Ухвала суду № 101433074, 29.11.2021, Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №293/2361/21

Провадження № 2/293/865/2021

УХВАЛА

29 листопада 2021 рокусмт Черняхів

Суддя Черняхівського районного суду Житомирської області Збаражський О.М., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент», про визнання договору про відступлення прав вимоги від 14.07.2020 №2285/К недійсним та припинення правовідношення,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до Черняхівського районного суду Житомирської області із позовом, в якому просить визнати договір про відступлення прав вимоги від 14.07.2020 №2285/К, зареєстрованого в реєстрі за №585, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю., укладеним між ТОВ “Фінансова компанія “Інвент” та ПАТ “Дельта Банк” недійсним, припинити правовідношення між позивачем та відповідачем.

Вивчивши матеріали заяви, суд встановив, що вона не відповідає вимогам цивільного процесуального законодавства України та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

До позовної заяви позивачем не додано квитанцію про сплату судового збору, натомість позивач в позовній заяві посилається на звільнення від сплати судового збору на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» за позовом, що пов`язаний з порушенням її прав.

Проте, згідно зі ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені, виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: 1) при реалізації продукції будь-яким чином порушується право споживача на свободу вибору продукції; 2) при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; 3) при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; 4) порушується принцип рівності сторін договору, учасником якого є споживач; 5) будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію; 6) споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою; 7) ціну продукції визначено неналежним чином; 8) документи, які підтверджують виконання договору, учасником якого є споживач, своєчасно не передано (надано) споживачу.

Пунктом 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 12.04.1996 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» зазначено, що позовна заява про захист прав споживача повинна містити відомості про те, яке право споживача порушено; коли і в чому це виявилося; про способи захисту, які належить вжити суду; про розмір сум, щодо яких заявлено вимоги, з відповідними розрахунками і обґрунтуванням; про докази, що підтверджують позов. До заяви повинні бути додані необхідні документи - залежно від заявлених вимог (наприклад, договір, квитанція-замовлення, квитанція-зобов`язання, транспортна чи інша накладна, чек, касовий ордер).

Однак, позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду, не дотримався вимог ст. 175 ЦПК України, не виклав зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», не зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності до ст. 21 Закону України «Про захист прав споживачів», не навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».

Як вбачається з прохальної частини позовної заяви позивач просить визнати договір про відступлення прав вимоги від 14.07.2020 №2285/К, зареєстрованого в реєстрі за №585, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю. укладеного між ТОВ «Фінансова компанія «Інвент» та ПАТ Дельта Банк недійсним, а також припинити правовідношення між позивачем та відповідачем, тобто з позовної заяви вбачається дві вимоги немайнового характеру.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється судовий збір в сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (908,00 грн.) за кожну позовну вимогу. Тому позивачу необхідно сплатити судовий збір за дві вимоги немайнового характеру у сумі 1816 грн.

Також, зі змісту позовної заяви вбачається, що вибір суду за територіальною підсудністю позивач обгрунтовує нормою ч.5 ст.28 ЦПК України, відповідно до якої позови про захист прав споживачів можуть пред`являтись за зареєстрованим місцем проживання чи перебуванням споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору. Будь-яких обгрунтувань такого висновку позивача заява не містить.

Відповідно до частини першої статті 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов`язані між собою позовні вимоги пред`явлені одночасно щодо декількох об`єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об`єкта, вартість якого є найвищою.

Виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна. Це позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним; про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна; про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна; про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини.

Правила про виключну підсудність застосовуються до позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, зокрема звернення стягнення на нерухоме майно, передане в заставу іпотечне майно, передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, визнання договору іпотеки недійсним тощо. Виходячи з аналізу вищезазначеного, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно тощо.

Отже, спори, що пов`язані з визнанням недійсними правочинів щодо нерухомого майна, яке є предметом іпотеки, пред`являються до суду за місцезнаходженням майна.

Враховуючи, що договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором передбачає перехід прав іпотекодержателя від однієї сторони до іншої, то такий договір також є договором щодо нерухомого майна. До такого висновку суд виходить з правової природи договору про відступлення права вимоги, а тому в даному випадку підлягають застосуванню правила про виключну підсудність.

Згідно ст.185 ЦПК України позовна заява, подана без додержання вимог ст.ст.175, 177 ЦПК України підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків.

Керуючись ст.ст.177, 185 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент», про визнання договору про відступлення прав вимоги від 14.07.2020 №2285/К недійсним, припинення правовідношення, - залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтею 175 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усуне недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Олег ЗБАРАЖСЬКИЙ