Рішення № 10141443, 16.06.2010, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, Майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" червня 2010 р.Справа № 6/272-10 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ Укрінвест” м. Хмельницький

до Приватного підприємства „Поділля-Транс” м. Хмельницький

про стягнення суми 340542,62 грн., з яких 71910,00 грн. пені за договором № 21 від 02.05.2009р. (за період прострочення з 13.05.2009 р. по 13.11.2009 р.) , 246000,00 грн. безпідставно набутих коштів (відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України та ч. 2 ст. 1214 ЦК України), 18285,00грн. інфляційного знецінення безпідставно набутих коштів (2295,00 грн. за період з 15.10.2009 р по 11.11.2009 р. + 15990,00 грн. за період з 12.11.2009 р по16.05.2010 р.), 4347,62 грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами (586,85 грн. за період з 15.10.2009 р по 11.11.2009 р. + 3760,77 грн. за період з 12.11.2009 р по16.05.2010 р.) та 7500,00 грн. витрат на правову допомогу.

Суддя Танасюк О. Є.

За участю представників сторін:

позивача : Головатий П.О. –представник по довіреності від 08.12.2009 р.

відповідача: не з’явився

Суть спору: Позивач у позові, з урахуванням поданої 17.05.2010 р. заяви про зменшення позовних вимог, просить господарський суд стягнути з відповідача на його користь суму 340542,62 грн., з якої 71910,00 грн. пені за договором № 21 від 02.05.2009р. (за період прострочення з 13.05.2009 р. по 13.11.2009 р.) , 246000,00 грн. безпідставно набутих коштів (відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України та ч. 2 ст. 1214 ЦК України), 18285,00грн. інфляційного знецінення безпідставно набутих коштів (2295,00 грн. за період з 15.10.2009 р по 11.11.2009 р. + 15990,00 грн. за період з 12.11.2009 р по16.05.2010 р.), 4347,62 грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами (586,85 грн. за період з 15.10.2009 р по 11.11.2009 р. + 3760,77 грн. за період з 12.11.2009 р по16.05.2010 р.) та 7500,00 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідач у відзиві на позов за вих. № 6 від 25.03.2010 р. зазначає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 350191,92 грн. не визнає. Вказує на те, що ПП „Поділля-Транс”, на виконання умов договору від 02.05.2009 р., здійснила поставку першої партії мінеральних добрив ТОВ „Укрінвест” згідно накладної № 27 від 08.05.2009 р. на суму 131886,00 грн. Покупець в свою чергу здійснив оплату продукції в сумі 131886,00 грн., що підтверджуються даними бухгалтерського обліку сторін договору. При подальшому виконанні договору, покупець, не отримавши від продавця відповідного документа про прийом-передачу продукції (вимога п. 2.2. договору) провів попередню оплату за продукцію в сумі 260000,00 грн., що також підтверджується даними бухгалтерського обліку. Відповідач зазначає, що наступна поставка продукції не була здійснена через ряд об’єктивних причин (відсутність на той час необхідного обсягу мінеральних добрив у постачальника продукції, про що було повідомлено в усній формі ТОВ „Укрінвест”). Також відповідач посилається на п. 2.2. договору, де передбачено, що оплата за товар проводиться лише після підписання сторонами акта прийому-передачі товару. Тому вважає, що в даному випадку позивач порушив зазначене положення договору. Крім того, зазначає, що в подальшому сума попередньої оплати була повернута покупцю в розмірі 14000,00 грн., що підтверджується банківськими виписками від 17.10.2009 р. та від 12.11.2009р. Звертає увагу суду, що враховуючи важкий фінансовий стан підприємства, відповідач не спроможний був вчасно та в повному обсязі виконати умови договору щодо поставки мінеральних добрив на суму проведеної попередньої оплати. В даний час керівництвом ПП „Поділля-Транс” ведуться переговори та вирішується питання щодо отримання необхідної кількості добрив з метою подальшої їх поставки позивачу.

