Рішення № 101390264, 25.10.2021, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 жовтня 2021 року Справа № 160/14492/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Кучми К.С., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо не нарахування та не виплати їй призначеної пенсії за віком починаючи з 07.10.2009 року;

- зобов`язати відповідача поновити нарахування та виплатити їй призначену пенсію за віком починаючи з 07.10.2009 року і відновити пенсійну справу відповідно до якої їй нараховувалась та призначалась пенсія за віком.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначила, що вона з 02.06.1997 року перебувала на обліку та отримувала пенсію в органах соціального захисту населення Покровської районної у місті ради, як одержувач пенсії за віком. Однак, виплату пенсії їй було зупинено в зв`язку із виїздом за межі України, на час перебування її за кордоном. Позивач вважає, що дії Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати призначеної пенсії за віком є протиправними. Позивач з даним діями відповідача погодитися не може, у зв`язку з чим була змушена звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та інтересів в частині зобов`язання пенсійного органу поновити нарахування та виплатити їй призначену пенсію за віком починаючи з 07.10.2009 року і відновити пенсійну справу відповідно до якої їй нараховувалась та призначалась пенсія за віком.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2021 року було відкрито провадження по даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

На виконання вимог ухвали суду - 29.09.2021 року відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що позивач перебувала на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Покровської районної у місті ради та в листопаді 1998 року була знята з обліку як отримувач пенсії за віком, що була призначена за Законом України "Про пенсійне забезпечення" (дата закриття пенсійної справи - 20.11.1998 р.), у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон. Таким чином, факт прийняття рішення про припинення виплати пенсії відповідав приписам ст.92 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та позивачем було прийнято як належне. З часу настання змін обставин, що регулюють питання поновлення/виплати пенсії за віком особам, що постійно проживають за кордоном, й до тепер не відбулося, позивач не звернулася та не подала заяву до Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області для вирішення питання відновлення виплати пенсії за віком. Відповідно, відповідачем не порушено право та охоронювані законом інтереси позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позову повністю.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи позицію позивача, викладену у позовній заяві, позицію відповідача, викладену у відзиві на позовну заяву, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному та об`єктивному розгляді обставин справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується паспортом громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_1 , виданий 20 квітня 2021 року, орган, що видав 2ISR.

В грудні 1998 року позивач виїхала з України до Ізраїлю на постійне місце проживання, де була прийнята на консульський облік в консульському відділенні посольства України в Державі Ізраїль.

ОСОБА_1 з 02.06.1997 року перебувала на обліку та отримувала пенсію в органах соціального захисту населення Покровської районної у місті ради, однак виплату пенсії їй було зупинено, в зв`язку із виїздом за межі України, на час перебування позивача за кордоном.

Позивач, через свого представника 16.02.2021 року вх. №15.02/10-2021 р., звернулася до відповідача з запитом щодо неправомірності припинення пенсійним органом нарахування та виплати пенсії позивачу, яка повинна виплачуватися постійно. Листом від 22.02.2021 року за вих.№0400-010504-8/25886 відповідачем була надана відповідь про виплату пенсії, в якій вказано, що вона перебувала на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Покровської районної у місті Ради, як одержувач пенсії за віком та дата закриття її пенсійної справи 20 листопада 1998 року.

Аналізуючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне забезпечення» передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим законом та досягли встановленого цим законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.2 ст.49 Закону № 1058-ІV поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Такою умовою, серед інших, є реєстрація особи за місцем проживання на території України.

Крім того, порядок поновлення виплати раніше призначеної пенсії регулюється постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 р. № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 р. за №1566/11846.

Згідно з ч.1 р.І Порядку №22-1 заява про поновлення виплати пенсії подається пенсіонером до територіального органу Пенсійного фонду України через структурний підрозділ, який здійснює прийом та обслуговування осіб.

При цьому, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред`явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) (п.2.9 р. II Порядку № 22-1).

Відповідно до п.2.8 р.II Порядку № 22-1 поновлення пенсії здійснюється за матеріалами, що є в пенсійній справі, із урахуванням додатково наданих документів, зокрема: документів про страховий стаж, який не врахований у пенсійній справі, після призначення пенсії; довідки про заробітну плату особи за період страхового стажу до 01.07.2000; документів про виникнення обставин, що впливають на розмір пенсії.

Як передбачено абз.2 п.4.1 р.IV Порядку № 22-1, орган, що призначає пенсію, розглядає питання про відновлення виплати раніше призначеної пенсії лише при зверненні особи з відповідною заявою (додаток 2 до Порядку) та за наявності в неї всіх необхідних документів.

П.4.2 р.IV Порядку № 22-1 встановлено, що при прийманні документів працівник сервісного центру:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

з`ясовує наявність у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронні підпис;

надсилає запити про витребування з відповідних інформаційних систем необхідних відомостей, передбачених пунктом 2.28 розділу II цього Порядку; повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 6). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних системах та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповіді органу, який веде відповідний інформаційний реєстр.

Таким чином, територіальний орган Пенсійного фонду України розглядає питання поновлення та виплати пенсії за наявності: особисто поданої пенсіонером (опікуном, піклувальником) заяви, архівної пенсійної справи, а також інших додатково наданих документів.

Що стосуються заявлених позивачем позовних вимог, суд зазначає наступне.

У пункті 53 рішення від 08 квітня 2010 року у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням у випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), пункт 57, Series A, № 93).

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

У Рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2011 року №19-рп/2011 зазначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Частиною першою статті 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений в цій статті.

Як було встановлено судом, 16.02.2021 року на електронну адресу Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області надійшов адвокатський запит №15.02/10-2021 р. стосовно позивача, в якому були порушені наступні питання:

1. На яких правових підставах ОСОБА_1 була позбавлена виплати пенсії за віком ?

2. Вказати строк, з якого було припинено нарахування пенсії за віком ОСОБА_1 ?

3. Надати роздруківку (розрахунок) з невиплачених пенсійних нарахувань у період по 01.02.2021, які не були виплачені у зв`язку з припиненням виплат.

До адвокатського запиту вих. № 15.02/10-2021 долучено свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю - 1 арк. та копія ордеру - 1 арк.

За таких обставин суд приходить до висновку, що до теперішнього часу позивач особисто, або через свого представника, в будь-який спосіб не зверталася до Пенсійного фонду України з відповідною заявою про поновлення пенсійних виплат, а отже у відповідача відсутні підстави для поновлення пенсійних виплат, а вимоги позивача в даній позовній заяві заявлені на майбутнє.

Таким чином, відсутні підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу призначеної пенсії за віком починаючи з 07.10.2009 року, а також для задоволення похідних вимог щодо зобов`язання відповідача поновити нарахування та виплатити їй призначену пенсію за віком починаючи з 07.10.2009 року і відновити пенсійну справу відповідно до якої їй нараховувалась та призначалась пенсія за віком.

Суд також застосовує позицію ЄСПЛ, сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що дана позовна заява не підлягає задоволенню з викладених вище підстав.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.8, 9, 72, 77, 132, 139, 241 - 246, 250, 262 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії – відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 КАС України та може бути оскаржено в строки, передбачені статтею 295 КАС України.

Суддя К.С. Кучма