Рішення № 101431809, 22.11.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа №442/3181/20

Провадження №2/442/1021/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 листопада 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Крамара О.В.

з участю секретаря - Малик О.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дрогобич цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Садово-городнього кооперативу «ОЗЕРНЕ» про зобов`язання вчинити певні дії, третя особа ОСОБА_2 , -

в с т а н о в и в :

27 травня 2020 року, позивач звернулася в суд із вказаним вище позовом, в якому просить: визнати за нею право користування на: Земельну ділянку площею 500 кв. м., яка знаходиться в садівничо-городньому кооперативі «Озерне» (ЄДРПОУ: 25231640) за адресою: АДРЕСА_1 , згідно членської книжки садівничо-городньому кооперативі «Озерне» від 05.09.2012 року в порядку спадкування за законом; земельну ділянку площею 900 кв. м., яка знаходиться в садівничо-городньому кооперативі «Озерне» (ЄДРПОУ: 25231640) за адресою: АДРЕСА_1 , згідно членської книжки садівничо-городньому кооперативі «Озерне» від 16.04.1998 року в порядку спадкування за законом.

Зобов`язати садівничо-городній кооператив «Озерне» прийняти ОСОБА_1 у члени садівничо-городній кооператив «Озерне» та видати членську книжку садівничо- городнього кооперативу «Озерне» на: земельну ділянку площею 500 кв. м., яка знаходиться в садівничо-городньому кооперативі «Озерне» (ЄДРПОУ: 25231640) за адресою: АДРЕСА_1 , згідно членської книжки садівничо-городньому кооперативі «Озерне» від 05.09.2012 року, яка видана за життя ОСОБА_3 ; земельну ділянку площею 900 кв. м., яка знаходиться в садівничо-городньому кооперативі «Озерне» (ЄДРПОУ: 25231640) за адресою: АДРЕСА_1 , згідно членської книжки садівничо-городньому кооперативі «Озерне» від 16.04.1998 року, яка видана за життя ОСОБА_4 . Стягнути з Відповідача на користь Позивача судовий збір у розмірі 1 681,60 грн. за подання позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 76 років померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрито спадкування за заповітом та або/за законом.

За життя ОСОБА_3 була одружена з ОСОБА_4 , про що свідчить свідоцтво про одруження від 23.01.1968 року та проживала разом з ним до його смерті в квартирі, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 73 роки помер ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 19.12.2011 року Виконавчим комітетом Уличненської сільської ради Дрогобицького району Львівської області. Після смерті ОСОБА_4 , ОСОБА_3 відкрила справу про спадкування за законом. Єдиним спадкоємцем першої черги була його дружина ОСОБА_3 , інших спадкоємців, ні за законом, ні за заповітом, після смерті ОСОБА_4 не має.

В результаті чого, ОСОБА_3 прийняла спадкове майно та фактично вступила в управління спадковим майном, яке належало її чоловіку ОСОБА_4 , а саме земельну ділянку площею 900 кв.м.. яка знаходиться в садівничо-городньому кооперативі «Озерне» (ЄДРПОУ: 25231640) за адресою: АДРЕСА_1 , згідно членської книжки садівничо-городньому кооперативі «Озерне» від 16.04.1998 року шляхом подання протягом 6-ти місяців до державної нотаріально контори заяву про прийняття спадщини як це передбачено ч. 1 ст. 1269 ЦК України.

Проте, ОСОБА_3 не отримала у встановлений строк відповідно до законодавства свідоцтво про право на спадщину оскільки померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Спадкоємець ОСОБА_3 померла після відкриття спадщини на майно ОСОБА_4 , і не встигла її прийняти, право на прийняття належної їй частки спадщини переходить до її спадкоємця, а саме, до неї, оскільки вона є рідною сестрою ОСОБА_3 , про що свідчить рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.06.2016 по справі № 369/2324/16-ц, яким встановлено родинні зв`язки між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , а також встановлення факту, що ОСОБА_4 був чоловіком ОСОБА_3 .

Користуючись своїм правом на спадкування майна, нею подано заяву на прийняття спадщини та подано до Приватного нотаріуса Куртяк Олени Орестівни для оформлення спадщини. Також до приватного нотаріуса Куртяк Олени Орестівни нею було надано всі наявні правовстановлюючі документи на майно, що належало померлій ОСОБА_3 та померлому ОСОБА_4 .