15.06.2010р. представник позивача в судовому засіданні подав письмові пояснення , в яких зазначив, що відповідно до ст. 712 ЦК України, що для регулювання відносин за договором поставки застосовуються „Загальні положення про купівлю-продаж”. Тому, зважаючи на викладене, сторони в договорі помилилися про правову природу штрафної санкції передбаченої п. 5.1., оскільки має місце невиконання зобов'язання, що не носить характер грошового, тобто в цьому випадку сторони договором передбачили відповідальність постачальника у формі штрафу.

Крім цього, наголосив, що відповідно до положень ч.3 ст. 549 ЦК України пеня може застосовуватись лише за невиконання грошових зобов'язань. Проте в даному випадку має місце невиконання відповідачем зобов'язання майнового характеру, щодо поставки товару (передачі речі).

Зазначив, що відповідно до ст. 663 ЦК України та п. 3.1. договору поставки від 02.05.2009р., поставка продукції мала відбутися протягом 10 днів з дня підписання договору. Однак ПП „Поділля-Транс” свій обов'язок не виконало до цього часу, тобто має місце відмова постачальника поставити продукцію покупцеві.

Позивач звернув увагу суду, що відповідач у відзиві на позов зазначає, що виконуючи умови договору ПП „Поділля-Транс” здійснило поставку першої партії мінеральних добрив ТзОВ „Укрінвест” згідно накладної № 27 від 08.05.2009р. на суму 131 886 грн., однак за даною накладною постачальником продукції (нітроамофос) було ТзОВ „Укрінвест”, а не ПП „Поділля-Транс”, що вбачається з вантажовідправної накладної від 08.05.2009р. та договору від 05.04.2009р., копії яких представником позивача долучено до матеріалів справи. Тому, з боку відповідача не здійснено жодних дій по виконанню своїх обов'язків за договором від 02.05.2009р. про поставку мінеральних добрив (карбамід).

Представник позивача позовні вимоги з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог від 17.05.2010р. підтримав та просить суд стягнути з відповідача на його користь 246000 грн. основного боргу, 18 285 грн. - інфляційне знецінення коштів, 4 347,62 грн. - 3% за користування коштами та неустойку за не поставку продукції.

Відповідач доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надав, його представник в судове засідання не з’явився, причини неявки суду не повідомив, тому справа розглядається в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними в ній матеріалами.

Розглядом матеріалів справи, господарським судом встановлено наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Укрінвест” м. Хмельницький, як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа зареєстрована виконавчим комітетом Хмельницької міської ради 12.04.2002р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серія АОО № 830880, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки Хмельницького обласного управління статистики № 806 від 17.11.2003р.

Приватне підприємство „Поділля-Транс” с. Пирогівці Хмельницького району, як суб’єкт підприємницької діяльності –юридична особа зареєстрована Хмельницькою районною державною адміністрацією 05.05.2003р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію серія АОО № 241466, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України згідно довідки Головного управління статистики у Хмельницькій області № 173453 від 29.04.2009р.

02.05.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю „Укрінвест” (покупець) та Приватним підприємством „Поділля-Транс” (постачальник) було укладено договір поставки № 21, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язувався постачати, а покупець оплатити та прийняти мінеральні добрива –карбамід насипом в кількості 300т по ціні 2190,00грн за 1тону з доставкою відповідно поданих заявок.

Відповідно до п. 2.1. загальна вартість продукції за даним договором складає 657000грн. з ПДВ.

Пунктом 2.2. договору зазначено, що покупець проводить 100% оплату за поставлену продукцію шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 7 календарних днів з моменту підписання сторонами відповідного документу про приймання-передачу продукції.

Згідно п.3.1. даного договору поставка (передача) продукції проводиться постачальником по місцю зберігання продукції, зазначеної в п.1.1. даного договору, на протязі 10 календарних днів з моменту підписання сторонами даного договору.

