Постанова № 10141507, 24.06.2010, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.06.2010                                                                                           № 54/420

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Моторного О.А.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -           Шенк О.Ю., Кольченко Ю.М.

від відповідача - 1 не з’явився

від відповідача – 2 Сіверчук М.С., Громовий О.В., Бекетов О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Компанії "Н.В.Нутриція"

на ухвалу Господарського суду м.Києва від 23.04.2010

у справі № 54/420 ( .....)

за позовом                               Відкритого акціонерного товариства "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів"

до                                                   Державного департамента інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України

                                                  Компанії "Н.В.Нутриція"

про                                                   визнання недійсним частково свідоцтв України на знаки для товарів і послуг № 41152 від 15.06.2004 р., № 114785 від 10.11.2009 р. та заборону використання позначень

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ВАТ „Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів” звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного департаменту інтелектуальної власності МОН України та Компанії „Н.В. Нутриція” про визнання частково недійсним свідоцтва України на знаки для товарів та послуг № 41152 від 15.06.2004 року, № 114785 від 10.11.2009 року та заборону використання позначень.

В процесі розгляду справи, позивач подав клопотання про забезпечення позову шляхом заборони Державній митній службі України та органам Державної митної служби України здійснювати митне оформлення товарів, які містять позначення „Малыш Истринский”.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2010 року в задоволені клопотання позивача було відмовлено, проте за власною ініціативою суд вжив заходів забезпечення даного позову шляхом:

- заборони Компанії „Н.В. Нутриція” (Стейншнстрат 186, 2712 НМ Зутемер, Нідерланди, ідентифікаційний код – відсутній) передавати у будь-який спосіб право власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 41152 від 15.06.2004 р. щодо товарів 5, 29, 30 класів МКТП;

- заборони Компанії „Н.В. Нутриція” (Стейншнстрат 186, 2712 НМ Зутемер, Нідерланди, ідентифікаційний код – відсутній) передавати у будь-який спосіб право власності на знак для товарів і послуг за свідоцтвом України № 114785 від 10.11.2009 р. щодо товарів 5 класу МКТП;

- заборони Компанії „Н.В. Нутриція” (Стейншнстрат 186, 2712 НМ Зутемер, Нідерланди, ідентифікаційний код – відсутній) відмовлятися від свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 41152 від 15.06.2004 р. щодо товарів 5, 29, 30 класів МКТП;

- заборони Компанії „Н.В. Нутриція” (Стейншнстрат 186, 2712 НМ Зутемер, Нідерланди, ідентифікаційний код – відсутній) відмовлятися від свідоцтва України на знак для товарів і послуг № 114785 від 10.11.2009 р. щодо товарів 5 класу МКТП;

- заборони Державному департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (03680, м. Київ, вул. Урицького, 45, МСП, ідентифікаційний код 31032378) вносити до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про зміни, пов’язані зі зміною особи власника (власників) свідоцтва України № 41152 від 15.06.2004 р. щодо товарів 5, 29, 30 класів МКТП та свідоцтва України № 114785 від 10.11.2009 р. щодо товарів 5 класу МКТП;

- заборони Державному департаменту інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (03680, м. Київ, вул. Урицького, 45, МСП, ідентифікаційний код 31032378) вносити до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг відомості про припинення дії свідоцтва України № 41152 від 15.06.2004 р. щодо товарів 5, 29, 30 класів МКТП та свідоцтва України № 114785 від 10.11.2009 р. щодо товарів 5 класу МКТП на підставі заяви власника свідоцтв Компанії "Н.В. Нутриція" (Стейншнстрат 186, 2712 НМ Зутемер, Нідерланди, ідентифікаційний код –відсутній).

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, відповідач - 2 звернувся з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу суду.

Представник позивача надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що ухвала суду є законною та обґрунтованою, а тому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.

          Апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:

Згідно ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Відповідно до статті 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачу, заборони останньому вчиняти певні дії та заборони іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні клопотання про забезпечення позову, шляхом заборони Державній митній службі України та органам Державної митної служби України здійснювати митне оформлення товарів, які містять позначення „Малыш Истринский” обґрунтував це тим, що вчинення вказаних дій є по суті вирішення спору між сторонами.

Колегія суддів погоджується з даним висновком суду, оскільки як вбачається з позовних вимог ВАТ „Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів” заборона Державній митній службі України та органам Державної митної служби України здійснювати митне оформлення товарів, які містять позначення „Малыш Истринский”, жодним чином не вплине на виконання рішення суду стосовно визнання свідоцтв відповідача - 2 на знаки для товарів і послуг недійсними та зобов’язання відповідача-1 внести відповідні зміни до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг.

