Рішення № 101422582, 11.10.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 24/35/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.10.2021 Справа № 908/371/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Т.А., при секретареві Вака В.С., розглянувши у судовому засіданні матеріали справи № 908/371/21

за позовом: Концерну "Міські теплові мережі" (юридична особа: бул. Гвардійський, буд. 137, м. Запоріжжя, 69091, фактична адреса: вул. Адмірада Нахімова, буд. 4, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код 32121458)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Улісс-Тур" (юридична адреса: вул. Сталеварів, буд. 17, м. Запоріжжя, 69035, адреса об`єкту надання послуг: бул. Центральний, буд. 318, 327, м. Запоріжжя, 69005, ідентифікаційний код 31970760)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Запорізьке міське об`єднання "Самаритян України" (вул. Бочарова, буд. 6, кв. 97, м. Запоріжжя, 69098, ідентифікаційний код 20520948)

про стягнення 29092,01 грн.

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

від третьої особи: Младенов О.П., адвокат, ордер на надання правничої (правової) допомоги серія АР № 1047456 від 31.05.2021

СУТЬ СПОРУ:

Концерн "Міські теплові мережі" звернувся до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Улісс-Тур" про стягнення основного боргу в сумі 25775,77 грн. за період з листопада 2017 року по квітень 2019 року, трьох процентів річних у сумі 1311,94 грн., інфляційних витрат у сумі 2004,30 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2021 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Ухвалою суду від 16.03.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/371/21 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/35/21. Судове засідання призначено на 16.03.2021.

05.03.2021 ТОВ "Улісс-Тур" подано до суду відзив на позовну заяву Концерну "Міські теплові мережі", в якому останній проти позову заперечує та зазначає, що . Позивачем було порушено строк позовної давності, оскільки, позивач зазначив, що заборгованість виникла у період з листопада 2017 року по квітень 2019 року. Також не існує укладеного в письмовому вигляді договору між сторонами. Відповідачем письмово було повідомлено позивача, про те що ТОВ «Улісс-Тур не є власником майна, яке розташоване у м. Запоріжжя по бульвару Центральному приміщення № 318 та 327 та ніколи не було споживачем теплової енергії в зазначених приміщеннях, а споживачем теплової енергії у цих приміщеннях було Запорізьке міське об`єднання «Самаритян України». Просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Також, відповідач просить суд стягнути з Концерну "Міські теплові мережі" на корить ТОВ "Улісс-Тур" витрати на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.

Ухвалою суду від 16.03.2021 задоволено клопотання ТОВ "Улісс-Тур", про залучення у якості третьої особи, які не заявляє самостійних вимог щодо предмет спору, на стороні відповідача у справі № 908/371/21. Відповідно до ст. 50 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Запорізьке міське об`єднання "Самаритян України". Відкладено розгляд справи на 20.04.2021.

Ухвалою від 20.04.2021 вирішено розглядати справу № 908/371/21 за правилами загального позовного провадження зі стадії відкриття провадження у справі, відкрито підготовче провадження, продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, та відкладено підготовче судове засідання на 11.05.2021.

29.04.2021 на адресу суду від Запорізького міського об`єднання "Самаритян України" надійшли пояснення, в яких останній просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог Концерна "Міські теплові мережі" у повному обсязі.

Ухвалою суду від 11.05.2021 відкладено підготовче засідання на 31.05.2021.

Ухвалою від 31.05.2021 закрито підготовче провадження у справі № 908/371/21 та призначено справу до судового розгляду по суті на 05.07.2021.

Судове засідання було перенесено на 26.07.2021 та на 03.08.2021, про що винесено відповідні ухвали.

В судовому засіданні 03.08.2021 судом оголошена перерва до 30.08.2021.

27.08.2021 на адресу суду від ТОВ "Улісс-Тур" надійшла заява про відшкодування витрат на правничу допомогу, у якій останній просить суд стягнути з Концерну "Міські теплові мережі" на користь ТОВ "Улісс-Тур" витрат на правничу допомогу в сумі 15000,00 грн.

