Ухвала суду № 101433676, 17.03.2021, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/5137/20

провадження № 1-кп/361/448/21

17.03.2021

У Х В А Л А

17 березня 2021 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі колегії суддів:

головуючого судді Телепенька А.Д.,

при секретарі Романчук К.В.,

з участю прокурора Васечко В.В.,

потерпілих: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,

представників потерпілих: Моргун В.І., Поповченко О.І.,

обвинувачених: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисників Кіптенка М.В., Чемериса І.В., Гребенкіна М.М.,

розглянувши у судовому засіданні в залі суду м. Бровари Київської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019110130002962 від 21 жовтня 2019 року за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Канібадам республіки Таджикістан, одруженого, маючого на утриманні трьох малолітніх дітей: синів - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , дочку ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянина України, уродженця м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до ст. 89 КК України не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянина Російської федерації, уродженця республіки Дагестан, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого, у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 2 ст. 15 п. 9 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,

в с т а н о в и в :

У провадженні Броварського міськрайонного суду Київської області знаходиться кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 ..

Запобіжний захід щодо ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , застосований у вигляді тримання під вартою, строк дії якого закінчується 20.03.2021.

Відповідно до п. 20-5 Перехідних положень КПК України згідно Закону України від 13.04.2020, у разі неможливості у визначений цим Кодексом строк суддею (колегією суддів) розглянути клопотання про обрання або продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, крім клопотання, поданого на розгляд до Вищого антикорупційного суду, воно може бути передано на розгляд до іншого судді, визначеного в порядку, встановленому частиною третьою ст. 35 цього Кодексу, або розглянуто головуючим, а за його відсутності - іншим суддею зі складу колегії суддів, якщо справа розглядається колегіально, або може бути передано для розгляду до іншого суду в межах юрисдикції одного суду апеляційної інстанції або до суду в межах юрисдикції різних апеляційних судів в порядку, передбаченому абзацом шостим цього пункту.

Дане кримінальне провадження розглядається колегією у складі трьох суддів. На даний час, через знаходження одного члена колегії на лікарняному, не може бути зібрано колегію для розгляду клопотання прокурора щодо обрання та продовження обвинуваченим строку тримання під вартою. Тому розгляд клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_3 , ОСОБА_4 вирішується головуючим суддею у даному кримінальному провадженні у відповідності до визначеного порядку.

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , під вартою, яке обґрунтовує тим, що продовжують існувати ризики, передбачені п. п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які на разі не зменшилися й не відпали, а також просив врахувати, що ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , обвинувачуються у вчиненні особливо тяжких злочинах, тому розуміючи, що у разі визнання їх винуватими у вчиненні вказаних злочинів, їм загрожує покарання виключно у виді позбавлення волі, через що останні можуть переховуватися від суду, а також можуть незаконно впливати на потерпілих та можуть продовжити злочин в яких вони обвинувачуються, оскільки він не доведений.

Потерпілий ОСОБА_2 підтримав клопотання прокурора та просив його задовольнити.

Потерпілий ОСОБА_1 просив не змінювати застосований обвинуваченим запобіжний захід, оскільки його життю і здоров`ю та його рідним була і є реальна загроза зі сторони обвинувачених.

Представники потерпілих підтримали клопотання прокурора, та просили його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечував проти задоволення клопотання прокурора та просив змінити йому застосований запобіжний захід на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту посилаючись, що в нього на утриманні є троє малолітніх дітей, що він має постійне місце проживання, а також зазначив, що наміру ухилятися від суду в нього не має.

Захисник ОСОБА_3 - Кіптенко М.В. також заперечував проти задоволення клопотання прокурора, зазначивши, що клопотання прокурора необґрунтоване, а ризики зазначені в них не доведені. Також зазначив, що ОСОБА_3 має міцні соціальні зв`язки, а саме має постійне місце проживання, на утриманні має трьох малолітніх дітей, наміру ухилятись не має, та не впливав ніяким чином на потерпілих та свідків.

Обвинувачений ОСОБА_4 також заперечував проти задоволення клопотань прокурора, просив застосувати до нього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, та зазначив, що ризики прокурором недоведені і наміру ухилятись від суду в нього не має.

Захисник ОСОБА_4 - адвокат Чемерис І.В. також заперечував проти задоволення клопотань прокурора, посилаючись на його необґрунтованість та не доведеність зазначених ризиків. Просив змінити застосований запобіжний захід його підзахисному ОСОБА_4 на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту з електронними засобами контролю, а у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Вислухавши думки учасників судового засідання, дослідивши надані прокурором на обґрунтування клопотань документи, суд дійшов до наступного висновку.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 331 КПК України суд у разі відкладення розгляду справи зобов`язаний вирішити питання доцільності тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк що не може перевищувати двох місяців.

