Вирок № 101409427, 26.11.2021, Новомиколаївський районний суд Запорізької області

НОВОМИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

смт. Новомиколаївка

Іменем України

ВИРОК

26 листопада 2021 року Справа № 322/602/21

Новомиколаївський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Гасанбекова С.С.,

при секретарі судового засідання Гавриш О.А.,

за участю:

прокурора - Онипка О.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

захисника - адвоката Ілієнко І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження

за обвинуваченням: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Кіровка Покровського району Дніпропетровської області, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не працює, має базову середню освіту, одружений, раніше не судимий,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України,

встановив:

Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.09.2020 за № 12020080300000174, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 246 КК України, за таких обставин:

«14.09.2020 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , близько 17:30 години, перебуваючи за місцем свого мешкання по АДРЕСА_1 , з метою реалізації злочинного умислу, направленого на незаконну порубку захисних насаджень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, не оформивши та не отримавши в компетентних державних органах будь-якого спеціального на те дозволу, взявши з собою бензопилу «Zomax» в корпусі синього кольору та бензопилу «Vitals» в корпусі червоного кольору, розуміючи, що його діяльність є незаконною, на автомобілі ВАЗ 2106 р.н. НОМЕР_1 з автомобільним причепом р.н. НОМЕР_2 прибув на південно-східну околицю с. Горлицьке Запорізького району (колишній Новомиколаївський район) Запорізької області до полезахисної лісосмуги, керуючись протиправним умислом на незаконну порубку дерев у лісових насадженнях, в порушення ст. 69 Лісового кодексу України, за відсутності спеціального дозволу на використання лісових ресурсів, в полезахисній лісовій смузі, яка розташована на землях, підконтрольних Новомиколаївській селищній раді Запорізької області, та яка відповідно до пункту 7 Порядку поділу лісів на категорії та виділення особливо захисних лісових ділянок, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 733 від 16.05.2007 року, відноситься до категорії захисних лісів, що виконують функцію захисту навколишнього природного середовища та інженерних об`єктів від негативного впливу природних та антропогенних факторів, у тому числі, до лісових насаджень лінійного типу (полезахисні лісові смуги, державні захисні лісові смуги, лісові смуги уздовж забудованих територій населених пунктів), за допомогою заздалегідь підготовлених бензопил, незаконно спиляв до ступеня припинення росту 3 сироростучих дерева породи акація біла, після чого вказані стовбури дерев очистив від гілок, порізав колодами довжиною близько 0,7-0,8 м для подальшого транспортування та переніс вказані колоди до автомобільного причепу, проте не зміг розпорядитись незаконно добутою деревиною, оскільки його дії були припинені працівниками відділення поліції № 3 Запорізького РУП ГУ НП в Запорізькій області.

Незаконною порубкою дерев ОСОБА_1 заподіяно істотну шкоду, розмір якої підтверджується висновком експерта від 11.12.2020 №17422/17423 за результатами проведення комплексної судової економічної та інженерно-екологічної експертизи у сумі 25078,62 грн».

Зазначені дії ОСОБА_1 під час досудового розслідування були кваліфіковані за ч. 1 ст. 246 КК України як незаконна порубка дерев у захисних лісових насадженнях.

У судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_1 , після роз`яснення йому судом суті обвинувачення, заперечив свою вину у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення.

З огляду на невизнання обвинуваченим своєї вини, судом під час розгляду цієї справи було проведено дослідження всіх доказів, наданих стороною обвинувачення.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 пояснив суду, що 14 вересня 2020 року він разом зі своїм сином на автомобілі ВАЗ 2106 білого кольору з тентованим причепом прибули до лісосмуги в пошуках сухостою для заготівлі дров. Прибувши на місце, обвинувачений побачив два сухі спиляні стовбури акації, що лежали на землі, та вирішив забрати їх. Розпилявши зазначені стовбури, обвинувачений завантажив їх у причіп та накрив тентом, а бензопили поклав до багажного відділення свого автомобіля. Від`їжджаючи з місця збору деревини, обвинувачений був зупинений поліцейськими, які прибули на вказане місце на службовому автомобілі. За твердженням обвинуваченого, поліцейські спочатку поцікавилися його вантажем у причепі, на що обвинувачений не надав відповіді, а відтак попросили його вийти з автомобіля та почали огляд автомобіля і причепа, в результаті якого виявили деревину та бензопили, після чого почали оформлювати різні документи. Обвинувачений також зазначив, що свого дозволу на огляд автомобіля та причепа він поліцейським не надавав.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 повідомив суду, що 14.09.2020, перебуваючи на добовому чергуванні в наряді СРПП відділення поліції № 3 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області, він здійснював перевірку повідомлення на лінію 102 стосовно можливої порубки дерев. Прибувши на південно-східну околицю с. Горлицьке, свідок виявив автомобіль ВАЗ 2106 білого кольору з тентованим причепом. За твердженням свідка, обвинувачений на прохання поліцейських відкрив тент на причепі, під яким було виявлено спиляну деревину акації білої, а також відчинив багажник автомобіля, в якому було виявлено бензопили. При цьому, як пояснив свідок, до відкриття тенту деревину у причепі не було видно. Після цього, за словами свідка, обвинувачений показав місце спила дерев, а відтак на місце події була викликана слідчо-оперативна група.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснив суду, що він був понятим під час проведення огляду місця події, оглядали лісосмугу та спиляні дерева в темну пору доби. Свідок пояснив, що точно пам`ятає про два пні на місці огляду, проте зазначив, що не пам`ятає про те, чи проводився огляд автомобіля і чи був у автомобіля причіп.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснив суду, що він був понятим під час огляду місця події у лісосмузі поблизу с. Софіївка Новомиколаївського району Запорізької області. На місці огляду свідок пригадав легковий автомобіль з причепом, проте власника автомобіля свідок не пам`ятає. Також свідок пояснив, що на місці події слідчі оглядали автомобіль, в багажнику якого було дві бензопили. Про кількість спиляних дерев свідок надав приблизні показання, зазначивши, що їх було два чи три.

