Ухвала суду № 101430989, 22.11.2021, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

308/15390/21

У Х В А Л А

про розгляд заяви про забезпечення позову

22.11.2021 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд в особі головуючого - судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Бенца К.К., розглянувши заяву ОСОБА_1 подану в особі представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 поданим в особі представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д.В. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 10.09.2021 року та скасування рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д.В. №60292325 від 10.09.2021 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника позивача ОСОБА_2 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовною заявою до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д.В. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 10.09.2021 року та скасування рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д.В. №60292325 від 10.09.2021 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Позивачем разом з позовною заявою подано заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме : квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову в подальшому може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Позивач зазначає, що предметом спору є визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 10.09.2021 року та скасування рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д.В. №60292325 від 10.09.2021 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Зазначає, що право власності на квартиру АДРЕСА_3 , належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Парамоновим О.В. за реєстровим №3716. Право власності на квартиру АДРЕСА_2 , належить позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 27.06.2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Парамоновим О.В. за реєстровим №3717. Право власності на вказані квартири було зареєстровано 09.06.2008 року. Проте, було виявлено, що право власності на зазначене нерухоме майно, а саме квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 перейшло до відповідача ОСОБА_3 на підставі договорів купівлі-продажу . Позивач заперечує факт укладення договорів.

Вважає, що відповідачі всупереч волі власника вищевказаних квартир – ОСОБА_1 та в порушення встановленого порядку уклали спірні договори купівлі-продажу №1233, 1234 від 10.09.2021 року, чим грубо порушили права та охоронювані законом інтереси позивача.

Зазначає, що подальша реалізація у будь-який спосіб об`єктів нерухомості може призвести до того, що втрачається сенс подальшого розгляду заявлених позовних вимог, а також може зробити неможливим відновлення порушених прав та інтересів позивача. В зв`язку з вищезазначеним просить задоволити заяву про забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізні-ше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на викладене, суд розглянув заяву про забезпечення позову без повідомлення учасників справи.

Суд, дослідивши матеріали справи в межах заяви про забезпечення позову, дійшов наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 10.09.2021 року неррухомого майна та скасування рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д.В. №60292325 від 10.09.2021 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Відповідно до ч.1,2 ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до предявлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Звернення з позовом до суду за захистом порушених прав, інтересів фізичних осіб та юридичних осіб, а також свобод фізичних осіб є одним із способів судового захисту.

Інститут забезпечення позову при цьому, дає можливість суду до ухвалення рішення по суті вжити заходів щодо забезпечення заявленого позову у певних визначених випадках, враховуючи чітко визначені підстави.

Надаючи правову оцінку обґрунтованості заявленого клопотання, суд зазначає, що інститут забезпечення позову регламентовано статтями 149 – 151 ЦПК України, які встановлюють підстави для вжиття заходів забезпечення позову, а також способи забезпечення позову в цивільному процесі. Наявність такого інституту є однією з гарантій виконання рішення суду і спрямована на дотримання норми щодо обов`язковості до виконання судових рішень, встановленої нормами Конституції України.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого перебуває справа, до вирішення справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду. Це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у випадку задоволення позовних вимог.

Метою забезпечення позову, є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення претензій позивача (заявника).

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

За загальним правилом, заявник зобов`язаний довести наявність підстав для забезпечення позову, надавши відповідні докази.

Таким чином, заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватись лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб або учасників процесу.

При цьому згідно до п. 1 ч.1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до ч.ч. 2,3 ст.150 ЦПК України, суд може застосувати кілька видів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність, зокрема, полягає в тому, щоб засіб забезпечення відповідав предмету по-зову, а також передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Згідно ч.6 ст.153 ЦПК України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

У вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»№9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахування доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Зважаючи на викладене вище, вимоги діючого законодавства, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, який заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, з метою забезпечення ефективного захисту і поновлення прав та інтересів позивача, враховуючи те, що обраний заявником спосіб забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, а саме : квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 , до набрання законної сили рішенням суду за позовом ОСОБА_1 поданим в особі представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д.В. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 10.09.2021 року та скасування рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д.В. №60292325 від 10.09.2021 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, не спричинить не відновлюваної шкоди відповідачам чи третім особам, суд вважає, що заява позивача про забезпечення позову є обгрунтованою і підлягає задоволенню, оскільки невжиття заходів забезпечення позову, в подальшому, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

Суд знаходить, що заявлений позивачем вид заходу забезпечення позову є доцільним заходом забезпечення позову в рамках даної справи.

Необхідність обрання даного виду забезпечення позову є обґрунтованою, так як невжиття заходів забезпечення позову , може істотно ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичногозахисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Проаналізувавши заяву про забезпечення позову у сукупності з нормами процесуального законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення.

Керуючись ст.ст. 149-153, 157 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 подану в особі представника позивача ОСОБА_2 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 поданим в особі представника позивача ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо», Приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д.В. про визнання недійсними договорів купівлі-продажу від 10.09.2021 року та скасування рішення приватного нотаріуса Ужгородського міського нотаріального округу Кішкін Д.В. №60292325 від 10.09.2021 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень – задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно, а саме : квартири АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .

Роз`яснити позивачу положення статті 159 ЦПК України, за якими у випадку закриття провадження або залишення позовної заяви без розгляду з інших, ніж зазначені у частині першій статті 155 цього Кодексу підстав або у випадку ухвалення рішення суду щодо повної або часткової відмови у задоволенні позову відповідач або інша особа, чиї права або охоронювані законом інтереси порушені внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, має право на відшкодування збитків, заподіяних забезпеченням позову, за рахунок особи, за заявою якої такі заходи забезпечення позову вживалися.

Розяснити відповідачам, що особи, винні в порушенні заходів забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Копії ухвали для виконання направити до Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) (88005, Закарпатська область, місто Ужгород, вулиця Заньковецької, 10).

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали.

Відповідно до ст.355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом пятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду К.К. Бенца