Передача продукції оформляється відповідним документом про приймання-передачу продукції (акт або накладна), який підписується повноважними представниками сторін ( п.3.3. договору ).

Пунктом 5.1. договору сторони встановили відповідальність відповідача за прострочення термінів поставки товару у вигляді сплати пені у розмірі 0,5% суми непоставленого товару за кожний день просрочки.

Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і дійний до повного виконання сторонами взятих на себе зобов’язань.

Позивачем 13.05.2009р. перераховано на адресу відповідача кошти у сумі 260000,00грн., згідно платіжного доручення № 30 від 13.05.2009р. Проте, постачальник свої зобов’язання щодо поставки продукції не виконав.

07.10.2009р. позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію за вих. № 12 з вимогою в семиденний термін перерахувати на рахунок ТзОВ „Укрінвест” кошти у сумі 442000грн., з яких 260000 грн. основного боргу та 182000грн. пені.

Відповідач частково перерахував на рахунок позивача кошти у сумі 14000грн., згідно банківської виписки від 07.10.2009р. у сумі 5000,00грн. та від 12.11.2009р. у сумі 9000,00грн.

31.12.2009р. сторони підписали акт звірки розрахунків, згідно якого підтвердили заборгованість у сумі 246000грн.

Позивач звернувся з позовом, в якому просив суд розірвати договір № 21 від 02.05.2009 р., укладений між товариством з обмеженою відповідальністю „Укрінвест” та приватним підприємством „Поділля-Транс” та стягнути з відповідача заборгованість за даним договором в сумі 350191,92 грн., з яких: 260000,00 грн. - основний борг; 71910,00 грн. - пеня; 13260,00 грн. - інфляція; 5021,92 грн. - 3% річних.

25.03.2010 р., відповідно до ст. 22 ГПК України, позивач подав заяву про зменшення позовних вимог, відповідно до якої просив суд розірвати договір № 21 від 02.05.2009 р. та стягнути з відповідача 334017,04 грн., з якої 246000,00грн. основний борг, 59409,00 грн. пені (за період з 13.05.2009 р. по 13.11.2009 р.), 22023,грн. - інфляційне знецінення суми основного боргу (за період 13.05.2009 р. по 24.03.2010 р.) 3% річних в сумі 6585,04 грн. (за період з 13.05.2009 р. по 24.03.2010р.) та 7500,00 грн. витрат на правову допомогу.

17.05.2010р. представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач зменшив позовні вимоги та просить господарський суд стягнути з відповідача на його користь суму 340542,62 грн., з якої 71 910,00 грн. пені за договором № 21 від 02.05.2009р. (за період прострочення з 13.05.2009 р. по 13.11.2009 р.) , 246000,00 грн. безпідставно набутих коштів (відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України та ч. 2 ст. 1214 ЦК України), 18285,00грн. інфляційного знецінення безпідставно набутих коштів (2295,00 грн. за період з 15.10.2009 р по 11.11.2009 р. + 15990,00 грн. за період з 12.11.2009 р по16.05.2010 р.), 4347,62 грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами (586,85 грн. за період з 15.10.2009 р по 11.11.2009 р. + 3760,77 грн. за період з 12.11.2009 р по16.05.2010 р.) та 7500,00 грн. витрат на правову допомогу.

Вищезазначені уточнення позовних вимог судом прийнято до розгляду.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В силу ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 11 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов’язків сторін є укладення між ними договору.

Згідно ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання та одностороння зміна умов договору не допускається.

Згідно ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами 02.05.2009р. між було укладено договір поставки № 21, відповідно до умов якого, постачальник зобов'язувався постачати, а покупець оплатити та прийняти мінеральні добрива –карбамід насипом в кількості 300т по ціні 2190,00грн за 1тону з доставкою відповідно поданих заявок.

