Рішення № 10141390, 13.05.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

13.05.2010р.Справа № 14/61

за позовом Державного підприємства "Український державний центр транспортного перевезення "Ліски", вул. Довбуша, 22, м. Київ, 02092

до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про стягнення 35406,50 гривень

Суддя Іваницький О.Т.

Представники:

від позивача: Ситайло Н.В., дов. № 75 від 31.12.2009 р.

від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про стягнення суми боргу та штрафних санкцій у вигляді збитків від інфляції та 3% річних в сумі 35406,50 гривень, з яких сума основного боргу за надані послуги складає 34224,00 гривень, збитки від інфляції в сумі 929,60 гривень та 3% річних в сумі 252,90 гривень.

Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує, вважає їх підтвердженими належними по справі доказами та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач наданими йому правами, передбаченими статтею 22 ГПК України, не скористався, свого представника в судове засідання не направив, поважності причин його неявки не повідомив, вимог п. 4 ухвали суду від 08.04.2010 року про порушення провадження у справі не виконав, відзив на позовну заяву не надав.

Відповідно до п. 3.6. роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" у разі нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на вищевикладене та достатність документальних доказів в матеріалах справи для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін, суд встановив, що у звязку з необхідністю перевезення вантажів протягом 2009 року від Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, м. Полтава (надалі Відповідач) до державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски", м. Київ (надалі Позивач) неодноразово надходили заявки, згідно з якими Позивач зобовязувався надавати автомобілі для перевезення заявлених вантажів, а Відповідач, в свою чергу, сплачувати виставлені йому рахунки.

23.09.2009 р., 29.09.2009 р. та 30.09.2009 р. Позивачем, згідно договору-заявки, Відповідачу було надано автомобіль MAN, д.н.з. НОМЕР_1 для здійснення перевезення вантажу (картопля, пшениця, цегла), про що свідчать товарно-транспортна накладна (надалі ТТН) № 026134, № 026135 та № 026136 відповідно. За вказані послуги Позивачем був виставлений рахунок № ACF-000290 від 5.10.2009 р. на суму 5528,00 гривень, який Відповідачем несплачений. Про належне надання послуг свідчить підписаний обома сторонами акт № АОУ-000293 про виконання робіт від 5.10.2009 р. на суму 5528,00 гривень.

23.09.2009 р., 29.09.2009 р., 30.09.2009 р. та 01.10.2009 р. Позивачем, згідно договору-заявки, Відповідачу було надано автомобіль MAN, д.н.з. НОМЕР_2 для здійснення перевезення вантажу (картопля, пшениця, цегла, металобрухт), про що свідчать ТТН № 026078, № 026079, № 026076 та № 026077 відповідно. За вказані послуги Позивачем був виставлений рахунок № ACF-000291/1417 від 5.10.2009 р. на суму 6000,00 гривень, який Відповідачем несплачений. Про належне надання послуг свідчить підписаний обома сторонами акт № АОУ-000294 про виконання робіт від 5.10.2009 р. на суму 6000,00 гривень.

30.09.2009 р., 01.10.2009 р., 03.10.2009 р., 04.10.2009 р., 05.10.2009 р., 06.10.2009 р., 07.10.2009 р., 08.10.2009 р., 09.10.2009 р., 10.10.2009 р., 11.10.2009 р. та 12.10.2009 р. Позивачем, згідно договору-заявки, Відповідачу було надано автомобіль MAN, д.н.з. НОМЕР_3 для здійснення перевезення вантажу (лушпиння соняшникове), про що свідчать ТТН № 026080, № 002209, № 002207, № 002210, № 002211, № 002212, № 002213, № 002214, № 002215, № 002216, № 002217, № 002218 та № 002219 відповідно. За вказані послуги Позивачем був виставлений рахунок № ACF-000311/439 від 13.10.2009 р. на суму 14300,00 гривень, який Відповідачем частково несплачений (залишок складає 1960,00 гривень). Про належне надання послуг свідчить підписаний обома сторонами акт № АОУ-000307 про виконання робіт від 13.10.2009 р. на суму 14300,00 гривень.

13.10.2009 р., 14.10.2009 р. та 15.10.2009 р. Позивачем, згідно договору-заявки, Відповідачу надано автомобіль MAN, д.н.з. НОМЕР_3 для здійснення перевезення вантажу (лушпиння соняшника), про що свідчать ТТН № 002220, № 049336 та № 049339 відповідно. За вказані послуги Позивачем був виставлений рахунок № ACF-000320 від 20.10.2009 р. на суму 3300,00 гривень, який Відповідачем несплачений. Про належне надання послуг свідчить підписаний обома сторонами акт № АОУ-000347 про виконання робіт від 20.10.2009 р. на суму 3300,00 гривень.

