Рішення № 101378623, 24.11.2021, Веселинівський районний суд Миколаївської області

Справа № 472/576/21

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"24" листопада 2021 р. смт. Веселинове

Веселинівський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Кучерявенко С.С.,

при секретарі Чорній О.В.,

за участю

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду смт Веселинове Миколаївської області справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, про визнання осіб таких, що втратили право користування житлом,

ВСТАНОВИВ:

05 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Веселинівського районного суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, про визнання осіб таких, що втратили право користування житлом.

Позов обгрунтувала тим, що їй на підставі Договору дарування житлового будинку, укладеного 20 січня 2020 року між ОСОБА_5 , як дарувальником, та нею, як обдарованою, належить житловий будинок АДРЕСА_1 . Цього ж дня Договір дарування житлового будинку був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом та зареєстроване право власності на житловий будинок в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На момент прийняття нею дарунку, за адресою прийнятого в дарунок будинку було зареєстровано місце проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Оскільки на час укладення Договору дарування вони в будинку не проживали, а ОСОБА_5 самостійно, без їхніх заяв зняти їх з реєстрації місця проживання в відчужуваному будинку не могла, то вони домовилися між собою про зобов`язання останньої до двадцятого лютого 2021 року зняти з реєстрації місця проживання з відчужуваного житлового будинку зареєстрованих осіб та надати відповідну довідку.

Прийнявши дарунок, вона з сім`єю поселилася в будинку, зареєструвала своє місце проживання та проживають в цьому будинку по теперішній час.

На сьогоднішній день своє зобов`язання зняти з реєстрації місця проживання в будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , ОСОБА_5 не виконала.

Наявність реєстрації місця проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за адресою належного їй будинку створює перешкоди в здійсненні права власності на житловий будинок, та в отриманні житлової субсидії - безповоротної адресної державної соціальної допомоги як споживачу житлово-комунальних послуг.

Ухвалою суду від 13 вересня 2021 року було відкрито провадження по цивільній справі та призначено справу до підготовчого засідання.

В судовому засіданні позивач та представник позивача ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги в тому ж обсязі і з тих же підстав та просять їх задовольнити, проти винесенння заочного рішення не заперечували.

Відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 04.11.2021 та 24.11.2021 року не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені через оголошення, опубліковане на офіційному веб-сайті суду на порталі Судова влада України та направлено на їх адресу судову кореспонденцію, яка повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судове засідання. Причини неявки суду невідомі. Відзив на позов не надійшов.

Представник третьої особи Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області А.І. Стаднічук в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву про розгляд справи у його відсутність.

Згідно ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідачі належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не повідомили суд про причини неявки в судове засідання, відзиву на позовну заяву не подали і представник позивача не заперечує проти такого вирішення справи, суд вважає за можливе та доцільне розглядати справу в заочному порядку на підставі наявних у справі доказів.

24.11.2021 року суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, заслухавши позивача, представника позивача, свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 , на підставі Договору дарування житлового будинку, укладеного 20 січня 2020 року між ОСОБА_5 , як дарувальником, та позивачем, як обдарованою на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 . В цей же день Договір дарування житлового будинку відповідно до вимог ч. 2 ст. 719 Цивільного кодексу України був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Власовою С. Я. та зареєстрований в реєстрі за № 27

Відповідно до вимог ст. 312 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на житловий будинок зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 січня 2020 року за номером запису про право власності: 35103599, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер : 196921017 від 20.01.2020 16:49:26.

На момент прийняття дарунку, за адресою прийнятого позивачем в дарунок будинку було зареєстровано місце проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Оскільки на час укладення Договору дарування вони в будинку не проживали, а ОСОБА_5 самостійно, без їхніх заяв зняти їх з реєстрації місця проживання в відчужуваному будинку не могла, згідно п. 2.5 Договору «Сторони домовилися між собою про зобов`язання ОСОБА_6 до двадцятого лютого 2021 року зняти з реєстрації місця проживання з відчужуваного житлового будинку зареєстрованих осіб та надати відповідну довідку Обдарованій».

Прийнявши дарунок, позивач з сім`єю, яка складається з позивача ОСОБА_1 та двох її малолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , поселилася в будинку, зареєструвала місце проживання та проживає в цьому будинку по теперішній час, що підтверджується Витягом № 8426-02/06-07-2021, виданою адміністратором ЦНАП Веселинівської селищної ради 15.07.2021 р.