При цьому, свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час допиту підтвердили справжність своїх підписів у протоколі огляду місця події від 14.09.2020.

Свідок ОСОБА_5 відмовився від дачі показань на підставі п. 3 ч. 1 ст. 66 КПК України.

Свідки обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 не були допитані судом з огляду на те, що стороною обвинувачення всупереч ч. 3 ст. 23 КПК України не було забезпечено їх присутність під час судового розгляду. Водночас, суд крім повідомлення зазначених свідків шляхом надсилання судових повісток, двічі ухвалами від 29.09.2021 та від 18.10.2021 за клопотанням прокурора застосовував привід до зазначених свідків, який не було виконано.

Клопотання прокурора про допит в якості свідків державних інспекторів з охорони навколишнього природнього середовища Запорізької області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 судом було залишено без задоволення, відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 290 КПК України, оскільки допит зазначених осіб в якості свідків не проводився під час досудового розслідування, отже протоколи допиту цих осіб стороні захисту не відкривалися, а відтак допит таких осіб в якості свідків під час судового розгляду суперечитиме засаді змагальності сторін, передбаченій п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України. Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 21.05.2019 по справі № 220/298/16-к (реєстраційний номер у ЄДРСР 82120702), який враховується судом під час розгляду цієї справи, відповідно до ч. 6 ст. 368 КПК України.

Захисником заявлено клопотання про визнання очевидно недопустимим доказом протоколу огляду місця події від 14.09.2020. Обґрунтовуючи зазначене клопотання захисник послався, зокрема на те, що огляд (а фактично й обшук іншого володіння) здійснено без ухвали слідчого судді та без подальшого звернення до нього з метою узаконення проведеної слідчої дії, без згоди володільця транспортного засобу.

Суд визнає обґрунтованими посилання захисника на недопустимість протоколу огляду місця події від 14.09.2020, виходячи з такого.

Згідно з протоколом огляду місця події від 14.09.2020, місцем огляду є відкрита ділянка місцевості, розташована за межами населених пунктів на південно-східній околиці с. Горлицьке Новомиколаївського району Запорізької області. В ході огляду, зокрема було виявлено на ґрунтовій дорозі легковий автомобіль ВАЗ 2106 р.н. НОМЕР_1 , бежевого кольору, з причепом р.н. НОМЕР_2 . До причепа на момент огляду завантажено сиру деревину акації білої, а саме 23 фрагменти розпиляних стовбурів дерев довжиною по 0,7 - 0,8 м. Також, згідно з протоколом огляду, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 при собі мали дві бензопили: «Zomax» в корпусі синього кольору та «Vitals» в корпусі червоного кольору. Відповідно до протоколу огляду місця події від 14.09.2020, вищезазначені легковий автомобіль, причіп, деревина та бензопили були вилучені в ході огляду (обшуку).

Водночас викладені у протоколі огляду місця події від 14.09.2020 обставини проведення огляду спростовуються показаннями обвинуваченого та вищезазначених свідків, з яких випливає, що на момент огляду причепа його вміст не було видно, а відтак для виявлення деревини слід було підняти тент, що накривав причіп. Так само, твердження у протоколі огляду про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 при собі мали дві бензопили не відповідає дійсності, оскільки бензопили знаходилися у багажному відділенні автомобіля ВАЗ 2106 р.н. НОМЕР_1 , що підтверджено показаннями обвинуваченого та свідків.

