Рішення № 101422581, 15.11.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 9/115/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.11.2021 Справа № 908/2589/21

м.Запоріжжя

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ерідон Тех”, код ЄДРПОУ 33870417 (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с.Петропавлівська Борщагівка, вул. Кришталева, буд. 5)

до відповідача: Фермерського господарства “СВ-Агро”, код ЄДРПОУ 38025503 (71612, Запорізька область, Василівський район, с. Кам`янське, вул. Лікарняна, буд. 42)

про стягнення суми 9340,90 грн.

Суддя Боєва О.С.

Без виклику сторін

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “Ерідон Тех” про стягнення з відповідача – Фермерського господарства “СВ-Агро” грошових коштів у сумі 9 340 грн. 90 коп., в тому числі: 8 321 грн. 40 коп. заборгованості за надані послуги, 567 грн. 20 коп. суми штрафних санкцій (пені), 114 грн. 90 коп. суми 3% річних, 337 грн. 40 коп. втрат від інфляції.

Ухвалою суду від 14.09.2021 вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/2589/21, присвоєно номер провадження 9/115/21, постановлено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

15.11.2021 за наслідками розгляду справи судом прийнято рішення.

Предметом розгляду є позовні вимоги, викладені у позові, які мотивовані наступним. ТОВ «Ерідон Тех» за фактом звернення ФГ «СВ-Агро» згідно Акту-замовлення-наряду від 17.03.2021. було надано послуги та виконано ремонтні роботи. Згідно Акту виконаних робіт від 17.03.2021 ТОВ «Ерідон Тех» (Виконавець) здав, а ФГ «СВ-Агро» (Замовник) без зауважень та претензій прийняв виконані роботи на загальну суму 8321,40 грн., у т.ч. 1386,60 грн. ПДВ. ТОВ «Ерідон Тех» виставило рахунок на оплату № 6431 на суму 8321,40 грн. Позивачем була направлена претензія за вих. № 139 від 21.05.2021 з вимогою здійснення ФГ «СВ-Агро» оплати заборгованості, однак відповідач оплату за надані послуги та виконані роботи не здійснив. У зв`язку із цим, позивач звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми боргу, а також нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України за порушення виконання грошового зобов`язання сум 3% річних за період з 18.03.2021 по 01.09.2021 включно, втрат від інфляції за період березень – липень 2021 та суми пені, нарахованої відповідно до чинного законодавства України у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за весь час користування коштами: за період з 18.03.2021 по 01.09.2021 включно. Позовні вимоги обґрунтовано ст.ст. 525, 526, 530, 536, 610, 611, 612, 625, 626, 629 ЦК України, ст.ст. 193, 199, 220, 232 ГК України.

Відповідач відзиву на позов суду не надав. Будь-яких заяв, клопотань від відповідача до суду не надходило. Про розгляд відповідач повідомлений належним чином. Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 14.09.2021 направлена на адресу Фермерського господарства “СВ-Агро”, що міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 71612, Запорізька область, Василівський район, с. Кам`янське, вул. Лікарняна, буд. 42, та згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення отримана відповідачем 21.09.2021.

Із змісту ч. 9 ст. 165 ГПК України слідує, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на все вищевикладене, суд дійшов до висновку про розгляд справи за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

17.03.2021 Товариством з обмеженою відповідальністю «Ерідон Тех» (Виконавець, позивач у справі) та Фермерським господарством «СВ-Агро» (Замовник, відповідач у справі) оформлено Акт-замовлення-наряд, згідно з яким Виконавцем надано послуги (пробіг авто) та виконано роботи (ремонт електрообладнання) загальною вартістю 8321,40 грн., в т.ч. 1386,90 грн. ПДВ, який підписано представниками Виконавця та Замовника та скріплено печатками сторін. Зауважень щодо виконаних робіт в акті не викладено.

ТОВ «Ерідон Тех» виставило відповідачу рахунок № 6431 від 17.03.2021 на оплату на суму 8321,40 грн., з платіжними реквізити Виконавця та терміном оплати – один банківський день.

21.05.2021 позивачем на адресу ФГ «СВ-Агро» була направлена претензія за вих. №139 від 21.05.2021 з вимогою оплатити заборгованість за надані послуги (виконані роботи) згідно Акту виконаних робіт від 17.03.2021 у розмірі 8321,40 грн. шляхом перерахування коштів на рахунок ТОВ «Ерідон Тех».

Претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду з позовом, за яким відкрито провадження у даній справі, з позовними вимогами про стягнення з ФГ «СВ-Агро» суми 8 321,40 грн. заборгованості, суми 567,20 грн. суми штрафних санкцій (пені), суми 114,90 грн. 3% річних та суми 337,40 грн. втрат від інфляції.

Проаналізувавши норми законодавства, оцінивши докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на наступних підставах.

