Рішення № 10137271, 10.03.2010, Господарський суд Полтавської області

36000, м.Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

10.03.2010р.                                                                                          Справа №14/330

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпарі-Груп", вул. Шатилова дача, 4, м. Харків, 61145

до Селянське (фермерське) господарство "Ярмо", с. Булахи, Козельщинський район, Полтавська область, 39143

          третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Іпотечний будинок", вул. Полтавський шлях, 28/19, м. Харків, 61012

          про розірвання договору № 26 від 09.09.2009 р. та стягнення 556295,26 гривень

                                         Суддя Іваницький О.Т.

          Представники:

          від позивача: Крутогорова С.І., дов. б/н від 20.12.2009 р.

          від відповідача: Лобач В.С., дор. № 01/05-10 від 05.03.2010 р.

          від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Ободовська Н.С., дов. б/н від 15.12.2009 р.

          СУТЬ СПОРУ: розглядається позовна заява про розірвання договору купівлі-продажу № 26 від 09.09.2009 р. та стягнення суми завданих збитків у вигляді упущеної вигоди і штрафних санкцій на загальну суму 760795,26 гривень, а також заява про зменшення позовних вимог від 10.03.2010 р. (клопотання про її залучення до матеріалів справи вхід. № 03204д від 10.03.2010 р. канцелярії суду) до суми 556295,26 гривень, з яких збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 332500,00 гривень, різниця між сумою передоплати та вартістю переданого товару 130000,00 гривень, штраф за порушення зобов'язань 41250,00 гривень, збитки від інфляції 1663,75 гривень, 3% річних в сумі 881,51 гривень і розірвання договору купівлі-продажу № 26 від 09.09.2009 р.

          Представниками сторін в судовому засіданні 21.01.2010 року на підставі статті 22 та частини 4 статті 69 ГПК України було подано клопотання про продовження строку вирішення спору в термін більший, ніж передбачено частиною 1 статті 69 ГПК України. Суд вказане клопотання прийняв, розглянув по суті та ухвалою від 17.02.2010 р. задовольнив, залучивши його до матеріалів справи.

          Частинами 1 та 2 статті 58 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) передбачено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами; суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, у яких беруть участь ті ж самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні.

          Враховуючи те, що позовні вимоги мають однорідні та пред'явлені тим самим позивачем до того самого відповідача суд об'єднав в одній позовній заяві кілька вимог, зв'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами.

          В судовому засіданні 21.01.2010 р. оголошувалась перерва до 17.02.2010 р. для надання можливості сторонам самостійно врегулювати предмет спору (враховуючи заяву СФГ "Ярмо", с. Булахи (вхід. № 0725д від 21.01.2010 р. канцелярії суду) про надання 30-ти денного терміну для самостійного врегулювання предмету спору), а також для надання можливості сторонам та третій особі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, подати додаткові докази в обґрунтування заявлених вимог та викладених заперечень по суті предмету спору.

          Після оголошеної перерви в судове засідання 17.02.2010 р. відповідач свого представника не направив, надіславши клопотання від 16.02.2010 р. (вхід. № 02200д від 17.02.2010 р. канцелярії суду) про відкладення розгляду справи на іншу дату у зв'язку із неможливістю забезпечити явку свого представника в судове засідання. Суд вказане клопотання прийняв, розглянув та задовольнив, залучивши його до матеріалів справи.

                    Ухвалою господарського суду Полтавської області про відкладення розгляду справи від 17.02.2010 р. було зобов'язано на підставі статті 38 ГПК України, якою передбачено, що якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов’язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, Пашківську сільську раду Козельщинського району Полтавської області надати землевпорядну документацію та належним чином засвідчені копії договорів і відомості про їх державну реєстрацію, схеми земельних ділянок, що знаходяться в обробітку у СФГ "Ярмо" та актів їх прийому-передачі, а також відомості про те, з якого періоду фермерські землі площею 49,82 га, оренда земельних паїв площею 1272,7 га, незатребувані паї площею 71,50 га, оренда земель площею 8.9118 га згідно договору № 186/1, № 186/2, № 186/3 від 08.01.2008 р., в т.ч. 1,1323 га і багаторічні насадження площею 0,5017 га, під будівлями 2,7318 га перебувають у власності/оренді СФГ "Ярмо". Пашківська сільська рада Козельщинського району Полтавської області вимог ухвали суду від 17.02.2010 р. не виконала, витребуваних судом документів, матеріалів та доказів не подала.