Постановою від 04.06.2019 № 139/02-31 (с/с49/20К) приватний нотаріус Куртяк Олени Орестівни відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, зокрема: Членства у Садівничо-городньому кооперативі «Озерне»; Земельної ділянки, площею 500 кв.м.. яка знаходиться в садівничо-городньому кооперативі «Озерне» (ЄДРПОУ 25231540) за адресою: АДРЕСА_1 ); Членства у садівничо-городньому кооперативі «Озерне», яке належало чоловік) померлої, гр.. ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті якого його дружина гр.. ОСОБА_3 спадщину прийняла, азе не оформила спадкових прав; Земельна ділянка, площею 900 кв. м.. яка знаходиться в садівничо-городньому кооперативі «Озерне» (ЄДРПОУ 252331640) за адресою: АДРЕСА_1 ), яка наїежаїа чоловікові померлої, гр.. ОСОБА_4 . який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті якого його дружина гр.. ОСОБА_3 спадщину прийняла, але не оформила спадкових прав.

У своїй Постанові від 04.06.2019 № 139/02-31 (с/с49/20К) приватний нотаріус Куртяк Олена Орестівна мотивувала відмову у вчиненні нотаріальної дії тим, що згідно відомостей з Державного реєстру речових прав на рухоме майно інформація про реєстрацію права власності померлої гр. ОСОБА_3 та померлого її чоловіка гр. ОСОБА_4 на будь-які земельні ділянки у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня, гр. ОСОБА_1 не подала жодних документів, які посвідчують право гр. ОСОБА_3 та померлого її чоловіка гр. ОСОБА_4 на зазначені земельні ділянки. Що стосується членства померлої гр. ОСОБА_3 у садівничо-городньому кооперативі «Озерне» та членства померлої гр. ОСОБА_3 у садівничо-городньому кооперативі «Озерне», яке належало чоловіку померлої, гр. ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті якого його дружина гр. ОСОБА_3 спадщину прийняла, але не оформила спадкових прав, не подано документів, які відображають повну суму сплачених пайових внесків померлих як членів вказаних кооперативів.

Даний факт, свідчить виключно про те, що нею прийнято вищезазначене майно у спадщину, але належним чином оформити свідоцтво про право на спадкування вона не має можливості та відповідно сплатити пайові внески.

10.02.2016 року, вона звернулася до голови садівничо-городнього кооперативу «Озерне» з проханням видати на її ім`я членську книжку зважаючи на ті обставини, які склалися вище, на що їй була видана довідка проте, що вона може успадкувати земельні ділянки відповідно до п. 2.2 Статуту садівничо-городнього кооперативу «Озерне», яким зокрема передбачено, що у випадку припинення членства у кооперативі за станом здоров`я або смерті, право на вступ до кооперативу надається одному з членів сім`ї, який на час прийому до кооперативу вже досяг 18-ти річного віку.

За життя ОСОБА_3 та її чоловік ОСОБА_4 не встигли здійснити державну реєстрацію права власності на всі зазначені земельні ділянки зважаючи на те, що отримували маленьку пенсію, інших доходів не мали.

10.01.2020 року, вона звернулася листом до садівничо-городнього кооперативу «Озерне» з проханням прийняти її у встановленому порядку в члени садівничо-городнього кооперативу «Озерне» в порядку спадкування та видати на її ім`я членську книжку на вказані вище земельні ділянки. Проте станом на 18.05.2020 року жодної відповіді так і не отримала.

Зважаючи на викладені факти та обставини, вона не може прийняти спадщину на вищезазначене майно та сплатити відповідні членські внески, а тому в неї виникла необхідність звернутися з даним позовом в суд.

Представник позивача, в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просить позов задоволити.

Представник відповідача, заперечив щодо задоволення позову з підстав викладених у письмовому відзиві.

Представник третьої особи, заперечив, щодо задоволення позову із підстав викладених у письмовому запереченні.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши надані сторонами докази, вислухавши доводи представників сторін, суд приходить до наступного:

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

Відповідно до положень ст.5 ЦПК України, «здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Під способами захисту цивільних прав розуміють передбачені законом заходи примусового характеру, за допомогою яких відновлюються порушені, невизнані або оспорювані права.

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

Власне викладаючи свою суб`єктивну думку, позивач просить визнати за нею право користування земельною ділянкою площею 500 кв.м. та земельною ділянкою площею 900 кв.м. в садово-городньому кооперативі "Озерне" в порядку спадкування за законом та зобов`язати прийняти її в члени кооперативу "Озерне" та видати членську книжку кооперативу "Озерне" на право користування земельною ділянкою площею 500 кв.м. та площею 900 кв.м.

Матеріалами справи встановлено, що позивач є сестрою покійної ОСОБА_3 . Сестра - ОСОБА_3 та її покійний чоловік ОСОБА_4 , як члени кооперативу користувалися земельною ділянкою площею 500 кв.м. в кооперативі "Озерне".

