Рішення № 101427984, 29.11.2021, Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 211/528/19

Провадження № 2/211/85/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 листопада 2021 року Довгинцівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Сарат Н.О.,

при секретарі Зоріній С.М.,

у відсутність сторін

у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Кривий Ріг, розглянувши за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» про визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Альфа-Банк», Комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації», яким просить визнати незаконним та скасувати рішення КП «Софіївське бюро технічної інвентаризації» про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 за Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк», скасувати відповідні реєстраційні записи про право власності на вказану квартиру та поновити відомості у Державних реєстрах речових прав на нерухоме майно про зазначений об`єкт нерухомого майна, що передували скасованим записам.

Вимоги позову мотивує тим, що 25.03.2008 року він придбав у ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 3-кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Дану квартиру він придбав у кредит, який оформив у ( на той час ) ВАТ «Сведбанк» - договір про надання кредиту від 25.03.2008 року 0308/0308/71-065. Разом із договором кредиту між ним та банком було укладено договір іпотеки відносно сказаної квартири, як засіб забезпечення виконання основного договору кредиту.

Тривалий час він добровільно виконував свої зобов`язання, однак із настанням «світової фінансової кризи», йому стало робити вкрай тяжко та у нього утворилась заборгованість.

У 2015 році до Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області звернувся ПАТ «Альфа-Банк» із позовом ро стягнення з нього заборгованості за кредитом. У своєму позові даний банк вказав, що 25.05.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договорами, зокрема і за його договором. А вже 15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» було укладено новий договір про аналогічне. Таким чином, лише після звернення банку до суду він дізнався, що новим кредитором є саме ПАТ «Альфа-Банк».

Співробітники банку йому поводили, що 16.01.2019 року банк на підставі договору кредиту, іпотеки, та ін.. документів через реєстратора у КП «Софіївське бюро технічної інвентаризації» зареєстрував за собою право власності на квартиру, що перебувала під заставою\у іпотеці та надано йому два тижні для добровільного виселення з даного приміщення, так як дане приміщення буде реалізовано банком третім особам.

Вказані дії банку та Софіївського БТІ вважає незаконним, оскільки це його єдине місце проживання та відповідно до ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не може бути примусово стягнуто ( відчужено без згоди власника) протягом дії зазначеного закону.

Крім того, станом на 30.01.2019 рік відповідно до витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відносно всього його мана Василівським районним відділом ДВС Запорізької області було накладено арешт.

У зв`язку з вище викладеним просив позовну заяву задовольнити.

Ухвалою суду від 04 лютого 2019 року справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 04.02.2019 року витребувано у КП «Софіївське бюро технічної інвентаризації» копії всіх документів, що послугували підставою для здійснення дії по реєстрації права власності на квартиру, яка належала ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 за ПАТ «Альфа-Банк».

Ухвалою суду від 16.07.2019 року підготовче провадження закрито, справу призначено до судового розгляду.

09.03.2021 року від представника АТ «Альфа-Банк» Курдюмова М.М. надійшли письмові пояснення на позов. Відповідач АТ «Альфа-Банк» вважає позовні вимоги безпідставними, так як 15.06.2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладений договір про відступлення прав вимоги. Як вбачається з п. 1 договору купівлі-продажу права вимоги, укладеного між ПАТ «Сведбанк» і ПАТ «Дельта Банк» та п. 1 договору купівлі-продажу права вимоги, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» і ПАТ «Альфа-Банк» - відступлено не тільки право грошової вимоги, в тому числі і за договором застави майна, тобто відбулось також відступлення права майнової вимоги.

Враховуючи викладена, ПАТ «Альфа-Банк» набуло статусу нового кредитора за кредитним договором № 0308/0308/71-065 та іпотеко держателя за іпотечним договором № 0308/0308/71-065-Z-1. Зазначені обставини встановленні в рішенні Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.07.2020 року та не потребують доказування.