          До початку судового засідання 10.03.2010 р. від позивача поступило клопотання від 10.03.2010 р. (вхід. № 03204д від 10.03.2010 р. канцелярії суду) про залучення до матеріалів справи, разом із іншими витребуваними документами, матеріалами та доказами, заяви про зменшення позовних вимог до суми 556295,26 гривень, з яких збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 332500,00 гривень, різниця між сумою передоплати та вартістю переданого товару 130000,00 гривень, штраф за порушення зобов'язань 41250,00 гривень, збитки від інфляції 1663,75 гривень, 3% річних в сумі 881,51 гривень і розірвання договору купівлі-продажу № 26 від 09.09.2009 р. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми 204500,00 гривень, що складається із збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 142500,00 гривень, різниці між сумою передоплати та вартістю переданого товару в розмірі 35000,00 гривень та штрафу в розмірі 27000,00 гривень, просить суд припинити у зв'язку із його відмовою на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України.

          Суд вказане клопотання прийняв, розглянув по суті заяву про зменшення позовних вимог та її задовольнив. Таким чином, на момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення позивач просить розірвати договір купівлі-продажу № 26 від 09.09.2009 р. та стягнути з відповідача на його користь 556295,26 гривень, з яких збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 332500,00 гривень, різниця між сумою передоплати та вартістю переданого товару 130000,00 гривень, штраф за порушення зобов'язань 41250,00 гривень, збитки від інфляції 1663,75 гривень, 3% річних в сумі 881,51 гривень. Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми 204500,00 гривень підлягає припиненню на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України у зв'язку із відмовою позивача.

          В судовому засіданні 10.03.2010 р. за згодою представників сторін та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача (клопотання в матеріалах справи), було оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення складений та підписаний у відповідності із вимогами статті 84 ГПК України 15.03.2010 року.

          Позивач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, та просить суд їх задовольнити.

          Відповідач та його представник в судовому засіданні заявлені позовні вимоги визнає частково з мотивів і підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 11 від 05.03.2010 р. (вхід. № 03178д від 10.03.2010 р. канцелярії суду), а саме погоджується із вимогою про розірвання договору № 26 від 09.09.2009 р., вважає, що з нього повинні бути стягнуті грошові кошти в розмірі 130000,00 гривень як безпідставно отримані, а також судові витрати - державне мито в сумі 130,00 гривень та 236,00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В решті позовних вимог просить суд відмовити у зв'язку із недоведеністю та безпідставністю.

          Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Іпотечний будинок", м. Харків вимоги ухвал суду від 23.12.2009 р. про порушення провадження у справі та від 17.02.2010 р. про відкладення розгляду справи виконала в повному обсязі, надала всі витребувані документи, матеріали та докази.

          Розглянувши матеріали справи, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши подані сторонами докази, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, в їх сукупності, керуючись законом, заслухавши представників сторін та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, суд встановив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Альпарі-Груп", м. Харків (надалі Позивач) та Селянським (фермерським) господарством "Ярмо", с. Булахи, Козельщинський район, Полтавська область (надалі Відповідач) 09.09.2009 р. було укладено договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 26 (надалі Договір).

          Пунктом 1.1. вказаного Договору визначено, що в порядку та на умовах, визначених Договором, Продавець (Відповідач у справі) зобов'язується передати у власність Покупця (Позивач у справі) товарне зерно кукурудзи (фураж) врожаю 2009 р. з показниками по якості: вологість не вище 13%, зернової суміші не більше 10%, сорності не більше 2 % (надалі Товар) за ціною згідно умов Договору в кількості 1000 тон, а Покупець (Позивач у справі) зобов'язується прийняти Товар і провести за нього розрахунки в строк, в розмірі і в порядку, передбачених Договором.

          Позивачем на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором на підставі п. 3.2. Договору на поточний рахунок Відповідача було здійснено передоплату в сумі 412500,00 гривень, що підтверджується платіжними дорученнями за № 11 від 11.09.2009 р. на суму 340000,00 гривень та № 12 від 15.09.2009 р. на суму 72500,00 гривень.

          Відповідно до п. 2.2. Договору Відповідач взяв на себе зобов’язання після підписання Договору в строк 60 календарних днів з моменту початку збирання Товару, передати Позивачу Товар. При цьому збирання Товару починається 20.09.2009 р. та продовжується до 30.10.2009 р. включно.