Статтями 11, 509 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (зобов`язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до приписів ч. 1 ст. 202, ч. 1 ст. 205 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 статті 180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Зі змісту ст. 207 ЦК України слідує, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони; якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 193 Господарського Кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 837, ч. 1 ст. 854 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно з ч.1 ст. 13, ч. ст. 14 ЦК України цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст. 251, ч. 1 ст. 254 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Як вказує позивач і підтверджується матеріалами справи, сторонами 17.03.2021 було підписано Акт-замовлення-наряд, згідно з яким позивачем виконано, а відповідачем прийнято виконані роботи (послуги) на загальну суму 8321,40 грн., у зв`язку із чим у відповідача (Замовника) виникло зобов`язання сплатити позивачу (Виконавцю) вартість робіт (послуг) після їх прийняття.

Жодних зауважень щодо якості виконаних робіт в Акті не зафіксовано. Проте відповідач свої зобов`язання щодо оплати вартості робіт не виконав, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість в розмірі 8321,40 грн.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобов`язання, та факт несплати відповідачем у повному обсязі виконаних робіт суд вважає доведеним. Відповідачем позовні вимоги в частині заявленої до стягнення суми заборгованості у розмірі 8321,40 грн. не спростовано, доказів її перерахування позивачу суду не надано.

Таким чином, враховуючи вимоги ст. 599 ЦК України, згідно якої зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, суд вважає правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги позивача про стягнення з Фермерського господарства «СВ-Агро» суми 8321,40 грн.

Крім вищезазначеної вимоги про стягнення основного боргу, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача суми 3% річних в розмірі 114,90 грн. за період з 18.03.2021 по 01.09.2021, інфляційних втрат в розмірі 337,40 грн. за період березень – липень 2021.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язання, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Зокрема, частиною 2 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи “Законодавство”, суд встановив, що розрахунок процентів річних здійснений правильно, а тому вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в заявленому розмірі.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на визначений індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р.

Відповідно до рекомендацій, викладених в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97р., індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць, тому сума, внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.

З огляду на викладене вище, перевіривши за допомогою наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, суд дійшов до висновку, що, враховуючи дату з якої у відповідача виникло зобов`язання з оплати, в даному випадку нарахування інфляційних втрат починається з наступного місяця – з квітня 2021. У зв`язку із цим, позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в розмірі 192,67 грн. за період квітень – липень 2021.

Також позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми 567,20 грн. пені, нарахованої за період з 18.03.2021 по 01.09.2021 на суму простроченого платежу.

Згідно з ч. 1 ст. 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Із змісту ч.1 ст. 546, ч.1 ст. 547, ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України слідує, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

За змістом частини 2 статті 217 ГК України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які в силу частини 1 статті 230 ГК України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Із наведеного вбачається, що законодавець поділяє неустойку на договірну і законодавчо встановлену. Тобто необхідною умовою виникнення права на неустойку є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, вид правопорушення за який вона стягується та її розмір. Законодавець пов`язує можливість застосування штрафних санкцій за порушення строків виконання зобов`язань саме з умовами їх встановлення за договором за відсутності законодавчого врегулювання розміру таких санкцій.

Зобов`язання зі сплати пені має визначатися згідно з укладеним сторонами договором, інакше буде порушуватися принцип свободи договору, оскільки сторони вправі і не передбачати будь-яких санкцій за порушення строків розрахунку.

Вказане слідує з висновку Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 05.09.2019 у справі № 904/1501/18.

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч. 6 ст. 231 ГК України).

За висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18, розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін. У тому випадку, коли правочин не містить у собі умов щодо розміру та бази нарахування пені, або містить умову про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, сума пені може бути стягнута лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом (п. 6.31).

Як встановлено судом, сторонами був укладений договір у письмовій формі у спрощений спосіб, в якому сторони не передбачали відповідальність у вигляді сплати Замовником пені у разі невиконання або неналежного виконання (прострочення) оплати та не визначали її розмір.

Відтак правові підстави для стягнення з відповідача пені у розмірі, не погодженому стотонами в договорі, відсутні.

Посилання позивача на частину 6 ст. 231 ГПК України є безпідставним, оскільки зазначена норма не встановлює розмір штрафної санкції за порушення грошового зобов`язання, а визначає певний спосіб її формування (у відсотковому відношенні, розмір відсотків визначається через облікову ставку НБУ), а відтак не може бути застосована у даному випадку як законна підстава для визначення розміру стягуваної пені.

Зазначених висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18.

На підставі викладеного, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені судом відмовляється.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: в сумі 8321,40 грн. основного боргу, 192,67 грн. інфляційних втрат, 114,90 грн. – 3% річних. В решті заявлених позовних вимог суд відмовляє з огляду на їх необґрунтованість.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фермерського господарства “СВ-Агро”, код ЄДРПОУ 38025503 (71612, Запорізька область, Василівський район, с. Кам`янське, вул. Лікарняна, буд. 42) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ерідон Тех”, код ЄДРПОУ 33870417 (08130, Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська Борщагівка, вул. Кришталева, буд. 5) суму 8321 грн. 40 коп. основного боргу, суму 114 грн. 90 коп. – 3% річних, суму 192 грн. 67 коп. інфляційних втрат, суму 2096 грн. 99 коп. витрат зі сплати судового збору.

У задоволенні іншої частини позову - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 26.11.2021.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено впродовж двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку, встановленому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.С. Боєва