Рішення № 101394448, 15.11.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 листопада 2021 року справа № 580/5253/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рідзеля О.А., розглянувши за правилами спрощеного провадження (у письмовому провадженні) в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області, Лисянського відділу з призначення державних соціальних допомог, соціальної підтримки пільгових категорій громадян та осіб з інвалідністю про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

23.07.2021 до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі – позивач) до Управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області (далі – відповідач 1), Лисянського відділу з призначення державних соціальних допомог, соціальної підтримки пільгових категорій громадян та осіб з інвалідністю (далі – відповідач 2), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення районної комісії з питань призначення державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, житлових субсидій та надання пільг та призначення тимчасової допомоги непрацюючій особі, яка досягла загального пенсійного віку, але не набула права на пенсійну виплату Управління соціального захисту населення Лисянської РДА від 29.01.2020, протокол №2 про припинення позивачу житлової субсидії;

- зобов`язати відповідачів поновити позивачу виплату субсидії з 05.02.2020.

Позов мотивовано тим, що позивача безпідставно позбавлено субсидії на оплату житлово-комунальних послуг з огляду на придбання ним причепа. Зазначено, що знаходження його у власності не впливає на наявність у позивача права на субсидію. Також позивач стверджує, що працівники соціальної служби не попередили позивача про необхідність внесення до декларації причепа, вартість якого становить менше 50 тис. грн. Тому, просила задовольнити позов.

Ухвалою суду від 15.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику учасників справи.

29.09.2021 відповідач надав суду відзив на позов у якому просив відмовити у його задоволенні. Зазначив, що 23.10.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення субсидії та подав відповідну декларацію. Однак, у ході перевірки до відповідача надійшла інформація, що у власності позивача з 24.02.2016 перебуває транспортний засіб – причеп 2016 року випуску, що виключає можливість отримання позивачем субсидії. Тому спірним рішенням позивачу з лютого 2020 року припинено надання субсидії та здійснено перерахунок субсидії з жовтня 2018 року до квітня 2019 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд встановив таке.

27.10.2018 позивач подав відповідачу заяву про призначення житлової субсидії.

До вказаної заяви позивач додав декларацію про доходи і витрати осіб, які звернулись за призначенням житлової субсидії від 27.10.2018. У цій декларації позивач зазначив про відсутність у власності транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п`яти років (крім мопеда).

Рішенням від 27.11.2018 позивачу призначено житлову субсидію з жовтня 2018 року до квітня 2019 року.

З травня 2019 року до вересня 2019 позивачу субсидія не призначалась у зв`язку з тим, що вартість послуг не перевищувала визначеного обов`язкового платежу.

Рішенням від 02.10.2019 позивачу призначено житлову субсидію з жовтня 2019 року до квітня 2020 року.

Відповідно до витягу з протоколу засідання комісії з надання населенню всіх видів соціальної допомоги від 29.01.2020 №2 прийнято рішення відмінити позивачу субсидію відповідно що п.2 п.6 Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива у зв`язку із наданням недостовірних даних про придбання причепа.

Рішенням від 05.02.2020 позивачу відмінено з лютого 2020 року житлову субсидію за результатами верифікації.

15.07.2020 відповідач виставив позивачу претензію №674-06 відповідно до якої в ході перевірки інформації щодо позивача виявлено факт державної реєстрації за ним 24.02.2016 причепа «ПГМФ» 2016 року випуску. У зв`язку з цим зазначено, що позивач неправомірно отримував субсидію. Переплата складає 12362,42 грн., яку позивач має повернути.

Не погоджуючись із рішенням від 29.01.2020 №2, позивач звернувся в суд з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд врахував таке.

Питання щодо надання субсидій врегульовано Положенням про порядок призначення житлових субсидій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 року №848 (далі – Положення №848) (у редакції чинній на момент прийняття спірного рішення).

Дане положення визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі, умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій, зокрема, комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Згідно з п.3 Положення №848 житлова субсидія є безповоротною адресною державною соціальною допомогою мешканцям домогосподарств, що проживають в житлових приміщеннях (будинках) і не можуть самотужки платити за житлово-комунальні послуги, оплачувати витрати на управління багатоквартирним будинком.

Відповідно до п.4 Положення №848 право на отримання житлової субсидії мають громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України (далі – громадяни), що проживають у житлових приміщеннях (будинках).

Призначення житлових субсидій та контроль за їх цільовим використанням здійснюється структурними підрозділами з питань соціального захисту населення (п.9 Положення №848).

Згідно з підп.2 п.14 Положення №848 житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо будь-хто із складу домогосподарства або член сім`ї особи із складу домогосподарства має у власності транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п`яти років (крім мопеда і причепа).

При цьому, до 22.10.2019 вказана норма передбачала, що житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо будь-хто із складу домогосподарства або член сім`ї особи із складу домогосподарства має у власності транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п`яти років (крім мопеда).

Відповідно до п.69 Положення №848 житлова субсидія на оплату житлово-комунальних послуг, витрат на управління багатоквартирним будинком призначається з місяця звернення за її призначенням до дати закінчення опалювального сезону і розраховується: на неопалювальний сезон - з 1 травня по 30 вересня; на опалювальний сезон - з 1 жовтня по 30 квітня.