          Згідно із п. 2.4. Договору здавання Товару та оформлення права власності на Товар Покупцем (Позивач у справі) здійснюється протягом 60 календарних днів з моменту початку збирання Товару відповідно до умов Договору. За домовленістю сторін останнім днем передачі Товару у власність Покупцю є 19.11.2009 року. По закінченні понад 60 календарних днів Відповідач не виконав взятих на себе зобов’язань відповідно до умов Договору, чим порушив умови Договору..

          Відповідно до п. 4.4. Договору у випадку порушення Продавцем (Відповідач у справі) зобов’язань та гарантій, передбачених Договором, з вини Продавця, він зобов’язується сплатити позивачу штраф у розмірі 10 % від суми передоплати за Договором.

Згідно із п. 6.1. Договору всі суперечки, пов’язані із Договором, його укладанням або такі, що виникають у процесі виконання умов Договору, вирішуються шляхом переговорів між представниками Сторін. Якщо спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку згідно до встановленої підвідомчості та підсудності такого спору, визначеному чинним законодавством в Україні.

19.11.2009 року представником Позивача Відповідачу був направлений лист за вих. № 129 щодо належного виконання умов Договору (копія в матеріалах справи), який Відповідач отримав 19.11.2009 р., однак, будь-якої відповіді на цей лист з боку Відповідача не надійшло.

03.12.2009 року за вих. № 133 Відповідачу було направлено претензію (копія в матеріалах справи), яку останній отримав 07.12.2009 р., але будь-якої відповіді на неї з боку відповідача не надійшло.

15.12.2009 року Відповідачем було передано у власність позивача 300 тонн Товару. Загальна вартість переданого Товару складає 247500,00 гривень, що підтверджується видатковою накладною № ФГ-69 від 15.12.2009 р.

          02.03.2010 року Відповідачем на поточний рахунок позивача у якості погашення заборгованості з урахуванням суми передоплати, сплаченої Позивачем, було перераховано 35000,00 гривень, що підтверджується банківською випискою згідно платіжного документа № 103 від 02.03.2010 року.

Судом встановлено, що 26.10.2009 року між Позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Іпотечний будинок", м. Харків (надалі Треті особа) було укладено договір поставки товару у кількості, передбаченої Договором - 1000 тонн (надалі Договір поставки).                     Згідно п. 1.2. Договору поставки виробником Товару є Відповідач.

Відповідно до умов Договору поставки Позивач зобов’язався в строк до 01.12.2009 р. поставити Третій особі 1000 тонн Товару, який в такій же кількості Позивачу зобов’язався поставити Відповідач. За змістом п. 8.3. Договору поставки останній може бути розірваний в односторонньому порядку у випадку невиконання Позивачем його умов в строк.

Згідно із п. 6.2. Договору поставки у випадку несвоєчасного передання Позивачем Товару у власність Третій особі, перший сплачує Третій особі штраф у розмірі 50000,00 гривень.

          07.12.2009 року на адресу Позивача надійшла претензія за вих. № 55 від 07.12.2009 р. від Третьої особи щодо розірвання останньою Договору поставки в односторонньому порядку та сплати на її користь штраф у розмірі 50000 гривень за цим договором (вх. № 131-к від 07.12.2009 р. - в матеріалах справи).

Згідно до вищевказаної претензії 14.12.2009 року Позивачем на поточний рахунок Третьої особи було сплачено 50000, 00 гривень (платіжне доручення № 58 - в матеріалах справи).

          Позивачем було дотримано заходи досудового врегулювання спору, передбаченого Договором, після чого Позивач, з метою захисту порушених прав та інтересів, звернувся до суду.

          Відповідно до поданих сторонами та третьої особою доказів на момент розгляду справи по суті та прийняття по ній рішення заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 556295,26 гривень, що складається із збитків у вигляді упущеної вигоди в сумі 332500,00 гривень, різниці між сумою передоплати та вартістю переданого товару 130000,00 гривень, штрафу за порушення зобов'язань 41250,00 гривень, збитків від інфляції 1663,75 гривень, 3% річних в сумі 881,51 гривень. Вказану суму і просить стягнути на свою користь Позивач. Крім того, Позивач просить суд розірвати договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції № 26 від 09.09.2009 р.

          Суд вважає вимоги Позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

          Відповідно до статей 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

          Статтями 509, 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

          Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

          Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

          Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

          Відповідно до статей 526-527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

          Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

          Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

          Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

          Згідно із статтею 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

          Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

          Відповідно до 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом, зокрема розірвання договору, сплата неустойки, відшкодування збитків.

За умовами ч. 3 ст. 612 ЦК України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов’язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання.