В пункті 3.1. договору сторони встановили, що поставка (передача) продукції проводиться постачальником по місцю зберігання продукції, зазначеної в п.1.1. даного договору, на протязі 10 календарних днів з моменту підписання сторонами даного договору. Проте, як слідує із матеріалів справи, відповідач свої зобов’язання щодо поставки продукції не виконав, не зважаючи на те, що позивачем 13.05.2009р. перераховано на адресу відповідача кошти у сумі 260000,00грн., згідно платіжного доручення № 30 від 13.05.2009р.

Відповідно до ст. 665 ЦК України, у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Якщо продавець відмовився передати річ, визначену індивідуальними ознаками, покупець має право пред'явити продавцеві вимоги відповідно до статті 620 цього Кодексу.

07.10.2009р. позивачем було надіслано на адресу відповідача претензію за вих. № 12 з вимогою в семиденний термін перерахувати на рахунок ТзОВ „Укрінвест” кошти, проте відповіді не отримав, розрахунку не провів.

У відповідності до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом .

Пунктом 5.1. договору сторони встановили відповідальність відповідача за прострочення термінів поставки товару у вигляді сплати пені у розмірі 0,5% суми непоставленого товару за кожний день просрочки.

Як слідує із пояснень представника позивача, сторони в договорі помилилися про правову природу штрафної санкції передбаченої п.5.1., оскільки має місце невиконання зобов’язання, що не носить характер грошового, тобто в даному випадку сторони договором передбачили відповідальність постачальника у формі штрафу.

Відповідно до п.3 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Обов’язок учасника господарських відносин сплатити неустойку, штраф, пеню у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання передбачено ст. 230 ГК України.

Так, даною статтею передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Залежно від підстав встановлення неустойка може бути договірною ( якщо умови за яких вона сплачується , та її розмір встановлені угодою сторін) та законною ( нормативною) , коли умови , за яких вона сплачується , та її розмір встановлені нормативними актами , що регулюють відповідний вид зобов’язань.

В силу ч.3 ст. 232 ГК України вимогу щодо сплати штрафних санкцій за господарське правопорушення може заявити учасник господарських відносин, права чи законні інтереси якого порушено.

Відповідно до положень ч.3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Тобто згідно даної норми пеня може застосовуватись лише за невиконання грошових зобов’язань, проте в даному випадку має місце невиконання відповідачем зобов’язання майнового характеру щодо поставки товару (передачі речі).

Підставою, яка породжує обов’язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов’язання, яке визначається ст. 610 ЦК України, відповідно до якої порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Тому правомірним є нарахування неустойки за договором поставки № 21 від 02.05.2009р. за період з 13.05.2009р. по 13.11.2009р. у сумі 71910,00грн., згідно поданого розрахунку.

Позивач 07.10.2009р. надіслав на адресу відповідача претензію за вих. № 12 з вимогою в семиденний термін перерахувати на рахунок ТзОВ „Укрінвест” кошти, проте відповіді не отримав, розрахунку не провів.

Зазначена вимога узгоджується із приписами ст. 665 ЦК України, яка передбачає право покупця у разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу, тобто вимагати повернення грошей.

Відповідно до ч.2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуваннях зазначених правових норм у відповідача виникло грошове зобов’язання.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Згідно п. 2 ст. 1214 у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Індекс інфляції та 3 % річних нараховується на суму боргу за весь період прострочення і сплачується боржником незалежно від вини , а 3% річних є фактично платою за користування чужими коштами.

Аналізуючи наданий позивачем уточнений розрахунок інфляційних витрат та 3% річних, позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати в сумі 18285,00грн. (2295,00 грн. за період з 15.10.2009 р по 11.11.2009 р. + 15990,00 грн. за період з 12.11.2009 р по16.05.2010 р.) та 4347,62 грн. 3% річних за користування чужими грошовими коштами (586,85 грн. за період з 15.10.2009 р по 11.11.2009 р. + 3760,77 грн. за період з 12.11.2009 р по16.05.2010 р.)

