Ухвала суду № 101403388, 19.11.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18492/16-ц

Провадження № 6/638/768/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 листопада 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючої судді Штих Т.В.,

за участю секретарки Овчаренко К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ТОВ « АНАЛІТИК ФІНАНС», позивач ПАТ « УкрСиббанк», відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи Дзержинський відділ Державної виконавчої служби Харківського міського Управління юстиції, управління у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про заміну сторони виконавчого провадження,-

встановив:

20 жовтня 2021 року Директор ТОВ « АНАЛІТИК ФІНАНС», звернувся до суду із заявою про зміну стягувача у виконавчому провадженні, в обґрунтування якої зазначив, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 19 липня 2017 року у справі № 638/18492/16-ц,2/638/1433/17 за позовом АТ « УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи Дзержинський відділ Державної виконавчої служби Харківського міського Управління юстиції, управління у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про примусове виселення позовні вимоги задовлені у повному обсязі.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 14 лютого 2018 року заява про перегляд заочного рішення, з якою звернувся представник відповідачів залишена без задоволення.

06 вересня 2018 року представник АТ « УкрСиббанк» звернувся до суду з заявою про видачу виконавчих листів.

Сторони у судове засідання не зявились. Заявник у заяві зазначив про розгляд справи за його відстусності.

Суд, оцінивши доводи викладені в заяві та, перевіривши їх матеріалами справи, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Положеннями ст. 442 ЦПК України визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження, про що наголошено у ч. 5 цієї ж статті.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок правонаступництва. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом, про що наголошено у ч. 2 даної статті.

В свою чергу за змістом ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Виходячи із змісту вказаних вище норм у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться відповідно до частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», статті 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13.

Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах.

Крім того, норма статті 442 ЦПК України має імперативний характер, оскільки у ній прямо визначено правило поведінки, а саме право замінити сторону виконавчого провадження, а не замінювати сторону виконавчого провадження лише у відкритому виконавчому провадженні чи за інших обставин.

Так, частиною п`ятою статті 442 ЦПК України передбачено, що положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України, судове рішення є обов`язковим до виконання.

У пункті 9 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Горнсбі проти Греції» (Ноrnsbу V. Gгеесе) від 19 березня 1997 року, зазначено, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін.

Статтею 18 ЦПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 569/1799/19 від 27.01.2021 р. сформував наступну правову позицію, що процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи, яка була в процесі стороною або третьою особою, до іншої особи у зв`язку з переходом до неї суб`єктивних матеріальних прав. Можливість процесуального правонаступництва визначається можливістю правонаступництва в матеріальному праві. При цьому в матеріальному праві виділяють універсальне та сингулярне правонаступництво. Універсальне правонаступництво має місце в тих випадках, коли перехід прав та обов`язків однієї юридичної особи до іншої відбувається в результаті реорганізації, а поміж фізичними особами - в порядку спадкування. Сингулярне правонаступництво має місце, коли сторона перепоступається правом вимоги, чи здійснює переведення боргу, або приймає борг іншої особи на себе. Розподіл матеріального правонаступництва на універсальне та сингулярне пов`язаний з об`єктом прав та обов`язків, що переходять до правонаступника. І хоча матеріальне правонаступництво може бути універсальним чи сингулярним, процесуальне правонаступництво, хоча і є необхідним наслідком правонаступництва в матеріальному праві, завжди універсальне: в рамках процесу правонаступник в усіх випадках цілком замінює правопопередника і користується комплексом процесуальних прав та обов`язків сторони чи третьої особи. Процесуальне правонаступництво настає після оформлення матеріального правонаступництва. Правонаступник повинен пред`явити до суду докази, які підтверджували б правонаступництво в матеріальному праві (свідоцтво про право власності, документ про реорганізацію юридичної особи, переуступний напис), а суд виносить ухвалу про те, що правонаступник замінив у спірних правовідносинах сторону, що вибула. Отже, підставою для виникнення процесуального правонаступництва є матеріальне правонаступництво або інша заміна осіб у матеріальних правовідносинах. Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу (частина перша статті 442 ЦПК України).

З огляду на вищезазначене, суд вважає, що заявник не довів підстав для задоволення заяви про зміну сторони виконавчого провадження.

Всі зазначені вище вимоги для задоволення заяви про заміну сторони виконавчого провадження директор ТОВ « АНАЛІТИК ФІНАНС» не виконав.

До заяви додано лише в копії договір відступлення прав, не скріплений у належний спосіб договір факторингу № 01/10 від 01 жовтня 2021 року та виписка з єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань. Цих докуметів не достатньо для ухвалення рішення про задовлення заяви.

Керуючись ст. 442 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Заяву представника ТОВ « АНАЛІТИК ФІНАНС», позивач ПАТ « УкрСиббанк», відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , треті особи Дзержинський відділ Державної виконавчої служби Харківського міського Управління юстиції, управління у справах дітей Департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про заміну сторони виконавчого провадження – залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в 15-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Повний текс ухвали виготовлено 25 листопада 2021 року.

Суддя Т.В. ШТИХ.