Ухвала суду № 101426318, 10.11.2021, Доброславський районний суд Одеської області (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд Одеської області)

Справа № 494/1175/18

Провадження № 4-с/504/8/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2021 р. смт. Доброслав

Комінтернівський районний суд Одеської області у складі:

Головуючого судді - Барвенко В.К.,

при секретарі- Сухіни Н.В., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду № 10, скаргу ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , суб`єкт оскарження - Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косюта Василь Ігорович, на повідомлення від 18.02.2021 року про повернення виконавчих документів № 494/1175/18, виданих на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01.07.2019 року про стягнення середнього заробітку, поновлення на роботі, -

ВСТАНОВИВ:

01 березня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаною скаргою.

Скарга за формою та змістом відповідає загальним правилам ЦПК України, підсудна Комінтернівському районному суду Одеської області.

Ухвалою судді Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.03.2021 року матеріали прийняті до свого провадження, і за правилом ст. 53 ч.3 ЦПК України залучено Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) для участі у справі в якості зацікавленої особи.

Учасники справи сповіщені про дату, час та місце розгляду скарги, в судове засідання не з`явились, причини неявки суду не повідомили.

Орган ДВС та виконавець правової позиції з приводу доводів скарги не представили.

ОСОБА_1 подала заяву про проведення судового засідання з розгляду скарги у її відсутність, доводи скарги підтримала повністю.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку:

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 01.07.2019 року поновлено ОСОБА_1 на посаді тренера- викладача Березівської ДЮСШ з навантаженням 0,25 ставки за сумісництвом з 01.06.2018 року, стягнуто Березівської ДЮСШ на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.06.2018 року по день винесення рішення суду.

05.08.2020 року на виконання вказаного рішення суду видано виконавчі листи.

ОСОБА_1 звернулась до відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою про відкриття виконавчих проваджень.

18.02.2021 року старший державний виконавець Косюта В.І. прийняв процесуальні рішення я вигляді повідомлень про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання.

Вказаними повідомленнями повернуті вищевказані виконавчі листи стягувачу.

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду із скаргою, якою просила суд визнати неправомірними та скасувати повідомлення про повернення виконавчих документів стягувачу без прийняття до виконання, замінити сторону виконавчого провадження, визначити порядок виконання виконавчих документів, визнати незаконними дії виконавця по отриманню витягів з реєстру щодо боржника- юридичної особи.

Скаржниця вважає, що виконавцем грубо порушені вимоги Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, виконавець протиправно не прийняв виконавчі документи на примусове виконання, не здійснив звернення до суду щодо заміни сторони виконавчого провадження, не звернув стягнення на майно боржника- юридичної особи.

На переконання скаржниці вказані дії виконавця істотно впливають на її права та законні інтереси.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (далі- Закону) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 2 Закону виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов`язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об`єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ст. 5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Під час виконання судових рішень учасники справи мають право оскаржити рішення, дії або бездіяльність органів державної виконавчої служби, їх посадових осіб, виконавців чи приватних виконавців у порядку судового контролю, оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового розгляду.

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (ст. 3 Закону).

Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: юридичну особу- боржника- припинено (п.5 ч.4 ст. 4 Закону).

У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження ч. 5 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 року № 512/5.

Аналіз наведених норм дозволяє суду дійти до висновку про те, що виконавець наділений правом повертати виконавчі документи стягувачу без прийняття до виконання (тобто до відкриття провадження) у випадках, передбачених ч. 4 ст. 4 Закону.

Отже доводи ОСОБА_1 про те, що виконавець не має процесуальних повноважень повертати виконавчі документи до відкриття виконавчого провадження не грунтуються на законі, і відхиляються судом.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 06.09.2019 року внесений запис про припинення Березівської ДЮСШ, як юридичної особи, без правонаступників. Тобто має місце так звана «повна» ліквідація юридичної особи.

Рішенням Березівської районної ради Одеської області № 244-УІІ від 13.07.2018 року припинено юридичну особу-районний заклад «Березівська дитячо-юнацька спортивна школа» шляхом ліквідації з 01.08.2018 року з подальшою процедурою припинення юридичної особи в органах державної реєстрації.

06.09.2019 року державним реєстратором вчинено запис № 15291110006000541 про припинення державної реєстрації юридичної особи - районного комунального закладу «Березівська Дитячо-юнацька спортивна школа».

Таким чином, виконавець правомірно застосував правило п.5 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» та прийняв оскаржувані заявницею процесуальні рішення у відповідності із нормою закону.

Таким чином підстав для задоволення скарги не має.

Відповідно до роз`яснень, які містяться в п.14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» від 07.02.2014 року, ураховуючи, що провадження стосовно виконання судових рішень є завершальною й невід`ємною частиною (стадією) судового провадження в конкретній справі, в якій провадження за скаргою не відкривається, а за подання позовної заяви сплачено відповідний судовий збір, ні розд.VII ЦПК, ні законом «Про судовий збір» від 08.07.2011 (ч.1 ст.3) не передбачено необхідності сплати судового збору за подання скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи ДВС, то за подання скарги судовий збір не сплачується.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 258-260, 353, 450 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 , ІПН НОМЕР_1 , суб`єкт оскарження - Старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Косюта Василь Ігорович, на повідомлення від 18.02.2021 року про повернення виконавчих документів № 494/1175/18, виданих на виконання рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 01.07.2019 року про стягнення середнього заробітку, поновлення на роботі, - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Суддя В.К. Барвенко