На підставі п.78 Положення №848 після закінчення строку отримання житлової субсидії структурні підрозділи з питань соціального захисту населення самостійно здійснюють призначення житлової субсидії на наступний період для домогосподарств, які отримували житлову субсидію у попередньому періоді.

Відповідно до абз.4 п.119 Положення №848 за рішенням комісії надання раніше призначеної житлової субсидії припиняється за поданням структурного підрозділу з питань соціального захисту населення, управителів, об`єднання, виконавців комунальних послуг у разі, коли у заяві та/або декларації громадянин зазначив недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію або визначення її розміру на суму, яка перевищує 10 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян на день призначення житлової субсидії.

Суд врахував, що підставою для припинення виплати позивачу житлової субсидії вказано виявлення за наслідками перевірки наявність зареєстрованого за позивачем 24.02.2016 причепа «ПГМФ» 2016 року випуску, що не вказаний ним у декларації від 27.10.2018.

Оцінюючи підстави прийняття спірного рішення, суд звернув увагу, що наявність у власності громадянина транспортного засобу, зокрема причепа, з часу випуску якого минуло менше 5 років, було підставою для відмови у призначенні житлової субсидії до 22.10.2019 згідно з підп.2 п.14 Положення №848.

Водночас, з 22.10.2019 норма підп.2 п.14 Положення №848 передбачала, що житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), якщо будь-хто із складу домогосподарства або член сім`ї особи із складу домогосподарства має у власності транспортний засіб, що підлягає державній реєстрації і з дати випуску якого минуло менше п`яти років (крім мопеда та причепа).

Отже, наявність у позивача на праві власності вищевказаного причепа впливало на наявність у нього права на житлову субсидію лише до 22.10.2019.

Зважаючи на диспозицію норми абз.4 п.119 Положення №848 надання раніше призначеної житлової субсидії припиняється у разі, коли у заяві та/або декларації громадянин зазначив недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на житлову субсидію.

Оскільки з 22.10.2019 наявність у позивача права власності на причеп не впливало на його право на житлову субсидію, суд дійшов висновку, що позбавлення позивача субсидії з цього часу є неправомірною.

При цьому, позбавлення позивача субсидії з 01.10.2018 до 22.10.2019 суд вважає правомірним.

Згідно зі ст.6 КАС України суд під час вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у рішенні від 20.05.2010 у справі Lelas проти Хорватії, 55555/08 застосування принципу “належного урядування” передбачає, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Оскільки спірне рішення від 29.01.2020, оформлене протоколом №2, не визначено конкретного періоду, за який позивачу відмінено субсидію, суд дійшов висновку, що воно є протиправним та підлягає скасуванню за період з 22.10.2019.

Крім того, як установлено судом, рішенням від 05.02.2020 позивачу відмінено з лютого 2020 року житлову субсидію за результатами верифікації.

Оскільки, як зазначено вище, наявність у позивача права власності на причеп не впливало на його право на житлову субсидію з 22.10.2019, суд дійшов висновку, що відміна з лютого 2020 року субсидії за вказаних підстави є неправомірною.

Оскільки рішення від 05.02.2020 не заявлене предметом спору, суд на виконання ст.9 КАС України, вирішив вийти за межі позовних вимог та визнати його протиправним і скасувати.

Щодо вимоги позивача зобов`язати відповідача поновити позивачу виплату субсидії з 05.02.2020, суд зазначає таке.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України способом захисту прав особи від протиправної бездіяльності суб`єкта владних повноважень є визнання її протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Тобто дії, які він повинен вчинити за законом.

На підставі абз.1 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Зі змісту наведених норм вбачається, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути прийняття судом рішень не про зобов`язання вчинити дії, а саме прийняття ним рішень за заявами заявників замість суб`єкта владних повноважень.

При цьому судом враховано, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Аналогічна позиція викладена у постановах Верхового Суду України від 16.09.2015 у справі №21-1465а15 та від 02.02.2016 у справі №804/14800/14.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача, є зобов`язання Управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області поновити позивачу житлову субсидію з 05.02.2020.

З урахуванням наведеного, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Дотримуючись вказаних вимог, суд дійшов висновку, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача пропорційно задоволеній частині позовних вимог у розмірі 681,00 грн.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 241-246, 255, 295 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення, оформлене витягом з протоколу засідання комісії з надання населенню всіх видів соціальної допомоги, від 29.01.2020 №2 в частині відміни ОСОБА_1 житлової субсидії з 22.10.2019.

Визнати протиправним та скасувати рішення від 05.02.2020 про відміну ОСОБА_1 житлової субсидії з лютого 2020 року.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області (20202, Черкаська обл., м.Звенигородка, вул. Михайла Грушевського, буд.135, код ЄДРПОУ 03195895) поновити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) житлову субсидію з 05.02.2020.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

2. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Звенигородської районної державної адміністрації Черкаської області (20202, Черкаська обл., м.Звенигородка, вул. Михайла Грушевського, буд.135, код ЄДРПОУ 03195895) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним витрати зі сплати судового збору в розмірі 681,00 грн. (шістсот вісімдесят одна гривня 00 копійок).

3. Копію рішення направити учасникам справи.

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з складення повного його тексту. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.

Суддя Олексій РІДЗЕЛЬ