Рішення № 101393188, 26.11.2021, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2021 року м. ПолтаваСправа № 440/11290/21Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Київської районної в м. Полтаві ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

20 вересня 2021 року (згідно даних на поштовому конверті) ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Київської районної в м. Полтаві ради про:

- визнання протиправним та скасування Київської районної в м. Полтаві ради "Про розгляд заяв громадян щодо відведення земельних ділянок на території 57 мікрорайону південно-західного планувального району м. Полтава" від 08.04.2021 в частині відмови гр. ОСОБА_1 , що зареєстрований по АДРЕСА_1 у виділенні земельної ділянки на території 57 мікрорайону південно-західного планувального району м. Полтава відповідно до наданих графічних матеріалів;

- зобов`язання Київську районну в м. Полтаві раду у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею - 0,1 га в районі АДРЕСА_2 (в межах земельної ділянки зазначеної на графічному зображенні).

В обґрунтування позовних вимог заявник вказує на неправомірність оскаржуваного рішення відповідача, оскільки в ньому не зазначено обґрунтованих підстав відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 27.09.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №440/11290/21, вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (в письмовому провадженні).

22.10.2021 до суду надійшов відзив Київської районної в м. Полтаві ради /а.с. 24-25/, у якому представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішенням Київської районної в м. Полтаві ради "Про розгляд заяв громадян щодо відведення земельних ділянок на території 57 мікрорайону південно-західного планувального району м. Полтава" від 08.04.2021 гр. ОСОБА_1 відмовлено у виділенні земельної ділянки на території 57 мікрорайону південно-західного планувального району м. Полтава у зв`язку з невідповідністю місця розташування земельної ділянки вимогам законів та прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, оскільки орієнтовано вказана на графічних матеріалах земельна ділянка потрапляє на територію, на яку рішенням позачергової 40 сесії 6 скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 надано управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об`єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі АДРЕСА_2 .

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 26.11.2021 у задоволенні клопотання Київської районної в м. Полтаві ради про залучення третьої особи у справі №440/11290/21 за позовом ОСОБА_1 до Київської районної в м. Полтаві ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 звернувся до Київської районної в м. Полтаві ради із заявою від 15.02.2021 (вх. №З/04.1-14/4/352 від 19.02.2021), у якій просив надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтованою площею – 0,1 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) на території Київської районної в м. Полтаві ради в межах населеного пункту /а.с. 27/.

До цієї заяви позивачем було додано: графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки; документ, що засвідчує участь в АТО; копії паспорта та ідентифікаційного коду /а.с. 28-33/.

Пунктом 1 рішення 3 позачергової сесії 8 скликання Київської районної у м. Полтаві ради від 08.04.2021 "Про розгляд заяв громадян щодо виділення земельних ділянок на території 57 мікрорайону південно-західного планувального району м. Полтави" відмовлено гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,1 га враховуючи рішення позачергової 40 сесії Полтавської міської ради 6 скликання від 18.03.2014 "Про надання згоди на розміщення комплексної житлової забудови з об`єктами транспортної інфраструктури та дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в районі вул. Журавлиної" та лист Управління капітального будівництва виконавчого комітету Полтавської міської ради від 04.03.2021 №01-03/05/187 /а.с. 26/.

Не погодившись з вказаним рішенням у зазначеній частині, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю урегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 №2768-ІІІ (надалі - ЗК України).

За змістом частин 1, 2 статті 116 ЗК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно із пунктом "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Частиною 4 статті 116 ЗК України визначено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Згідно з частиною 5 статті 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Пунктом "г" частини першої статті 121 ЗК України визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

За приписами частини 6 статті 118 ЗК України громадяни громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Як визначено частиною 7 згаданої статті відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у межах безоплатної приватизації, при цьому зобов`язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини цієї відмови.

Повноваження відповідних органів виконавчої влади щодо передачі земельних ділянок у власність або користування та порядок надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування встановлені статтею 122 ЗК України.

Відповідно до частини 1 статті 122 ЗК України сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Статтею 11 Земельного кодексу України передбачено, що повноваження районних у містах рад у галузі земельних відносин визначаються міськими радами.

Таким чином наведеними вище нормами встановлені підстави, порядок, строки передачі земельної ділянки у власність громадян та органи, уповноважені розглядати ці питання. Вони передбачають, зокрема, що для передачі земельної ділянки у власність зацікавлена особа звертається до відповідних органів із заявою для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких, визначені у статті 118 ЗК органи, приймають одне з відповідних рішень.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач, звертаючись до Київської районної у м. Полтаві ради із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею 0,1 га в районі вул. Журавлиної у м. Полтаві, додав, зокрема, графічні матеріали із зображенням бажаного місця розташування земельної ділянки, копію паспорта, ідентифікаційного номеру.

Позивачем у заяві зазначено цільове призначення земельної ділянки, її орієнтовний розмір.

Таким чином, позивачем надано необхідний та повний пакет документів, визначений статтею 118 Земельного кодексу України, що не спростовано відповідачем, а тому у відповідача виник обов`язок розглянути подану заяву у строки, встановлені статтею 118 Земельного кодексу України.

