Ухвала суду № 101433072, 29.11.2021, Черняхівський районний суд Житомирської області

Справа №293/2380/21

Провадження № 2-з/293/21/2021

УХВАЛА

29 листопада 2021 рокусмт Черняхів

Суддя Черняхівського районного суду Житомирської області Проценко Л.Й., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Банк Форвард» про розірвання договору та припинення зобов`язання

ВСТАНОВИВ :

26.11.2021 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Банк Форвард» про розірвання договору та припинення зобов`язання, в якому просить розірвати (припинити на майбутнє) договір про надання та використання платіжної картки №107398784 від 02.07.2013 та припинити зобов`язання зі сплати заборгованості за користування кредитними коштами в розмірі 2695,57 грн.

Разом з позовної заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить на період розгляду справи в суді накласти заборону відповідачу по справі – АТ «банк форвард» - вчинити будь-які дії щодо збільшення заборгованості за банківською карткою за № НОМЕР_1 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову ОСОБА_1 вказує, що предметом розгляду позову є договір про надання та використання платіжної карти №107398784 від 02.07.2013 та припинення зобов`язання, яке виникло на його підставі. Даний вид забезпечення позову йому необхідний для того, щоб відповідач не зміг протягом розгляду справи збільшити його заборгованість серед собою. Вважає, що даний вид забезпечення позову відповідатиме інтересам учасників справи та забезпечить належний їх захист. Незабезпечення позову утруднить виконання майбутнього рішення суду.

Суддя, розглянувши матеріали заяви, дійшов наступного висновку.

Відповідно ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує, зокрема те, що відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України.

Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову належить розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Так, ч.1 п.2 ст.150 ЦПК України встановлено перелік видів забезпечення позову. Зокрема, позов забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до ч.3 ст. 150ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.

В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Відповідно до ч.9 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Перевіривши матеріали справи і заяву про забезпечення позову, подану з додержанням вимог статті 151 ЦПК України, та оцінивши надані докази, суд вважає, що забезпечення позову шляхом накладення заборони відповідачу щодо збільшення заборгованості за банківською картою є забороною вчиняти дії щодо нарахування процентів та штрафних санкції за кредитним договором та зміна розміру кредитного ліміту, оскільки кредитний договір не визнано недійсним, та не розірвано, а відповідно його умови є обов`язковими для виконання обома сторонами договору, а тому судом не може бути заборонено банку вчиняти дії спрямовані на виконання умов кредитного договору.

Відповідно ч.6 ст.154 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Керуючись ст.ст.149,150,153 ЦПК України

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову – відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Людмила ПРОЦЕНКО