30.08.2021 Концерном "Міські теплові мережі" подані до суду письмові пояснення щодо заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу. Просить суд відмовити у задоволені заяви.

В судовому засіданні 30.08.2021 оголошена перерва до 06.09.2021.

Ухвалою суду від 06.09.2021 відкладено судове засідання з розгляду справи по суті на 11.10.2021

Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання 11.10.2021 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на Концерн «Міські теплові мережі» надсилав на адресу відповідача договір № 204130 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, однак договір між сторонами не укладено. Враховуючи відсутність договору між сторонами, облік кількості відпущеної теплової енергії здійснювався по особовому рахунку № 204130. Не зважаючи на відсутність укладеного між сторонами договору, позивача у період з листопада 2017 по квітень 2019 років відпустив відповідачу теплову енергію на загальну суму 25775,77 грн. до приміщень №318 та №327, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 3. Жодних оплат у зазначений період Споживач не вносив, а тому сума основного боргу складає 25775,77 грн. Узв`язку з простроченням оплати нараховано споживачу 3% річних в сумі 1311,94 та 2004,30 інфляції. Просить суд, на підставі ст. ст. 11, 15, 16, 258, 509, 525, 629, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 1, 2, 193, 222 Господарського кодексу України, Законом України «Протеплопостачання» від 02.06.2005 року за №2633-ГУ, «Правилами користування тепловою енергією», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за №1198, позов задовольнити. Також позивач просить суд повернути з Державного бюджету 42,20 грн надмірно сплаченого судового збор.

Відповідач проти позову заперечує, свою правову позицію виклав у відзиві на позовну заяву.

Представник третьої особи просить суд в позові відмовити, про що зазначив у письмових поясненнях.

В засіданні 11.10.2021 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення та доводи учасників процесу, суд

УСТАНОВИВ:

Концерн "МТМ" діє на підставі статуту. Відповідно до статуту підприємства основною метою діяльності Концерну є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на надійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.

Предметом діяльності підприємства є виробництво теплової енергії, розподілення теплової енергії для обігріву житла, а також побутових потреб населення та підприємств, установ, організацій та її збут та інше.

Правовідносини між Теплопостачальною організацією та Споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання" від 02.06.2005 за № 2633-IV, "Правилами користування тепловою енергією", затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.

Зокрема, в Законі та в вказаних Правилах надано визначення поняттю "Споживач", а сааме: споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі до договору (Закон); споживач теплової енергії - фізична особа, яка є власником будівлі або суб`єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору (Правил).

Теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

В розумінні Закону України "Про теплопостачання" та Правил користування тепловою енергією, Споживачем теплової енергії є фізична або юридична особа, що використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 630 ЦК України договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку.

Згідно ст. 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійсняються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник, при чому виробник послуг може бути і їх виконавцем.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору.

Відповідно до частини 4 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання", теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії.

Пунктами 4, 14 Правил користування тепловою енергією, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 передбачено, що користування тепловою енергією допускається лише на підставі договору купівлі-продажу теплової енергії, який споживач зобов`язаний до початку подачі теплоносія до системи теплоспоживання укласти з теплопостачальною організацією.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Як вбачається з матеріалів справи, Концерн "МТМ" направив на адресу ТОВ "Улісс-Тур" лист від 26.10.2018 за вих. №1449/0, відповідно до якого Концерн "МТМ" звернувся до товариства з вимогою щодо укладення договору та направив два примірника договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №201760 від 01.10.2018. Також просив підписати, оформити належним чином договір та один примірник надіслати на адресу Концерну "МТМ".

Факт направлення вказаної кореспонденції підтверджується фіскальним чеком від 26.10.2018 та описом вкладення у цінний лист від 26.10.2018.