Відповідно до п. 12 Договору іпотеки № 0308/0308/71-065-Z-1, іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із таких способів, як шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку».

Застереження в договорі іпотеки щодо позасудового способу звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки також є договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

21.05.2018 року ОСОБА_1 були направлені повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору та анулювання залишку заборгованості за основним зобов`язанням.

Реєстрація права власності на предмет іпотеки за АТ «Альфа-Банк», здійснена за згодою іпотекодавця, що висловлена у пунктах 12.3, 12.3.1 договору іпотеки, а тому ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», не підлягає застосуванню до цих правовідносин. Що також узгоджується з Постановою Верховного суду від 12.07.2018 року справа № 372/977/16-ц, провадження № 61-30624св18 та від 13.06.2018 року справа № 645/5280/16-ц.

Позивачем не надано суду доказів, що в нього відсутнє будь-яке інше житло, окрім того, що було передано в іпотеку.

Просив в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

У судове засідання сторони не з`явилися, про місце, день та час розгляду справи були повідомлені.

Представник позивача адвокат Бурлаченко С.Ю. до суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, на позовних вимогах наполягає.

Представник відповідача ОСОБА_5 до суду надав заяву про розгляд справи у його відсутність, проти позовних вимог заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд дослідивши матеріали справи надані сторонами докази, вважає, позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи із такого.

Відповідно до правил ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, встановлено, що 25.03.2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Сведбанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір , на суму 54000,00 доларів США грн. , на строк 25.03.2008 року по 24.03.2028 року, включно. (а. с. 24-34 - копія кредитного договору з додатками).

25.03.2008 року для забезпечення зобов`язань за кредитним договором № 0308/0308/71-065 між ВАТ «Сведбанк», як іпотекодержателем та ОСОБА_1 , як іпотекодавцем, був укладений іпотечний договір № 0308/0308/71-065-Z-1, відповідно до якого ОСОБА_1 передав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно ( придбане за кредитні кошти, надані за договором кредиту), а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 211-214 - копія договору).

25 травня 2012 року укладено договір купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк», згідно якого до ПАТ «Дельта Банк» перейшло право вимоги відносно боржника за кредитним договором від 25.03.2008 року № 0308/0308/71-065, який було укладено між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» ( а.с. 35-36 - копія договору).

15.06.2012 року укладено договір купівлі-продажу прав вимоги між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк», згідно якого до ПАТ «Альфа-Банк» перейшло право вимоги відносно боржника за кредитним договором від 25.03.2008 року № 0308/0308/71-065, який було укладено між ОСОБА_1 та ВАТ «Сведбанк» ( а.с. 37-51 - копія договору).

Частиною першою статті 526 ЦК України, передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ст. 627 ЦК України відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Згідно із ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідні для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України - кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.. 514 ЦК України - до нового кредитора переходять прав: первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переход; цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за плату визначається в праві як цесія.

Цесія (лат. cessio - уступка, передача) - уступка, на платній основі, кредиторо\ (цедент) свого права вимагати гроші чи інші цінності, на користь третьої особі (цесіонарій), до якої за договором про відступлення права вимоги (договір цесії переходить визначений таким договором обсяг прав вимагати від дебітора виконання ним свого боргового зобов`язання перед цесіонарієм, яке виникло в нього перед первісним кредитором (цедентом);

Між ПАТ «Сведбанк», ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа-Банк» укладені договори купівлі-продажу права вимоги (відступлення на платній основі).

Як вбачається з п. 1 договору купівлі-продажу права вимоги, укладеного між ПАТ «Сведбанк» і ПАТ «Дельта Банк» та п. 1 договору купівлі-продажу права вимоги укладеного між ПАТ «Дельта Банк» і ПАТ «Альфа-Банк» - відступлено не тільки право грошової вимоги, навпаки за договорами купівлі-продажу права вимоги відступлено всі права вимоги, в т.ч. і за договорами застави майна, тобто відбулось також відступленю права майнової вимоги.