Упущена вигода - доход або інше благо, які не отримані особою внаслідок порушення її права невиконанням зобов'язань іншою фізичною або юридичною особою. У цивільному праві У. в. - це не отриманий прибуток, який підлягає відшкодуванню.

          Згідно вимог ч. 4 ст. 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

          Позивачем відповідачу нараховані збитки у вигляді упущеної вигоди в розмірі 332500,00 гривень (розрахунок в матеріалах справи), що підтверджені наданими по справі документами, матеріалами та доказами.

          Як передбачено ч. 2 ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Так, відповідно до ч. 2 ст. 653 ЦК України у разі розірвання договору зобов’язання сторін припиняються.

Позивачем надані належні докази, що дають підстави суду вимогу щодо розірвання Договору № 26 від 09.09.2009 р. задовольнити та розірвати вказаний Договір.

Відповідно до статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

          Позивачем Відповідачу нараховано штраф в розмірі 41250,00 гривень (розрахунок в матеріалах справи).

          Згідно зі статтею 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

          Позивачем Відповідачу нараховані збитки від інфляції в сумі 1663,75 гривень та 3% річних 881,51 гривень (розрахунок в матеріалах справи).

          Відповідно до статті 32 ГПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

          Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

          Згідно зі статтею 34 ГПК України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

          Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

          Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків (шкоди) необхідно з’ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника.

          Позивачем доведено протиправну поведінку Відповідача, розмір збитків та причинний зв’язок між протиправною поведінкою Відповідача та не одержаними Позивачем доходами.

          Позивачем у відповідності до положень статей 32-34, 36 ГПК України суду подані належні докази, що містяться в матеріалах справи, які дають підстави заявлені позовні вимоги задовольнити частково та розірвати договір № 26 від 09.09.2009 р., стягнути з Відповідача на корить Позивача 556295,26 гривень, з яких збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 332500,00 гривень, різниця між сумою передоплати та вартістю переданого товару 130000,00 гривень, штраф за порушення зобов'язань 41250,00 гривень, збитки від інфляції 1663,75 гривень та 3% річних в сумі 881,51 гривень.

          Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми 204500,00 гривень припинити на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України у зв'язку із відмовою позивача.

          Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 5 цієї ж статті визначено, що при частковому задоволені позову суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача сума державного мита в розмірі 5562,99 гривень та 172,57 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Судом встановлено, що Позивачем, окрім майнової вимоги, заявлена вимога про розірвання договору, виходячи із чого з Позивача у відповідності із п.п. в) п. 2 ч. 1 ст. 3 Декрету КМУ "Про державне мито" від 21.01.1993 р. № 7-93 підлягає стягненню державне мито в розмірі 5 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (85,00 гривень) за вимогу у спорах, що виникають під час укладання, зміни або розірвання господарських договорів.

          Враховуючи викладене, матеріали справи, керуючись статтями 22, 27, 32-34, 36, 38, 43, 44, 49, 58, ч. 4 ст. 69, п. 4 ч. 1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

          1. Позов задовольнити частково.

          2. Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення суми 204500,00 гривень, що складається із збитків у вигляді упущеної вигоди в розмірі 142500,00 гривень, різниці між сумою передоплати та вартістю переданого товару в розмірі 35000,00 гривень та штрафу в розмірі 27000,00 гривень, на підставі пункту 4 частини 1 статті 80 ГПК України.

          3. Розірвати договір № 26 від 09.09.2009 р.

          4. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Ярмо", с. Булахи, Козельщинський район, Полтавська область, 39143 (ІПН 314613316145) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпарі-груп", вул. Шатилова дача, 4, м. Харків, 61145 (ІПН 364581320302) збитки у вигляді упущеної вигоди в сумі 332500,00 гривень, різниця між сумою передоплати та вартістю переданого товару 130000,00 гривень, штраф за порушення зобов'язань 41250,00 гривень, збитки від інфляції 1663,75 гривень, 3% річних в сумі 881,51 гривень, суму державного мита в розмірі 5562,99 гривень та 172,57 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Альпарі-груп", вул. Шатилова дача, 4, м. Харків, 61145 (ІПН 364581320302) в рахунок Державного бюджету України (УДКУ у м. Полтава, ЗКПО 34698804, банк: ГУДКУ у Полтавській області, м. Полтава, МФО 831019, р/р 31118095700002, КБК 22090200, символ звітності банку 095) несплачене державне мито в сумі 85,00 гривень.

          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

          Суддя                                                                       Іваницький О.Т.

                                                                                          15.03.2010 р.