Судом встановлено, що між ТОВ "Улісс-Тур" та Концерном "МТМ" договір про купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №201760 від 01.10.2018 не укладено.

Відповідно до ч.ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Аналогічні приписи містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (надати послуги, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор вправі вимагати виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, виходячи зі змісту якої цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У статті 179 ГК України закріплено, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язковим для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до положень ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 275, ч. 6 ст. 276 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію. Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Пунктом 5 частини 3 статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Як зазначає позивач, Концерном "МТМ" надавалась теплова енергія у період з листопада 2017 року по квітень 2019 року Товариству з обмеженою відповідальністю "Улісс-Тур" до приміщень № 318 та № 327, розташованих за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 3.

Вважає, що факт постачання теплової енергії підтверджується рішеннями Запорізької міської ради про початок та закінчення опалювальних сезонів у спірний період.

До позовної заяви позивачем додано копії рахунків на оплату за теплову енергію, які виставлені ТОВ "Улісс-Тур" та Акти приймання-передачі теплової енергії по особовому рахунку №204130 за вказаний період.

Суд зазначає, що вказані Акти та рахунки за спірний період були направлені Концерном "МТМ" на адресу ТОВ "Улісс-Тур", що підтверджується Реєстрами відправлених рахунків, актів приймання передачі.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У вказаних рахунках, які виставлені Концерном "МТМ" відповідачу для оплати за спірний період, міститься вимога про сплату коштів, а отже, враховуючи, що договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №204130 між сторонами не укладено, то семиденний строк для оплати по кожному рахунку окремо починається з дня пред`явлення позивачем такої вимоги про його сплату.

22.12.2018 Концерн "МТМ" направив на адресу ТОВ "Улісс-Тур" претензію від 22.12.2018 за вих. №1146/05-юр, в якій зазначено, що Концерн "МТМ" відпустив ТОВ "Улісс-Тур" теплову енергію на загальну суму 19342,80 грн. за період з листопад - квітень 2017 року, листопад 2018 року. Отже, станом на 20.12.2018 у Споживача існує заборгованість в розмірі 19342,80 грн. Також враховуючи, що Споживач, всупереч Закону України "Про теплопостачання" та "Правил користування тепловою енергією" не уклав з Концерном "МТМ договір купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, облік відпущеної теплової енергії здійснюється по особовому рахунку № 204130 (б-р Центральний, 3, прим. 318, 327). Керуючись ст. 530 ЦК України Концерн "МТМ" вимагає у семиденний строк з дня пред`явлення вимоги добровільно сплатити заборгованість у сумі 19342,80 грн. за відпущену теплову енергію. У разі несплати заборгованості у семиденний строк з дня пред`явлення зазначеної вимоги Концерн "МТМ" буде звертатись до суду з заявою про примусове стягнення суми бору.

Також Концерн "МТМ" направив ТОВ "Улісс-Тур" анологічну претензію від 27.03.2019 за вих. №263, в якій зазначено станом на 25.03.2019 відпущено теплову енергію на загальну суму 24313,33 за період з листопад 2017 року по лютий 2019 року.

На підтвердження направлення зазначеної кореспонденції позивачем надано до матеріалів справи Реєстр відправленої замовленої кореспонденції - претензії щодо погашення заборгованості за спожиту теплову енергію, на якому міститься відбиток штемпеля УДППЗ "Укрпошта".

У відповіді на претензію від 10.01.2019 вих. № 26 та від 23.04.2019 вих № 55 ТОВ «Улісс-Тур» повідомлено, що ТОВ «Улісс-Тур» не є споживачем теплової енергії пр. 318, 327 по буя. Центральному, 3 - Споживачем теплової енергії цих приміщень є ЗМО «Самаритян України» згідно Договору про постачання та використання теплової енергії від 30.09.2002 №1760, укладеного з Концерном «МТМ» в особі Філії Концерну «МТМ» Орджонікідзевського району.