20.10.2009 р. Позивачем, згідно договору-заявки, Відповідачу було надано автомобіль MAN, д.н.з. НОМЕР_3 для здійснення перевезення вантажу (лушпиння соняшника), про що свідчать ТТН № МЗ-0103742 та № 049347. За вказані послуги Позивачем був виставлений рахунок № ACF-000346 від 20.10.2009 р. на суму 3184,00 гривень, який Відповідачем несплачений. Про належне надання послуг свідчить підписаний обома сторонами акт № АОУ-000352 про виконання робіт від 20.10.2009 р. на суму 3184,00 гривень

17.10.2009 р., 23.10.2009 р., 25.10.2009 р. та 27.10.2009 р. Позивачем, згідно договору-заявки, Відповідачу було надано автомобіль MAN, д.н.з. НОМЕР_3 для здійснення перевезення вантажу (лушпиння соняшника), про що свідчать ТТН № 049340, № 049349, № 017376 та № 049348 відповідно. За вказані послуги Позивачем був виставлений рахунок № ACF-000345 від 19.10.2009 р. на суму 4400,00 гривень, який Відповідачем несплачений. Про належне надання послуг свідчить підписаний обома сторонами акт № АОУ-000351 про виконання робіт від 27.10.2009 р. на суму 4400,00 гривень.

18.10.2009 р., 20.10.2009 р., 21.10.2009 р., 22.10.2009 р., 22.10.2009 р., 28.10.2009 р. та 26.10.2009 р. Позивачем, згідно договору-заявки, Відповідачу було надано автомобіль MAN, д.н.з. НОМЕР_2 для здійснення перевезення вантажу (лушпиння соняшника), про що свідчать ТТН № 049341, № 049341а, № 049342, № 049342а, № 049343, № 049343а, № 137238. За вказані послуги Позивачем був виставлений рахунок № ACF-000367/504 від 02.11.2009 р. на суму 7700,00 гривень, який Відповідачем несплачений. Про належне надання послуг свідчить підписаний обома сторонами акт № АОУ-000415 про виконання робіт від 02.11.2009 р. на суму 7700,00 гривень.

02.11.2009 р. Позивачем, згідно договору-заявки, Відповідачу було надано автомобіль MAN, д.н.з. НОМЕР_2 для здійснення перевезення вантажу (лушпиння соняшника), про що свідчать ТТН №35067. За вказані послуги Позивачем був виставлений рахунок № ACF-000387/505 від 02.11.2009 р. на суму 2152,00 гривень, який Відповідачем несплачений. Про належне надання послуг свідчить підписаний обома сторонами акт №АОУ-000406 про виконання робіт від 02.11.2009 р. на суму 2152,00 гривень.

У грудні 2009 року між Позивачем та Відповідачем був підписаний акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2009 р. по 30.11.2009 р., яким підтверджено існування заборгованості Відповідача у розмірі 34224,00 гривень.

28.12.2009 р. Позивачем було одержано гарантійний лист від Відповідача в якому останній гарантував сплатити існуючий борг до 30.01.2010 р., проте кошти на рахунок Позивача так і не надійшли.

Для врегулювання спору в досудовому порядку Позивачем на юридичну адресу, вказану у Довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Відповідача, була надіслана претензія від 25.02.2010 р. за № 9/143.

На момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 34224,00 гривень.

Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Стаття 206 ЦК України передбачає, що усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Відповідно до ст. 173 ГКУ господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статей 525-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 193 ГКУ суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобовязанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Вимоги Позивача в частині стягнення з Відповідача суми боргу в розмірі 34224,00 гривень підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми.

Позивачем, у відповідності із вказаними положеннями ЦК України, нараховано Відповідачу збитки від інфляції в сумі 929,60 гривень та 3% річних в сумі 252,90 гривень (розрахунки у матеріалах справи). Вимоги Позивача в цій частині підтверджені наявними у справі доказами та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Відповідно до п. 4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/422 від 10.12.1996 р. (із змінами і доповненнями) "Про судове рішення" у відповідності з статтею 4 ГПК України рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом.

Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити повністю та стягнути з Відповідача на його користь суму основного боргу 34224,00 гривень, збитки від інфляції в сумі 929,60 гривень та 3% річних в сумі 252,90 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 354,06 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4) на користь Державного підприємства "Український державний центр транспортного сервісу "Ліски", вул. Довбуша, 22, м. Київ, 02092 (р/р № 26002000635 в. АБ "Експрес-Банк", м. Київ, МФО 322959, код ЄДРПОУ 01069755) суму основного боргу 34224,00 гривень, збитки від інфляції в сумі 929,60 гривень, 3% річних в сумі 252,90 гривень, суму державного мита в розмірі 354,06 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯІваницький О.Т.