Рішення № 101394228, 26.11.2021, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/9443/21

РІШЕННЯ

іменем України

26 листопада 2021 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Петричковича А.І., розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А 1788 Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом від 27.07.2021, в якому просить: 1) визнати протиправною бездіяльність військової частини А 1788 Міністерства оборони України щодо не проведення нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2019 по день фактичного розрахунку - 29.06.2021 включно; 2) зобов`язати військову частину А 1788 Міністерства оборони України нарахувати і виплатити середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 31.08.2019 по день фактичного розрахунку - 29.06.2021 включно, виходячи з розміру середньоденного грошового забезпечення за останні два місяці служби, які передували дню звільнення, з урахуванням раніше виплаченої суми середнього заробітку.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що фактично остаточний розрахунок з ним здійснено 29.06.2021. Вказує, що звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, однак відповідач відмовив у виплаті середнього заробітку. Вважає такі дії відповідача протиправними, тому звернувся до суду з цим позовом.

Згідно з ухвалою від 04.08.2021, суд відкрив спрощене провадження без повідомлення учасників справи.

14.09.2021 до суду поступив відзив на позовну заяву №2737 від 14.09.2021, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Вказує, що на спірні правовідносини не поширюються норми трудового законодавства, зокрема стаття 117 Кодексу законів про працю України, оскільки вони врегульовані спеціальним законодавством. Відтак, у відповідача відсутній обов`язок щодо виплати позивачу середнього заробітку.

З`ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, так і заперечень, та оцінивши докази, суд прийшов до таких висновків, враховуючи наступне.

Позивач проходив військову службу та згідно з Наказом командира військової частини А0553 №194 від 02.09.2019 прапорщика ОСОБА_1 31.08.2019 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (арк. спр. 11).

19.09.2019 позивач звернувся до військової частини А0553 із заявою щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення, однак листом від 27.09.2019 №4264 військова частина А0553 повідомила про відсутність механізму нарахування та виплати індексації за попередні періоди.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 грудня 2019 року по справі №560/3449/19, адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії військової частини А 0553 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 30 серпня 2019 року включно. Зобов`язано військову частину А 0553 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення з 01 січня 2016 року по 30 серпня 2019 року включно.

Відповідач виконав вищевказане рішення суду та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення в сумі 1203,88 грн, що стверджено платіжним дорученням №486 від 16.03.2020 (арк. спр. 13).

Також, Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 09 грудня 2020 року по справі №560/6024/20, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії військової частини А1788 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в період з 01.01.2016 по 28.02.2018 в сумі 1203,88 грн. Зобов`язано військову частину А1788 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в цей період - січень 2008 року, з врахуванням вже виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач виконав вищевказане рішення суду та виплатив позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 в сумі 81166,97 грн, що стверджено платіжним дорученням №1216 від 25.06.2021 (арк. спр. 15).

Також, 16.10.2019 позивач звернувся до відповідача із запитом про надання інформації щодо отримання грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових.

Відповідач листом від 18.10.2019 №4533 відмовив у проведенні виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 05 лютого 2020 року по справі №560/3955/19, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини А 0553 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-XII за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби. Зобов`язано військову частину А 0553 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої пунктом 12 статті 12 Закону № 3551-XII за період з 2015 року по 2019 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби.

Відповідач виконав вищевказане рішення суду та виплатив позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій в сумі 45782,93 грн, що стверджено платіжним дорученням №453 від 04.03.2020 (арк. спр. 12).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає та враховує наступне.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини.

Cпеціальним законодавством, яке регулює грошове забезпечення військовослужбовців, не встановлено дату проведення остаточного розрахунку зі звільненими працівниками та відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, тому суд приходить до висновку про можливість застосування норм статті 116 та 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які виникають під час звільнення з військової служби.

Згідно з ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.

Статтею 117 КЗпП України визначено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Отже, не проведення з вини уповноваженого органу розрахунку з працівником у строк передбачений ст.116 КЗпП України, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати (зокрема, індексації та компенсації відпустки) роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме, виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум.

Водночас, встановлений ст. 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.