Згідно з Актом обстеження системи теплоспоживання від 07.12.2018, складеного представниками Концерну «МТМ», при обстеженні нежитлових приміщень №318, 327 по бул. Центральному, 3 у м. Запоріжжя виявлено, що система опалення приміщень відокремлена від системи опалення житлового будинку і враховується приладом обліку, встановленим ПрАТ «Київстар» та на момент обстеження подача теплоносія на відокремлену систему не здійснюється.

Про вказані обставини та про відсутність підстав для укладення договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді між підприємством та концерном, вже було повідомлено Концерн «МТМ» листом від 07.12.2018 № 10 у відповідь на лист Концерну від 26.10.2018 №1440/09 та листом від 16.04.2019 №51.

Таким чином, ТОВ «Улісс-Тур» не є споживачем теплової енергії та претензія є безпідставною та задоволенню не підлягає.

З питань щодо взаєморозрахунків необхідно звергатися до ЗМО «Самаритян України» відповідно до умов Договору про постачання та використання теплової енергії від 30.09.2002 №1760.

У листі від 15.08.2019 № 850/09 на адресу ТОВ "Улісс-Тур" Концерном "МТМ" вказано, що ТОВ "Улісс-Тур" є власником нежитлових приміщень № 318, 317, які знаходяться за адресою: бул. Центральний, 3, особовий рахунок № 204130, по якому рахується заборгованість в сумі 25775,77 грн за період з листопада 2017 року по квітень 2019 року. Зазначає про направлення на адресу товариства повторно рахунки, акти приймання-передачі теплової енергії, акти звірки взаємних розрахунків та розрахунок заборгованості по особовому рахунку №204130 для оплати. Також просить оформити акт звірки взаємних розрахунків та акти приймання-передачі теплової енергії належним чином і підписаний один примірник акта звірки взаємних розрахунків та по одному примірнику актів прийому-передачі теплової енергії повернути на адресу Концерну "МТМ".

До вказаного листа додано: Акт звірки взаємних розрахунків, розрахунок заборгованості, акти приймання-передачі теплової енергії, рахунки по особовому рахунку № НОМЕР_1 .

Позивач зазначає, що жодних оплат у зазначений період Споживач не вносив, а тому сума основного боргу Споживача перед Концерном складає 25775,77 грн.

Також позивач зазначає, що відсутність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу теплової енергії, обов`язковість укладання якого лежить і на Споживачеві, і на Теплопостачальній організації не виключає можливості стягнення з відповідача на користь позивача вартості послуг з теплопостачання, оскільки між позивачем та відповідачем склалися фактичні договірні відносини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем письмово було повідомлено позивача, про те що ТОВ «Улісс-Тур» не є власником майна, яке розташоване у м. Запоріжжя по бульвару Центральному приміщення №318 та 327.

ТОВ «Улісс-Тур» не було споживачем теплової енергії в зазначених приміщеннях, оскільки споживачем теплової енергії у цих приміщеннях було Запорізьке міське об`єднання «Самаритян України», що підтверджується договором оренди нежитлового приміщення від 18.07.2008 яким нежитлове приміщення №318, проміжного поверху літ. А-9, загальною площею 58,6 кв.м. та нежитлове приміщення №327, проміжного поверху літ. А-9, загальною площею 55,6 кв.м., ТОВ «Улісс-Тур» передано в оренду Запорізькому міському об`єднанню «Самаритян України».

Відповідно до Акту обстеження системи тепло споживання від 07.12.2018, складеного представниками Концерну «МТМ», при обстеженні нежитлових приміщень №318, 327 по бул. Центральному, 3 у м. Запоріжжі було виявлено, що система опалення приміщень відокремлена від системи опалення житлового будинку і враховується приладом обліку, встановленим ПРАТ «Київстар» та на момент обстеження подача теплоносія на відокремлену систему не здійснювалась.