На сьогоднішній день своє зобов`язання зняти з реєстрації місця проживання в будинку ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . ОСОБА_5 не виконала, що стало перешкодою для позивача в здійсненні права власності на житловий будинок та в отриманні житлової субсидії - безповоротної адресної державної соціальної допомоги як споживачу житлово-комунальних послуг.

У зв`язку з цим 15 липня 2021 року позивач звернулася до ЦНАП Веселинівської селищної ради з заявами про зняття з реєстрації місця проживання ОСОБА_9 (заява № 234), та ОСОБА_3 (заява № 235).

В знятті відповідачів з реєстрації місця проживання позивачу було відмовлено з посиланням на те, що для зняття з реєстрації, відповідно до п. 26 Постанови Кабінету Міністрів України № 207 від 02.03.2016 р., особа звертається особисто або надається рішення суду про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Відповідно до статті 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності; право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 статті 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Положеннями частини 1 ст. 317 ЦК України визначено, що власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності або обмежений у його здійсненні.

Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За приписами ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню

Відповідно до ст. ст. 71 та 72 ЖК України особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад шість місяців, без поважних на те причин.

Згідно з ч. 2 ст. 405 ЦК України член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

В зв`язку з цим суд вважає необхідними зазначити про те, що відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом (ч. 2 ст. 29 ЦК України).

Відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 були зареєстровані в житловому будинку як члени сім?ї колишнього власника відповідно з 02.09.1997 р. та 24.12.2010 р. та виселилися з будинку задовго до набуття права власності позивачем на будинок та жодних дій для вселення в будинок за цей час не приймали та претензій щодо свого права проживати в будинку не заявляли.

Аналіз цих правових норм дає підстави стверджувати, що у разі відсутності особи без поважних причин законодавством України передбачено максимальний строк для збереження за такою особою права проживання в житловому приміщення в 1 рік.

Свідок ОСОБА_10 суду показала, що знає сім`ю позивача тривалий час, знаходиться з нею в дружніх стосунках, підтвердила, що позивачка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . В будинку проживає вона, чоловік ОСОБА_11 і двоє дітей. Відповідачів по справі та їх речей вона в будинку не бачила.

Свідок ОСОБА_12 суду показав, що сім`я позивачки, яка складається з неї, чоловіка та двох дітей проживає в будинку, що розташований в АДРЕСА_1 . Знає їх 5-6 років, інщих людей і чужих речей в будинку не бачив.

Свідок ОСОБА_13 суду показала, що проживає по сусідству з позивачкою, яка проживає 9 років за адресою : АДРЕСА_1 . Знала відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що проживали до позивачки у вказаному будинку, підтвердила, що відповідачі відсутні за місцем реєстрації їхнього місця проживання понад один рік.

Відповідно до ст.. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» та п. 26 Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 2 березня 2016 р. № 207, зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється, зокрема, на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 втратили право користування житловим приміщенням в будинку у зв`язку з тривалою, понад один рік без поважної причини відсутністю за місцем реєстрації, крім того не сплачують за комунальні послуги, не несуть інших витрат по утриманню житлового будинку, суд вважає за необхідне задовольнити позовну заяву та визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Вирішуючи питання про судові витрати в справі, суд керується положеннями ч.1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позивачем вимоги про стягнення витрат не заявляються, то відсутні підстави стягнення з відповідача на користь позивача сплачений ним при зверненні з позовом до суду судовий збір у сумі 908 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 14, 19, 77, 78, 81, 141, 223, 259, 263-265, 280, 282, 284 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ПозовОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, про визнання осіб таких, що втратили право користування житлом, - задовольнити повністю.

Визнати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням в житловому будинку, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 .

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення (або з дати складення повного заочного рішення суду).

Учасник справи, якому заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення (або в день складення повного заочного рішення суду), має право на поновлення пропущеного строку, на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного тексту заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку відповідачем шляхом подачі апеляційної скарги через Веселинівський районний суд Миколаївської області до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про перегляд заочного рішення, а в разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення - після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Повний текст заочного рішення складено 25 листопада 2021 року.

Суддя Веселинівського районного суду Миколаївської області С.С. Кучерявенко