11.10.2020 року відповідачем погашено заборгованість за простроченим тілом кредиту на суму 77,52 грн., що свідчить про те, що відповідач користувалася грошовими коштами та періодично вносила кошти на погашення заборгованості за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Статтями 626, 628 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець та в конкретному випадку - позивач АТ КБ "ПриватБанк".

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим саме банк має підтвердити, що на час укладення з відповідачем відповідного договору, а саме: 26.04.2006 року, діяли саме ці Умови, які додані позивачем до позову, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. ст.633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ч.ч. 1 -3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору .

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Крім того, за змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 551 ЦК України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

В свою чергу, в заяві позичальника ОСОБА_1 від 26 квітня 2006 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Крім того, судом відзначається, що в заяві, було встановлено базову відсоткову ставку по кредиту в розмірі 3 % в місяць на залишок заборгованості, тобто зазначена відсоткова ставка є фіксованою, та є незмінною протягом усього строку кредитного договору, в свою чергу банком в односторонньому порядку було збільшено розмір процентної ставки, про що свідчить розрахунок заборгованості.

Також, судом відзначається, що, до вказаних відносин неможливо застосувати і положення ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією з сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ "ПриватБанк" в період - з часу виникнення спірних правовідносин (26 квітня 2006 року) до моменту звернення до суду з вказаним позовом (23 листопада 2020 року), тим самим кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу ОСОБА_1 . Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, надані банком Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які не містять підпису відповідача, не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору 26.04.2006 року, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Також, судом відзначається, що з урахуванням приписів ч. 6 ст. 81 ЦПК України обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

В зв`язку з чим, надані позивачем АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної з сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім (відповідачем ОСОБА_1 ), і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих їй умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору (такий висновок суду відповідає правовій позиції, висловленій Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17).

Враховуючи викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем позивач АТ КБ «ПриватБанк» дотримав вимог щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

З огляду на викладене вище, та враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, відтак позивач вправі вимагати захисту своїх прав - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Враховуючи викладене, оцінивши наявні у справі докази по справі в їх сукупності на предмет їх належності та достовірності, приймаючи до уваги, що в матеріалах справи відсутні об`єктивні докази того, що відповідач ОСОБА_1 зверталась до Банку із заявою про розірвання договору, а так само із заявою про припинення дії укладеного між сторонами 26.04.2006 року Договору, судом не встановлено також, що такі дії були вчинені і зі сторони Банку, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, а саме: сума боргу за кредитним договором від 26.04.2006 року, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 44 182,60 грн. та яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв`язку з чим та враховуючи, що позов задоволено частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 465 грн. 51 коп.

На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 526, 530, 634, 1048, 1054 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, ст.ст.77-80, 81, 95, 133, 141, 235, 258, 259, 263, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, заборгованість за договором про надання банківських послуг № б/н від 26 квітня 2006 року, яка складається з заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 44 182 (сорок чотири тисячі сто вісімдесят дві) грн. 60 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк", код ЄДРПОУ 14360570, судовий збір в розмірі 1 465 грн. 51 коп.

В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду через Ленінський районний суд м. Кіровограда.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ленінського

районного суду

м. Кіровограда Лілія Андріївна Іванова