Враховуючи викладені норми, судом проведено перерахунок суми індексу інфляції , зокрема:

-          із суми 255000грн. за період з 15.10.2009р. по 11.11.2009р. (1 місяць) сума індексу інфляції становить 5125,25грн.,

-          із суми 246000грн. за період з 12.11.2009р. по 16.05.2010. сума індексу інфляції становить 11466,63грн.,

Таким чином, правомірним є нарахування індексу інфляції в розмірі 16591,88грн, тому у стягненні інфляційних витрат у сумі 1693,12грн. необхідне відмовити із вищевикладених підстав.

При обрахунку вищезазначеної суми інфляційних втрат судом враховано рекомендації листа Верховного суду України № 62-97р від 03.04.1997р. „Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ”, згідно якого індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця , а в середньому на місяць .

Щодо 3% річних, з урахуванням сум погашення боргу відповідачем, суд вважає правомірними нарахування, зокрема :

255000 х 3%/ 365 х 27 (15.10.2009р. –11.11.2009р.) = 565,89грн.

246000 х 3%/ 365 х 185 (12.11.2009р. –16,05.2010р.) = 3740,55грн.

Таким чином, правомірним є нарахування 3% річних в розмірі 4306,44 грн, тому у стягненні 3% річних у сумі 41,18 грн. суд вважає за необхідне відмовити.

За таких обставин, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню в сумі 246000 грн. безпідставно набутих коштів, 71910,00 грн. неустойки, 16591,88 грн. інфляційних витрат та 4306,44 грн. 3% річних, всього 338808,32 грн. В решті позову у сумі 1734,30грн. суд вважає за необхідне відмовити.

Статтею 44 ГПК України передбачено, що до складу судових витрат, в тому числі входять витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката. Судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, якій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Позивач на підставі укладеного з адвокатом Ватрасом В.А. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 357 від 18.05.2005р.) договору про надання юридичних послуг адвокатом по господарській справі від 19.01.2010р., перерахував квитанцією №07/10 від 19.01.2010р. адвокату Ватрасу В.А. 7500,00 грн.

Враховуючи те, що витрати пов'язані з оплатою послуг адвоката не підтверджені довідкою вартості надання правової допомоги адвокатом, а також те, що в судових засіданнях брав участь представник по довіреності Головатий П.О., суд вважає, що зазначені витрати не пов’язані з розглядом даної справи судом, тому в їх стягненні необхідне відмовити із вищевикладених підстав.

У відповідності до ст.49 ГПК України суми, витрати по оплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст.1, 12, 22, 44, 49, ст.ст. 82-84, ст.ст. 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю „ Укрінвест” м. Хмельницький до Приватного підприємства „Поділля-Транс” м. Хмельницький про стягнення 340542,62 грн. задоволити частково.

Стягнути з Приватного підприємства „Поділля-Транс” м. Хмельницький, вул. Зарічанська, 34 (р/рах. 26006060206353 в КБ „Приватбанк Хмельницька філія”, МФО 315405, код ЄДРПОУ 32483001) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Укрінвест”, м. Хмельницький, вул. Міцкевича, 33 (р/рах. 260070267300 в АБ „Брокбізнесбанк”, МФО 300249, код ЄДРПОУ 31998875) 246000,00 грн. (двісті сорок шість тисяч 00 коп.) безпідставно набутих коштів, 71910,00грн. (сімдесят одна тисяча дев’ятсот десять гривень 00 коп.) неустойки, 4306,44 грн. (чотири тисячі триста шість гривень 44 коп.) 3% річних, 16591,88 грн. (шістнадцять тисяч п’ятсот дев’яносто одна гривня 88 коп.) інфляційних, 3105,42 грн. (три тисячі сто п’ять гривень, 42 коп.) витрат по оплаті державного мита та 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

В решті позову у сумі 1734,30 грн. відмовити.

                              Суддя