Відповідно до п. 12 Договору іпотеки № 0308/0308/71-065-Z-1, іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із таких способів, як шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов`язань в порядку встановленому ст. 37 ЗУ «Про іпотеку, як задоволення вимог іпотекодержателя (позасудове врегулювання), яким вважатиметься застереження, що міститься у пп. 12.3.1 та 12.3.2 цього договору.

Пунктом 12.3 визначено, що звернення стягнення на предмет іпотеки у порядку позасудового врегулювання може здійснюватися одним із зазначених нижче способів.

У відповідності до Іпотечного договору, задоволення вимог здійснюється шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленомуст.38 ЗУ «Про іпотеку».

Частиною першою ст.626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Положеннями ст. 627ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст.638ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст.24 ЗУ «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Відповідно до ст.33 ЗУ «Проіпотеку» іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Частиною першою, другою статті 36ЗУ «Проіпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цьогозакону.

Положенням ч. 3 ст.36 ЗУ «Проіпотеку» передбачено, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому ст. 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому ст.38 цього Закону.

Так, встановлено, що 16.01.2019 відповідач звернувся до державного реєстратора КП «Софіївське бюро технічної інвентаризації» із заявою про реєстрацію за собою на підставі іпотечного застереження, передбаченого іпотечним договором майнових прав від 25.03.2008 року здійснив перереєстрацію на АТ «Альфа-Банк» права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Далі, ст.24 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» визначений вичерпний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень.

Позивачем не надано доказів, які б свідчили про наявність підстав для відмови в проведені відповідачем державної реєстрації прав.

Крім того, рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06.07.2020 року, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Акціонерного товариства «Сведбанк», Акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання договорів недійсними відмовлено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 27.04.2021 року вказане рішення залишено без змін.

Згідно із ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень ч. 1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.614ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини, (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Крім того, позивач посилається на порушення відповідачем Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 3 червня 2014 року № 1304-VII(далі - Закон № 1304-VII).

Так, згідно з пунктом 1Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" від 3 червня 2014 року № 1304-VII(далі - Закон № 1304-VII), не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно ізстаттею 4 Закону України "Про заставу"та/або предметом іпотеки згідно ізстаттею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, шо: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Поняття мораторій у цивільному законодавстві визначається як відстрочення виконання зобов`язання (пункт 2 частини першоїстатті 263 ЦК України).

Таким чином, установлений Законом № 1304-VII мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати(відчужувати без згоди власника).

Вказаний Закон не зупиняє дію решти нормативно-правових актів, що регулюють забезпечення зобов`язань, то й не може бути мотивом для відмови, а є правовою підставою, що унеможливлює вжиття органами і посадовими особами, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, заходів, спрямованих на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію його положень на період чинності цього Закону.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 6-492цс15.

Тому також не ґрунтуються на законі посилання позивача про порушення мораторію, оскільки іпотечний договір містить застереження про задоволення вимоги іпотекодержателя, тобто позивачем надано згоду на звернення стягнення на предмет іпотеки в разі порушення зобов`язання.

За таких обставин, звернення стягнення здійснюється на підставі застереження, яке прирівнюється до договору про задоволення вимог іпотекодержателя, а відтак, відчуження вважається таким, що здійснено за згодою власника, тобто позивача. (Постанова від 27 лютого 2018 р. Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 826/4515/16).

Отже, аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідач набув права власності у добровільному порядку за згодою позивача на підставі застереження, встановленого сторонами в іпотечному договорі, а з боку позивача заявлені доводи та вимоги є необґрунтовані, належним чином не доведені, а тому у суду відсутні правові підстави для їх задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 81, 83, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

В задоволені вимог позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», Комунального підприємства «Софіївське бюро технічної інвентаризації» про визнання незаконним та скасування рішення про реєстрацію права власності - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 29 листопада 2021 року.

Суддя: Н. О. Сарат