Рішення № 101375896, 25.11.2021, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/3162/21

провадження №2/619/1175/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого – судді Калиновської Л.В.,

за участю секретаря судового засідання Булах С.М.,

прокурора Дергачівської окружної прокуратури Сердюк К.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву керівника Дергачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Малоданилівської селищної ради (об`єднана територіальна громада) до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку, -

В С Т А Н О В И В:

Керівник Дергачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Малоданилівської селищної ради (об`єднана територіальна громада) звернувся до суду з позовом, у якому просить визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку (кадастровий номер:6322083002:00:000:0374), загальною площею 0,1200 га, серія ЯЖ №809289 від 05.05.2009, виданого на ім`я ОСОБА_1 , який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010969300138; зобов`язати ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) повернути на користь держави в особі Малоданилівської селищної ради (об`єднана територіальна громада) земельну ділянку, площею 0,1200 га (кадастровий номер:6322083002:00:000:0374), розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позову зазначено, що рішенням ХХХVІІ сесії V скликання Черкасько- Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 10.10.2008 надано громадянину ОСОБА_1 у приватну власність для ведення садівництва земельну ділянку, площею 0,1200 га (кадастровий номер: 6322083002:00:000:0374). На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЖ № 809289 від 05.05.2009 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1200 га, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010969300138. Разом з цим, окружною прокуратурою встановлено, що питання про передачу у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером: 6322083002:00:000:0374, громадянину ОСОБА_1 не розглядалися та не вирішувалося, відповідні рішення сільською радою не приймалися (вказане підтверджується листом архівного відділу Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 16.01.2021 № 01- 46/122). Таким чином, вказаним органом місцевого самоврядування відповідне рішення про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0, 1200 га з кадастровим номером: 6322083002:00:000:0374, не приймалося. Згідно висновку спеціаліста 1111 «Перспектива-Земля» вартість земельних ділянок складає 55657,00 гривень. Оскаржуваним державним актом на право власності на земельну ділянку, на підставі якого за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку, порушено інтереси держави у вигляді раціонального та ефективного використання земельних ресурсів, які є власністю народу України відповідно до положень ст.14 Конституції України. Спірна земельна ділянка вибула з володіння держави, як законного власника, не з її волі, за відсутності згоди позивача та прийнятого компетентним органом рішення про її передачу в приватну власність. Обраний спосіб захисту в даному випадку спрямований на поновлення порушених прав, оскільки при визнанні факту відсутності у ОСОБА_1 права власності на спірну земельну ділянку, підлягає поновленню право позивача в особі Малоданилівської селищної ради (об`єднана територіальна громада). Крім того, незаконне відчуження землі ослаблює економічні основи місцевого самоврядування, що також потребує прокурорського реагування у межах наданої Конституцією України компетенції. К

Також в позовній заяві прокурор посилається на вимоги ст.256 ЦК України, а саме: позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальний строк для захисту права за позовом особи, право якої порушено, встановлено в три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За змістом вказаної; норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. Зважаючи на викладене, суд під час вирішення питання про дотримання строку позовної давності для звернення до суду в цивільному судочинстві має, по-перше, установити дату, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, по-друге, установити дату, коли особа звернулася до суду, і по-третє, з`ясувати, чи в межах передбаченого законодавством строку особа звернулася до суду. Крім того, Верховний Суд України у постанові від 22.04.2015 у справі № 6-48цс15 зазначив, що початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Можливість особи отримати захист свого порушеного або оспорюваного цивільного права юрисдикційним органом державної влади, підкріплена силою державного примусу, у тому числі право на звернення до суду в його матеріальному розумінні, нерозривно пов`язана з особою, що є носієм такого цивільного права. При цьому, як у випадку пред`явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред`явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа - носій порушеного права довідалась або могла довідатись про порушення її права або про особу, яка його порушила. Якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор, що не є позивачем, то позовна давність обчислюватиметься від дня, коли про порушення свого права або про особу, яка його порушила, довідався або мав довідатися саме позивач, а не прокурор. У таких випадках питання про визнання поважними причин пропущення позовної давності може порушуватися перед судом як прокурором, так і позивачем у справі. Оскільки вказаний позов заявлено прокурором у інтересах держави в особі Малоданилівської селищної ради (об`єднана територіальна громада), суд має перевірити, коли про порушення прав або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах, а саме - Малоданилівська селищна рада (об`єднана територіальна громада). Так, правила позовної давності поширюються і на державу, початок перебігу позовної давності якої пов`язується з виникненням у відповідного державного органу права на звернення до суду за захистом порушеного права чи інтересу держави. Одним із таких органів є прокуратура, на яку покладено представництво інтересів держави у випадках, визначених законом. Верховний Суд України у справах №№ 3-224гс16, 6-178цс15, 6-152цс14 дійшов висновку, що вимоги прокурора є похідними від вимог державного органу, а тому перебіг строку позовної давності починається з часу, коли про порушення державних інтересів дізнався, або міг дізнатися орган, уповноважений на здійснення відповідних функцій, а не прокурор. З огляду на те, що прокурору про вказані правопорушення стало відомо 16.01.2021, тобто після надходження інформації з архівного відділу Дергачівської районної державної адміністрації, а Малоданилівській селищній раді (об`єднаній територіальній громаді) - з листа Дергачівської окружної прокуратури (від 18.03.2021 № 57-108-34вих-21), строки позовної давності пропущено з поважних причин.

Крім того, підстави для звернення до суду прокурора визначені у ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру», відповідно до норм якої прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При встановленні наявності або відсутності порушень або загрози порушень інтересів держави необхідно виходити з того, що ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» зазначає про порушення або загрозу порушення «інтересів держави», якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади (1), орган місцевого самоврядування (2) чи інший суб`єкт владних повноважень (3), до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (4). Аналіз вказаної статті Закону дає підстави дійти до висновку що «інтереси держави» (як загальне поняття) являють собою комплекс прав та законних інтересів як в цілому держави України (або народу України), так і інтереси окремої територіальної громади. Так, рішенням Малоданилівської селищної ради І сесії VII скликання №8 від 15.11.2017 на виконання ст.ст. 25, 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в України» та ст. 8 Закону України «Про добровільне об`єднання територіальних громад» розпочато процедуру реорганізації Черкасько-Лозівської сільської ради шляхом приєднання до Малоданилівської селищної ради. Згідно з п.2 вищевказаного рішення Малоданилівська селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Черкасько-Лозівської сільської ради. Відповідно до ч.1 ст.1 Регламенту Малоданилівської селищної ради, затвердженого рішенням Малоданилівської селищної ради II сесії VII скликання №5 від 01.12.2017, остання є виборним представницьким органом місцевого самоврядування, що складається з депутатів і відповідно до закону представляє Малоданилівську селищну об`єднану територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування. Також, відповідно до ч.4 ст.1 Регламенту Малоданилівської селищної ради остання є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду смт Мала Данилівка, сел. Караван, Лужок, Зайченки, Чайківка, Черкаська Лозова, селище Лісне та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в України» та іншими законами. Поряд з цим, не зважаючи на сплив тривалого часу з моменту відчуження земельної ділянки, Малоданилівською селищною радою (об`єднаною територіальною громадою), заходи, спрямовані на повернення зазначеної земельної ділянки у власність держави, не вжито, що свідчить про бездіяльність (лист селищної ради від 29.03.2021 №02-19/660).

Прокурор Дергачівської окружної прокуратури – Сердюк К.В. позов підтримала у повному обсязі та просила суд його задовольнити.

Представник Малоданилівської селищної ради (об`єднана територіальна громада) в судове засідання не з`явився, причини не явки суду не повідомив.

Відповідач, ОСОБА_1 в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову, посилаючись на його необґрунтованість. Крім того надав до суду письмову заяву, відповідно до якої просив при розгляді справи застосувати строк позовної давності, та відмовити у задоволенні позову.

Відповідачем, ОСОБА_1 , до суду надано письмовий відзив, відповідно до якого зазначив, що прокурором не обґрунтовано наявності встановлених законом підстав представництва інтересів держави при зверненні з позовом у даній справі відповідне свідчить про відсутність у нього процесуальної дієздатності. Так, прокурор має право звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, в якому зазначено про відсутність органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, або з позовом в інтересах держави, зазначивши про відсутність у відповідного органу повноважень щодо звернення до суду. При цьому у будь-якому разі наявність підстав для представництва інтересів держави має бути обґрунтована прокурором у позовній заяві відповідно до приписів наведених норм. Отже у кожному конкретному випадку прокурор з посиланням на відповідне законодавство самостійно визначає, в чому саме відбулось чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Малоданилівська селищна рада від імені держави та українського народу, а саме територіальної громади, уповноважена реалізовувати компетенцію власника земельних ділянок та захищати інтереси. На думку прокурора селищна рада не здійснила захист у формі навмисної бездіяльності. Однак законодавством визначено інший орган, уповноважений від імені та в інтересах держави здійснювати контроль за дотриманням земельного законодавства у тому числі, під час прийняття рішення про надання земельної ділянки у користування чи власність. Крім того прокурором не надано доказів на підтвердження обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання, неможливість виконання або неналежне виконання органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики з питань використання та охорони земель. Таким чином, як зазначено відповідачем у письмовому відзиві, прокурором не доведена наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, що є порушення ст. 23 ЗУ «Про прокуратуру», в тому числі: помилково визначено орган який неналежно здійснює повноваження щодо захисту інтересів держави; не надано належні та допустимі докази того, що ГУ Держгеокадастру в Харківській області не здійснює або не належним чином здійснює відповідні повноваження.

Дергачівською окружною прокуратурою надано відповідь на відзив, відповідно якої зазначено, що рішенням XXXVII сесії V скликання Черкасько - Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 10.10.2008 надано громадянину ОСОБА_1 у приватну власність для ведення садівництва земельну ділянку, площею 0,1200 га (кадастровий номер: 6322083002:00:000:0374). На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЖ №809289 від 05.05.2009 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1200 га, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010969300138. Разом з цим, окружною прокуратурою встановлено, що питання про передачу у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером: 6322083002:00:000:0374, громадянину ОСОБА_1 не розглядалися та не вирішувалося, відповідні рішення сільською радою не приймалися (вказане підтверджується листом архівного відділу Дергачівської районної державної адміністрації Харківської області від 16.01.2021 №01-46/122). Органом місцевого самоврядування відповідне рішення про передачу ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,1200 га з кадастровим номером: 6322083002:00:000:0374, не приймалося. Також ОСОБА_1 до відзиву на позовну заяву надані деякі матеріали, що не відносяться до предмету вказаного позову та не стосуються земельної ділянки з кадастровим номером: 6322083002:00:000:0374, площею 0,1200 га. Окрім цього, ОСОБА_1 до відзиву на позовну заяву надані матеріали архівного відділу Харківської районної державної адміністрації Харківської області з яких вбачається, що питання про передачу у приватну власність земельної ділянки з кадастровим номером: 6322083002:00:000:0374, громадянину ОСОБА_1 не розглядалося та не вирішувалося, відповідні рішення сільською радою не приймалося. Крім того, Харківською обласною прокуратурою 30.07.2021 скеровано до Дергачівського районного суду Харківської області обвинувальний акт у кримінальному провадженні №42020220000000377 за ч.2 ст.364, ч.1 ст.366 КК України стосовно колишнього голови Черкасько - Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області ОСОБА_2 (щодо вибуття з державної власності земельної ділянки з кадастровим номером: 6322083002:00:000:0374).

Суд, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази на належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з таких підстав.

Відповідно до ст.ст.1,3 ЦК України, ст.ст.2,4-5,12-13,19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до положень ст.13,14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З приводу обґрунтованості звернення керівника Дергачівської окружної прокуратури з позовом до суду з метою захисту інтересів держави та необхідність такого захисту саме прокуратурою, а не органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах слід зазначити наступне.

Так, відповідно до ст. 45 ЦПК України, який діяв на момент звернення прокурора з позовом,передбачено, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

За змістом положень статей 25, 26, 31, 33 Закону України від 21 травня 1997 року № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон № 280/97-ВР) у редакції, чинній на час звернення прокурора до суду із цим позовом, до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження у галузі будівництва - щодо здійснення в установленому порядку державного контролю за дотриманням законодавства, затвердження містобудівної документації при плануванні та забудові відповідних територій та вирішення відповідно до законодавства спорів з питань містобудування, а у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища - щодо організації і здійснення землеустрою, погодження проектів землеустрою.

Виконавчими органами міських рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи міських рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади (частини перша, друга статті 11 Закону № 280/97-ВР).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Так суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.1 Регламенту Малоданилівської селищної ради, затвердженого рішенням Малоданилівської селищної ради II сесії VII скликання №5 від 01.12.2017, остання є виборним представницьким органом місцевого самоврядування, що складається з депутатів і відповідно до закону представляє Малоданилівську селищну об`єднану територіальну громаду та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування.

Також, відповідно до ч.4 ст.1 Регламенту Малоданилівської селищної ради остання є органом місцевого самоврядування, що представляє територіальну громаду смт Мала Данилівка, сел. Караван, Лужок, Зайченки, Чайківка, Черкаська Лозова, селище Лісне та здійснює від її імені та в її інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, Законом України «Про місцеве самоврядування в України» та іншими законами.

Отже, Маладанилівською селещною радою, заходи, спрямованні на повернення земельної ділянки у власність держави , не вжито , що свідчить про бездіяльність( лист селещної ради від 29.03.2021 №02-19/660).

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Вказаного висновку дійшла Велика палата Верховного суду, виклавши його у постанові від 26 травня 2020 року за результатами розгляду справи № 912/2385/18.

Отже з вищезазначеного свідчить, що прокурор є належним позивачем у даній справі.

Згідно з ч.4 ст.56 ЦПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній заяві (заяві) обгрунтовує в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Частиною першою статті 116 ЗК України встановлено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

Отже, указаним положенням визначено правові підстави набуття громадянами і юридичними особами права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності. Такими підставами є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами.

Відповідно до частин 6,7,8,9 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін. Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов`язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія). Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк. Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів. У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов`язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи. Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Отже, рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про передачу у власність земельної ділянки є необхідною передумовою виникнення права власності на земельну ділянку.

Забезпечуючи усім власникам рівні умови здійснення своїх прав, держава гарантує власнику захист від порушень його права власності з боку будь-яких осіб.

Рівність умов захисту прав власності на землю випливає з норм статей 21, 55 Конституції України та ст.152 ЗК України.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

Рішенням ХХХVІІ сесії V скликання Черкасько - Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 10.10.2008 надано громадянину ОСОБА_1 у приватну власність для ведення садівництва земельну ділянку, площею 0,1200 га (кадастровий номер: 6322083002:00:000:0374).

На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЖ № 809289 від 05.05.2009 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1200 га, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010969300138.

Відповідно до п. д) ч. 3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом застосування інших, передбачених законом, способів.

Згідно з ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч. 3 ст. 388 ЦК України якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Відповідно до положень статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (статті 257 ЦК України).

До позовних вимог про витребування майна на підставі статей 387, ЦК України застосовується загальна позовна давність у три роки, що також визначено у судовій практиці Верховного Суду України у постановах від 08.06.2016 у справі №6-3089цсіб, від 22.06.2017 у справі № 6-1047цс 17, у Постанові Великої палати в справі N372/1036/15-ц.

Частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до суду. Положення ч. 1 ст. 261 ЦК України регламентують, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушения свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, момент початку перебігу строку позовної давності у контексті ч. 1 статті 231 ЦК України збігається з моментом обізнаності особи про порушення права або об`єктивної можливості довідатись про обставини порушення її прав. Зазначена правова позиція визначена у постанові Великої палати Верховного Суду від 2018 р. у справі №372/о3615-ц. Зокрема, Касаційний суд вказав наступне: «Зазначене свідчить про неправильність застосування судом ч. 1 ст. 261 ЦК України, оскільки за змістом цієї норми для визначення початку перебігу позовної давності має значення не тільки безпосередня обізнаність особи про порушення її прав, а і об`єктивна можливість цієї особи знати про обставини порушення її прав. При цьому норма частини першої ст. 261 ЦК не містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак бов`язок доведення терміну, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушения права, покладається на позивача.

Частиною другою статті 2 ЦК України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі статтями 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За змістом частини першої та другої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Частинами третьою, четвертою та п`ятою статті 56 ЦПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду, прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.

Отже, якщо у передбачених законом випадках з позовом до суду звернувся прокурор в інтересах відповідного органу (підприємства), то позовна давність обчислюється від дня, коли про порушення свого права довідався або міг довідатись саме позивач, а не прокурор.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»).

Порівняльний аналіз термінів «довідався» та «міг довідатися», що містяться у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо.

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 81 ЦПК України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-2070цс16, від 12 квітня 2017 року у справі № 6-1852цс16 та від 19 квітня 2017 року у справі №6-2376цс16, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судових рішень у порядку глави 3 розділу V ЦПК України, в редакції на момент їх винесення.

Прокурор у позовній заяві вказує, що про вказані правопорушення стало відомо 16.01.2021, тобто після надходження інформації з архівного відділу Дергачівської районної державної адміністрації, а Малоданилівській селищній раді (об`єднаній територіальній громаді)- з листа Дергачівської окружної прокуратури (від 18.03.2021 № 57-108-34вих-21), строки позовної давності пропущено з поважних причин.

Прокурор звернувся з даним позовом в інтересах Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області та у позовній заяві зазначив, що «не зважаючи на сплив тривалого часу з моменту відчуження земельної ділянки, Малоданилівською селищною радою, заходи, спрямовані на повернення зазначеної земельної ділянки у власність держави, не вжито, що свідчить про їх бездіяльність».

Так, позивачем не доведено факту, того що, вони не знали про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернулися за його захистом до суду у трирічний строк.

Згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду у п.46 своєї постанови від 17.10.2018 (справа №362/44/17 провадження №14-183цс18) вказала, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (близький за змістом висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 12 квітня 2017 року у справі №6-1852цс16 і Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справі №369/6892/15-ц та від 22 травня 2018 року у справі №469/1203/15-ц).

Так, рішенням ХХХVІІ сесії V скликання Черкасько - Лозівської сільської ради Дергачівського району Харківської області від 10.10.2008 надано громадянину ОСОБА_1 у приватну власність для ведення садівництва земельну ділянку, площею 0,1200 га (кадастровий номер: 6322083002:00:000:0374). На виконання вказаного рішення ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЖ № 809289 від 05.05.2009 на право власності на земельну ділянку, площею 0,1200 га, який зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі № 010969300138.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що держава, в особі спеціально створених органів державної влади знала про те, що відбулась незаконна передача у приватну власність земельної ділянки, однак уповноважені державою органи не вчинили покладених на них законом обов`язків щодо усунення вказаних порушень протягом позовної давності.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 37-42 своєї постанови від 17.10.2018 (справа №362/44/17 провадження №14-183цс18) вказала наступне.

Статті 387 і 388 ЦК України не вказують на те, що приписи про позовну давність не застосовуються до правовідносин, врегульованих приписами вказаних статей, а стаття 268 цього кодексу не передбачає, що вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння належить до вимог, на які позовна давність не поширюється. Крім того, сутність вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння не виключає застосування до неї позовної давності.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 18 березня 2008 року в справі «Dacia S.R.L.» проти Молдови» (Dacia S.R.L. v. Moldova, заява № 3052/04) встановив, що припис Цивільного кодексу Молдови, згідно з яким позовна давність не поширювалася на позови державних організацій про повернення державного майна з незаконного володіння інших організацій чи громадян, сам по собі суперечить статті 6 Конвенції, оскільки у справі не було надано жодних аргументів на обґрунтування того, чому державні організації у цих випадках мають бути звільнені від обов`язку додержувати установлених строків давності, котрі б в аналогічних ситуаціях перешкодили розгляду позовів, поданих приватними особами чи компаніями. Це, на думку ЄСПЛ, потенційно може призводити до руйнування багатьох усталених правовідносин і надає дискримінаційну перевагу державі без будь-якої переконливої підстави (§ 76). ЄСПЛ констатував, що зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовну давність було застосовано без дискримінації на користь держави, є несумісним із принципом правової визначеності (§ 77).

На віндикаційні позови держави та територіальних громад (в особі органів державної влади та місцевого самоврядування відповідно) поширюється загальна позовна давність. Для уникнення дискримінаційної переваги цих суб`єктів порівняно з іншими суб`єктами права вони мають нести ризик застосування наслідків спливу позовної давності для оскарження виданих ними правових актів.

Зміна правовідносин, які стали остаточними внаслідок спливу позовної давності або мали би стати остаточними, якби позовна давність була застосована без дискримінації на користь держави, є несумісною з принципом правової визначеності.

Отже, суд дійшов висновку, що строк позовної давності, в межах якого, відповідно до статей 256, 257 ЦК України, позивач мав право звернутися до суду, сплинув.

Пленумом Верховного Суду України в абз.3 п.11 своєї постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», роз`яснив судам, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Згідно з ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Відповідно до абз. 1 ч. 6 ст. 259 ЦПК України у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - не більш як п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Згідно п. 15.5 ч.1 «Перехідні положення» Розділу ХІІІ ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 13, 81, 83, 89, 200, 206, 258, 259, 263-265, 268, 351, 352, 354, пунктом 15.5 ч. 1 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову керівника Дергачівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Малоданилівської селищної ради (об`єднана територіальна громада) до ОСОБА_1 про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, зобов`язання повернути земельну ділянку – відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Харківський апеляційний суд через Дергачівський районний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач:

Дергачівська окружна прокуратура

адреса: вул. 1 Травня, 63, м. Дергачі, Харківська область, 62303,

Малоданилівської селищної ради (об`єднана територіальна громада),

адреса: вул. Ювілейна, б.5, смт Мала Данилівка, Харківський район, Харківська область, 62341

Відповідач:

ОСОБА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1

адреса: АДРЕСА_2 ,

Повний текст рішення виготовлено 25.11.2021.

Суддя Л. В. Калиновська