Так як остаточний розрахунок з позивачем здійснений відповідачем тільки 25.06.2021 періодом, протягом якого відповідач не виконував свій обов`язок щодо виплати належних позивачеві сум, є проміжок часу з 31.08.2019 (з дати звільнення) по 25.06.2021.

При цьому, суд враховує, що Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2020 року по справі №560/3325/20, адміністративний позов - задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини А 1788 щодо не проведення нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 серпня 2019 року по 17 березня 2020 року включно. Стягнуто з військової частини А 1788 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 серпня 2019 року по 17 березня 2020 року включно в розмірі 46983,48 грн, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Відповідач виконав вищевказане рішення суду та виплатив позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 30 серпня 2019 року по 17 березня 2020 року включно в розмірі 37821,70 грн, що стверджено платіжним дорученням №2405 від 16.12.2020 (арк. спр. 14).

Отже, позивач 17.12.2020 отримав середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 37821,70 гривень за період з 30 серпня 2019 року по 17 березня 2020 року включно, а саме: 1) 1203,88 гривень - індексація грошового забезпечення на виконання рішення суду у справі №560/3449/19; 2) 37821,70 гривень - компенсація за не використану відпустку на виконання рішення суду у справі №560/3955/19, тому відсутні підстави зобов`язувати відповідача повторно нараховувати і виплачувати середній заробіток за вказаний період.

Тобто, відповідач поніс відповідальність за ст. 117 КЗпП України за період з 30.08.2019 по 17.03.2020 на суму 37821,70 гривень, однак затримав остаточний розрахунок з позивачем на суму 81166,97 гривень за період з 18.03.2020 по 25.06.2021.

Середньоденний заробіток позивача, відповідно до розрахунку відповідача №1720 від 06.09.2021, складає 664,00 гривень.

Отже, за період з 18.03.2020 по 25.06.2021 розмір коштів пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні позивача, складатиме 308760,00 грн (664грн х 465 днів).

Верховним Судом сформовано ряд правових позицій щодо подібних правовідносин, зокрема, у справах №821/1083/17, №761/9584/15-ц, №806/2473/18, який передбачає співмірність розміру виплат пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні, що законодавчо не врегульовано. Тобто, застосовується різний механізм розрахунків з дотриманням принципів пропорційності, справедливості та врахування обставин, що впливають на визначення її розміру.

Також, суд враховує, що стягуючи з відповідача на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, слід зазначити про відрахування податків, зборів та інших обов`язкових платежів, оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є обов`язком роботодавця та працівника, а не суду, тому розрахунки, наведені в судовому рішенні, є тією сумою коштів, з яких в подальшому роботодавцем здійснюються утримання податку з доходів та інших обов`язкових платежів.

Аналогічна правова позиція зазначена в п. 39-41 постанови Верховного Суду від 08 листопада 2018 у справі №805/1008/16-а.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин у цій адміністративній справі та правових позицій Верховного Суду щодо співмірності, які є різними щодо методики розрахунку за відсутності законодавчого врегулювання, суд першої інстанції вважає, що позивач частково довів позовні вимоги, адже сума 308760,00 грн є не співмірною із сумою боргу - 81166,97 гривень (більше ніж у 3-и рази суми боргу), тому з урахуванням раніше виплаченої суми 37821,70 гривень, співмірною сумою буде сума вчасно не виплачена ОСОБА_1 у розмірі 81166,97 гривень. При цьому, суб`єкт владних повноважень, який заперечує проти позову, не довів правомірності невиплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку вчасно у повному обсязі у порушення вимог ст. 117 КЗпП України, що підтверджено доказами, перевіреними в суді, тому позов задовольняється частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Військової частини А 1788 Міністерства оборони України у проведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Стягнути з Військової частини А 1788 Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 18.03.2020 по 25.06.2021 в сумі 81166,97 (вісімдесят одна тисяча сто шістдесят шість гривень дев`яносто сім копійок) гривень, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Судових витрат, які визначені ст. 132 КАС України і підлягають розподілу, немає.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 26 листопада 2021 року

Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) Відповідач:Військова частина А 1788 Міністерства оборони України (вул. Толстого, 4, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29001 , код ЄДРПОУ - 07840179)

Головуючий суддя А.І. Петричкович