В даному випадку судовий розгляд кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 незавершений і очевидним є його не завершення до дати закінчення строку тримання обвинувачених під вартою.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосовано до раніше не судимої особи, яка обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Відповідно до юридичної позиції Конституційного Суду України в рішенні

№ 26-рп/2009 від 19.10.2009 року, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України; встановлення обмежень прав і свобод людини і громадянина є допустимим виключно за умови, що таке обмеження є домірним (пропорційним) та суспільно необхідним. За частиною другою статті 29 Конституції України, ніхто не може бути заарештованим або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом; в пункті 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року унормовано право кожного на свободу та особисту недоторканість; заборону позбавлення свободи, крім випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

За змістом статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. В частині першій, пункті 3 частини другої статті 183 КПК України унормовано застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, який є винятковим запобіжним заходом і застосовується виключно у разі доведення прокурором, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам передбаченим статтею 177 КПК України, що обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Посилання прокурора на обґрунтованість підозри ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, що не може бути перевірено судом на даній стадії, є підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Прокурором доведено наявність ризиків передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, які полягають у переховуванні обвинувачених від суду під страхом невідворотності засудження до позбавлення волі, а також незаконного впливу на потерпілих, оскільки потерпілі у засіданні наполягали на побоюванні за своє життя в разі застосування до обвинувачених менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.

Продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує наявність обґрунтованої підозри, тяжкість обвинувачення, дані про особу обвинуваченого, в тому числі його вік та стан здоров`я, сімейний стан; суд враховує, що продовжують існувати ризики зазначені в пунктах 1, 3 частини першої статті 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений у разі знаходження не під вартою під страхом тяжкості покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, може ухилитись та переховуватись від суду, а наявні у нього соціальні зв`язки не є достатньо стримуючими факторами для виключення ризику ухилення від суду; також у разі знаходження не під вартою обвинувачений зможе незаконно впливати на потерпілих у цьому кримінальному провадженні, які висловили побоювання за своє життя та життя рідних.

Продовжуючи строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує наявність обґрунтованої підозри, тяжкість обвинувачення, дані про особу обвинуваченого, в тому числі його вік та стан здоров`я, сімейний стан; суд враховує, що продовжують існувати ризики, зазначені в пунктах 1, 3 частини першої статті 177 КПК України, а саме те, що обвинувачений у разі знаходження не під вартою під страхом тяжкості покарання, яке загрожує йому у разі визнання винуватим, може ухилитись та переховуватись від суду, а наявні у нього соціальні зв`язки не достатньо стримуючими факторами для виключення ризику ухилення від суду; також у разі знаходження не під вартою обвинувачений зможе незаконно впливати на потерпілих у цьому кримінальному провадженні.

Що стосується ризику передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України то прокурором його у судовому засіданні не доведено.

Враховуючи обґрунтовану підозру, тяжкість обвинувачення, наявні ризики, суд вважає, що лише застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ефективно запобігатиме наявним ризикам і є доцільним, і що обрання відносно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою не забезпечить виконання обвинуваченими їхніх процесуальних обов`язків під час судового розгляду та не забезпечить вказані ризики, які існують з великим ступенем ймовірності.

Продовжуючи обвинуваченим строк тримання під вартою, суд виходить також і з того, що судовим рішенням з даного питання має бути забезпечена не лише повага щодо особистої свободи обвинувачених, але і мають бути забезпечені високі стандарти охорони загальносуспільних інтересів (рішення у справі Європейського Суду з прав людини у справі «Лательє проти Франції». Тримання обвинувачених під вартою у даному кримінальному провадженні є виправданим.

Суд також враховує практику Європейського Суду з прав людини, висловлену у своєму рішенні від 10.0 2.2011 у справі «Харченко проти України», згідно якої тримання під вартою може бути виправданим за наявності певного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до особистої недоторканості, а також у рішенні від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», де Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду.

В рішенні № 7-р/2009 від 25.06.2019 Конституційний суд України дійшов висновку, що право на свободу та особисту недоторканість не є абсолютним і може бути обмежене на підставах та в порядку, визначених законами України; обмеження конституційного права на свободу та особисту недоторканість має здійснюватися з дотриманням конституційних гарантій захисту прав і свобод людини і громадянина виключно на підставі вмотивованого рішення суду.

Суд виходить з того, що на даній стадії і при вирішенні даного питання суд не робить висновків щодо доведеності вини і події кримінального правопорушення, тому посилання захисника обвинуваченого ОСОБА_4 на невинуватість за даним обвинуваченням, на даній стадії не береться до уваги, оскільки існує обґрунтована підозра.

На переконання суду, будь які менш суворі запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, з урахуванням продовження існування відносно ОСОБА_3 та

ОСОБА_4 ризиків передбачених пунктами 1, 3 частини 1 статті 177 КПК України, не забезпечать дотримання ними процесуальних обов`язків під час судового розгляду, що зумовлює продовження обвинуваченим запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів.

Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України підстави для визначення розміру застави у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст. 177-178, 183, 197, 331, 372 КПК України,

п о с т а н о в и в :

Клопотання прокурора задовольнити.

Строк тримання під вартою обвинуваченим:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України,

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28 ч. 2 ст. 15 п. 6 ч. 2 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України,

продовжити кожному по 15 травня 2021 року включно з утриманням їх у Державній установі «Київський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: Телепенько А.Д.