Будь-яких доказів того, що обвинувачений надавав поліцейським згоду на проведення огляду його автомобіля та причепа, матеріали кримінального провадження не містять, а у відповідних графах протоколу огляду: «власник житла чи іншого володіння» немає підпису обвинуваченого.

Відповідно до вимог ст. 13 КПК не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим судовим рішенням, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За статтею 233 КПК ніхто не має права проникнути до житла чи іншого володіння особи з будь-якою метою, інакше як лише за добровільною згодою особи, яка ним володіє, або на підставі ухвали слідчого судді, крім випадків, установлених ч. 3 цієї статті, тобто лише у невідкладних випадках, пов`язаних із врятуванням життя людей та майна чи з безпосереднім переслідуванням осіб, які підозрюються у вчиненні кримінального правопорушення. У такому разі прокурор, слідчий, дізнавач за погодженням із прокурором зобов`язаний невідкладно після здійснення таких дій звернутися до слідчого судді із клопотанням про проведення обшуку.

Відповідно до ч. 2 вказаної статті під іншим володінням особи розуміється транспортний засіб, земельна ділянка, гараж, інші будівлі чи приміщення побутового, службового, господарського, виробничого та іншого призначення тощо, які знаходяться у володінні особи. Згідно з ч. 2 ст. 234 КПК обшук проводиться на підставі ухвали слідчого судді.

З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення слідчий, прокурор проводять огляд місцевості, приміщення, речей та документів. За приписами ст. 237 КПК вказана слідча (розшукова) дія здійснюється за правилами цього Кодексу, передбаченими для обшуку житла чи іншого володіння особи.

Слідчу (розшукову) дію було проведено 14 вересня 2020 року в період часу з 21:30 по 22:15, її єдиною метою було виявлення знарядь та засобів вчинення правопорушення. В ході проведення огляду місця події у причепі автомобіля було виявлено та вилучено деревину, а у багажному відділенні - бензопили. Тобто проведений органом досудового розслідування 14 вересня 2020 року огляд місця події фактично був обшуком, який за приписами ч. 2 ст. 234 КПК проводиться лише на підставі ухвали слідчого судді.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що з клопотанням про дозвіл на проведення огляду (обшуку) транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , сторона обвинувачення до слідчого судді не зверталася. Будь-якого дозволу на проведення огляду транспортного засобу з боку його власника, матеріали провадження не містять. У будь-якому разі, відсутність заперечень з боку ОСОБА_1 щодо проведення огляду транспортного засобу сама по собі не може свідчити про правомірність дій працівників правоохоронного органу в ході проведення слідчої (розшукової) дії та його добровільну згоду на такий огляд.

Оскільки огляд місця події, а фактично обшук, 14 вересня 2020 року був проведений без дотриманням вимог кримінального процесуального закону, протокол за результатом проведення вказаної слідчої дії є недопустимим доказом.

Враховуючи відсутність у матеріалах провадження ухвали слідчого судді з дозволом на проведення огляду чи обшуку, що має наслідком недопустимість протоколу огляду місця події від 14 вересня 2020 року, похідні від нього докази, а саме: розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок незаконного знесення дерев породи акація на території Запорізької області, Новомиколаївського району поблизу с. Горлицьке в лісосмузі, гр. ОСОБА_1 від 15.09.2020, відомість переліку дерев, пошкоджених до ступеня припинення чи не припинення росту від 14.09.2020, висновок експертів № 17422/17423 за результатами проведення комплексної судової економічної та інженерно-екологічної експертизи від 11.12.2020, враховуючи принцип «плодів отруйного дерева», не можуть вважатися допустимими в розумінні ст. 86 КПК.

Протоколи проведення слідчого експерименту від 23.06.2021 зі свідками ОСОБА_10 та ОСОБА_2 не мають доказового значення, оскільки за результатами дослідження відеозапису, що є додатком до цих протоколів, судом встановлено, що фактично було проведено допит зазначених свідків, а не слідчий експеримент в розумінні ст. 240 КПК України, що полягає у відтворенні дій, обстановки, обставин певної події, проведенні необхідних дослідів чи випробувань.

Також, суд визнає обґрунтованим посилання захисника на відсутність у матеріалах кримінального провадження постанови про призначення групи прокурорів від 15.09.2020, оскільки надана прокурором з матеріалів кримінального провадження копія такої постанови не містить підпису службової особи, якою її винесено, а лише завірена слідчим. Водночас у судовому засіданні 26.11.2021 прокурор надав суду оригінал постанови від 15.09.2020, підписаної заступником керівника Токмацької місцевої прокуратури Ткаченко О.С. про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.09.2020 за № 12020080300000174, проте цей оригінал за змістом не відповідає наявній у матеріалах кримінального провадження копії, зокрема оригінал та копія містять різні місця їх прийняття (м. Токмак у копії, м. Вільнянськ в оригіналі), та різні за змістом і форматуванням мотивувальну та резолютивну частини відповідно.

Таким чином, суд не визнає наявну в матеріалах досудового розслідування копію постанови від 15.09.2020 копією оригінальної постанови заступника керівника Токмацької місцевої прокуратури Ткаченко О.С. від 15.09.2020 про призначення групи прокурорів, оскільки зміст копії має абсолютно співпадати з оригіналом. Відтак, суд констатує відсутність цієї постанови в матеріалах досудового розслідування.

Постанова про призначення групи прокурорів від 12.04.2021, підписана керівником Запорізької окружної прокуратури Н. Бондаренко, якою змінено групу прокурорів у цьому кримінальному провадженні, не відображена в реєстрі матеріалів досудового розслідування та була відсутня в матеріалах досудового розслідування, зокрема і її копія.

Відсутність в матеріалах досудового розслідування оригіналів вищезазначених постанов від 15.09.2020 та від 12.04.2021 про призначення групи прокурорів не заперечена прокурором під час судового розгляду.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 22.02.2021 по справі № 754/7061/15 (реєстраційний номер судового рішення у ЄДРСР 95139651), за змістом статей 36, 37, 110 КПК України, рішення про призначення (визначення) прокурора, який здійснюватиме повноваження прокурора у конкретному кримінальному провадженні, та у разі необхідності групи прокурорів, які здійснюватимуть повноваження прокурорів у конкретному кримінальному провадженні, обов`язково повинно прийматись у формі постанови, яка має міститись в матеріалах досудового розслідування для підтвердження факту наявності повноважень. Така постанова має відповідати передбаченим КПК України вимогам до процесуального рішення в формі постанови, у тому числі, бути підписаною службовою особою, яка її прийняла. Відсутність зазначеної постанови в матеріалах досудового розслідування або її непідписання керівником відповідного органу прокуратури обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.

Отже, у зв`язку з відсутністю у матеріалах досудового розслідування постанов від 15.09.2020 та від 12.04.2021 про призначення групи прокурорів у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.09.2020 за № 12020080300000174, суд визнає решту доказів, зібраних під час досудового розслідування, недопустимими як таких, що зібрані під наглядом і процесуальним керівництвом прокурора (прокурорів), який не мав на те законних повноважень.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, суд виходить з такого.

Частиною першою статті 246 КК України передбачено відповідальність за незаконну порубку дерев або чагарників у лісах, захисних та інших лісових насадженнях, перевезення, зберігання, збут незаконно зрубаних дерев або чагарників, що заподіяли істотну шкоду.

За загальним правилом частини першої статті 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Пунктами 1, 2 частини першої статті 91 КПК України визначено, що у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 92 КПК України, обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

За правилами ст. 373 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення (п. 3 ч. 1), обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 3).

Згідно з ч. 7 ст. 284 КПК України, якщо обставина, передбачена пунктом 2 частини першої цієї статті (встановлена відсутність у діянні складу кримінального правопорушення), виявляється під час судового розгляду, суд зобов`язаний ухвалити виправдувальний вирок.

Таким чином, суд дійшов висновку про недоведеність стороною обвинувачення наявності у діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, адже жодним допустимим доказом не підтверджується висунуте йому обвинувачення у незаконній порубці трьох сироростучих дерев породи акація біла, а інші дії обвинуваченому не інкриміновано.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність виправдання ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 246 КК України.

Документально підтверджені процесуальні витрати, що підлягають відшкодуванню, у справі відсутні.

Питання про долю речових доказів та документів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Клопотання про обрання, зміну чи скасування запобіжного заходу обвинуваченому під час судового розгляду не заявлялось.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 174, 371, 373 - 376, 393, 395, 532, КПК України, суд

ухвалив:

1. ОСОБА_1 у пред`явленому обвинуваченні за частиною першою статті 246 Кримінального кодексу України визнати невинуватим та виправдати за відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення.

2. Речові докази у справі:

- бензопилу «Zomax» в корпусі синього кольору та бензопилу «Vitals» в корпусі червоного кольору - повернути ОСОБА_1 та скасувати арешт цього майна;

- розпиляні частини свіжої деревини акації білої у кількості 23 фрагментів довжиною по 0,7 - 0,8 м. - знищити;

- автомобіль ВАЗ 2106, р.н. НОМЕР_1 , та автомобільний причіп р.н. НОМЕР_2 - залишити ОСОБА_1 .

3. Копію вироку після його проголошення негайно вручити учасникам судового провадження.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Новомиколаївський районний суд Запорізької області, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Суддя С.С. Гасанбеков