Письмове повідомлення №96 від 31.10.2019 було подано до Філії концер:-: «Міські теплові мережі» Вознесенівського району що підтверджується вхідним №950 від 01.11.2019.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 01.06.2020 у справі № 908/618/20 стягнуто з Запорізького міського об`єднання «Самаритян України» на користь Концерну «Місьз: теплові мережі» 30302,25 грн. основного боргу та 2102,00 грн. судового збору.

При розгляді зазначеної справи судом встановлено, що 01.11.2014 між Запорізьким міським об`єднанням «Самаритян України» (Споживач) та Концерном «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району (Теплопостачальна організація) укладений договір № 201760 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді, за умовами якого (п. 1.1.) Теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов`язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в терміни та порядку, встановленими умовами цього договору та додатками до договору, що є його невід`ємними частинами.

Станом на момент прийняття рішення у цій справі по суті спору зазначений вище Договір є чинним. Доказів протилежного матеріали справи не містять та учасниками судового процесу до суду не надано.

Договір купівлі - продажу теплової енергії в гарячій воді № 201760 від 01.11.2014 укладено для об`єкту - нежитлове приміщення № 318 (літ. А-9) загальною площею 58,6 кв.м, 327 (літ. А-9) загальною площею 55,6 кв.м, розташоване за адресою: м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 3. Загальна опалювальна площа об`єкту теплопостачання складає 114,20 кв.м.

Об`єкт теплопостачання перебуває в оренді згідно договору оренди від 18.07.2008.

Договір № 201760 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді укладений 01.11.2014р. між Запорізьким міським об`єднанням «Самаритян України» (Споживач) та Концерном «Міські теплові мережі» в особі філії Концерну «Міські теплові мережі» Орджонікідзевського району (Теплопостачальна організація) є чинним, що підтверджується рішенням Господарського районного суду м. Запоріжжя від 01.06.2020 № 908/618/20.

Окрім того, договір оренди нежитлового приміщення від 18.07.2008, яким нежиле приміщення №318, проміжного поверху літ. А-9, загальною площею 58,6 кв.м. та нежиле приміщення №327, проміжного поверху літ. А-9, загальною площею 55,6 кв.м., м. Запоріжжя, бул. Центральний, буд. 3, укладений між ТОВ «Улісс-Тур» та Запорізьким міським об`єднанням «Самаритян України» в судовому порядку не розірваний, не визнаний недійсним (нікчемним) або інше, та на момент розгляду зазначеної справи є чинним.

Відповідно до ч., ч. 1-4 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 74 ГПК України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Позовна давності судом не застосовується, оскільки у задоволені позову відмовлено по суті.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, приймаючи до уваги висновок суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, відсутні підстави для розподілу судового збору.

Відповідачем подано заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу від 25.08.2021, відповідно до якої просить стягнути з позивача 15000,00 грн.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Судом встановлено, що 26.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЮК "Монополія" (Виконавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Улісс-Тур" (Клієнт) укладено договір про надання юридичних послуг, відповідно до п.1.1. якого Виконавець зобов`язується надати правову допомогу, в тому числі, за окремими дорученнями Клієнта, а саме аналіз судової практики, складання відзиву, участь у судовому засіданні, а в цілому судовий захист у Господарському суді Запорізької області у справі №908/371/21.

У пункті 2.3. договору визначено, що Клієнт несе обов`язки сплатити гонорар Виконавцю в розмірі та в строк згідно цього договору відповідно до Розрахунку суми судових витрат; вартість робіт за даним договором складає: первинна консультація, ознайомлення з документацією, опрацювання нормативно-правових актів, що регулюють спірні відносини, вивчення судової практики в правовідносинах подібних до тих, що склались між Клієнтом та позивачем, складання відзиву на позовну заяву, заяви про застосування строку позовної давності, заяви про залучення третьої особи - 15000,00 грн.