Спірна земельна ділянка розташована на території садово-городнього товариства (кооперативу) "Озерне", та входить до земельної ділянки садово-городнього товариства (кооперативу) "Озерне" , який згідно акту серії 1-ЛВ № 000882 користується земельною ділянкою площею 21,028 га для ведення садівництва і городництва. Дана ділянка знаходиться на території Стебницької міської ради та надана садово-городньому товариству (кооперативу) "Озерне" на праві постійного користування. Земельна ділянка площею 500 кв.м. в кооперативі "Озерне", не надавалася на праві власності ні ОСОБА_3 , ні ОСОБА_4 .

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Отже, закон вказує, що спадкувати можна лише ті права, які були в наявності у спадкодавця на момент його смерті і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірних відносин) право постійного користування земельною ділянкою визначалося як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановленого строку.

Відповідно до частини 1 статті 125 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Згідно із частиною 1 статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до статті 131 ЗК України громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод. Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 407 Цивільного кодексу України (у редакції, що діяла на час відкриття спадщини, далі - ЦК України) право користування чужою земельною ділянкою встановлюється договором / між власником земельної ділянки і особою, яка виявила бажання користуватися цією земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб.

Відповідно до статті 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом. У порядку спадкування можуть передаватися також право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій), право користування чужим майном (сервітут).

Суб`єктивне право на земельну ділянку виникає і реалізується на підставах і в порядку, визначених Конституцією України 254к/96-ВР, Кодексом 2768-14 та іншими законами України, що регулюють земельні відносини.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України (2768-14) громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом (частина перша); набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (частина друга).

Відповідно до cт. 125 Земельного кодексу України право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Земельний кодекс України в редакції від 13 березня 1992 року 2196-12 закріпив право колективної і приватної власності громадян на землю зокрема право громадян на безоплатне одержання у власність земельних ділянок для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства тощо (стаття 6). Громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства із земель, що перебувають у державній власності, земля надавалася у постійне користування (без заздалегідь установленого строку), а для городництва, сінокосіння, випасання худоби, ведення селянського (фермерського) господарства - у тимчасове користування (короткострокове - до трьох років і довгострокове - від трьох до двадцяти п`яти років) (стаття 7).

Частина перша статті 92 Земельного кодексу, визначено право постійного користування земельною ділянкою як право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку.

Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації.

Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" передбачено, зокрема, обов`язковість державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою.

Набуття права власності на земельну ділянку та перехід права власності на земельну ділянку в порядку спадкування має місце за наявності відповідних юридичних фактів у їх сукупності, зокрема, ухвалення рішення компетентного органу про передачу у власність земельної ділянки спадкодавцю, укладення спадкодавцем правочинів щодо набуття права власності на земельні ділянки; виготовлення технічної документації на земельні ділянки; визначення меж земельної ділянки в натурі; погодження із суміжними землевласниками та землекористувачами; одержання у встановленому порядку державного акта на землю; реєстрація права власності на земельну ділянку.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 18 березня 2019 року у справі № 343/1048/17 (провадження № 61-15559св18).

Правова позиція щодо спадкування права постійного користування земельною ділянкою висловлена Верховним Судом України в справах № 6-2329цс16 постанова від 05.10.2016р., справа № 368/54/17 постанова (рішення) від 20.11.2019р.

Аналіз зазначених норм та фактичних обставин вказує на те, що право користування земельною ділянкою, ні ОСОБА_3 , після смерті якої має бажання спадкувати позивач, ні в ОСОБА_8 після смерті якого успадкувала право користування земельною ділянкою ОСОБА_3 , - не набули права користування земельною ділянкою в розумінні норм Земельного кодексу України, та це право не було зареєстровано у визначений законом спосіб, водночас дослідженими матеріалами справи встановлено, що орган місцевого самоврядування Стебницька міська рада - право користування спірною земельною ділянкою надав садово- городньому товариству (кооперативу) «Озерне».

Тобто на момент отримання відповідачем права на спадкування земельної ділянки, позивач не набув статусу землекористувача.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Особи, які беруть участь у справі, розпоряджаються своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд. Суд постановляє рішення в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Таким чином, суд, на основі всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього з`ясування фактичних обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, з`ясувавши їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності та ту обставину, що суд не вправі виходити за межі позовних вимог, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, оскільки суду не надано доказів про підставність такого позову, з огляду на викладене вище у суду є всі підстави для відмови у задоволені позову за безпідставністю та недоведеністю. Понесені позивачем судові витрати, відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України слід віднести на його рахунок.

Керуючись ст. 12, 13, 81, 264, 265 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Садово-городнього кооперативу «ОЗЕРНЕ» про зобов`язання вчинити певні дії, третя особа ОСОБА_2 - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Повний текст рішення складено 26.11.2021 року.

Суддя О.В. Крамар