Стосовно інших заявлених позивачем вимог, а саме стосовно заборони відповідачу-2 використовувати відповідні позначення на території України, вжиття заходів забезпечення позову вказаним вище шляхом дійсно є фактичним вирішенням даного спору по суті.

Відповідач-2 за умови вжиття таких заходів забезпечення позову фактично позбавляється можливості імпортувати на територію України власну продукцію, марковану позначеннями, незаконність використання яких на даний час не доведена позивачем.

Тобто в даному конкретному випадку Господарський суд міста Києва вірно дійшов висновку про необхідність відмовити позивачу в задоволені його клопотання та належним чином обґрунтував свій висновок.

Крім того, як зазначалося вище, суд першої інстанції за власною ініціативою вжив заходів забезпечення позову.

Представник відповідача, заперечуючи та оскаржуючи ухвалу суду в цій частині, обґрунтував свої вимоги тим, що вжиті судом заходи є неспівмірними з майновими наслідками заборони вчинення певних дій відповідачеві, та винесення такої ухвали є фактично втручанням в господарську діяльність компанії „Н.В. Нутриція”.

Однак колегія суддів не приймає вказані твердження відповідача та погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 12.12.2006 року №01-8/2776 “Про деякі питання практики забезпечення позову” зазначено, що у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв’язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв’язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з ч. 7 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” власник свідоцтва може передавати будь-якій особі право власності на знак повністю або відносно частини зазначених у свідоцтві товарів і послуг, на підставі договору.

Пунктом 2.2. Положення про Державний реєстр свідоцтв України на знаки для товарів і послуг, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України № 10 від 10 січня 2002 р., передбачено, що реєстр містить, зокрема, відомості про ім’я або повне найменування та адресу власника (власників) свідоцтва. У процесі ведення реєстру згідно з п. 2.3. Положення до нього вносяться в тому числі відомості про зміни, пов’язані зі зміною особи власника (власників) свідоцтва.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України „Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” власник свідоцтва в будь-який час може відмовитися від нього повністю або частково на підставі заяви, поданої до Установи. Зазначена відмова набирає чинності від дати публікації відомостей про це в офіційному бюлетені Установи.

Враховуючи те, що передача право власності є право власника, в даному випадку на знаки для товарів та послуг, яким він може скористуватися в будь-який час (як то передбачено нормами права), незалежно від наявності спору стосовно визнання недійсним свідоцтва на такі знаки для товарів чи послуг, то у випадку передачі відповідачем-2 прав на знаки для товарів і послуг за оспорюваними свідоцтвами призведе до необхідності залучення до участі у справі осіб, прав і інтересів яких стосується вирішення цього спору; неможливості виконання рішення суду у випадку задоволення позову у зв’язку із наявністю нового власника; а також може зумовити необхідність звернення позивача з іншими позовами для захисту його порушених прав, що в свою чергу буде призводити до затягування судового процесу та виконання рішення суду в цілому, за умови задоволення позовних вимог.

Вказане свідчить про те, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваної ухвали виходив з норм процесуального законодавства та керувався наданими йому доказами, які оцінював за своїм внутрішнім переконанням (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, Господарський суд міста Києва діяв у відповідності до норм закону, а тому винесену ним ухвалу не можна визнати незаконною та такою, що підлягає скасуванню в апеляційному порядку.

Таким чином, враховуючи суть спору, зміст позовних вимог ВАТ „Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів”, у суду були належні та вагомі підстави вважати, що не забезпечення позову, в подальшому в разі задоволення позову може унеможливити виконання такого рішення суду, а тому заходи забезпечення позову були вжиті правомірно та на законних підставах.

Крім того, заборона відповідачу – 2 відмовлятися від свідоцтва на знаки та послуги не може розцінюватися як втручання в господарську діяльність та перешкода господарській діялності компанії „Н.В. Нутриція”, оскільки дії, вчинення яких заборонено ухвалою суду першої інстанції, не становлять собою основний чи один з видів господарської діяльності, якою займається компанія „Н.В. Нутриція”.

Стаття 68 Господарського процесуального кодексу України надає процесуальне право стороні порушити перед господарським судом, який вжив заходи забезпечення позову, питання про скасування таких заходів, зокрема, в разі якщо підстави для такого забезпечення відпали або з’явились докази, не досліджені судом. Відповідач не позбавлений можливості скористатись цим правом.

На підставі вище викладеного, апеляційна скарга Компанії „Н.В. Нутриція” не підлягає задоволенню, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду міста Києва від 23.04.2010 року у справі № 54/420 відсутні.

Відповідно до викладеного, керуючись ст. 101, п. 1 ст. 103, ст.105, ст. 106 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Компанії „Н.В. Нутриція” залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.04.2010 року у справі № 54/420 - без змін.

2.          Матеріали справи № 54/420 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді