Рішення № 101374359, 18.11.2021, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/975/21

Номер провадження № 2/194/349/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 листопада 2021 року м.Тернівка

Тернівський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Корягіна В.О.,

за участю секретаря судового засідання Ніколайчук О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Тернівка Дніпропетровської області в загальному позовному провадженні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Тернівської міської ради Дніпропетровської області про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Тернівської міської ради Дніпропетровської області про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності на спадкове майно. Свою позовну вимогу мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, зокрема на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку розміром 1058 кв.м. на якій розташований будинок, що належали ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки від 10 жовтня 2000 року за реєстровим номером 2674. 02 березня 2020 року ОСОБА_3 уклала заповіт, яким все своє майно заповіла йому. На момент смерті спадкодавця він, його дружина, син та дочка проживали разом з померлою (його бабусею) ОСОБА_3 однією родиною за адресою: АДРЕСА_1 , але були зареєстровані за іншою адресою. Після смерті ОСОБА_3 він здійснив її поховання. 09 листопада 2020 року він звернувся до державного нотаріуса з заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом, але отримав відмову, оскільки не був зареєстрований разом із спадкодавцем за однією адресою на час відкриття спадщини і не подав заяву про прийняття спадщини в передбачений законом шестимісячний строк. Інші спадкоємці за законом та заповітом відсутні. Встановлення в судовому порядку факту, що має юридичне значення, необхідно йому для вирішення спадкових прав. Просить встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини, а саме станом на день смерті останньої – ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати за ним в порядку спадкування за заповітом право власності на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку розміром 1058 кв.м. на якій розташований будинок, що належали ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі договору купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки від 10 жовтня 2000 року за реєстровим номером 2674.

Позивач в судовому засіданні позовну заяву підтримав з наведених в ній підстав та просить позов задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні позовну заяву підтримала з наведених в ній підстав та просить позов задовольнити.

Представник відповідача Тернівської міської ради Дніпропетровської області в судове засідання не з`явилася, але надала суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, покладається на рішення суду.

Суд, вислухавши представника позивача, допитавши свідків, дослідивши матеріали цивільної справи, дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Так, в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що свідчить свідоцтво про смерть, видане Тернівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 17 квітня 2020 року, актовий запис № 117.

Відповідно до заповіту від 02 березня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Тернівського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Молодих С.І., ОСОБА_3 на випадок своєї смерті заповіла все своє майно ОСОБА_1 .

Згідно договору купівлі-продажу жилого будинку та земельної ділянки від 12 жовтня 2000 року, посвідченого державним нотаріусом Тернівської державної нотаріальної контори Надтокою З.В., ОСОБА_3 купила житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку розміром 1058 кв.м. на якій розташований будинок.

Відповідно до розпорядження Тернівського міського голови № 35 від 17 лютого 2016 року вул. Інтернаціональна перейменована на вул. Троїцька.

Згідно свідоцтва про поховання, виданого 28 грудня 2020 року КП «ТЖКП», ОСОБА_1 17 квітня 2020 року здійснив поховання ОСОБА_3 .

Відповідно до постанови про відмову вчинити нотаріальну дію від 19 листопада 2020 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки ОСОБА_1 в установлений законом строк заяву про прийняття спадщини не подавав, документи, які підтверджують постійне проживання зі спадкодавцем не надав.

Згідно акту від 02 грудня 2020 року, складеного комісією в складі квартальної ОСОБА_4 та сусідів, за адресою: АДРЕСА_1 , з жовтня 2019 року по данний час мешкали: ОСОБА_3 (померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ), ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .

Державним нотаріусом Тернівської державної нотаріальної контори Дніпропетровської області на виконання ухвали суду надана копія спадкової справи, відкритої після смерті ОСОБА_3 , з якої вбачається, що ОСОБА_1 звернувся з заявою про видачу йому постанови про відмову вчинити нотаріальну дію для звернення до суду. Дані щодо наявності інших спадкоємців відсутні. Відповідно до довідки відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб виконавчого комітету Тернівської міської ради від 29 жовтня 2020 року вих. № 3342, ОСОБА_3 на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та разом з нею на день смерті нікого зареєстровано не було.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона є дружиною позивача та вони з родиною мешкали разом з бабусею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в буд. АДРЕСА_1 , з 2019 року по теперішній час.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що вона є матір`ю позивача та її син з родиною мешкали разом з бабусею ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в буд. АДРЕСА_1 , з 2019 року по теперішній час.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що позивач з родиною мешкають в буд. АДРЕСА_1 з 2019 року, разом з ними жила по день своєї смерті ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що позивач з родиною мешкають в буд. АДРЕСА_1 з 2019 року, разом з ними жила по день своєї смерті ОСОБА_3 .

У відповідності до ст.2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий та неупереджений розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбаченому цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

У відповідності до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є час смерті особи.

Згідно ч.1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

За змістом норми ст. 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

Так, відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік.

Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання ОСОБА_1 за місцем проживання ОСОБА_3 не може бути доказом того, що ОСОБА_1 не проживав з ОСОБА_3 , оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що ОСОБА_1 не проживав з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 10 січня 2019 року по справі № 484/747/17.

Встановлення в судовому порядку факту, що має юридичне значення, необхідно позивачу для вирішення спадкових прав.

Згідно п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Згідно ч. 1 ст. 67 ЗУ «Про нотаріат» від 02.09.1993 р. свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім`я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в Постанові № 4 від 24.06.1993 року, судам слід мати на увазі, що відповідно до гл. 7 Закону України від 2 вересня 1993 р. “Про нотаріат” свідоцтво про право на спадщину видається громадянам, організаціям, державі нотаріальними конторами за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину у встановленому чинним законодавством порядку. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право спадщини вимоги про визначення права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він в установлений строк не відмовився від спадщини.

Таким чином суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 в частині постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини підлягають задоволенню, а в частині позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно позивачу слід відмовити, як в передчасно поданих.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 1220, 1221, 1268 ЦК України, постановою Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 13, 19, 76, 77, 81, 141, 247, 258, 264, 265 ЦПК України, суд –

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Тернівської міської ради Дніпропетровської області про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, визнання права власності на спадкове майно – задовольнити частково.

Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженець м. Тернівка Дніпропетровської області, постійного проживав з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на час відкриття спадщини за адресою: АДРЕСА_1 .

В частині позовних вимог щодо визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повне судове рішення складено 24 листопада 2021 року.

Головуючий суддя В.О. Корягін