Із спірного рішення слідує, що підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки слугувало те, що орієнтовно вказана на графічних матеріалах земельна ділянка потрапляє на територію, на яку рішенням позачергової 40 сесії 6 скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 надано управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об`єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі вул. Журавлиної.

Надаючи оцінку викладеним у спірному рішенні мотивам відмови у наданні позивачу дозволу на розробку проекту землеустрою, суд виходить з наступного.

Як зазначалось вище, єдиною підставою для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, невідповідність місця розташування земельної ділянки має бути пояснена вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, тощо.

Статтею 118 ЗК України не передбачено такої підстави для відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою як факт надання згоди та дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки іншій особі.

Суд наголошує, що рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою не є правовстановлюючим актом і не гарантує особі чи невизначеному колу осіб набуття права власності чи користування на земельну ділянку. Водночас, якщо особа, отримавши дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, сама зволікає з його розробкою та поданням на затвердження, вона цілком може очікувати, що земельна ділянка буде надана в користування іншій особі.

Такий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №688/2908/16-ц.

Згідно з приписами статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (стаття 126 Земельного кодексу України).

Таким чином, передача (надання) земельної ділянки у власність відповідно до статті 118 Земельного кодексу України є завершальним етапом визначеної процедури безоплатної приватизації земельних ділянок.

При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування чи у власність.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №545/808/17, від 27.03.2018 у справі №463/3375/15-а.

Суд акцентує увагу на тому, що дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі вул. Журавлиної надано управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому рішенням позачергової 40 сесії 6 скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014, тобто більш ніж сім років тому, при цьому, відповідачем не надано доказів затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі вул. Журавлиної та її передачі у власність.

Також суд враховує, що відповідачем не надано належних, допустимих і достатніх доказів на підтвердження того, що вказана позивачем на графічних матеріалах земельна ділянка потрапляє до території, на яку рішенням позачергової 40 сесії 6 скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому надано згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об`єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі АДРЕСА_2 .

Отже, відповідачем не доведено факту включення зазначеної позивачем земельної ділянки до території, на яку рішенням позачергової 40 сесії 6 скликання Полтавської міської ради від 18.03.2014 управлінню капітального будівництва Полтавського міськвиконкому надано згоду на розміщення комплексної житлової забудови з об`єктами транспортної інфраструктури та дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 27847 кв.м. в районі АДРЕСА_2 .

Згідно з частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем не доведено правомірності оскаржуваного у даній справі рішення.

За встановлених обставин справи та наведених вище норм законодавства, якими врегульовано спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що рішення Київської районної в м. Полтаві ради від 08.04.2021 у частині відмови ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтованою площею 0,1 га прийнято відповідачем не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та нормами Земельного кодексу України, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позовних вимог про зобов`язання Київської районної в м. Полтаві ради у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею - 0,1 га в районі АДРЕСА_2 (в межах земельної ділянки зазначеної на графічному зображенні), суд зазначає наступне.

Завданням адміністративного судочинства, відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тобто, за змістом вказаної правової норми, адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Таким чином, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Частиною 4 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У даній справі оцінка правомірності відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою стосувалася лише мотивів, які наведені відповідачем у оскаржуваному рішенні. Суд не може досліджувати інших обставин, що можуть бути перешкодою в наданні такого дозволу, які не досліджувалися відповідачем, оскільки ці повноваження відносяться до його виключної компетенції.

З огляду на вищевикладене, вимога про зобов`язання Київської районної в м. Полтаві ради у відповідності до вимог статті 118 Земельного кодексу України надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, орієнтовною площею - 0,1 га в районі АДРЕСА_2 (в межах земельної ділянки зазначеної на графічному зображенні) - задоволенню не підлягає, натомість, належним та ефективним способом захисту та відновлення прав позивача у цій справі, з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, є зобов`язання Київської районної в м. Полтаві ради повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.02.2021 (вх. №З/04.1-14/4/352 від 19.02.2021) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,1, га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) на території Київської районної в м. Полтаві ради в межах населеного пункту, з урахуванням висновків суду.

Отже, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 229, 241-245, 262 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса для листування: АДРЕСА_3 ) до Київської районної в м. Полтаві ради (ідентифікаційний код 34204415, вул. Маршала Бірюзова, 1/2, м. Полтава, Полтавська область, 36014) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення 3 позачергової сесії 8 скликання Київської районної у м. Полтаві ради від 08.04.2021 "Про розгляд заяв громадян щодо виділення земельних ділянок на території 57 мікрорайону південно-західного планувального району м. Полтави" у частині відмови гр. ОСОБА_1 у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд орієнтовною площею 0,1 га.

Зобов`язати Київську районну в м. Полтаві раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 15.02.2021 (вх. №З/04.1-14/4/352 від 19.02.2021) про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею - 0,10 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки) на території Київської районної в м. Полтаві ради в межах населеного пункту, з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава