Ухвала суду № 101404276, 25.11.2021, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

25.11.2021 Суддя Шевченко С. В..

Справа № 644/2525/14-ц

Провадження № 2-п/644/83/21

У Х В А Л А

25 листопада 2021 року м. Харків

Суддя Орджонікідзевського районного суду м.Харкова Шевченко С.В., розглянув заяву представника відповідача адвоката Колісниченка А.С. про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

в с т а н о в и в :

До суду надійшла вказана вище заява у якій ставиться питання про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.02.2015 ухваленого у цивільній справі за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту. Крім того, заява містить клопотання про поновлення строку на її подачу до суду. В обґрунтування поважності пропуску строку на подачу такої заяви представник відповідача посилався на те, що відповідачка ОСОБА_1 копію заочного рішення суду не отримувала, про рішення дізналася коли виконавча служба наклала арешт на картковий рахунок останньої. Також представником відповідачки вказувалось на те, що суд не повідомив її належним чином про розгляд справи, розглянувши позов у її відсутність, чим допустив порушення норм процесуального права.

Ознайомившись з клопотанням про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення, суд доходить висновку, що у його задоволенні слід відмовити, а заява про перегляд заочного рішення підлягає залишенню без розгляду з таких підстав.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до пунктів 6,7 частини 2статті 43 ЦПК України передбачено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом. З урахуванням положень ч.13 ст.7, ст.126 ЦПК України питання про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення здійснюється в письмовому провадженні. Відповідно до положень ч. 2 ст. 228 ЦПК України в редакції, що діяла на момент ухвалення заочного рішення, заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Відповідно до положень ст.126 ЦПК України в редакції, що діє на момент подачі заяви про поновлення строку, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 5 ст.127 ЦПК України, в редакції, що діє на момент подачі заяви про поновлення строку, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Аналіз практики ЄСПЛ свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух (рішення у справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції»).

Зокрема, Європейський суд з прав людини вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановления нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі «Рябих проти Росії»).

Разом з тим, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Перелік поважності причин, які враховуються для поновлення пропущеного строку, законом не встановлено, вони визначаються у кожному конкретному випадку, виходячи з певних обставин, які мають юридичне значення.

Разом з тим, поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, які повинні бути підтверджені належними доказами.

Між тим, представником ОСОБА_1 не надано суду жодних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку подачі до суду заяви про перегляд заочного рішення. Подані до суду матеріали не містять даних про те, коли відповідачка дізналась про існування оскаржуваного рішення, коли вона отримала його копію, тощо.

З урахуванням положень ч.2 ст.126 ЦПК України, а також враховуючи, що суд відмовляє у поновленні строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення, заяву представника відповідача про перегляд заочного рішення суду у справі за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту, слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ч. 13 ст.7, ст.ст.126,260,353 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 адвоката Колісниченка А.С. про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.02.2015 року у цивільній справі за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - відмовити.

Заяву про перегляд заочного рішення Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 03.02.2015 року у цивільній справі за позовом ПАТ «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання її копії шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через районний суд.

Суддя С.В. Шевченко