Згідно Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) сторони погодили, що стосовно якості послуг претензій одна до одної не мають.

У пункті 2 Акту вказано, що відповідно до п.2.3. договору Виконавцю сплачується винагорода за виконані та прийняті Клієнтом роботи (послуги) у сумі 15000,00 грн.

Відповідно до п. 3 Акту, Виконавець надав Клієнту наступні послуги відповідно до договору б.н. від 21.12.2020 р: аналіз судової практики - 3 години (3000,00 грн.); складання відзиву - 3 години (3000,00 грн), складання заяви про застосування строків позовної давності - 2500,00 грн.; складання заяви про залучення третьої особи - 2500,00 грн, аналіз документів 3 години - (3000,00 грн.); участь у судовому засіданні з завчасним прибуттям до зали судових засідань - 1 година (1000 грн.)

Відповідно до Прибуткового касового ордеру № 26/02 від 26.02.2021 ТОВ "ЮК "Монополія" прийняло від ТОВ "Улісс-Тур" на підставі договору про надання юридичних послуг від 26.02.2021. суму в розмірі 15000,00 грн.

Отже, витрати понесені відповідачем на оплату послуг адвоката в сумі 15000,00 грн. підтверджуються належними та допустимими доказами.

Позивач надані суду письмові пояснення від 28.08.2021 щодо заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, в якій вважає, що заявлені представником відповідача до стягнення витрати на професійну правничу допомогу адвоката, враховуючи обсяг наданих послуг, враховуючи фактично понесені витрати, є значно завищеними та не підлягають задоволенню в повному розмірі.

Проте, вирішуючи питання про розподіл витрат, пов`язаних з наданням правничої допомоги адвокатом судом враховано, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Суд не має право втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Отже суд покладає на відповідача витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката у розмірі 15000,00 грн.

В позовній заяві Концерн "Міські теплові мережі" просить суд повернути з державного бюджету України на користь позивача надмірно сплачену суму судового збору 42,20 грн.

Судом встановлено, що при зверненні з позовом до суду позивачем було сплачено судового збору в загальному розмірі 2312,20 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №9935 від 12.09.2020 на суму 2102,00 грн та платіжним дорученням №7368 від 04.08.2020 на суму 210,20 грн., оригінали яких знаходяться в матеріалах справи.

Частиною 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір за подання до господарського суду позову майнового характеру встановлюється у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 1 січня 2021 року становить 2270,00 грн.

Отже, у даному випадку розмір судового збору становить 2270,00 грн.

З наведеного слідує, що судовий збір внесено позивачем в більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Згідно ч. 2 ст. 7 вказаного Закону, у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.

За таких обставин суд відзначає, що судовий збір в сумі 42,20 грн., підлягає поверненню Концерну «Міські теплові мережі» з державного бюджету України у зв`язку з внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, про що судом буде постановлено відповідну ухвалу.

Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Стягнути з Концерну "Міські теплові мережі" (юридична адреса: 69091, м.Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 137; фактична адреса: 69005, м. Запоріжжя, вул. Адмірала Нахімова, буд. 4; код ЄДРПОУ 32121458) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Улісс-Тур" (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 17; код ЄДРПОУ 31970760) витрати на правничу допомогу у розмірі 15000 (пятнадцять тисяч) грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повернути Концерну «Міські теплові мережі» (69091, м. Запоріжжя, бульвар Гвардійський, 137, поточний рахунок № НОМЕР_2 Банку: ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК» МФО 320478, ЄДРПОУ 32121458) з Державного бюджету України, судового збору в розмірі 42,20 грн., сплаченого платіжним дорученнями №9935 від 12.09.2020 на суму 2102,00 грн та платіжним дорученням №7368 від 04.08.2020 на суму 210,20 грн., у зв`язку з внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, про що судом буде постановлено відповідну ухвалу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 26.11.2021.

Суддя Т.А. Азізбекян